Decision № 140769054, 20.10.2026, Polonne District Court of Khmelnytskyi Oblast

Справа № 761/17051/26

Провадження 2/681/1054/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 жовтня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі -Товариство) через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №743895522 від 26.01.2021 (далі Договір).

На обґрунтування вимог зазначило, що 26.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний Договір, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 1500,00 гривень, розмір якого в подальшому було збільшено до 21050,00 гривень.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та підписали Реєстр прав вимоги № 157 від 26.10.2021, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» набуло статусу кредитора за Договором.

Надалі ТОВ «Таліон плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» 05.08.2020 уклали договір факторингу № 05/0820-01 та підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло статусу нового кредитора за Договором.

20.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 20/10/23-03 та підписали Реєстр Боржників № б/н від 20.10.2023 (та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 20.10.2023), відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги до відповідача за Договором.

Вказує, що внаслідок невиконання умов Договору відповідачем, утворилась заборгованість: за тілом кредиту - 21047,00 грн, заборгованість за відсотками 70369,78 грн, а всього на суму 91416,78 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідач копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, пам`ятку про права та обов`язки отримала 17.09.2026 за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.36).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

05.05.2026 позовна заява надійшла до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвалою цього суду від 14.05.2026 справу направлено до Полонського районного суду Хмельницької області за підсудністю (а.с. 13).

16.07.2026 справа надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області (а.с.16А).

Ухвалою суду від 20.07.2026 у справі відкрито провадження, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за клопотанням позивача витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 20-21).

12.08.2026 до суду надійшли витребувані докази.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 26.01.2021 на підставі Заявки на отримання грошових коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 уклали Договір № 743895522 (а.с. 37, 39-41).

Основні умови Договору: сума кредиту 1500 грн 00 коп.; кредит надається строком на 30 днів (Дисконтний період), з можливістю продовження; проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду нараховуються щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 54,75 процентів річних, що становить 0,15 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження Дисконтного періоду нарахування процентів здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 533,89 процентів річних, що становить 1,46 відсотків в день від суми кредиту; у випадку користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами та Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду; сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду при цьому з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідач підписала Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV977SN, що підтверджено довідкою щодо дій позичальника від 26.01.2022 (час введення 11:43:26) (а.с. 57).

Надалі відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» тим же способом уклали ряд додаткових угод до Договору, якими домовились збільшити суму кредиту та виклали Графік розрахунків в новій редакції, а саме: 25.02.2021 на суму 1850,00 грн; 11.04.2021 на 800,00 грн; 26.04.2021 на суму 1450,00 грн; 28.05.2021 на суму 2200,00 грн; 02.06.2021 на суму 1200,00 грн; 10.06.2021 на суму 1350 грн; 21.06.2021 на суму 2600,00 грн; 23.06.2021 на суму 600,00 грн; 30.06.2021 - на суму 300,00 грн; 04.07.2021 на суму 300,00 грн; 10.07.2021 на суму 2100,00 грн; 13.07.2021 на суму 2300 грн; 19.07.2021 на суму 2100,00 грн; 03.08.2021 на суму 200,00 грн; 30.08.2021 на суму 200,00 грн (а.с.42-56).

Таким чином загальна сума отриманого ОСОБА_1 кредиту за Договором та додатковими угодами до нього склала 21 050,00 грн.

Виконання кредитодавцем взятих зобов`язань за Договором та додатковими угодами до нього та надання відповідачу кредитних коштів в загальному розмірі 21050,00 грн підтверджується даними платіжних доручень: №486a82fa-ad41-4c43-8f6d-01b68cef44a7 від 26.01.2021 на суму 1500,00 грн; №2fba1b87-6fab-4246-bd0c-631c741fff9a від 25.02.2021 на суму 1850,00 грн; №ef90fb03-941d-4a4f-b726-df8e95df7067 від 11.04.2021 на суму 800,00 грн; №95ada242-0fa0-4547-b431-a7064bdcf3d0 від 26.04.2021 на суму 1450,00 грн; №53d29c21-33a0-4ce8-b6d4-be553867e0b7 від 28.05.2021 на суму 2200,00 грн; №75f4a5dc-c551-4144-bcff-d41a3ee4fcec від 02.06.2021 на суму 1200,00 грн; №52c291d1-79af-4974-a38c-03b4f18673ca від 10.06.2021 на суму 1350,00 грн; № b76a4d18-ee1c-4384-99a1-eaf226eb0e43 від 21.06.2021 на суму 2600,00 грн; №9e23257b-a456-495a-b21f-f721e4fcb18a від 23.06.2021 на суму 600,00 грн; № 486a4c60-f577-446b-b2db-ebb62252fce3 від 30.06.2021 на суму 300,00 грн; №5624cbf0-fe84-4e00-a400-6659ee7e12f1 від 04.07.2021 на суму 300,00 грн; №dc36cf75-5935-47cd-bbeb-c7e0d9672a6f від 10.07.2021 на суму 2100,00 грн; №8607c24b-be49-4f5e-8344-8088af9b28b9 від 13.07.2021 на суму 2300,00 грн; №ffdb1459-b1df-4815-8451-a1cc011fae31 від 19.07.2021 на суму 2100,00 грн; №f7b36dc1-b270-4ff9-b9ec-8f35f462f6b0 від 03.08.2021 на суму 200,00 грн; №4b445e31-b8fa-48f1-a14b-6c628d4fd9f8 від 30.08.2021 на суму 200,00 грн (а.с. 58-64).

Факт перерахування та надходження вказаних вище коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка була емітована на ім`я відповідача, підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260724/43707-БТ від 28.07.2026 та виписками по рахунку (а.с. 27-33).

Також встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 66-69), який неодноразово продовжувався: додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 до 31.12.2020 (а.с. 71 зворот), додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до 31.12.2021 (а.с. 72-75), додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 до 31.12.2022 (а.с.77), додатковою угодою № 31 від 31.12.2022 до 31.12.2023 (а.с.77 зворот), та додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 до 31.12.2024 (а.с. 78). Сторони підписали Реєстр прав вимоги № 157 від 26.10.2021 до вказаного договору факторингу (а.с. 79-80), на підставі якого ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила: тіло кредиту - 21047,00 грн, заборгованість по відсоткам 43261,30 грн, загальна заборгованість 64308,30 грн. Факт передачі грошових коштів у розпорядження клієнта підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 (а.с. 81) та Протоколом узгодження предмету факторингової операції від 26.10.2021 (а.с. 81 зворот).

Надалі, 05.08.2020 ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с.82-84), строк дії якого продовжено додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 до 30.12.2024 включно (а.с.86 зворот, 87) та підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 (а.с. 88-89), на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила: тіло кредиту - 21047,00 грн, заборгованість по відсоткам 70369,78 грн, загальна заборгованість 91416,78 грн. Факт передачі коштів за цим відступленням підтверджується платіжною інструкцією № 4097 від 30.05.2023 (а.с. 90 зворот).

В подальшому, 20.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу № 20/10/23-03 (а.с. 91-94) та підписали Реєстр Боржників № б/н від 20.10.2023 (а.с. 96-97) й Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 20.10.2023 (а.с. 98), на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набула право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила: прострочене тіло - 21047,00 грн, прострочені відсотки 70369,78 грн, загальна сума боргу 91416,78 грн. Факт оплати фінансування за цим договором підтверджується платіжною інструкцією № 2109 від 20.10.2023, (а.с. 99).

З аналізу розрахунку заборгованості, який поданий ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», встановлено, що нарахування відсотків проводилось з 26.01.2021 по 26102021. За цей період відповідач сплатила загальну суму 14 485,00 грн, з яких 3,00 грн зараховано на погашення тіла кредиту, а 14 482 грн на оплату відсотків (а.с. 100-102).

Згідно з розрахунком заборгованості, яка подана ТОВ «Таліон плюс», після укладення договору факторингу, нарахування відсотків проводилось фактором у період з 27.10.2021 по 21.12.2021. Відповідач за цей період оплати не здійснювала (а.с.103).

Згідно з випискою з особового рахунку, заборгованість відповідача за період з 20.10.2023 по 26.12.2025 становить: за тілом кредиту - 21047,00 грн, заборгованість за відсотками 70369,78 грн, а всього на загальну суму 91416,78 грн (а.с. 104).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України (в редакції станом на час укладення вище вказаних договорів факторингу), за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України (яка була чинна на час укладення вище вказаних договорів факторингу), може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України (яка була чинна на час укладення вище вказаних договорів факторингу), може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України (яка була чинна на час укладення вище вказаних договорів факторингу), боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного вище суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними, первісний кредитор виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Своєю чергою, відповідач свої обов`язки за договором належно не виконувала, у встановлений договором строк кредит в повному обсязі не повернула, відсотків за користування кредитними коштами повністю не сплатила.

Дослідивши надані позивачем докази щодо зміни кредитора, суд доходить висновку про правомірність набуття ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги до відповідача. Судом встановлено, що право вимоги за договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» спочатку перейшло до ТОВ «Таліон плюс» на підставі Реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021, потім до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на підставі Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, а надалі - до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на підставі Реєстру Боржників № б/н від 20.10.2023. Ці правовідносини за своєю правовою природою та змістом відповідають вимогам статті 1077 Цивільного кодексу України. Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», є фінансовою установою, що відповідає вимогам статті 1079 ЦК України. Таким чином, перехід права вимоги до позивача є правомірним, а отже, обов`язок з погашення заборгованості виник у відповідача саме перед новим кредитором відповідно до положень статті 1082 ЦК України.

Надаючи оцінку складовим заборгованості, суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві вказав заборгованість за тілом кредиту в сумі 21047,00 грн, і вважає вимогу про стягнення основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено факт отримання відповідачем кредиту у сумі 21050,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, та сплати 3,00 грн на часткове погашення боргу. При цьому доказів його повернення в повному обсязі у порушення статті 1054 ЦК України не надано.

Щодо вимоги про стягнення відсотків, позивач просить стягнути залишок заборгованості в сумі 70369,78 грн. Суд перевірив надані розрахунки та встановив їх повну відповідність умовам укладеного Договору.

Так, наданими позивачем розрахунками заборгованості (а.с.100-103) підтверджується, що відсотки за користування кредитом в період з 26.01.2021 по 25.02.2021 нараховувались на тіло кредиту 1500,00 грн за Дисконтною процентною ставкою 0,15 % в день (п.1.4.1. Договору), в подальшому відповідач п`ятнадцять разів збільшувала суму кредиту та продовжувала Дисконтний період, тож нарахування відсотків з 25.02.2021 здійснювалось на актуальну суму кредиту на день нарахування відсотків за процентною ставкою, яка не перевищувала Індивідуальну процентну ставку (п.1.4.3. Договору), у зв`язку користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною були скасовані з дати надання кредиту та 27.09.2021 здійснено перерахунок процентів за Базовою процентною ставкою (п.1.4.3. Договору), з 27.09.2021 по 21.12.2021 ( не більше ніж 90 днів від дати закінчення початкового періоду) проценти нараховувались за ставкою 2,3 % в день відповідно до п.1.7.1. та 1.7.2. Договору. Отже, нарахування по 21.12.2021 здійснювалося правомірно, виключно в межах дії погодженого строку. В результаті вказаних нарахувань сума процентів склала 70369,78 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який був відступлений за договорами факторингу та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», є арифметично обґрунтованим і становить 91416,78 грн, та складається з: 21047,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 70369,78 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими у повній відповідності до п.п. 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.7.1, 1.7.2 Договору за період з 26.01.2021 по 21.12.2021.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19.10.2018 (а.с.109) підтверджує, що Соломко Олексій Володимирович є адвокатом. Це підкріплюється довіреністю (а.с.110), яка надає адвокату повноваження представляти ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» у судових установах та вчиняти всі необхідні процесуальні дії.

Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 105-106) є правовою підставою для виникнення зобов`язань між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» щодо надання послуг. Додаткова Угода № 25770503411 від 01.09.2025 (а.с. 107) конкретизує це доручення, спрямовуючи його на захист прав та інтересів товариства у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 743895522.

Вартість послуг визначена у Протоколі погодження вартості послуг (Додаток №1 до Договору), який встановлює тарифи за різні види робіт. Цей протокол є доказом попереднього узгодження розміру гонорару між сторонами відповідно до вимог законодавства (а.с. 106, зворот).

Фактичне надання послуг та сума понесених витрат підтверджуються Актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (а.с. 108). Акт деталізує виконані роботи, які безпосередньо стосуються справи проти ОСОБА_1 , включаючи: складання позовної заяви (2 години, 5000,00 грн.); вивчення матеріалів справи (2 години, 1000,00 грн.); підготовку адвокатського запиту (1 година, 500,00 грн.); підготовку клопотання (1 година, 500,00 грн.). Акт фіксує загальну суму понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, що є кінцевою сумою, яку Клієнт просить стягнути як судові витрати.

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст.137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач не висловив заперечення щодо таких вимог, суд доходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 100%, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в повному обсязі в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором № 743895522 від 26.01.2021 в загальній сумі 91 416 (дев`яносто одна тисяча чотириста шістнадцять) грн 78 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 21047 (двадцять одна тисяча сорок сім) грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 70 369 (сімдесят тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 7000,00 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК