Decision № 140748835, 09.10.2026, Commercial Court of Chernihiv Oblast

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/430/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: Комунального підприємства «Прилукиводопостачання»

Прилуцької міської ради Чернігівської області

вул. Садова, буд. 104, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500,

код ЄДРПОУ 32863684

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Аптека Первоцвіт

вул. Костянтинівська, буд. 117, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500,

код ЄДРПОУ 03397334

про стягнення 87 660,05 грн

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Карпенко В.К.

Комунальним підприємством Прилукиводопостачання Прилуцької міської ради Чернігівської області подано позов до Приватного акціонерного товариства Аптека Первоцвіт про стягнення боргу в сумі 87 660,05 грн за надані послуги з постачання теплової енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство Прилукиводопостачання Прилуцької міської ради Чернігівської області з серпня 2024 року по лютий 2026 року надавало послугу з постачання теплової енергії на опалення будинку по вул. Європейській, 117, м. Прилуки. У зв`язку з цим, відповідно до типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідач повинен оплатити послугу постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку та плату за абонентське обслуговування, всього на суму 87 660,05 грн.

У позовній заяві Комунальне підприємство Прилукиводопостачання Прилуцької міської ради Чернігівської області просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 15.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строк для подання до суду заяв по суті справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі шляхом доставки ухвали суду до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд 15.05.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

15.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема просить поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, враховуючи поважність причин пропуску строку, а саме, що директор ПрАТ «Аптека Первоцвіт» проходить службу в ЗСУ і документи отримано лише 12.06.2026, з урахуванням приписів ст. ст.119 ГПК України, задовольнив клопотання відповідача, поновив строк на подання відзиву на позовну заяву та долучив відзив на позов до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення вимог позивача заперечує, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин з постачання тепла. Станом на дату звернення з даним позовом між сторонами діє Договір від 01.02.2011 №02 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за яким здійснюється лише постачання холодної води та забезпечується водовідведення, а теплопостачання відключено ще до укладення цього договору. Відповідач не звертався до позивача щодо укладення публічного договору в розумінні статті 633 ЦК України та не підписував його, а тому вважає публічний договір неукладеним. Докази надання позивачем послуг постачання теплової енергії, зокрема акти приймання-передачі послуги підписані сторонами, фактично відсутні.

Крім того, 15.06.2026 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке прийнято судом до розгляду.

16.06.2026 позивачем надано відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. Суд долучив документи до матеріалів справи.

Позивач у відповіді на відзив наголошує, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2024 у справі № 927/915/24, яке набрало законної сили, встановлено обставини, що є преюдиційними для розгляду цієї справи та не потребують повторного доказування. Судом встановлено, що відносини сторін щодо надання послуг з постачання теплової енергії по житловому багатоквартирному будинку, за адресою: м. Прилуки, вул. Європейська, 117, в якому у власності відповідача знаходиться нежитлове приміщення, загальною площею 520,8 кв. м, починаючи з 13.11.2021, врегульовані типовим Індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії. Договір від 01.02.2011 № 02 регулює відносини сторін у частині надання послуг з постачання холодної води і водовідведення. На момент укладення цього правочину, законодавець не покладав на індивідуальних споживачів витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (далі - МЗК) та на функціонування внутрішньобудннкових систем опалення будівлі/будинку. До матеріалів справи долучено копії актів наданих послуг, які містять відомості про обсяг спожитої теплової енергії, визначений на підставі показань загально будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії. Відповідач не заявляв заперечень щодо визначених обсягів спожитої теплової енергії, показань загальнобудинкового лічильника теплової енергії чи правильності здійснених нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2026, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин по даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2026.

03.08.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.08.2026. Розгляд заяви про зупинення провадження у справі відклав до наступного судового засідання.

05.08.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення до поданого клопотання про зупинення, які долучено судом до матеріалів справи.

07.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 07.08.2026 без участі його представника. Суд клопотання задовольнив.

У підготовчому засіданні 07.08.2026 суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, встановив наступне.

Відповідач у заяві просить зупинити провадження у справі № 927/430/26 до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо конституційності частини п`ятої статті 13, частин першої та другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини п`ятої статті 12 та пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що 06.05.2026 Другий сенат Конституційного Суду України розпочав розгляд справи за конституційною скаргою ОСОБА_1 . Предметом конституційного контролю є: частина п`ята статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; частини перша та друга статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; частина п`ята статті 12 та пункт 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, предмет конституційного провадження та предмет даної господарської справи є тотожними за своєю правовою природою. У разі визнання зазначених норм неконституційними буде поставлено під сумнів саму правову підставу виникнення обов`язку зі сплати вартості теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за відсутності укладеного сторонами договору у традиційній формі. Рішення Конституційного Суду України матиме визначальне значення для встановлення наявності або відсутності правової підстави заявлених позовних вимог. Отже, до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 існує об`єктивна неможливість остаточного та правильного вирішення спору у справі № 927/430/26.

Позивач у запереченнях на заяву відповідача про зупинення провадження у справі зазначає, що сама лише наявність конституційного провадження або подання конституційної скарги щодо нормативного акта, який підлягає застосуванню у справі, не є безумовною підставою для зупинення провадження. Норми законодавства, конституційність яких оспорюється, залишаються чинними та підлягають застосуванню судами до моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас спірні правовідносини у даній справі можуть бути врегульовані та вирішені на підставі інших чинних норм законодавства, зокрема: частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; частини шостої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення питання, на яке посилається відповідач.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного провадження, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставою для зупинення провадження є не сам факт існування іншого провадження, у тому числі конституційного, а саме об`єктивна неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншої справи. Така неможливість має бути реальною, а не припущеною, і повинна полягати у тому, що без вирішення іншої справи суд не може встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, або не може застосувати норму права у зв`язку з прямою залежністю правової оцінки від результату іншого провадження.

Суд враховує, що предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність відносин між позивачем та відповідачем щодо надання послуг з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення відповідача з серпня 2024 року по лютий 2026 року та стягнення вартості наданих послуг за вказаний період. Для вирішення цього спору суд має встановити фактичні обставини укладення договору, надання послуг та сплати/несплати їх відповідачем.

Такі обставини можуть бути встановлені судом на підставі наявних у справі доказів без очікування рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 . При цьому відповідачем не наведено переконливих доводів, які б свідчили про те, що без ухвалення рішення Конституційним Судом України у вказаній справі, такі обставини не можуть бути встановлені.

Суд зазначає, що відкриття Конституційним Судом України провадження за конституційною скаргою іншої особи саме по собі не зупиняє дію відповідної норми закону та не позбавляє суди обов`язку застосовувати чинне законодавство при вирішенні справ.

Також суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України та ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У даному випадку суд виходить з того, що зупинення провадження у справі є процесуальним інститутом, який має застосовуватися лише за наявності визначених законом підстав, а не з мотивів доцільності, очікування можливої зміни правового регулювання чи потенційної зміни правової оцінки у майбутньому.

Наразі законодавцем визначено механізм захисту прав у таких випадках, а саме за приписами статті 320 ГПК України встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

Окрім цього, посилання відповідача на те, що в інших справах господарськими судами були постановлені ухвали про зупинення провадження до розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26), не є обов`язковим для суду в даній справі та не свідчить про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України підстав для зупинення провадження саме у даній справі.

При цьому суд зазначає, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1478/26 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», на яку посилається відповідач, скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 , оскільки ухвала постановлена з порушенням приписів пункту 5 частин першої статті 227 ГПК України, не містить аргументованих та переконливих мотивів щодо необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі, а тому заява відповідача про зупинення провадження у справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

07.08.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.08.2026.

У зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, в тому числі в м. Чернігові, судове засідання 25.08.2026 не відбулося, про що складено акт №66-26 від 25.08.2026. Ухвалою суду від 25.08.2026 повідомлено сторін про відкладення судового засідання на 08.09.2026.

У судовому засіданні 08.09.2026 оголошено перерву до 22.09.2026.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.10.2026.

09.10.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Суд клопотання задовольнив.

У судовому засіданні 09.10.2026 суд розглянув справу по суті, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини рішення).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ЗАТ «Аптека «Первоцвіт» (найменування змінене на ПрАТ «Аптека «Первоцвіт», код ЄДРПОУ 03397334) є власником нежитлового приміщення, за адресою: м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 117.

За інформацією КП Прилуцького МБТІ у листі від 22.11.2022 № 1426, загальна площа приміщення ЗАТ «Аптека «Первоцвіт», за адресою: вул. Костянтинівська, 117 у м. Прилуки, становить 520,8 кв. м.

Приміщення відповідача відключене від мереж централізованого опалення. Проте, зазначене нежитлове приміщення є вбудовано-прибудованим приміщенням до житлового багатоповерхового багатоквартирного будинку за адресою м. Прилуки, вул. Європейська, 117 (попередні назви: вул. Лібкнехта К.; вул. Костянтинівська, 117).

Будинок приєднаний до мереж постачання теплової енергії та має загальнобудинковий засіб обліку теплової енергії. Лічильник теплової енергії встановлений на два будинки по вул. Європейській 117 та по вул. Миколаївська, 140 у м. Прилуки (загальна площа об`єктів 8320,7 кв. м., виходячи з відомостей внесених до інвентарних справ. Окреме встановлення лічильників тепла технічно неможливе. Обумовлене технічною особливістю прокладання теплових мереж.

Починаючи з 13.11.2021 відносини сторін щодо надання послуг з постачання теплової енергії по житловому багатоквартирному будинку, за адресою: м. Прилуки, вул. Європейська, 117, в якому у власності відповідача знаходиться нежитлове приміщення, загальною площею 520,8 кв. м., врегульовані типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 5 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі типовий Договір) виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується вчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.

За підпунктами 3, 11 п. 41 типового Договору споживач зобов`язаний: оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, установленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування в строки, встановлені цим Договором; зокрема, в разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої в будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною 1 статті 16 Закону № 2189.

Згідно з п. 11 типового Договору обсяг спожитої в будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показанням засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання здійснює виконавець (п. 22 Договору).

Обсяг спожитої в будинку послуги, визначений Теплопостачальником на підставі актів надання послуг, згідно з якими зафіксовані поточні показання вузла комерційного обліку в спірному періоді.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону № 2189 плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; та плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Наведене узгоджується зі змістом п. 30 типового Договору.

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://www.teplovodo.com.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 типового Договору).

Згідно з п. 32 типового Договору розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

За пунктами 33, 34 типового Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За умовами пунктів 51, 52 цей Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, він вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У п. 54 типового Договору встановлено, що в разі відключення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей Договір не припиняє своєї дії.

Позивач з серпня 2024 року по лютий 2026 року надав послуги з постачання теплової енергії на опалення будинку за адресою: м. Прилуки, вул. Європейська, 117 на загальну суму 88 931,65 грн та виставив відповідачу рахунки на оплату №7312 від 22.08.2024, №7338 від 09.09.2024, №1266 від 11.10.2024,№2339 від 20.11.2024, №2950 від 11.12.2024, №279 від 14.01.2025, №1733 від 26.02.2025, №2772 від 26.03.2025, №3073 від 14.04.2025, №3882 від 08.05.2025, №4909 від 11.09.2025, №6092 від 07.07.2025, №7050 від 14.08.2025, №7849 від 10.09.2025, №8976 від 17.10.2025, №10223 від 17.11.2025, №11368 від 17.12.2025, №300 від 09.01.2026, №1205 від 10.02.2026, №1201 від 12.03.2026.

Відповідач свої зобов`язання з оплати за теплову енергію за договором виконав частково, заборгованість станом на 01.03.2026 становить 87 660,05 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати отриманих ним послуг з постачання теплової енергії з серпня 2024 року по лютий 2026 року стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням наведеним у п. 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За статтею 5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 12 Закону № 2189, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі КМУ) або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13 - 15 Закону № 2189.

Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (у редакції постанови від 08.09.2021 № 1022) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2189, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору в загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області 18.11.2024 у справі №927/915/24, що набрало законної сили, встановлено, що 13.10.2021, КП Прилукитепловодопостачання Прилуцької міської ради Чернігівської області опублікувало публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії на власному веб-сайті.

Враховуючи особливості укладення індивідуальних договорів про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, що встановлені статями 13, 14 Закону № 2189-VIII, відносини сторін щодо надання послуг з постачання теплової енергії по житловому багатоквартирному будинку, за адресою: м. Прилуки, вул. Європейська, 117, в якому в власності відповідача знаходиться нежитлове приміщення, загальною площею 520,8 кв. м., починаючи з 13.11.2021, врегульовані типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії.

Договір від 01.02.2011 № 02 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладений між КП «Прилукитепловодопостачання» та ЗАТ «Аптека «Первоцвіт» (найменування змінене на ПрАТ «Аптека Первоцвіт»), на умови якого посилається відповідач у відзиві на позов, регулює відносини сторін у частині надання послуг з постачання холодної води і водовідведення. На момент укладення цього правочину, законодавець не покладав на індивідуальних споживачів витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (далі МЗК) та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Суд зазначає, що частиною другою ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19).

Норми ст. 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», № 24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», № 3236/03 від 03.04.2008).

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Чернігівської області 18.11.2024 у справі №927/915/24, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а обставини, встановлені цим судовим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на відсутність між сторонами договірних відносин з постачання тепла, судом до уваги не приймаються.

Частина 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а в випадках, передбачених частиною 2 статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої в будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (в разі обліку теплової енергії в гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в наступному порядку, зокрема, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, установлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно з п. 12 розділу IV Методики розподілу № 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач не виконує належним чином обов`язки щодо оплати спожитої теплової енергії, в зв`язку з чим за період з серпня 2024 року по лютий 2026 року в останнього виникла заборгованість в розмірі 87 660,05 грн.

Рішеннями Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області №335 від 22.10.2024 та № 351 від 09.10.2025 встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по КП «Прилукитепловодопостачання» для потреб бюджетних установ та інших споживачів.

Нарахування плати за спожиту теплову енергію здійснено з урахуванням пунктів 47 та 48 Правил користування тепловою енергією, п.59 п.60 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, п.59 і п.60 Правил надання послуги з постачання гарячої води, з урахуванням наказів КП «Прилукитепловопостачання №145 від 07.11.2024, №161 від 05.12.2024, №3 від 06.01.2025, №22 від 07.02.2025, №42 від 07.03.2025, №54 від 08.04.2025, №68 від 05.05.2025, №186 від 06.11.2025, №199 від 04.12.2025, №3 від 05.02.2026, №23 від 05.02.2026, №41 від 04.03.2026.

Матеріали справи містять акти про надання послуг КП «Прилукиводопостачання» за спірний період, які не підписані відповідачем. При цьому суд, з огляду на заперечення відповідача, зазначає, що умовами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 830) не передбачено спільного складання з індивідуальним споживачем актів наданих послуг на відшкодування витрат на теплову енергію на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення багатоквартирного житлового будинку.

Виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату №7312 від 22.08.2024, №7338 від 09.09.2024, №1266 від 11.10.2024,№2339 від 20.11.2024, №2950 від 11.12.2024, №279 від 14.01.2025, №1733 від 26.02.2025, №2772 від 26.03.2025, №3073 від 14.04.2025, №3882 від 08.05.2025, №4909 від 11.09.2025, №6092 від 07.07.2025, №7050 від 14.08.2025, №7849 від 10.09.2025, №8976 від 17.10.2025, №10223 від 17.11.2025, №11368 від 17.12.2025, №300 від 09.01.2026, №1205 від 10.02.2026, №1201 від 12.03.2026 не містять відмітки про отримання їх споживачем.

Водночас, неотримання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, за висновком суду, неотримання рахунку-фактури не звільняє споживача від обов`язку з оплати отриманої послуги.

За умовами п. 34 типового Договору споживач здійснює оплату за цим Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Отже, строк оплати за спожиті послуги на момент ухвалення судового рішення настав.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача за період з серпня 2024 року по лютий 2026 року вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 87 660,05 грн.

Доказів сплати цього боргу відповідач суду не надав, наведені обставини відповідач не спростував. При цьому відключення нежитлового приміщення відповідача, що розташоване в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє його від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ним площі.

За таких обставин, правові підстави позову доведені, відповідач не виконав в повному обсязі свої договірні зобов`язання щодо оплати спожитих послуг з постачання теплової енергії, строк виконання зобов`язання є таким, що настав, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87 660,05 грн заборгованості за спожиту надані житлово-комунальні послуги.

Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав в межах, визначених процесуальним законом, зокрема, кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення судом позову в повному обсязі, з відповідача підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Аптека «Первоцвіт» (код 03397334; вул. Костянтинівська, буд. 117, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500) на користь Комунального підприємства Прилукитепловодопостачання Прилуцької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32863684; вул. Садова, буд. 104, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500; п/р НОМЕР_1 АТ "Райффайзен Банк" м. Київ) 87 660,05 грн заборгованості за наданні житлово-комунальні послуги та 2662,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2026.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор