Decision № 140743673, 19.10.2026, Kovel City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 159/4940/26

Провадження № 2-др/159/53/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

19 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яковлєвої Інни Вікторівни до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ковельської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

28.09.2026 Ковельський міськрайонний суду Волинської області у цій справі прийняв рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 задовольнив повністю.

Вирішив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустив до негайного виконання.

06.10.2026 до суду надійшла заява представника позивача позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивач витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн на підтвердження чого долучено докази.

Ухвалою від 08.10.2026 суд прийняв до розгляду заяву позивача про видачу додаткового рішення, розгляд заяви відповідно до приписів ч. 3 ст. 270 ЦПК України вирішив здійснювати без повідомлення учасників справи.

Відповідач та позивач повідомлені про розгляд справи судом у спосіб визначений законом.

Відповідач подав суду заперечення проти вимог представника позивача. Вважав розмір витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути позивач, надмірною. Враховуючи кількість позовних вимог, які містила позовна заява, розмір сплаченої суми та складність справи, втрати які поніс позивач у цій справі можуть становити не більше ніж 2601,00 грн.

Відтак відповідач просив залишити без розгляду заяву про постановлення додаткового рішення або відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши заяву про видачу додаткового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, документальне підтвердження чого буде надано суду у порядку встановленому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Рішення у справі прийнято 28.09.2026, а з відповідною заявою представник позивача звернувся 05.10.2026, яка надійшла до суду 06.10.2026, тобто у встановлений законом п`ятиденний строк (з врахуванням вихідних днів), підстав для залишення її без розгляду немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 20.03.2026 укладеного позивачем з адвокатом Талашко І.М., детальний перелік послуг за яким висзначається Додатком №1 (п. 1.3); додаток №1 від 20.03.2026 до договору від 20.03.2026 у якому зазначено, що адвокат зобов`язується надати позивачу послуги з оформлення позовної заяви про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини вартість яких складає 16000,00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 23.03.2026 відповідно до якого позивач та адвокат підтвердили фактичне надання послуги з підготовки позовної заяви про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, вартістю 16000,00 грн; платіжну інструкцію від 21.03.2026 відповідно до якої позивач сплатила адвокату 10000,00 грн на виконання договору від 20.03.2026.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Отже, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить не з того, що фактично було сплачено позивачем адвокату, а від існуючих домовленостей між адвокатом та позивачем.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес .

З додатку №1 до договору від 20.03.2026 та Акту приймання-передачі послуг від 23.03.2026 суд встановив, що правнича допомога полягала у підготовці позовної заяви, вартість чого становить 16000,00 грн.

Підготовка позовної заяви є необхідною для захисту інтересів позивача про стягнення аліментів на неповнолітнього сина, отже надані адвокатом послуги були були фактичними, неминучими, необхідними.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечив розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн у цій справі, зазначивши, що фактично понесені витрати не можуть перевищувати 2601,00 грн, а також просив врахувати здійснені ним добровільні платежі на утримання дитини в розмірі 46914,31 грн.

Суд зазначає, що добровільна сплата позивачу коштів на утримання дитини не є тією обставиною, яка відповідно до чинного законодавства, може враховуватися судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому суд не бере її до уваги.

Водночас у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спірні правовідносини, розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні. Отже, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обсяг досліджених адвокатом доказів, враховуючи принципи пропорційності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу у цій справі (складання позовної заяви про стягнення аліментів), який підлягає розподілу, складає 3000,00 грн.

Відповідно до положень частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд в повному обсязі задовольнив позовну вимогу про стягнення алміентів, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн .

Керуючись статтями 137, 141, 247, 262-265, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ковельської міської ради (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, буд. 73; ЄДРПОУ 04051313)

Повне судове рішення складене 19.10.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх