Decision № 140761000, 20.10.2026, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/438/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1доДепартаменту Військової контррозвідки СБ України 6 Управління ДВКР СБ України м. Рівне , Служби безпеки Українипро визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту Військової контррозвідки СБ України 6 Управління ДВКР СБ України м. Рівне (далі по тексту - відповідач 1), Служби безпеки України ( далі по тексту - відповідач 2) про визнання дій Департаменту Військової контррозвідки СБ України 6 Управління ДВКР СБ України м. Рівне, які полягають у невиплаті всіх складових грошового забезпечення після зняття дисциплінарного стягнення (догани), ОСОБА_1 неправомірними, зобов`язання Департамента Військової контррозвідки СБ України 6 Управління ДВКР СБ України АДРЕСА_1 здійснити відповідні перерахунки і виплати з червня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу за в Службі безпеки України. В квітні 2025 року на позивача накладено догану через недбале ставлення до виконання службових обов`язків, в подальшому догану скасовано, однак виплати грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства не поновлено. У зв`язку з викладеним, вважаючи, що відповідачем безпідставно та протиправно зменшено розмір його грошового забезпечення позивач звернувся з даним позовом до суду і просить задовольнити позов у повному обсязі.

19.01.2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.02.2026 року ухвалою суду змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі Служба безпеки України на процесуальний статус - відповідач. Залучено до участі в адміністративній справі №460/438/26 в якості другого відповідача - Службу безпеки України..

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженою наказом Центрального управління СБ України від 10.04.2018 № 515/ДСК. Наказом ДВКР СБ України від 30.04.2025 №127-ОС/дск, позивачу було зменшено розмір надбавки за особливості проходження служби та премії як реагування на недоліки у службовій діяльності співробітника, з метою оптимізації і підвищення ефективності оперативно-службової діяльності за окремими напрямками. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що зменшення зазначених складових грошового забезпечення здійснювалося Службою безпеки України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними нормативно-правовими актами України та відомчими наказами. Відтак, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подана відповідь на відзив, відповідно до якої зазначають наступне. Вважають, що відповідачем не виконано свого процесуального обов`язку щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. А отже, позивач має право на перерахунок та виплату йому надбавки за особливості проходження військової служби, доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співпрацюють з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі, премії за період з травня 2025 року по січень 2026 року включно в розмірі, що ним отримувалось в січні, лютому та березні 2025 року.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 працює оперуповноваженим 4 сектору 4 відділу ( з дислокацією в м. Мукачево ) 6 управління ( з дислокацією у м. Рівне ).

Наказом керівника СіЗ-ДВКР СБУ-ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 17 квітня 2025 року №17/5/4-1782дск на позивача накладено догану через недбале ставлення до виконання службових обов`язків. Вказане не заперечується сторонами за змістом заяв по суті спору.

В подальшому через 2 місяці дану догану було скасовано, однак виплати які входять до складу грошового забезпечення позивача у відповідності до норм закону не відновлено.

Поряд із тим, відповідно до рапорту заступника начальника Департаменту військової контррозвідки СБ України від 19.04.2025 року та згідно із наказом начальника Департаменту військової контррозвідки СБ України від 30.04.2025 №127- ОС/дск, ОСОБА_1 із 18 квітня 2025 року були встановлені (зменшені) розміри додаткових видів грошового забезпечення відповідно до порядку, встановленого нормами розділу ІІІ Інструкції 515/ДСК.

Як слідує з відповіді Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 27.01.2026 №21/2/2-409 та долученої до неї довідки від 26.01.2026 №21/2- 260, наказом ДВКР СБ України від 30.04.2025 №127-ОС/дск, ОСОБА_1 з 18.04.2025 встановлено:

- надбавку за особливості проходження служби 1% (посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років);

-доплату військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі 1% (посадового окладу);

- преміювання 1% (посадового окладу).

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно знизив розмір надбавки за особливості проходження служби до 1% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та доплату та преміювання до 1%, звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про Службу безпеки України №2229-XII від 25.03.1992 на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України (ч.1 ст. 9 Закону №2229-XII)

Відповідно частин 1 - 2 ст.10 Закону №2229-XII, Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв`язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.

Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов`язкові для виконання у системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників Служби безпеки України або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.

За приписами ст. 27 Закону №2229-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, цього Закону, інших актів законодавства.

Статтею 30 вказаного Закону встановлено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності

Згідно з частинами другою-третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, з 01 березня 2018 року грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.04.2018 № 515/ДСК.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови №704 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Підпунктами 1, 2 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:

1) установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1-11 за аналогічними посадами; посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1-5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника; надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою;

2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України визначає Інструкція № 515/ДСК.

За обставинами справи предметом спору є зменшення розмірів додаткових видів грошового забезпечення із 18 квітня 2025 року на підставі наказу начальника Департаменту військової контррозвідки СБ України від 30.04.2025 №127- ОС/дск.

Як слідує із змісту відзиву, підставою для прийняття спірного наказу слугував рапорт заступника начальника Департаменту військової контррозвідки СБ України від 19.04.2025 року.

Вказані складові грошового забезпечення та їх відсоткові розміри виплачувались ОСОБА_1 в період червень-грудень 2025 року та січень 2026 року, тобто станом на час зверенння до суду, що підтверджується долученою довідкою ФЕУ СБУ від 26.01.2026 №21/2-260, тобто ОСОБА_1 виплачувались всі складові (основні, додаткові та премія) передбачені за посадою яку він обіймав у вказаний період часу, в розмірах визначених наказом ДВКР СБ України від 30.04.2025 №127/ОС-дск.

Наведене вище свідчить на користь того, що підставою складання заступником начальника Департаменту військової контррозвідки СБ України відповідного рапорту стало неналежне виконання позивачем службових обов`язків та відсутність позитивних результатів в роботі.

З даного приводу суд зауважує, що за правилами п.1 гл.2 розділу III Інструкції №515/ДСК надбавка за особливості проходження служби встановлюється військовослужбовцям Служби безпеки України у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою.

Зазначена надбавка встановлюється в залежності від характеру виконуваних військовослужбовцями обов`язків за посадою відповідно до напряму діяльності підрозділу.

Відповідно до п. 2 глави 2 розд. III Інструкції №515/ДСК граничні розміри надбавки за особливості проходження служби визначаються щороку Головою Служби безпеки України в межах видатків, затверджених на грошове забезпечення, залежно від розміру посадового окладу, виконуваних військовослужбовцями посадових обов`язків га напряму діяльності відповідного підрозділу системи Служби безпеки України.

У свою чергу, глава 13 розділу ІІІ Інструкції № 515/ДСК визначає порядок преміювання військовослужбовців Служби безпеки України.

За положеннями пунктів 1-5 глави 13 розділу ІІІ Інструкції начальники (керівники) органів, підрозділів, закладів та установ СБ України мають право щомісяця в межах фонду грошового забезпечення преміювати військовослужбовців за їх особистий вклад у загальний результат служби.

Граничні розміри премій військовослужбовцям визначаються Головою СБ України в залежності від займаної посади та напряму діяльності відповідних підрозділів системи СБ України, в межах видатків, затверджених на грошове забезпечення у кошторисі СБ України на відповідний бюджетний рік.

Конкретний розмір премії, а також доцільність преміювання кожного військовослужбовця відповідно до його особистого вкладу в загальні результати служби, визначають керівники органів, підрозділів, закладів і установ СБ України на підставі мотивованих рапортів керівників відповідних структурних підрозділів, в межах затверджених граничних розмірів преміювання.

Встановлення премії військовослужбовцями, зменшення її розміру або скасуванням здійснюється за наказами Голови СБ України, його заступників, начальників (керівників) органів, підрозділів, закладів та установ СБ України. У мотивованих рапортах про зменшення розмірів премії чи її скасування зазначаються конкретні підстави для цього.

Розмір премії знижується або вона взагалі скасовується за: неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог військових статутів і внутрішнього розпорядку, порушення військової дисципліни (пункт 6 глави 13 розділу ІІІ Інструкції).

Таким чином, розмір премії визначається щомісячно в межах фонду грошового забезпечення преміювати військовослужбовців за їх особистий вклад у загальний результат служби, при цьому розмір премії може бути знижений чи скасований за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог військових статутів і внутрішнього розпорядку, порушення військової дисципліни.

Суд вважає за необхідне зазначити, що питання преміювання військовослужбовців СБУ належить до дискреційних повноважень керівництва органу та вирішується з урахуванням особистого внеску військовослужбовця у загальні результати служби, професійних та ділових якостей, ефективності виконання службових обов`язків, а також в межах фонду грошового забезпечення.

При цьому Інструкція-515/ДСК прямо передбачає можливість не лише встановлення чи збільшення, але й зменшення або скасування преміювання конкретному військовослужбовцю за результатами оцінки його службової діяльності.

Суд зазначає, що премія, на відміну від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, не є гарантованою фіксованою складовою грошового забезпечення, яка підлягає безумовній виплаті у визначеному розмірі, а має стимулюючий та заохочувальний характер.

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №704 преміювання військовослужбовців здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби, що свідчить про оціночний характер такого виду грошового забезпечення та наявність у керівника відповідного адміністративного розсуду при прийнятті рішення щодо доцільності та розміру преміювання.

Інструкцією №515/ДСК передбачено, що зниженню або скасування надбавки за особливості проходження служби та премії передує подання рапорту, у якому зазначаються конкретні підстави для цього. Водночас, жодним з вказаних нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено, що при встановленні надбавки та преміюванні є необхідним зазначення аналізу кожного військовослужбовця за результатами роботи за місяць.

Відповідно до Інструкції №515/ДСК преміювання здійснюється відповідно до особистого внеску в загальні результати служби, проте вказаними нормами не передбачено обов`язку зазначати у рапорті конкретні факти та обставини, які були взяті до уваги керівником (начальником) при вирішенні питання преміювання військовослужбовців, не визначено, що проведення аналізу повинно якимось чином письмово відображатись у рапорті на преміювання тощо. Окрім того, незазначення у рапорті фактів, які б вказували на проведення аналізу виконання позивачем посадових обов`язків і завдань не означає, що безпосереднім керівником при вирішенні питань зменшення розміру надбавки та премії такий аналіз не проводився.

Зменшення розміру надбавки за особливості проходження служби та премії не є заходом дисциплінарної відповідальності, не потребує службового розслідування, доведеності вини військовослужбовця, а є суто управлінським рішенням, яке переслідує виховні цілі, підвищує зацікавленість військовослужбовця у результатах своєї служби. При цьому преміювання військовослужбовця є правом керівника, а не його обов`язком, розмір премій встановлюється для кожної особи в індивідуальному порядку, виходячи з рівня виконання нею службових обов`язків та дотримання військової дисципліни.

Сам по собі факт відсутності дисциплінарного стягнення або негативної службової характеристики не свідчить про обов`язок відповідача здійснювати преміювання у певному розмірі або взагалі не припиняти його виплату.

Суд також бере до уваги, що наказ начальника ДВКР СБУ від 30.04.2025 №127-ОС/дск є актом індивідуальної дії, прийнятим уповноваженим суб`єктом у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, під час служби, позивачем не оскаржувався розмір преміювання, а до суду не надано належних та допустимих доказів того, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням визначеної процедури, не уповноваженою особою, за відсутності передбачених Інструкцією-515/ДСК підстав або з очевидним проявом свавілля чи дискримінаційного підходу.

Посилання позивача на те, що премія є складовою грошового забезпечення, саме по собі не свідчить про обов`язок її безумовної виплати, оскільки правова природа премії передбачає залежність її виплати від результатів службової діяльності та рішення уповноваженого керівника.

Суд враховує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкта владних повноважень та здійснювати переоцінку службової доцільності преміювання військовослужбовця за відсутності очевидних ознак протиправності відповідного рішення.

За результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку, що начальника ДВКР СБУ від 30.04.2025 №127-ОС/дск у частині зменшення позивачу виплати преміювання прийнятий уповноваженим суб`єктом, на підставі та у спосіб, визначені законодавством та Інструкцією-515/ДСК, а доводи позивача фактично зводяться до незгоди із реалізацією відповідачем наданих йому дискреційних повноважень.

Враховуючи вищенаведене дії відповідачів, щодо невиплати всіх складових грошового забезпечення після зняття дисциплінарного стягнення є правомірними а тому відсутні правові підстави для зобов`язання Департамент Військової контррозвідки СБ України 6 Управління ДВКР СБ України м. Рівне здійснити відповідні перерахунки і виплати ОСОБА_1 з червня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту Військової контррозвідки СБ України 6 Управління ДВКР СБ України м. Рівне, Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент Військової контррозвідки СБ України 6 Управління ДВКР СБ України м. Рівне (вул. Відінська, 4,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 00034074)

Відповідач: Служба безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00034074)

Суддя В.В. Щербаков