Court ruling № 140779475, 19.10.2026, Kamianka-Buzka District Court of Lviv Oblast

Справа № 446/1332/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Ляшко О. П., за участю секретаря судового засідання Новосад І.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» Панасюк О.М. звернувся до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кркдитним договором № 10211100479 від 27.09.2021 в розмірі 11 846, 69 грн.

Ухвалою від 04.06.2026 відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощенного позовного провадження з викликом сторін.

16.07.2026 від представника позивача надійшла заява закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також просив стягнути судові витрати та витрати на правничу допомогу з відповідача в повному обсязі. Надав заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений судом про дату та час розгляду справи, не попередив суд про причину неявки.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

16.07.2026 представник позивача Співак А.В. звернувся до суду с заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також просив стягнути судові витрати та витрати на правничу допомогу з відповідача в повному обсязі, у звязку з тим, що Відповідачем погашено заборгованність за Кредитним договором після звернення позивача з позовною заявою до суду. Позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20.

Враховуючи викладене, справа підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується статтею 142 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас згідно ч. 3 статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Вказана норма права є спеціальною процесуальною нормою права, яка уточнює правові наслідки відмови позивача від позову. Вона встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма (ч.1 ст.142 ЦПК України) встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих на які поширюється спеціальна норма.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, тобто правовою підставою для закриття провадження у справі у цьому випадку має бути п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом).

У справі позивач відмовився від позовних вимог у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем заборгованності після пред`явлення позову, а тому з урахуванням вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України, наявні правові підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верновного суду, викладеною у справах № 953/10140/25, № 345/5838/25.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією переказу коштів від 04.02.2026 року № 129049.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. не є повною мірою обґрунтованою та не відповідає критерію розумності, зокрема враховуючи, що фактично розгляд справи проводився в спрощеному провадженні, визнання відповідачем позову.

А тому, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, враховуючи характер виконаної роботи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичне відшкодування суми боргу, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 142, ст. 255 ЦПК України, суд

постановив:

Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10211100479 від 27.09.2021 року - закрити.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39А; ЄДРПОУ 35310044) суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн . (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39А; ЄДРПОУ 35310044) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П.Ляшко