Decision № 140754121, 15.10.2026, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/148/26

Провадження № 2/202/2266/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2025 року до представник ТОВ «Іннова-Нова» - адвокат Андрущенко М.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року в загальному розмірі 22522,00 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (після зміни найменування Іннова-Нова) та фізичною особою ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 8618960625. Даний договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Договору позики, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 10000,00 гривень, шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п.2.6.2. та 2.6.3. цього договору, його додатків.

Умовами вказаного договору позики передбачено: тип кредиту - кредит; мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; строк кредиту (строк дії договору) 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів; стандартна процентна ставка: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого Кредиту.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. Відповідач всупереч умовам договору позики свої зобов`язання за належним чином не виконала, суму кредиту не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила, внаслідок чого станом на день звернення до суду з даною позовною заявою, має заборгованість перед позивачем у розмірі 22522,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12522,00 грн. - заборгованість за процентами, які нараховані по 24.12.2025 року включно.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026 року для розгляду цивільної справи № 202/148/26 за позовом ТОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року позовну заяву було прийнято та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

11 березня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що вважає заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначила, що позивачем не надано жодних технічних доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем одноразового коду, використання особистого кабінету, IP-адресу користувача, час авторизації або інші технічні дані, які дозволяли б достовірно ідентифікувати особу, що здійснила підписання електронного документа. Також позивачем не надано жодного належного доказу фактичного перерахування грошових коштів відповідачу, а долучений до позову розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, не підтверджує факту передачі грошових коштів та не може вважатися належним доказом існування боргу. Таким чином, на момент звернення до суду позивач не мав доказів виконання власного зобов`язання щодо надання кредиту, що свідчить про недоведеність заявлених вимог.

З аналізу поданого розрахунку вбачається, що відповідач протягом дії договору здійснювала платежі на погашення заборгованості на суму 6700,00 гривень, з яких: 01.07.2025 - 1700 грн., 11.07.2025 - 1000 грн., 21.07.2025 - 1000 грн., 31.07.2025 - 1000 грн., 10.08.2025 - 1000 грн. та 20.08.2025 - 1000 грн. Зазначені платежі позивачем зараховані виключно у рахунок сплати процентів та комісій, тоді як основна сума кредиту протягом усього періоду розрахунку залишається незмінною та становить 10000 грн. Наведене свідчить про штучне збільшення заборгованості та вказує на недобросовісність дій позивача й необґрунтованість його позовних вимог.

Крім того, у самому розрахунку містяться численні суперечності та арифметичні невідповідності. Так, згідно з умовами договору процентна ставка становить 1 відсоток на день від суми кредиту. Проте, у розрахунку за період з 21.06.2025 по 30.06.2025 проценти нараховуються у розмірі 20 грн. (0,2%) на день, а починаючи з 02.07.2025 - 100 грн. (1%) на день. Жодних пояснень причин такої зміни процентної ставки у розрахунку не наведено.

Також позивачем без належного обґрунтування включено до розрахунку комісію у розмірі 1 500 грн., що становить 15 відсотків від суми кредиту. Разом з тим, позивач не надав жодних доказів того, що відповідач погоджувалась на сплату такої комісії, а також не надав документів, які підтверджують фактичне нарахування або утримання зазначеної суми

16 березня 2026 року представник ТОВ «Іннова-Нова» - адвокат Андрущенко М.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав відповідь на відзив на позовну заяву в якому просив задовольнити позовні вимоги та зазначив, що стороною позивача разом із позовною заявою подано вичерпний перелік доказів на підтвердження обставин справи, що підлягають розгляду. Надані суду документи на підтвердження підписання Договору одноразовим ідентифікатором і отримання відповідачем кредитних коштів є такими, що узгоджуються між собою і відповідають принципу достатності доказів. Також представник позивача акцентував увагу суду на тому, що відповідач не заперечує факт укладення з позивачем Кредитного договору, отримання кредитних коштів, не виконання своїх зобов`язань з повернення цих коштів.

Представник позивача також зазначив, що ЗУ «Про споживче кредитування», визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Також, відповідачу нарахована комісія за надання кредиту, що становить 15% від суми наданого Кредиту (10 000,00 /100% * 15% = 1500,00 грн.) та нараховується у день надання кредиту згідно п. 2.7. договору про надання грошових коштів у № 8618960625 від 21.06.2025 р. Наведене узгоджується із ЗУ «Про споживче кредитування», яким передбачено право фінансових установ встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, з урахуванням чіткого зазначення про це в Договорі на етапі його укладення. Отже, нарахування відсотків за користування кредитними коштами та комісії за їх надання, здійснено з дотриманням чинного законодавства.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано від Акціонерного товариства «Універсал Банк», належним чином завірені копії документів, які підтверджують/спростовують: інформацію щодо наявності в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , карткового рахунку НОМЕР_2 ; факт надходження (зарахування) на картковий рахунок НОМЕР_2 , в період з 21.06.2025 року по 23.06.2025 року від ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» грошових коштів у розмірі 10000,00 гривень. Також за клопотанням відповідача витребувано від ТОВ «Іннова-Нова», ліцензійні документи та документи, що підтверджують право позивача на надання фінансових послуг на момент укладення договору, детальний розрахунок заборгованості із зазначенням усіх складових (тіло кредиту, відсотки, штрафні санкції).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2026 року зупинено провадження у цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного Верховного Суду цивільної справи №552/672/23.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 вересня 2026 року поновлено провадження по цивільній справі.

Представник позивача ТОВ «Іннова-Нова» - адвокат Андрущенко М.В. в судове засідання не з`явився, натомість в прохальній частині позову зазначив, що просить розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялась належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення суду на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір надання грошових коштів у кредит № 8618960625 (далі Кредитний договір), який підписаний позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 8053.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, його укладання здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання Кредиту, проценти за користування Кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 гривень (п. 2.3.).

Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів, останній платіж з періодом внесення 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (п. 2.5.).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником право користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою; 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (п. 2.6.1.). Знижена процентна ставка 0.2% в день та застосовується, якщо Позичальник 01.07.2025 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів - розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою (п. 2.6.2.). Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту (п. 2.7.). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 45160.00 грн. (п. 2.10.1.) Денна процентна ставка на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 0.98% (п. 2.10.1.). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 (п. 3.1.)

Сторони погодили права та обов`язки (Розділ 5 Кредитного договору) та відповідальність сторін (Розділ 7 Кредитного договору).

Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенеровании? під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет. Після підписання електронними підписами Договору и?ого умови вважаються прии?нятими, а Договір є укладеним ( Розділ 10 Кредитного договору).

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Веб-сайті Товариства: https://finsfera.ua/ (п. 10.10. Кредитного договору). Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі (в т.ч. електронній), або через Особистий кабінет(п. 10.11.. Кредитного договору).

Також, під час укладення кредитного договору, відповідачем ОСОБА_1 21.06.2025 року підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання ТОВ «Іннова Фінанс» кредитних коштів відповідачу, Додаток №1 до Договору № 2931750224 від 04.02.2024 року, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), в якій відображені: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту; реальна річна процентна ставка, загальна Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20) й інших.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Іннова Фінанс» на веб-сайті https://finsfera.ua/, та шляхом прийняття (акцепт) договору - пропозиції укласти договір (оферта) грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року, на умовах визначених офертою, із використанням одноразового ідентифікатора 8053, який через телекомунікаційну систему направлений на номер телефону позичальника, ОСОБА_2 підписала електронний Договір надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Особу ОСОБА_2 ідентифіковано та верифіковано за допомогою системи BankID НБУ.

Слід зазначити, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Договір надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року, укладений між відповідачем та фінансовою установою, шляхом ідентифікації позичальника та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно не можливим.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізитів банківської картки) були використані незаконно третіми особами, відповідачем не надані. Також відповідачем не надано доказів щодо звернення нею до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій.

Отже, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року, укладений в електронній формі, в спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Рішенням № 05-09/2025 Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» від 05.09.2025 року, змінено назву (найменування) Товариства з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова», у зв`язку з чим викладено повне найменування в наступній редакції: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», скорочене найменування ТОВ «Іннова-Нова».

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договорів позик та кредитних договорів, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Уклавши кредитний договір на умовах, викладених в ньому, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

За умовами Договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до листа про надання інформація/документів ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих. № 18686 від 17.12.2025 року, згідно з укладеним з ТОВ «Іннова Фінанс» Договором № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 16.05.2023 року, успішно проведено операцію № транзакції 1627740689, дата 21.06.2025 року, сума 10000,00 гривень, номер картки НОМЕР_3 , ПІБ позичальника ОСОБА_1 .

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 07.04.2026 року № БТ/Е-12290, на виконання ухвали суду від 24.03.2026 року про витребування доказів, Банком повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , було емітовано банківську картку № НОМЕР_4 . Зарахування на картку № НОМЕР_4 коштів в сумі 10000,00 гривень в період з 21.06.2025 року по 23.06.2025 року, від ТОВ «Контрактовий Дім», є успішним.

Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами клієнта ОСОБА_2 , зазначеними в анкеті клієнта та в Договір надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року.

Отже, ТОВ «Іннова-Нова» (до перейменування ТОВ «Іннова Фінанс») свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало ОСОБА_2 кредит в сумі 10000,00 гривень, шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 , яку останньою зазначено при укладенні Кредитного договору.

Факт надання позичальнику грошових коштів кредитором підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, й самими договором кредитування, який є дійсними в силу статті 204 ЦК України.

Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання позикодавця, а саме отримавши грошові кошти у кредит та здійснюючи часткове погашення заборгованості за договором в сумі 6700,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконувала своїх зобов`язань належним чином, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, розмір якої згідно зі складеним ТОВ «Іннова-Нова» розрахунком станом на 24.12.2025 року складає 22522,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень тіло кредиту; 12522,00 гривень відсотки за користування кредитом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідач отримала та використала кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості, однак взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, у зв`язку з чим допустила виникнення заборгованості по кредиту.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, суду не надано.

Судом враховується, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту) в розмірі 10000,00 гривень, а тому має заборгованість перед кредитодавцем ТОВ «Іннова-Нова» (до перейменування ТОВ «Іннова Фінанс»), яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо умови договору про нарахування комісії за отримання кредитних коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначена легітимна можливість позивача включати до тексту кредитних договорів умови щодо нарахування комісії, в подальшому нараховувати її та витребувати від позичальника.

Нарахування комісія за надання кредиту в розмірі 15% від суми наданого Кредиту, що нараховується у день надання кредиту, включено до узгодженого сторонами п. 2.7. Договору надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року. Під час укладення кредитного договору відповідач ознайомилась та погодилась на зазначені умови кредитного договору.

Таким чином, безпідставними є посилання ОСОБА_2 на необґрунтоване включення до розрахунку комісії у розмірі 15 відсотків від суми кредиту та відсутність доказів погодження відповідачем сплати такої комісії. Такі доводи повності спростовуються матеріалами справи, зокрема, Договором надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року, умови якого про сплату комісії за надання кредиту, узгоджуються з чинним спеціальним законодавством положеннями ЗУ «Про споживче кредитування».

Вирішуючи вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами Договору надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року передбачено, що строк кредиту складає 360 днів. Дата повернення (виплати) Кредиту 16.06.2026 року (п. 2.5.).

Сторонами узгоджено сплату процентів за стандартною процентною ставкою: 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору (п. 2.6, п. 2.6.1,п. 2.6.2.).

Також сторонами узгоджено, можливість зниженої процентної ставки 0,2% в день, що застосовується, якщо позичальник 01.07.2025 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором (п. 2.6.2.)

Визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 2.10.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 45160.00 грн. (п. 2.10.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 44360,00 грн. (п. 2.10.2).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд, без позовної вимоги споживача, може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору, суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Натомість, оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто, у разі якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Наведене, відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23,провадження № 61-4595сво25.

У Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Частиною 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як встановлено судом, кредитодавцем дотримано імперативну норму, яка обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит не більше 1 % в день.

У даному випадку, правочин в частині нарахування відсотків за користування кредитом, не є нікчемним, оскільки не суперечить вимогами чинного законодавства, а тому відсутні підстави для застосування конструкції нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 21.06.2025 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Аналіз наведених умов Договору надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року, з урахуванням викладених правових норм, дозволяє зробити висновок про те, що умови кредитного договору є чіткими й не мають двозначних варіантів тлумачення щодо розміру відсотків, а тому відсутні підстави для застосування правила частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Водночас, споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умов чи в цілому договору про споживчий кредит, зміну договору про споживчий кредит, тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Як встановлено судом, сторонами кредитного договору погоджено сплату відсотків за весь строк кредитування (360 днів з 21.06.2025 року по 16.06.2026 року).

Зі складеного кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що пред`явлені до стягнення відсотки за користування кредитом, нараховані в період з 21.06.2025 року до 24.12.2025 року, що є менший за узгоджений строк кредитування. Їх нарахування було здійснено на суму неповернутого кредиту 10000,00 гривень, з урахуванням погодженої сторонами процентної ставки (не більше 1% в день), зокрема, в періоди: з 21.06.2025 року по 30.06.2025 року за зниженою процентною ставкою 0,20 % в день; з 02.07.2025 року по 18.12.2025 року за стандартною процентною ставкою (перших 180 днів кредитування) - 1% в день; з 19.12.2025 року по 24.12.2025 року за стандартною процентною ставкою (зі 181 дня і до закінчення строку кредитування) - 0,87 % в день.

В період кредитування відповідач частково здійснювала погашення заборгованості (комісії за отримання кредитних коштів та відсотків за користування ними), а саме 01.07.2025 року - 1700 гривень; 11.07.2025 року - 1000 гривень; 21.07.2025 року - 1000 гривень; 31.07.2025 року - 1000 гривень; 10.08.2025 року - 1000 гривень; 20.08.2025 року - 1000 гривень.

При цьому, в пункті 6.6. Кредитного договору визначено, що позичальник здійснює платежі з погашення заборгованості за Договором у розмірі та у строки визначені Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у черговості визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема: 6.6.1. У першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. 6.6.2. У другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом. 6.6.3. У третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, суми здійснених платежів ОСОБА_2 були недостатні для виконання зобов`язання за Договором, тому їх зарахування здійснювалось відповідно до п. 6.6. Кредитного договору, умови якого не суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування».

Таким чином, необґрунтованими є доводи відповідача на те, що не зменшення суми заборгованості за тілом кредиту при здійсненні нею часткового погашення заборгованості, є штучним збільшенням боргу та свідчить про недобросовісність дій позивача.

Проаналізувавши умови кредитного договору, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом було здійснено в межах строку кредитування, з дотриманням умов кредитного договору, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а загальний розмір несплачених процентів за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 12552,00 гривень.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року в загальному розмірі 22552,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 12552,00 гривень заборгованість за відсотками в межах строку кредитування з 21.06.2025 року по 24.12.2025 року.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

З огляду на зазначене, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 125 від 10 жовтня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, пропорційної до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Іннова-Нова» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» код ЄДРПОУ 44127243, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, заборгованість за Договором надання грошових коштів у кредит № 8618960625 від 21.06.2025 року в загальному розмірі 22552,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 12552,00 гривень заборгованість за відсотками в межах строку кредитування з 21.06.2025 року по 24.12.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» код ЄДРПОУ 44127243, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський