Decision № 140771602, 19.10.2026, Zviahel City and District Court of Zhytomyr Oblast (until 25.04.2025 - Novohrad-Volynskyi City and District Court of Zhytomyr Oblast)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року, місто Звягель Житомирської області

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

(Справа № 285/4143/26, провадження у справі № 2/0285/2714/26)

розглянув у судовому засіданні у спрощеному порядку без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У липні 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за Кредитним договором № 10.11.2025-100000741 від 10.11.2025 року у розмірі 66 400,00 грн, а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 123,78 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник/Відповідач) 10.11.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 10.11.2025-100000741.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 20000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.11.2025, на строк 217 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 14.06.2026. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9% від суми Кредиту та дорівнює 1800,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1800,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Позивач зазначає, що відповідно до договору від 10.11.2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 грн., ОСОБА_1 10.11.2025 року отримав кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Отже, позивач констатує факт, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 66 400,00 грн., що складається з: тіла кредиту 20 000,00 грн.; процентів 31 000,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1 800,00 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 3 600,00 грн.; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 10 000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 66 400,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 660,40 грн та витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 123,78 грн.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справ без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 10 серпня 2026 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якому він просив позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 10.11.2025-100000741 від 10.11.2025 у загальному розмірі 51 000,00 грн., з яких 20 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 31 000,00 грн. заборгованість за процентами, а в решті позовних вимог відмовити. У відзиві відповідач заперечував проти стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 1 800,00 грн. та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3 600,00 грн., посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування» та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19. Зазначав, що позивачем не надано доказів надання йому окремих додаткових платних послуг, які б мали самостійну споживчу цінність, а тому нарахування зазначених комісій є незаконним. Крім того, відповідач заперечував проти стягнення 10 000,00 грн. нарахувань за статтею 625 ЦК України, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Представником позивача ТОВ «Споживчий центр» Чехун Юлією Віталіївною 10 серпня 2026 року до суду подано відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що умови кредитного договору щодо денної процентної ставки відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а її розрахунок має інформаційно-орієнтовний характер та здійснюється з урахуванням припущення належного виконання позичальником своїх зобов`язань. Позивач вказав, що проценти нараховані в межах строку кредитування, нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України поза межами такого строку не здійснювалося, а встановлений договором розмір процентної ставки, з урахуванням дати укладення договору, є законним. Також позивач зазначив, що відповідач не надав власного розрахунку чи інших доказів на спростування розміру заборгованості, а наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом, оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою та не веде банківських рахунків позичальника. Щодо комісії позивач зазначив, що вона передбачена умовами кредитного договору та пов`язана з наданням і обслуговуванням кредиту, зокрема інформаційною, консультаційною та іншою підтримкою позичальника, а її безоплатність законодавством не встановлена. Посилаючись на положення Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, позивач вважав заявлену до стягнення комісію обґрунтованою, зазначивши, що відповідач не надав доказів оскарження відповідної умови договору. У зв`язку з викладеним позивач просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу без участі його представника.

Відповідачем ОСОБА_1 11 вересня 2026 року до суду подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів позивача. Зокрема, відповідач заперечив проти стягнення комісій за надання кредиту в розмірі 1800,00 грн та за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3600,00 грн, посилаючись на те, що зазначені позивачем дії, пов`язані з інформуванням про строки сплати, відновленням пароля, консультаціями та обслуговуванням кредиту, не є окремими платними послугами, а позивачем не надано доказів фактичного замовлення та отримання відповідачем додаткових послуг. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідач зазначив, що умови договору про встановлення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому не потребують окремого судового оскарження. Крім того, відповідач вказав на суперечність між позовними вимогами та доводами позивача у відповіді на відзив щодо нарахування 10000,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України, зазначивши, що позивачем така сума заявлена до стягнення, хоча у відповіді на відзив позивач заперечує здійснення нарахувань за межами строку кредитування. Відповідач послався на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та зазначив, що оскільки кредитний договір укладено 10 листопада 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, нарахування відповідно до статті 625 ЦК України є безпідставним. У зв`язку з викладеним відповідач просив позов задовольнити частково з урахуванням його доводів, викладених у відзиві, та судові витрати розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.11.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 10.11.2025-100000741.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.11.2025, на строк 217 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 14.06.2026.

Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9% від суми Кредиту та дорівнює 1 800,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1 800,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідно до Договору № 10.11.2025-100000741 від 10.11.2025 року та листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «Споживчий центр» перераховано грошові кошти відповідачу у розмірі 20 000,00 грн. від 10.11.2025 року.

Отже, позивач констатує факт, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 66 400,00 грн., що складається з: тіла кредиту 20 000,00 грн.; процентів 31 000,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1 800,00 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 3 600,00 грн.; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 10 000 грн.

Враховуючи, що вказаний кредитний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними чи нікчемними, а тому в силу положень ст.ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642 і 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання. При цьому у відповідності до вимог ст.ст. 12 і 81 ЦПК України вони відповідачем не спростовані.

Із змісту ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, долучено розрахунок заборгованості за договором. Також суд звертає увагу, що відсотки позивачем нараховані у межах строку кредитування.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 10.11.2025-100000741 від 10.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 не повернув отримані кредитні кошти у визначений договором строк. У зв`язку з цим вимоги позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 20 000,00 грн, за нарахованими процентами в розмірі 31 000,00 грн та за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) в розмірі 1 800,00 грн є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за договором кредиту № 10.11.2025-100000741 від 10.11.2025 року у встановлений строк, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості, яка складається з: тіла кредиту 20 000,00 грн, процентів 31 000,00 грн та комісії (пов`язаною з наданням кредиту) 1 800,00 грн, що загалом становить 52 800,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, які нарахованими по ст. 625 ЦК України у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості нарахованої на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 10 000,00 грн слід відмовити, оскільки розрахунок проведений в період дії на території України воєнного стану.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 3 600,00 грн, суд приходить до наступного висновку.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу(частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Суд звертає увагу на те, що в кредитних договорах не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також ТОВ «Споживчий центр» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене, відсутні підстави для стягнення заборгованості за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) по кредитному договору № 10.11.2025-100000741 від 10.11.2025 року у розмірі 3 600,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так розмір стягуваного судового збору пропорційно становить 2 117,14 грн. (79,52 %).

Позивач також заявив про понесення інших судових витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для подання позову - направлення позивачем пакету документів відповідачу перед поданням позовної заяви.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням останньому позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 123,78 грн., згідно з квитанцією № 2140223 від 02.07.2026 року ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» відправник: ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" за відправлення адресоване ОСОБА_1 у паперовій формі листа з описом вкладення.

Таким чином, витрати на комплектування та поштову відправку матеріалів відповідачу підлягають до стягнення із відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 15.12.2025-100002025 від 15.12.2025 року у розмірі 52 800 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

У частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, які нараховані по ст 625 ЦК України в сумі 10 000,00 грн. та за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 3 600,00 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) гривень 14 копійок та витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 123 (сто двадцять три) гривні 78 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий