Decision № 140759922, 20.10.2026, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р.№ 400/3993/26м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаМіністерства у справах ветеранів України, вул. Хрещатик, 34,м. Київ,01001,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства у справах ветеранів (далі відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо ненадання відповіді по суті на запити від 27.03.2026 та 05.04.2026;

зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України надати публічну інформацію у відповідь на запити, а саме:

- надати наявні статистичні дані у розрізі статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

-у разі відсутності окремого обліку повідомити про відсутність запитуваної інформації;

у разі наявності обліку надати узагальнену статистичну інформацію без персональних даних.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він двічі звертався до відповідача з запитами на публічну інформацію. Позивач стверджує, що запитувалась не нова інформація, а узагальнені статистичні дані, які перебувають у володінні відповідача або можуть бути сформовані на основі наявних облікових даних без створення нової інформації. Позивач зазначає, що звертався повторно з уточненням, що не потребує правових роз`яснень, а просить надати виключно наявну інформацію станом на дату розгляду запиту або повідомити про її відсутність. Відповідач фактично відмовив у задоволенні запиту по суті та повідомив про припинення листування, посилаючись на Закон України «Про звернення громадян», розцінивши запит як повторне звернення. Позивач вважає такі дії протиправними.

Ухвалою суду від 17.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.

Відповідач не погодився з позовом, у відзиві, зазначив, що вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом. Так, відповідач звертає увагу суду, що Мінветеранів розглянуло запит позивача від 27.03.2026 на публічну інформацію та листом від 03.04.2026 № 8690/1.3/3.1-26 надало ОСОБА_1 запитувану інформацію та розгорнуті роз`яснення, а також повідомило, що оскільки запит позивача, подано згідно із Законом України Про доступ до публічної інформації, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону України Про доступ до публічної інформації та Закону України Про безоплатну правову допомогу, запит-звернення Позивача розглянуто у відповідних частинах у порядку, передбаченому відповідними законами. Після чого, ОСОБА_1 звернувся до Мінветеранів із повторним запитом на публічну інформацію від 05.04.2026 (вх. № ЗПІ-01/118 від 06.04.2026), де Позивач зазначив, що надана Мінветеранів інформація є неповною та не містить відповідей на поставлені питання в частині надання статистичних даних. А тому Позивач просить повторно надати розгорнуту відповідь. У відповіді на цей запит Мінветеранів звернуло увагу, що позивач неодноразово звертався до Мінветеранів із запитами від 20.06.2025, від 08.07.2025 та від 27.03.2026. Про результати розгляду вищезазначених запитів Мінветеранів інформувало Позивача листами від 30.06.2025 № 13625/4.1/4.3-25, від 11.07.2025 № 14541/4.1/4.3-25 та від 03.04.2026 № 8690/1.3/3.1-26. З урахуванням викладеного Мінветеранів припинило листування з Позивачем із цих питань. Також, на думку відповідача, твердження Позивача про ненадання йому роз`яснень з приводу запитуваної інформації не відповідає дійсності, оскільки Мінветеранів надало відповідь в повній мірі визначених повноважень. Відповідач зазначає, що запит на публічну інформацію згідно чинного законодавства передбачає запитування конкретно визначеної інформації або документів, які знаходяться у володінні розпорядника. Натомість в запиті Позивача просить наданти відповідні офіційні роз`яснення, наведення практики застосування норм Закону № 3551-ХІІ, методичних рекомендацій та листів (яких конкретно не зазначено). Також, Мінветеранів листами від 03.04.2026 № 8690/1.3/3.1-26 та від 10.04.2026 № 9537/4/4.3-26 надало Позивачу запитувану інформацію, зокрема зазначило, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, держателем якого є Мінветеранів, станом на 01.03.2026 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту надано 58 586 особам. Звертає увагу, що Мінветеранів не володіє інформацією з приводу надання статусу особи з інвалідністю відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ (оскільки це стосується безпосередньо військовослужбовців). Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач повторив свою позицію, викладену у першій заяві по суті. Позивач наполягав, що відповіді на запит не є повними, оскільки він просив статистичну інформацію щодо двох категорій осіб, а відповідач повідомив відомості лише щодо однієї категорії. Позивач стверджує, що закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає припинення листування, а відповіді, які надані в 2025 року, мають часову прив`язку і не виключають право позивача запросити інформацію за іншій періоди. Також, позивач зазначає, що він не просив створювати нову інформацію.

Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що згідно зі статтею 1 Закону № 2939-VI, публічною інформацією є лише та, що вже існує (створена або отримана розпорядником) і зафіксована на носіях. Натомість, на думку відповідача, позивач свідомо оминає той факт, що у своїх запитах на публічну інформацію у тому числі просив надати наявні роз`яснення та практики застосування статті 7 Закону № 3551-ХІІ, однак вказує, що отримав відповідь не у повному обсязі. Не зважаючи на те, що це вимагає від розпорядника здійснення певної аналітичної діяльності. Виходячи з цього, Мінветеранів листами від 03.04.2026 № 8690/1.3/3.1-26 та від 10.04.2026 № 9537/4/4.3-26 надало Позивачу обґрунтовану відповідь.

З заяв по суті та доданих до них доказів, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

В матеріалах справи є запит ОСОБА_1 від 27.03.2026 до Міністерства у справах ветеранів України про надання публічної інформації, в якій позивач просив надати узагальнену статистичну інформацію яка не містить персональних даних фізичних осіб, а має виключно статистичний та аналітичний характер:

1. Кількість осіб яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок частина перша та пункт 1 частини другої статті 7 Закону, формулювання причинного зв`язку: «пов`язане з проходженням військової служби»:

поранення контузія каліцтво отримані під час виконання обов`язків військової служби;

захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби;

пункт 11 частини другої статті 7 Закону, формулювання причинного зв`язку: «пов`язане із захистом Батьківщини»:

поранення контузія каліцтво отримані під час безпосередньої участі у заходах із захисту Батьківщини

захворювання пов`язане із безпосередньою участю у заходах із захисту Батьківщини.

2. Порівняльна статистика (у разі наявності):

кількість осіб яким надано статус із формулюванням: «пов`язане з проходженням військової служби»

кількість осіб яким надано статус із формулювання «пов`язане із захистом Батьківщини». 3. Наявні роз`яснення та практика застосування статті 7 закону (за наявності):

офіційні роз`яснення

листи

методичні рекомендації щодо визначення причинного зв`язку інвалідності та порядку застосування статті 7 Закону.

Відповідач листом № 8690/1.3/3.1-26 від 03.04.2026 повідомив позивача, що зі змісту запиту вбачається, що надання відповіді на порушені питання потребує застосування закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про безоплатну правову допомогу». В частині регулювання Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідач повідомив, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, держателем якого є Мінветеранів, станом на 01.03.2026 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» надана 58 586 особам. В частині регулювання Закону України «Про безоплатну правову допомогу» відповідачем надано роз`яснення щодо застосування пунктів 11-16 частини другої статті 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

05.04.2026 позивач звернувся до відповідач з повторним запитом, яким просив надати виключно наявну у розпорядника публічну інформацію (без надання правових роз`яснень), а саме:

"1. Чи ведеться облік у тому числі в єдиному державному реєстрі ветеранів війни осіб яким встановлено причини зв`язок інвалідності у формулюванні «пов`язане з проходженням військової служби» відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті сьомої Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»?

2. У разі ведення такого обліку прошу надати загальну кількість таких осіб без персональних даних станом на останню наявну дату.

3. У разі не ведення окремого обліку або відсутності такої інформації прошу прямо зазначити про відсутність запитуваної інформації у розпорядника.

4. Прошу також повідомити чи здійснюється розподіл облік осіб з інвалідністю внаслідок війни за формулюваннями причинного зв`язку, зокрема, «пов`язане з проходженням військової служби», «пов`язане із захистом Батьківщини».

Відповідь надана відповідачем листом № 9537/4/4.3-26 від 10.04.2026, в якій позивача повідомлено про припинення листування в зв`язку з тим, що позивачу вже надавалися відповіді в 2025-2026 роках.

Вважаючи відмову у наданні публічної інформації протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Частина 3 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Згідно ч.1, 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд погоджується з відповідачем, що запит позивача від 27.03.2026 містив як вимогу надати статистичні відомості, так і роз`яснення, надання яких не охоплюється законом України «Про доступ до публічної інформації».

Водночас, з повторного запиту позивача від 13.04.2026 суд встановив, що останній вже не ставив питання про надання правових роз`яснень, а просив надати інформацію, яка носить статистичний характер.

Крім того, предметом позову є зобов`язання Міністерства у справах ветеранів України надати відповіді на запити саме в частині статистичних даних.

Так, в запиті від 27.03.2026 позивач просив повідомити кількість осіб яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок частина перша та пункт 1 частини другої статті 7 Закону, формулювання причинного зв`язку: «пов`язане з проходженням військової служби»: поранення контузія каліцтво отримані під час виконання обов`язків військової служби; захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби; пункт 11 частини другої статті 7 Закону, формулювання причинного зв`язку: «пов`язане із захистом Батьківщини»: поранення контузія каліцтво отримані під час безпосередньої участі у заходах із захисту Батьківщини, захворювання пов`язане із безпосередньою участю у заходах із захисту Батьківщини.

Разом з тим, відповідаючи на запит в цій частині, Мінветеранів обмежився посиланням на те, що станом на 01.03.2026 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» надана 58 586 особам. При цьому, відповідь не містила відомостей про кількості таких осіб за різними категоріями, зазначеними у пункті 11 частині 2 ст. 7 Закону, як просив позивач. Також, відповідач не повідомив, з яких причин надати таку інформацію він не може (наприклад, не ведеться такий облік тощо). Отже, суд вважає, що відповідь на запит позивача від 27.03.2026 не була повною.

Суд звертає увагу, що у повторному запиті від 05.04.2026 позивач прямо поставив запитання щодо того, чи ведеться такий облік по особам залежно від причинного зв`язку інвалідності з проходженням військової служби. Тобто, вбачається, що потреба в повторному запиті виникла саме через неповну відповідь на запит від 27.03.2026. Крім того, у запиті від 05.04.2026 позивач, допускаючи, що такий облік не ведеться, просив повідомити про це.

Натомість відповідач листом від 10.04.2026 такої інформації не надав і про те, чи ведеться відповідний облік чи ні, не повідомив.

Суд звертає увагу, що відповідач не зазначив, чи володіє він інформацією, про яку запитував позивач чи ні і у заявах по суті, адресованих суду.

Суд повторює, що з запиту позивача встановлено, що останній просив у випадку, якщо окрема статистика за військовослужбовцями, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язаних зз проходженням військової служби, або пов`язаними з захистом Батьківщини, не ведеться, повідомити про це.

Відповідачем запит про надання публічної інформації проігноровано в цій частині, відтак, суд доходить висновку, що відповіді Мінветеранів як від 03.04.2026 , так і від 10.04.2026 не є належними.

Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо надання відповіді на запит в неповному обсязі. Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача надати певну інформацію, суд враховує, що предметом цієї справи є оцінка правомірності дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень щодо відповіді на певні запити позивача.

При цьому, в повторному запиті від 05.04.2026 позивач сформулював питання, які потребують відповіді в зв`язку з ненаданням повної відповіді на запит від 27.03.2026.

Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача надати належну відповідь щодо інформації, яка була запитана позивачем в запиті про надання публічної інформації від 05.04.2026.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Однак, позивачем не наведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач не виконає рішення суду або буде ухилятися від його виконання.

Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для встановлення судового контролю у цій справі.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо його розподілу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства у справах ветеранів України (вул. Хрещатик, 34,м. Київ,01001 ЄДРПОУ 42657144) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України щодо ненадання повної відповіді на запити ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 27.03.2026 та 05.04.2026;

3. Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України надати повну відповідь на запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 05.04.2026.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко