Court ruling № 140742110, 19.10.2026, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 201/11705/25

Провадження № 2/201/8203/2026

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О. С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила зменшити розмір аліментів, що стягуються з неї на утримання трьох дітей на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2024 року у справі № 201/4351/24, до загального розміру 1/2 частини заробітної плати (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця; звільнити її від сплати аліментів на трьох дітей; звільнити її від сплати заборгованості за аліментами, яка матиме місце станом на день ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 25 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 01 жовтня 2025 року визнано неподаною та повернуто позивачу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року ухвалу суду першої інстанції від 01 жовтня 2025 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2026 року (провадження № 61-437св26) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На цей час провадження у справі не відкрито, тому суд вирішує питання про відкриття провадження у справі, зокрема перевіряє, чи належить справа до його територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Згідно з частиною восьмою статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно з відповіддю № 3470767 від 19 жовтня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідач ОСОБА_2 , з 07 травня 2026 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про підсудність справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 28 ЦПК України встановлено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Наведена норма встановлює альтернативну підсудність, яка є винятком із загального правила частини першої статті 27 ЦПК України, а тому не підлягає розширювальному тлумаченню. Перелік категорій справ, наведений у частині першій статті 28 ЦПК України, є вичерпним.

ЦПК України не передбачено можливості пред`явлення за місцем проживання позивача позовів про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Альтернативна підсудність у справах про аліменти спрямована на полегшення доступу до суду особі, яка вимагає утримання, тобто одержувачу аліментів, який діє в інтересах дитини.

Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 753/18451/17-ц виснував, що позови про стягнення аліментів охоплюють всі вимоги, пов`язані з невиконанням обов`язку по утриманню. Натомість позов платника аліментів про зменшення їх розміру чи звільнення від їх сплати спрямований на зменшення або припинення власного обов`язку позивача з утримання і пред`являється до одержувача аліментів, а тому за своєю правовою природою не є позовом про стягнення аліментів у розумінні частини першої статті 28 ЦПК України.

У постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 725/2910/19 Верховний Суд зазначив, що за правилами альтернативної підсудності позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Отже, право вибору суду виникає лише у випадках, прямо визначених законом.

У постанові від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20 (провадження № 61-6189св22) у спорі за позовом платника аліментів про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо порушення правил підсудності та погодився з тим, що підсудність справи правильно визначено за інформацією адресно-довідкового підрозділу органу міграційної служби про місце проживання відповідача.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) виснувала, що положення ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом; фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

За таких обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах не підпадає під дію частини першої статті 28 ЦПК України і підлягає пред`явленню за загальними правилами підсудності, визначеними частиною першою статті 27 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду. Однак зазначене правило поширюється лише на справи, у яких провадження вже відкрито. У цій справі провадження не відкривалося, позовну заяву було визнано неподаною та повернуто, а після скасування відповідних судових рішень Верховним Судом суд лише вирішує питання про відкриття провадження. Тому підсудність справи визначається з урахуванням відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача, отриманих судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Згідно з частиною дев`ятою статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 199/15273/25 (провадження № 61-4965св26) звернув увагу, що суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру, а процесуальний закон на цій стадії передбачає або передачу справи до іншого суду, якщо відома інша адреса відповідача, або відкриття провадження, якщо місце проживання відповідача встановити неможливо.

Оскільки відповідач з 07 травня 2026 року зареєстрований у м. Тернопіль, справа не належить до територіальної юрисдикції Соборного районного суду міста Дніпра, а підсудна Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду з цієї підстави здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суд також зважає на те, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування судового рішення (частина перша статті 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 258261, 353 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу № 201/11705/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах передати на розгляд за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (46003, м. Тернопіль, вул. І.Котляревського, 34).

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана суддею 19 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова