Decision № 140747568, 19.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/8045/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Підприємства «Дойче Аграртехнік» (б.Приймаченко Марії, буд.1/27 м.Київ, 01133; ідентифікаційний код 25284010)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» (вул.Панаса Мирного, буд.26, м.Київ, 01011; ідентифікаційний код 30638043)

про стягнення 2 170 472,55 грн

За участі представників:

позивача: Сичов Д.В.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство «Дойче Аграртехнік» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» про стягнення, з урахуванням уточнення, 2 170 472,55 грн, з яких 2 001 000,00 грн заборгованості, 40 130,00 грн 3% річних та 129 342,55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги № 28/10-01/ПФД від 28.10.2024 в частині повернення коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

07.07.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява, зі змісту якої вбачається, що позивачем не повністю усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 13.07.2026.

09.07.2026 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, відповідно до якого виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.08.2026 та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

06.08.2026 від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2026 клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції було задоволено.

У підготовче засідання 17.08.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 17.08.2026 було оголошено перерву до 24.08.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 24.08.2026.

У підготовче засідання 24.08.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 24.08.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 відповідача було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2026.

07.09.2026 від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 07.09.2026 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2026 сторін було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 19.10.2026.

У судове засідання 19.10.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення № R 06816 673225 9 з ухвалою суду від 07.09.2026. Явка представника відповідача обов`язковою судом не визнавалась і його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.10.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Після закінчення розгляду справи від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Славія» (позичальник) та Підприємством «Дойче Аграртехнік» (позикодавець) було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 28/10-01/ПФД (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого позикодавець зобов`язується передати на строк постачальнику грошові кошти у вигляді безпроцентної поворотної фінансової допомоги в розмірі, установленому Договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.

У пункті 2.1 Договору визначено, що загальна сума даного Договору становить 4 000 000,00 грн.

За умовами пунктів 3.1 - 3.3 Договору позикодавець надає грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. Кошти вважаються переданими позичальникові в момент їх зарахування на поточний рахунок позичальника. Строк перерахування грошових коштів - протягом 10 днів з дня підписання Договору - включно до 11.11.2024.

Відповідно до пункту 4.1 Договору строк повернення коштів - до 28.10.2025.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення коштів вважається день зарахування грошової суми (її частини), що надавалась, на поточний рахунок позикодавця.

Договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 24.10.2025, але до повного виконання зобов`язань (пункт 7.1 Договору).

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 4 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8480 від 29.10.2024.

Платіжною інструкцією № 1 від 08.12.2025 відповідачем було повернуто частину фінансової допомоги, наданої відповідно до Договору, у сумі 1 999 000,00 грн.

З огляду на те, що відповідач не повернув повністю кошти, надані в якості поворотної фінансової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 2 001 000,00 грн заборгованості, 40 130,00 грн 3% річних та 129 342,55 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1, 2 статті 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов Договору, було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 4 000 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 8480 від 29.10.2024.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 4.1 Договору, зобов`язання із повернення фінансової допомоги мало бути виконане відповідачем до 28.10.2025.

Відтак, беручи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що платіжною інструкцією № 1 від 08.12.2025 відповідачем було повернуто частину фінансової допомоги, наданої відповідно до Договору, у сумі 1 999 000,00 грн.

Враховуючи викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 001 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 40 130,00 грн 3% річних та 129 342,55 грн інфляційних втрат.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

У постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 викладено висновок, згідно з яким тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Висновок про те, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України поширюється на договори про надання поворотної фінансової допомоги викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 906/356/24.

Зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованих сум процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2 001 000,00 грн.

При зверненні з позовною заявою позивач сплатив 32 692,09 грн судового збору виходячи із ціни позову в розмірі 2 179 472,55 грн. У порядку усунення недоліків позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій ціну позову визначено у сумі 2 170 472,55 грн, із якої мав бути сплачений судовий збір в розмірі 32 557,09 грн.

Відтак, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 32 557,09 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 30 015,00 грн - на відповідача, в розмірі 2 542,09 грн - на позивача, а переплата в сумі 135,00 грн може бути повернута позивачу в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» (вул.Панаса Мирного, буд.26, м.Київ, 01011; ідентифікаційний код 30638043) на користь Підприємства «Дойче Аграртехнік» (б.Приймаченко Марії, буд.1/27 м.Київ, 01133; ідентифікаційний код 25284010) заборгованість в розмірі 2 001 000 (два мільйони одна тисяча) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 015 (тридцять тисяч п`ятнадцять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.10.2026.

Суддя Т.П. Капцова