Decision № 140760740, 20.10.2026, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/16187/26Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України у Волинській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.07.2026 №172850040329 «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2 відповідно до абзацу 3 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 починаючи з 21.07.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до абзацу 3 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 починаючи з 21.07.2026, зарахувавши до загального страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.06.2026 в інфекційному закладі охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказане рішення від 29.07.2026 №172850040329 суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15). Так, вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII та відновлено дію цією статті в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Водночас, стаття 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачає умови виходу на пенсію, що є тотожними статті 13 Закону №1788-XII в редакції до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15). За такої невідповідності діючих норм законодавства необхідним є застосування тих правових положень, що є більш сприятливими для особи, тобто ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15), згідно з яким вихід на пенсію для категорії працівників, до якої належить позивач, допускається з 50 років (на противагу 55 років у ст. 114 Закону №1058-IV).

Додатково зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу періоду її роботи з 01.01.2004 по 30.06.2026 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За наведеного просить суд позовні вимоги задовольнити повністю..

Ухвалою від 27.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні)

До суду від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому в представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років для жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказують, що з огляду на вище викладене, відсутні підстави для призначення Позивачу пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку із недосягненням пенсійного віку. У сукупності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

21.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

За результатами розгляду заяви та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення №172850040329від 29.07.2026 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку.

Головним управлінням фонду України у Волинській області встановлено, що вік позивача на дату звернення: 53 роки.

Страховий стаж заявниці 35 років 07 місяців 09 днів, пільговий стаж за Списком № 2 25 років 02 місяці 22 дні.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що згідно п.2 частини 2 статті 114 Закону право на призначення пільгової пенсії мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі також - Закон №1058).

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон № 1058-IV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком; за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

З урахуванням наведеного і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 01.01.2004, правила призначення пенсій за списком №2 регламентувались п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і такий стан існував до набрання чинності нормами Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 (набрав чинності 11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнений, серед іншого, статтею 114, частиною 1 якої визначено, що: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме:

- пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Так, п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 (чинна з 11.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

При цьому ураховуючи, що норми Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 мали спеціальну вказівку стосовно їх застосування з 01.10.2017, саме з цієї дати правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України №213-VIII від 02.03.2015 та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, при цьому правила цих законів були повністю уніфікованими (ідентичними), і такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23.01.2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: […] б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам".

Таким чином, з 23.01.2020 два закони одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до Закону №213-VIII України від 02.03.2015 та п.2 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення №1-р/2020,з одного боку, та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак вони явно суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

У справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20.

З огляду на наведене, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Тобто, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як свідчать матеріали справи, позивачка, досягнувши 53 роки та маючи достатній пільговий стаж, вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії та надала усі необхідні для цього документи. Жодних зауважень щодо повноти або неточностей таких документів відповідачами не зазначено та матеріали справи не містять.

Таким чином, на переконання суду, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку є непропорційною заявленій легітимній меті, а тому її не можна вважати такою, що прийнята обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.

Щодо позовних вимог про зарахування до загального страхового стажу період роботи позивача з 01.01.2004 по 30.06.2026 в інфекційному закладі охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон України №1058).

Відповідно до статті 24 Закону України №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон України №1788).

Відповідно до статті 62 Закону України №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, згідно записів трудової книжки позивача серії Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 05.07.1991, суд встановив такі періоди роботи позивача:

1. Запис №9 від 01.03.1999 прийнята молодшою медсестрою гнійної перев`язочної хірургічного відділення грудної, легеневої та позалегеневої патології тимчасово в Облтубдиспансер (наказ від 01.03.1999 №18 п. 5);

2. Запис №10 від 01.09.1999 переведена палатною молодшою медсестрою відділення легеневого туберкульозу №2 (наказ від 01.09.1999 №72);

3. Запис №11 від 03.03.2010 Рівненський облтубдиспансер перейменовано в КЗ «Рівненський обласний тубдиспансер» згідно рішення сесії Рівненської облради від 25.09.2009 р. (наказ від 03.03.2010 №8-ОД);

4. Запис №12 від 09.01.2020 Комунальний заклад «Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер» Рівненської обласної ради реорганізований в Комунальне підприємство «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради. Рішення Рівненської обласної Ради від 30.08.2019 р. №1462 (наказ від 09.01.2020 №2-ОД);

5. Запис №13 від 01.02.2023 змінено назву підрозділу відділення легеневого туберкульозу №2 з палатою інтенсивної терапії (наказ від 15.11.2022 №204-к);

6. Запис №14 від 01.02.2023 змінено назву посади «палатна молодша медсестра» на «молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця)» (наказ від 23.01.2023 №23-к);

7. Запис №15 від 01.02.2023 переведена на посаду молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця) відділення легеневого туберкульозу №2 палатою інтенсивної терапії (наказ від 31.01.2023 №48-к);

8. Запис №16 від 01.01.2024 переведено з 0,75 ставки посади молодшої медичної сестри відділення легеневого туберкульозу №2 з палатою інтенсивної терапії на 0,75 ставки посади молодшої медичної сестри відділення легеневого туберкульозу (наказ від 01.01.2024 №1-к);

9. Запис №17 від 25.09.2024 переведено з 0,75 ставки посади молодшої медичної сестри відділення легеневого туберкульозу на 1,0 ставки посади молодшої медичної сестри відділення легеневого туберкульозу (наказ від 25.09.2024 №173-к);

10. Запис №18 від 20.05.2024 Комунальне підприємство «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради перейменовано на Комунальне підприємство «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради (наказ від 20.05.2024 №2-ОД).

Відомості про звільнення ОСОБА_1 із роботи в трудовій книжці не значаться.

Як слідує з листа відповідача від 14.08.2026 №0300-0303-8/66548, що страховий стаж заявниці обчислено в розмірі 37 років 7 місяців. До страхового стажу в кратному обчисленні зараховано періоди роботи в Рівненському облтубдиспансері з 01.03.1999 по 14.12.2000 та з 30.09.2003 по 31.12.2003. Зарахування до страхового стажу в кратному обчисленні періоду перебування в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 15.12.2000 по 29.09.2003 не передбачено нормами чинного законодавства.

ГУ ПФУ в Рівненській області листом від 17.08.2026 №1700-0202-8/69310 повідомив, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Суд з цього приводу зазначає, що згідно зі статтею 60 Закону України №1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Станом на день звернення позивачки до органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії положення статті 60 Закону №1788 в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за роботу в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я.

Так, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III, інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Згідно ст. 7 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 4 листопада 1993 року (далі Перелік), визначені заклади і установи охорони здоров`я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до розділу 2 Переліку, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Відповідно до розділу 2 Переліку до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Із роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року слідує, що інфекційний заклад (відділення) це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Отже, Комунальне підприємство «Рівненська обласна інфекційна лікарня» Рівненської обласної ради в розумінні ст. 60 Закону України №1788 є інфекційним закладом охорони здоров`я. Окрім цього, суд зазначає, що робота позивача у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров`я, у спірний період відповідачем не спростовується.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 22.12.2021 у справі №688/2916/17 від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22.

Щодо посилань відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у закладі (відділеннях) охорони здоров`я з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини після 01.01.2004, суд зазначає таке.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що стаж роботи позивача на посаді лікаря-бактеріолога в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788, оскільки протягом зазначеного періоду така особа працювала з особливо небезпечними та небезпечними інфекціями.

Вказала, що згідно пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, в тому числі після 01 січня 20104 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім цього слід зазначити, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» залишається чинною на даний час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які були враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Отже, не зарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи в інфекційному закладі (відділеннях) охорони здоров`я, з лікування осіб заражених вірусом імунодефіциту людини з 01.01.2004 по 30.06.2026не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправними.

З огляду на викладене, суд вважає для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Визначаючись щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсії, суд зауважує, що відповідно до ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 21.07.2026 року, тобто зі спливом 3-місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, відповідно призначення пенсії має відбутися саме з 21.07.2026 року.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.07.2026 №172850040329 «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2 відповідно до абзацу 3 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 починаючи з 21.07.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до абзацу 3 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 починаючи з 21.07.2026, зарахувавши до загального страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.06.2026 в інфекційному закладі охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський майдан, 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027, код ЄДРПОУ 13358826)

Суддя В.В. Щербаков