Decision № 140769588, 19.10.2026, Kovel City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 159/5311/26

Провадження № 2/159/3013/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 17.01.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений у формі електронного документа з використання електронного підпису договір №73914183 про надання коштів у кредит, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500 гривень шляхом зарахування їх на банківський рахунок, на строк 30 днів до 15.02.2025, з фіксованою процентною ставкою 0,2% в день, зі сплатою комісії за надання кредиту 15% від суми кредиту в розмірі 525 грн.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало зобов`язання за договором, 17.01.2025 перерахувало на зазначений відповідачем банківський рахунок № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 3500 грн.

Відповідач ОСОБА_1 кредит вчасно не повернув, здійснив платежів на суму 210 грн, які зараховані на погашення вісотків.

На підставі договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» та Додаткової угоди №5 від 26.06.2025, право вимоги до відповідача за договором №73914183 від 17.01.2025 перейшло до позивача.

Позивач додаткових нарахувань не проводив.

Розмір облікованої заборгованості склав 12075 грн, з них 3500 грн основного боргу, 1050 грн заборгованість за процентами, 7000 грн пеня, 525 грн комісія за надання кредиту.

Позивач просить стягнути заявлену суму заборгованості та 2662,40 грн судового збору.

02.09.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі п.1 ч.6 ст.19, ч.1 ст.274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності на підставі поданих доказів.

Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 (рекомендоване поштове повідомленням R067271424571 з відміткою про вручення 10.09.2026), правом подати відзив на позов не скористався.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 19.10.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 скористався інформаційно-комунікаційною системою на сайті товариства, пройшов верифікацію за персональними даними, зареєстрував Особистий кабінет та акцептувавши пропозицію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», уклав 17.01.2025 електронний договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73914183, який підписав одноразовим ідентифікатором 81358.

За умовами договору:

- сума кредиту 3500 грн (п.2.2.1);

- строк кредитування 30 днів (п.2.2.2), дата повернення кредиту 15.02.2025;

- кошти надаються шляхом зарахування коштів на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу 444111*7057 (п.2.1);

- процентна ставка за користування кредитом (фіксована) 0,2 % в день, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 4% в день (п.2.2.3);

- комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту і становить 525 грн (п.2.2.4);

- позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору про продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосування одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права (п.7.1).

Детальна інформація про умови кредитування відображена також у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 43358.

У Додатку №1 до Договору сторони погодили графік платежів, а саме 15.02.2025 відповідач мав сплатити 3500 грн тіла позики, 210 грн процентів, 525 грн комісії.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало договірні зобов`язання і 17.01.2025 перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 3500 гривень на зазначену відповідачем платіжну карту № НОМЕР_2 , що підтверджується транзакцією АТ «Таскомбанк» від 17.01.2025.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач 15.02.2025 здійснив платіж на суму 210 грн на погашення відсотків.

Відповідно до цього ж розрахунку за ОСОБА_1 обліковується заборгованість в розмірі 12075 грн, з них 3500 гривень - основного боргу, 1050 гривень - заборгованість за відсотками, 7000 гривень пеня, 525 грн - комісія.

На підставі Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 та Додаткової угоди №5 від 26.06.2025, які укладені між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», позивач набув право вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит №73914183 від 17.01.2025.

Перехід права вимоги зафіксований у акті прийому-передачі та у витязі з Реєстру боржників № 8 до Договору факторингу №27/03/25, де за порядковим номером 3610 включений боржник ОСОБА_1 за договором кредиту №73914183 від 17.01.2025 із загальною сумою заборгованості 12075 грн.

Після отримання права вимоги новий кредитор нарахувань не проводив.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що договір про надання коштів у кредит, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (81358), який є аналогом власноручного підпису. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію, погодився на запропоновані умови кредитування, скористався кредитом, який був перерахований на його банківську картку, здійснив платежі на його повернення.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (в редакції закону чинного на час виникнення правовідносин) фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з п.9.2.6 Договору про надання коштів у кредит Кредитор має право відступити право вимоги за цим договором.

Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, додаткову угоду №5, платіжну інструкцію щодо оплати за відступлення права вимоги, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, до якого за порядковим номером 3610 включений ОСОБА_1 за кредитним договором №73914183.

При вирішенні питання про розмір кредитної заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з наданим розрахунком за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за Договором про надання коштів у кредит №73914183 від 17.01.2025 в загальному розмірі 12075 гривень (3500 грн тіло кредиту, 1050 грн відсотки, 7000 грн пеня, 525 грн комісія).

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 3500 гривень. Відповідач розмір заборгованості не спростував, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 1050 грн, нараховані позивачем за період з 16.02.2025 до 17.03.2025 за відсотковою ставкою 1%.

Однак такі розрахунки не відповідають вимогам законодавства з огляду на таке.

За умовами укладеного між сторонами договору кредит наданий відповідачу на строк 30 днів з 17.01.2025 по 15.02.2025 з відсотковою ставкою 0,2%. За цей період первісний кредитор нарахував відсотки в розмірі 210 грн, які відповідачем сплачені 15.02.2025.

Розділом 7 договору передбачений порядок продовження строку кредитування, шляхом укладення Додаткової угоди, яка підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора, а також сплати позичальником платежу, який визначається виходячи з процентної ставки та кількості днів пролонгації.

Проте, позивач не надав суду доказів укладення Додаткової угоди на продовження строку кредитування, а відтак нарахування первісним кредитором відсотків поза межами строку кредитування (з 16.02.2025 до 17.03.2025) є неправомірним, тому вимога про стягнення з відповідача відсотків в розмірі 1050 грн до задоволення не підлягає.

Суд також відмовляє у стягненні із відповідача 7000 грн пені з таких мотивів.

Відповідно до ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, неустойка (пеня) не можуть бути нараховані.

Щодо нарахування комісії.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. Така форма витрат як комісія існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.

Сплата комісії за надання кредиту передбачена умовами Договору, є складовою загальних витрат за кредитом, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Підсумовуючи розрахунки загальний розмір задоволених позовних вимог складає 4025 грн, з них 3500 грн основного кредиту, 525 грн комісії.

Відповідач контррозрахунок заборгованості чи докази сплати заборгованості не надав.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Позовні вимоги суд задовольнив на 33,33% (4025х100:12075), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 887,38 гривень (2662,40х33,33%).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 158, 247, 268, 274-278, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 512, 514, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1055, 1054 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання коштів у кредит №73914183 від 17.01.2025 в розмірі 4025 (чотири тисячі двадцять п`ять) гривень, з них 3500 гривень тіло кредиту, 525 гривень комісія.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 38 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м.Бровари, вул.Лісова, 2.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 19.10.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК