№ 140769924, 15.10.2026, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/23986/25

Провадження № 3/161/522/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Управління поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

-за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 , 15.11.2025 року о 01 год. 22 хв., в м. Луцьк по проспекту Соборності, 36, керував електросамокатом марки «VEVI VV50190», з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі КП ВОПЛЦТЗ відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

В судові засідання призначені на 11.12.2025 року, 12.01.2026 року, 02.02.2026 року, 04.03.2026 року, 02.04.2026 року, 28.04.2026 року, 18.05.2026 року, 10.06.2026 року, 06.07.2026 року, 27.08.2026 року, 29.09.2026 року та 15.10.2026 року, ОСОБА_1 не з`явився за викликом до суду, хоча був належним чином повідомлений про час, місце і дату судового розгляду, про що свідчать довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», розпискою (а.с.9,18,29,30,39,43).

До початку судового засідання від захисника ОСОБА_1 Чабана Р.Л. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває на лікарняному у зв`язку з захворюванням. Однак, клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення від захисника Чабана Р.Л., у зв`язку з його неможливістю брати участь у розгляді справи, на адресу суду не надходило.

Водночас, неявку порушника в судові засідання та неодноразові клопотання його захисника про відкладення судових засідань (а.с.19,23,31,36,41,45,48,53,56,65,71), суд розцінює, як намагання уникнути ОСОБА_1 встановленої адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за наявності допустимих та належних доказів, шляхом зловживання своїми правами, а саме, умисного затягування строку, передбаченого ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року визначено, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

В даному випадку, з судових повісток про виклик до суду про доставку повідомлення у додаток «Viber», розписок (а.с.9,18,29,30,35, 39,43), довідок про доставку електронного документу про судовий розгляд (а.с.22,40,44,52,55,64,70), клопотання захисника Чабана Р.Л. про ознайомлення з матеріалами справи від 25.11.2025 року (а.с.10), письмовими поясненнями захисника Чабана Р.Л. від 10.12.2025 року (а.с.13-17), клопотань захисника Чабана Р.Л. про відкладення судових засідань, наявних в матеріалах справи (а.с.19,23,31,36,41,45,48,53,56,65,71), вбачається, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про наявність адміністративної справи відносно притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, в провадженні суду, а тому беручи до уваги вимоги ст. 268 КУпАП, згідно якої ст.130 КУпАП не відносяться до категорій справ, де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, суд здійснює розгляд такої справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Судом встановлено, що захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, при цьому будь-яких об`єктивних та підтверджених доказами причин неможливості прибуття суду не надав.

Враховуючи, що відповідно до ст. 268 КУпАП право на захист гарантується особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак реалізація цього права не може бути використана як спосіб безпідставного затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності захисника ОСОБА_1 Чабана Р.Л., оскільки останній мав реальну можливість прибути до суду та забезпечити право на захист свого довірителя.

На адресу суду від захисника ОСОБА_1 Чабана Р.Л. надійшли письмові пояснення у справі, згідно яких, останній вважає, що в діях його довірителя відсутні подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що ознаки алкогольного сп`яніння, наведені у протоколі, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, не є нічим підтвердженими, окрім суб`єктивного сприйняття обставин працівниками поліції. Порушенням мови та координації рухів не підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оскільки наявні записи з відеореєстраторів (нагрудних бодікамер) свідчать про чітку мову ОСОБА_1 та відсутність порушення координації його рухів. ОСОБА_1 мав чітку свідомість, розмовляв з працівниками патрульної поліції в нормальному порядку, координація його рухів не була порушена. Запах алкоголю з порожними рота також нічим не може бути підтверджений, оскільки є виключно суб`єктивним сприйняттям патрульних Національної поліції. Крім того, працівниками поліції не було зазначено потужність двигуна електросамоката Vevi vv50190, а тому неможливо дійти беззаперечного висновку, що для його керування вимагається спеціальне право на керування транспортними засобами відповідної категорії, передбаченого ст. 15 ЗУ "Про дорожній рух" та те, що даний електросамокат є взагалі транспортним засобом. Вказує, що ОСОБА_1 не було допущено порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні належні і достатні докази вчинення ним правопорушення. Таким чином, просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеного пункту ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Згідно п. 6 Розділу Х Наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 (далі - Наказ № 1395) у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Судом встановлено, що будь-яких порушень вимог КУпАП та Наказу при складанні адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 інспекторами поліції не вчинено, зокрема, адміністративний протокол відповідає вимогам, встановленим законом (а.с.1).

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 , який керував електросамокатом в м. Луцьк по проспекту Соборності. З даного відеозапису вбачається, що працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 процедуру проведення огляду, роз`яснено його права, після чого йому запропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, однак останній категорично відмовився (а.с.6).

Суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис, є належним та допустимим доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначений відеозапис належним чином підтверджує факт керування ОСОБА_1 електросамокатом марки «VEVI VV50190» та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо тверджень захисника Чабана Р.Л. про те, що матеріалами справи не встановлено потужності двигуна електросамоката, а відтак неможливо перевірити обґрунтованість зробленого працівником поліції висновку про віднесення цього пристрою до категорії «транспортного засобу», суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, відсутність відомостей про потужність двигуна та інші технічні характеристики електросамоката не має визначального значення для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, оскільки факт керування ним електросамокатом, який приводився в рух електричним двигуном, підтверджується наявним у справі відеозаписом.

Інші заперечення захисника суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вищевказаних встановлених судом фактів.

Отже, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 513487 від 15.11.2025 року, довідкою з бази даних «ІКС ІПНП» від 17.11.2025 року, актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15.11.2025 року, направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.11.2025 року, рапортом, відеозаписом.

За таких обставин, суд вбачає в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, яке виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги п. 2.5 ПДР України.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.

Враховуючи характер та ступінь небезпеки вчиненого, а також ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, що відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності, суд приходить до висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення, передбаченого санкцією статті ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку суду, саме таке стягнення дозволить у повній мірі реалізувати мету адміністративного стягнення, передбачену ст. 23 КУпАП України, тобто виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного суду Пахолюк А.М.