Decision № 140746785, 14.10.2026, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 903/550/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, м. Луцьк

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м.Київ

до Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області, с.Дубове, Ковельський район, Волинська область

про витребування земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: н/з,

від відповідача: н/з,

в судовому засіданні взяла участь Присяжнюк І.Б. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури,

в с т а н о в и в:

09.06.2026 документ сформовано в системі Електронний суд і 10.06.2026 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області, в якій заступник керівника Волинської обласної прокуратури просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Дубівської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.07.2026, залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

25.06.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

22.07.2026 від прокурора надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке призначено на 22.07.2026, з метою надання сторонам можливості добровільно врегулювати спір. Прокурор у клопотанні зазначає, що згідно з відомостями з офіційного сайту Дубівської сільської ради на розгляд сесії виноситься проект рішення «Про передачу земельної ділянки КН 0725080500:04:000:9985 з комунальної власності Дубівської сільської ради у власність держави».

Ухвалою суду від 22.07.2026 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 16.09.2026 включно; відкладено підготовче засідання на 26.08.2026.

Ухвалою суду від 26.08.2026 постановлено відкласти підготовче засідання на 09.09.2026.

Ухвала суду від 26.08.2026 була надіслана 27.08.2026 позивачу, відповідачу та третій особі до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 22-24).

За таких обставин, коли встановлено, що ухвалу суду було надіслано сторонам, слід вважати, що сторони були повідомлено належним чином.

Неявка позивача, відповідача та третьої особи у підготовче судове засідання 09.09.2026 не перешкоджає його проведенню, оскільки учасники належним чином повідомлені про судовий розгляд. Окрім цього, зі змісту ухвали суду від 26.08.2026 вбачається, що явка учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою.

У судовому засіданні 09.09.2026 прокурор висловила думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 09.09.2026 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 16 вересня 2026 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті було оголошено перерву з 16.09.2026 до 14.10.2026

Представники сторін, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання 14.10.2026 не з`явились.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представників позивача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки ці учасники належним чином були повідомлені про судовий розгляд. Свою правову позицію щодо заявлених до нього вимог відповідач виклав у відзиві на позов.

У процесі розгляду справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі 04.11.2013 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Буцинської сільської ради, Старовижівського району.

Наведена обставина підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.05.2026 № 10-3-0.32-2394/2-26.

Технічна документація із землеустрою була виготовлена на підставі розпорядження Старовижівської районної державної адміністрації від 21.08.2023 № 181 та наказу Головного управління Держземагентства у Волинській області від 19.11.2013 № 58.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення була затверджена розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації від 26.12.2013 № 318.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Дубівській територіальній громаді Ковельського району передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 543,2725 га, в тому числі й земельну ділянку з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га.

На підставі рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об`єднаної територіальної громади» вищезазначені земельні ділянки прийнято у комунальну власність.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.06.2026 № 480222419 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ та рішення Дубівської сільської ради від 21.12.2020 № 3/19 08.06.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га.

Водночас вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, якими користувались колишні ДП «Старовижівське лісове господарство» та Старовижівський держлісгосп, а нині - Філія «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що підтверджується листом Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 28.05.2026 № 7951/34.4.4-2026

Старовижівський держлісгосп було створено наказом Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 № 133-р та наказом об`єднання «Волиньліс» від 24.12.1991 № 1741 згідно пояснювальної записки до Проекту організації та розвитку лісового господарства від 2005 року.

Рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх КСП» 11915,7 га земель лісового фонду колишніх колгоспів Старовижівського району, в тому числі й Буцинської сільської ради площею 2083 га, передано об`єднанню «Волиньліс».

У зв`язку із передачею вказаних земель ДП «Старовижівське лісове господарство» у 2003-2004 роках виготовлено проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Старовижівське лісове господарство» Волинського обласного управління лісового господарства.

Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням комплексною експедицією у 2003 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект. Матеріали лісовпорядкування ДП «Старовижівське лісове господарство» затверджені протоколом технічної наради від 30.12.2003 за підсумками розширеного безперервного лісовпорядкування в лісових підприємствах об`єднання «Волиньліс».

Згідно з планом лісонасаджень Буцинського лісництва державного підприємства «Старовижівське лісове господарство» від 2004 року, який є складовою частиною проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Старовижівське лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га належить до земель лісогосподарського призначення та з користування державного підприємства не вилучалась.

Наведені обставини підтверджуються листами Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 28.05.2026 №7951/34.4.4-2026, від 05.06.2026 №8324/34.4.4-2026.

Вказана інформація також підтверджена сертифікованим інженером- землевпорядником Бішальським П.В., яким виготовлено схему, що відображає інформацію про розташування спірної земельної ділянки у межах матеріалів лісовпорядкування 2004 року, що випливає із змісту листа Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 05.06.2026 №8324/34.4.4-2026 з додатками.

З листа Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 04.05.2026 № 6660/34.6.3-2026 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га накладається на виділи 34 кварталу 60 Буцинського лісництва ДП «Старовижівське лісове господарство» за матеріалами лісовпорядкування 2004 року.

Українським лісовпорядним проектним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» у 2012-2013 роках було проведено базове лісовпорядкування ДП «Старовижівське лісове господарство», на підставі якого вказана земельна ділянка входила у межі земель, що охоплювались проектом організації розвитку лісового господарства ДП «Старовижівське лісове господарство» та планово-картографічних матеріалах (планшетах), складених на підставі матеріалів попереднього базового лісовпорядкування 2004 року.

З листа ВО «Укрдержліспроект» від 21.05.2026 № 02/982-26 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га входила у межі виділу 21 кварталу 19 Синівського лісництва матеріалів базового лісовпорядкування, виготовлених у 2012 році.

Наказом Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 31.03.2025 № 36 затверджено матеріали базового лісовпорядкування 2022 року по Ковельському надлісництві Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України». Згідно з матеріалами лісовпорядкування від 2022 року спірна земельна ділянка також розташована у межах земель, на яких веде лісове господарство державне підприємство (квартал 56 виділ 20 Буцинського лісництва).

Отже, вказана земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення згідно з матеріалами лісовпорядкування 2004, 2013 років та чинних нині матеріалів 2022 року.

З акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га від 03.06.2026 вбачається, що станом на вказану дату на земельній ділянці знаходяться дерева віком 20 років.

Окрім цього, факт розташування спірної земельної ділянки у межах земель, якими державне лісогосподарське підприємство користується на підставі матеріалів лісовпорядкування, підтверджується також викопіюванням з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України (геопорталу «Ліси України» - gis.lisproekt.gov.ua) та викопіюванням з Державного земельного кадастру із застосуванням шару «Ліси».

Прийняття розпорядження Старовижівської районної державної адміністрації від 26.12.2013 № 318, наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об`єднаної територіальної громади» свідчать про те, що дії вказаних органів були спрямовані на вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну її цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ч.1 ст. 1 Лісового кодексу України).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 Лісового кодексу України).

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо) (частина 5 статті 1 Лісового кодексу України).

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (частина 6 статті 1 Лісового кодексу України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються приписами Земельного кодексу України, а також нормативно- правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 Земельного кодексу України).

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 Земельного кодексу України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Поняття земель лісогосподарського призначення визначене у ст. 55 Земельного кодексу України. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

З аналізу вищезазначених норм лісового та земельного законодавства вбачається, що ліс як тип природного комплексу поєднує як лісову рослинність, так і чагарникову, трав`яну рослинність внаслідок неоднорідності природних комплексів. Аналогічне трактування поняття «землі лісогосподарського призначення», яке включає землі, які вкриті лісового рослинністю, а також не вкриті лісового рослинністю, в тому числі і болота.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За змістом статтей 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно із п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції станом на дату прийняття рішень органів влади та місцевого самоврядування) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання про перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 25.01.2015 у справі № 6- 224цс14, від 23.12.2015 № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц.

Зі змісту ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття рішень органів державної влади та місцевого самоврядування) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 wього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України (в редакції станом на дату прийняття рішень органів державної влади та місцевого самоврядування) вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи законодавства, станом на 2013-2020 роки вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24 ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об`єднаної територіальної громади» прийняті всупереч наведених вимог законодавства.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 14.05.2026 №13220/0/2-26 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із земель лісогосподарського призначення спірної земельної ділянки не приймалось.

Станом на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об`єднаної територіальної громади» у відповідності до вимог ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на час прийняття цих актів) питання щодо вилучення земель лісогосподарського призначення та розпорядження такими ділянками належали до компетенції Кабінету Міністрів Україні та Волинської обласної державної адміністрації, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області та Дубівська сільська рада всупереч приписів ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, рішення Дубівської сільської ради) розпорядилися спірною земельною ділянкою.

Як випливає із змісту листа Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 28.05.2026 № 7951/34.4.4-2026, будь-які рішення щодо поділу, зміни цільового призначення, вилучення вказаних земельних ділянок з державного лісового фонду у філії відсутні.

Крім цього, згідно зі ст. 17, ст. 20, ст. 122 та ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату розпорядчих актів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та Дубівської сільської ради) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області та Дубівська сільська рада взагалі не були наділені повноваженнями вилучати та змінювати цільове призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб у межах населених пунктів.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 не відповідають вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Головне управління Держгеокадастру у Волинській області передало землі лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не е ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту реалізувуються шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс-18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто, суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Права володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна (ч.1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об`єднаної територіальної громади», державна реєстрація Дубівською сільською радою Ковельського району земельної ділянки з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно фактично стали інструментом, які обумовили формальне набуття Дубівською сільською радою права власності на спірну земельну ділянку. Проте, вимоги про визнання їх незаконними та скасування не є належним способом захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18(провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12- 158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14- 125цс20, пункти 63, 74) дійшла висновку про те, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених вимог законодавства підлягає до задоволення вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Дубівської сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га.

Заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово- цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва "військово-цивільна адміністрація", що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити на базі існуючих обласних державних адміністрацій відповідні обласні військові адміністрації.

Таким чином, Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація) є розпорядником земель державної форми власності, в тому числі і й земель лісогосподарського призначення за межами населених пунктів на території її юрисдикції, а тому є належним позивачем у справі за позовом про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Дубівської сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливий до принципів справедливості, розумності й добросовісності

Віднесення земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується в лісогосподарських цілях, свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси українського народу.

Захист від порушень права власності українського народу належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі й через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

У процесі розгляду справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування.

У зв`язку із прийняттям розпорядження Старовижівської районної державної адміністрації від 26.12.2013 № 318, наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об`єднаної територіальної громади» відбулася незаконна зміна цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки на землі сільськогосподарського призначення та вилучення її з постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з категорією землі сільськогосподарського призначення, що в силу закону відносить їх до земель комунальної власності, які згідно наведених вище вимог законодавства не можуть перебувати у комунальній власності, держава протиправно позбавлена будь- якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.

Крім цього, віднесення частини спірної земельної ділянки до земель запасу створює реальну загрозу передачі вказаних земель у приватну власність, що ускладнить або навіть унеможливить повернення їх до земель державної власності.

Позов подано у зв`язку з необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної реєстрації земельної ділянки державної форми власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як землі сільськогосподарського призначення комунальної форми власності.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України Волинська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями лісогосподарського призначення за межами населених пунктів для всіх потреб, які перебувають виключно у державній власності.

Отже, держава як власник земель вищезазначеної категорії земель делегувала Волинській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Листом від 12.05.2026 № 15-598 вих-26 Волинська обласна прокуратура повідомила Волинську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства.

У відповідь на зазначений лист Волинська обласна військова адміністрація адміністрацією інформувала, що вона не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах, що підтверджується листом від 25.05.2026 № 1018/12/2-26. Також зі змісту вказаного листа вбачається, що обласна державна адміністрація не має наміру самостійно звертатись з позовом до суду про витребування земельної ділянки.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Волинська обласна прокуратура повідомила Волинську обласну військову адміністрацію про намір пред`явити позов, що підтверджується листом від 04.06.2026 № 15-718вих-26.

Оскільки уповажений орган не вчиняв заходів, спрямованих на усунення порушення, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у прокурора виникло право представляти інтереси держави в суді шляхом подачі позову про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Звертаючись з позовом до суду, Волинська обласна прокуратура у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатила 2662,40 грн судового збору як за вимогу майнового характеру з урахуванням нормативної грошової оцінки у розмірі 10418,69 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1411 від 04.06.2026.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з оплатою судовогозбору у розмірі 2662,40 грн. Слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (вул. Київський майдан, буд. 9, м. Луцьк, Волинська обл., 43027, код ЄДРПОУ 13366926) з незаконного володіння Дубівської сільської ради (вул. Ковельська, буд. 72, село Дубове, Ковельський район, Волинська обл., 45031, код ЄДРПОУ 04333939) земельну ділянку з кадастровим номером 0725080500:04:000:9985, площею 1,9696 га.

3. Стягнути з Дубівської сільської ради (вул. Ковельська, буд. 72, село Дубове, Ковельський район, Волинська обл., 45031, код ЄДРПОУ 04333939) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, буд. 15, м. Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2 662 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 19.10.2026

Суддя І. О. Якушева