Decision № 140741387, 19.10.2026, Saratskyi District Court of Odesa Oblast

Справа № 513/1443/24

Провадження № 2/513/45/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Саратський районний Одеської області в складі:

головуючої судді Рязанової К.Ю.,

з участю секретаря судового засідання: Ніколенко В.В.,

представника позивача Гуртової К.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_1 ,

її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комерційних рішень» про визнання недійним заяви-договору про надання кредиту № 19678958 RESTRUCT,

у с т а н о в и в:

20 листопада 2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» звернулось до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що 31 березня 2023 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 19678958_RESTRUCT про надання кредиту готівкою на власні потреби. Відповідно до розділу 1 даного Заяви-договору позичальнику було надано кредит в розмірі 100 891,76 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок Відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1 розділу 2 Кредитного договору, Відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і приєднався до умов Договору.

У відповідності до змісту Кредитного договору (додається), кредитування Відповідача здійснювалось на наступних умовах: - строк кредитування: 60 місяців; - цільове призначення кредиту: на споживчі цілі; - розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,01 % річних; - комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 2,9 % щомісячно. Згідно з розділу 2 Кредитного договору Відповідачка підтвердила, що ознайомлена зі змістом цієї Заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згодна.

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти в обсязі, обумовленому Кредитним договором, які отримані останнім у передбачений Кредитним договором спосіб, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку. Однак, позичальником було порушено норми чинного законодавства України та умови Кредитного договору, а саме п. 2, 3 розділу 2 Кредитного договору, відповідно до яких відповідач зобов`язався повертати кредит щомісячно згідно графіку, передбаченого Додатку № 1 до цієї Заяви-договору, що є її невід`ємною частиною.

Через неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору, станом на 06 листопада 2024 року, його загальна заборгованість перед позивачем складає 129 310,29 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 88 347,34 грн., заборгованість по процентах та комісії в т.ч. прострочені 40 962,95 гривень.

Повідомленням-вимогою АТ «ТАСКОМБАНК» позичальник був повідомлений про наявність заборгованості за кредитним договором та про необхідність її погашення. Однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Бучацької А.І. від 22 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду по суті; встановлено відповідачці п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання письмового відзиву на позовну заяву.

24 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала до канцелярії Саратського районного суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАСКОМБАНК», в якій просить: визнати недійсним заяву-договір про надання кредиту на "Врегулювання кредитної заборгованості» № 19678958 RESTRUCT від 31 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» у зв`язку з тим, що він є несправедливим, укладеним в порушення закону та без вільного волевиявлення та внутрішньої волі та шляхом обману ОСОБА_1 .

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що грошовий кредит вона отримувала у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (зараз змінило назву на ТОВ «ЦКР») у розмірі 50000 гривень на підставі договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року, який був укладений між ними. Оригінал кредитного договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року, паспорт кредитне договору та заява - анкета на отримання послуг у цьому товаристві у відповідачки не збереглись. Залишилися лише копії цих договорів. Оригінали цих документів знаходяться у ТОВ «ЦКР». Отриманий кредит за договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 погасила у розмірі 42698 грн, та на підтвердження сплачених грошових сум за кредитним договором надавала ксерокопії банківських квитанцій.

В п.1.1. Заяви-договорі про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19678958 RESTRUCT від 31 березня 2023 року зазначено, що кошти видаються для погашення кредитної заборгованості з кредитним договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року. Однак такий договір з AT «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_1 не укладала, а укладання реструктуризації в іншій установі не передбачена законом. Окрім того, під час укладання цієї заяви-договору, не був присутній представник ТОВ «ЦКР», який є кредитодавцем відносно ОСОБА_1 , що також є порушенням законодавства.

На її думку ініціатором укладання заяви-договору від 31 березня 2023 року був AT «ТАСКОМБАНК», а не ОСОБА_1 , що підтверджується цією заявою-договором, яка була виготовлена AT «ТАСКОМБАНК».

Окрім того, у заяві-договорі не враховані грошові кошти у розмірі 42698 грн., які були сплачені нею на виконання умов кредитного договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року. Тому умови договору №19678958 RESTRUCT про надання їй кредиту у розмірі 129310,29 грн. є не законними та не справедливими.

Також, в порушення ст.17 ЗУ «Про споживче кредитування» AT «ТАСКОМБАНК» змінив істотні умови кредитного договору №5795767838, та включив у нього нові умови: «щомісячна оплата за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2925,86 грн.», що становить половину щомісячної оплати тіла кредиту, що також є підставою для визнання цього договору недійсним.

З урахуванням обставин, що виникли при виконанні кредитного договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року, оспорюваний нею правочин під час його укладання не мав предмету такого правочину - грошового боргу у розмірі 129310,29 грн., оскільки борг за договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатила до укладання договору реструктуризації №19678958 RESTRUCT.

При укладанні заяви-договору AT «ТАСКОМБАНК» не надав їй необхідної інформації для укладання цього договору, у тому числі і щодо ознайомлення із ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування».

Досудове врегулювання спору за зустрічним договором між нею та AT «ТАСКОМБАНК» не проводилося з двох причин: відсутня правова підстава для вчинення таких дій, неможливість проведення безпосередньої зустрічі з уповноваженим представником банка оскільки в AT «ТАСКОМБАНК» не передбачений такий порядок досудового врегулювання спору.

24 січня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив (поданий в порядку ст. 178 ЦПК України).

Відзив обґрунтований тим, що позов не визнає у повному обсязі, також вона не визнає, що позивач надав їй кредит на власні потреби. Доказів цього у позовній заяві не зазначено. Кредит на власні потреби (не знає які) вона не замовляла. У позовній заяві позивач вказує на те, що він надав їй кредит у повному обсязі, який визначений вказаним заявою-договором. Вона не визнає, що позивач надав їй кредит у повному обсязі, оскільки вона його не отримувала і доказів цього банком не надано. Вона не визнає, що вона не повертала кошти згідно графіка, оскільки вона грошових коштів від АТ «ТАСКОМБАНК» не отримувала. Як би вона отримала кошти від банку, тоді б вона їх повертала. Розрахунок заборгованості наданий позивачем вона не визнає, оскільки він не конкретизований. У зв`язку із чим, їй не відомо, який розмір процентів і за який період часу позивач вважає не сплаченим. Теж саме стосується комісії. Тому будь яких заперечень на неналежно складений розрахунок заборгованості вона надати не може, оскільки такі заперечення будуть не об`єктивними, та будуть гуртуватися на припущеннях. Вона не визнає що порушила законодавство України, оскільки вважає, що позивач порушив норми матеріального і процесуального права, а саме ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного Кодексу України», яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості №19678958 RESTRUCT вона підписувала. Однак для яких цілей їй був наданий цей кредит та у якому розмірі вона не знає. Кредитних коштів за вказаною заявою - договором вона не отримувала, тому вона не може повертати те, чого не брала. Грошовий кредит вона отримувала у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» ((код ЕДРПОУ 35725063, юридична адреса: 01033 м. Київ вул. Сім`ї Прахових, 50 «Б», свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ІК №55 від 19 березня 2009 року (реєстраційний номер 16102319) видане на підставі розпорядження Держфінпослуг України №93 від 19 березня 2009 року у розмірі 50000 грн. на підставі договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року . На теперішній час це Товариство змінило назву, і тепер це Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр комерційних рішень» - далі ТОВ «ЦКР». Оригінал кредитного договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року, паспорт кредитного договору та заява - анкета на отримання послуг у цього товариства у неї не збереглися. Залишилися лише копії цих договорів. Оригінали договорів знаходяться у ТОВ «ЦКР».

Отримані кредитні кошти вона повертала ТОВ «ЦКР» починаючи з 30 грудня 2021 року і до 05 вересня 2023 року одинадцятьма перерахуваннями. Грошові кошти сплачувалися на рахунок товариства, який був відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК». Оригінали банківських квитанцій знаходяться у неї. Загальна сума сплачених коштів за кредитним договором становить 42698 грн. У якості доказу додає до заперечення свій розрахунок сплачених грошових коштів за кредитним договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року. Позивач у справі надав до суду розрахунок заборгованості за Заявою-договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19678958 RESTRUCT, який викладений у позовній заяві. Однак у цьому розрахунку відсутня інформація щодо грошових коштів, сплачених нею за договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року. При порівнянні розміру кредитного договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року в сумі 50000 грн., та грошової суми за заявою - договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19678958 RESTRUCT у розмірі 129310,29 грн., на реструктуризацію боргу за кредитом №5795767838 від 06 грудня 2021 року АТ «ТАСКОМБАНК» виділив грошову суму втричі більшу, ніж кредит, який був отриманий нею у ТОВ «ЦКР».

29 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника АТ «ТАСКОМБАНК» Козак Т.О. надійшла заява на зустрічну позовну заяву, в якій представник просить суд у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Заява обґрунтована тим, що 31 березня 2023 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (надалі Позивач/Банк) та гр. ОСОБА_1 (надалі також Позичальник/ Відповідач) було укладено Заяву-договір № 19678958_RESTRUCT про надання кредиту готівкою на власні потреби (надалі - Кредитний договір). Відповідно до розділу 1 даного Заяви-договору позичальнику було надано кредит в розмірі 100 891,76 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок Відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1 розділу 2 Кредитного договору, Відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і приєднався до умов Договору. У відповідності до змісту Кредитного договору, кредитування Відповідача здійснювалось на наступних умовах: строк кредитування: 60 місяців; цільове призначення кредиту: на споживчі цілі; розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,01 % річних; комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 2,9 %. Матеріалами справи підтверджується, а Відповідачем не заперечується та не спростовується отримання та користування кредитними коштами з 2023 року. Посилання Відповідача у відзиві на те, що вона просто сплачувала платежі за кредитним договором «Внесення коштів на погашення» начебто не знаючи про частковий їх розподіл на сплату комісії не відповідає дійсності, оскільки з початку дії кредитного договору та до березня 2022 року позичальник вносила кошти на погашення в строки та в сумі передбачені графіком погашення платежів який деталізує погашення заборгованості (тіло, відсотки, комісія). Щодо комісії за обслуговування кредиту. АТ «ТАСКОМБАНК» вже надав Позичальнику послугу у повному обсязі - надав кредит у розмірі та на умовах, встановлених укладеним обома сторонами Кредитним договором. Кредитний договір, укладений між Банком та Позичальником повністю відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності встановленим у статті 3 ЦК України. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту передбачена Кредитним договором, який підписано сторонами. При цьому, як зазначалося, Позичальник був ознайомлений з усіма умовами Кредитного договору та погодився з ними. Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з видачі кредиту, і відповідно у Позичальника відповідно виникли обов`язкові до виконання обов`язки, які передбачені в пунктах кредитного договору, що за твердженням Позивача є несправедливими, як-то повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом і т.д. Зазначаємо, що Боржник протягом певного періоду часу (кредитний договір укладений 25.06.2021 року) повністю сплачував Банку платежі, передбачені Кредитним договором, у тому числі комісію за обслуговування кредиту, підтверджуючи тим самим наявність між сторонами договірних правовідносин, які продовжуються у відповідності до цього договору.

Очевидно, що дії Боржника, який певний час виконував свої зобов`язання та користувався правами, передбаченими Кредитним договором, пред`явивши позов про визнання недійсним Кредитного договору, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Отже, заявляючи відповідний позов про визнання недійсним пунктів Кредитного договору з мотивів недобросовісності зі сторони Банку, після тривалого мовчання з цього приводу, Боржник хоча й використовує належне йому право, але як Позичальник у спірних правовідносинах діє недобросовісно, зловживаючи своїм правом, діє всупереч доктрині - заборони суперечливої поведінки «venire contra factum proprium». Щодо ненадсилання повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, Позивачем дотримуючись заходів досудового врегулювання спору, а саме пошуку шляхів погашення заборгованості, Позичальнику направлено Повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за вих.№ 181441 від 03 червня 2024 про що свідчить поштове відправлення (з доказами відкравки), тому Позивач змушений звернутись до суду з позовом про стягнення боргу для відновлення порушеного права.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 наголошує на нікчемності положень кредитного договору та одночасно просить суд визнати положення кредитного договору недійсними, що є неналежним способом захисту порушеного права та не може бути задоволеним (постанова ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАСКОМБАНК» про визнання недійсним заяви-договору про надання кредиту № 19678958 RESTRUCT прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Об`єднаній справі присвоєно № 513/1443/24. Призначено судове засідання в об`єднаній справі.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 587/0/15-25 від 20 березня 2025 року суддя ОСОБА_3 звільнена з посади судді Саратського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до автоматичної системи документообігу, справу перерозподілено судді Саратського районного суду Одеської області Рязановій К.Ю.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязанової К.Ю. від 21 квітня 2025 року судом постановлена ухвала про прийняття вказаної справи до провадження.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 27 травня 2025 року вирішено перейти до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах об`єднаної цивільної справи, призначено підготовче засідання. Крім того, залучено до участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ТАСКОМБАНК» про визнання недійсним заяви-договору про надання кредиту, співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр комерційних рішень».

Ухвалою суду від 23 червня 2025 року визнано обов`язковою явку представника позивача АТ «ТАСКОМБАНК» в судове засідання.

08 липня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника АТ «ТАСКОМБАНК», в яких зазначено, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №5795767838 від 06 грудня 2021 року з паспортом споживчого кредиту. Підписавши Паспорт споживчого кредиту до кредитного договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки. Тобто сторонами були досягнуті усі істотні умови договору. Паспорт кредиту, який наявний в матеріалах справи і наданий Відповідачкою є невід`ємною частиною кредитного договору та підписаний відповідачем. Відповідно до 1.2 Договору та п. 5 паспорту кредиту щомісячні проценти за договором- 2,70%, - загальні 0,01%.. Тобто умовами укладеного кредитного договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року погоджено та встановлено сплату позичальником щомісячних процентів (п. 1.2 Договору та п.5 паспорту кредиту), порядок сплати процентів за користуванням кредиту, погашення заборгованості, та передбачено право банку вимагати від клієнта сукупної вартості кредиту (зазначене відповідає також правовій позиції викладеній в Постанові Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі №612/426/23, Постанові Сумського апеляційного суду від 14 березня 2024 у справі №587/732/23; Постановою Черкаського Апеляційного суду від 25 лютого 2025 року у справі №705/4706/24).

01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладений договір про відступлення прав вимоги №01/09/21 (далі також Договір №01/09/21), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступає АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує ТОВ «ФК «ЦФР» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору.

Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням Ціни договору та розміру заборгованості позичальників.

Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами. Розмір заборгованості позичальників, права вимоги до яких відступається згідно реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому реєстрі до цього договору (п.2.2 Договору №01/09/21). Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов`язань за договорами забезпечення. Разом із правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ним права в повному обсязі на умовах , що існували на момент переходу цих прав (п.3.4 Договору №01/09/21).

Відповідно до датованого 07 грудня 2021 року витягу з реєстру прав вимог до договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року ТОВ «ФК «ЦФР» передало АТ «ТАСКОМБАНК» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата видачі кредиту 06 грудня 2021 року в сумі 82259,00 грн, дата закінчення договору 05 грудня 2024 року, загальна сума заборгованості 82333,05 грн. Отже, оскільки відповідачка не повністю виконувала вимоги укладеного договору №5795767838 від 06 грудня 2021 станом на 31 березня 2023 заборгованість за яким склала 100 891,76 грн (тіло + відсотки), вона уклала Заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» від 31 березня 2023 року №19678958_RESTRUCT.

Відповідно до п. 1.11. Цією Заявою-договором Позичальник доручає Банку проведення дебетового переказу коштів для погашення заборгованості за кредитним договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року у сумі 100 891,76 грн. з поточного рахунку № НОМЕР_3 відкритого в АТ «Таскомбанк» на рахунок № НОМЕР_4 в АТ «ТАСКОМБАНК». Згода дебетування рахунку Позичальника (споживача) за цим пунктом Заяви-договору є безвідкличною.

Також зазначили, що у випадку коли спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (постанова Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Щодо твердження відповідачки, що вона звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього Договору на період дії воєнного стану, (штрафів, пені, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат), а саме з 24 лютого 2022 року позивач зазначає, що відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості позивач не заявляє про стягнення штрафів, пені, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 88 347,34 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 0,91 грн., заборгованості по комісії у розмірі 40 962,04 грн.

Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються військовослужбовцям, призваним на військову службу. Відповідачка не надала доказів того, що вона відноситься до цієї категорії громадян, отже у АТ «ТАСКОМБАНК» не має підстав задля сторнування процентів за договором.

Щодо твердження відповідачки, що заява-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» від 31 березня 2023 року №19678958_RESTRUCT укладена без вільного волевиявлення внутрішньої волі та шляхом обману ОСОБА_1 , позивач зазначає, що відповідачка не надала доказів того, що зверталась до правоохоронних органів з заявою, про те, втратила свій паспорт або інша не встановлена особа незаконно використала її персональні данні задля укладання договорів. Відповідачка не додає довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року або Заявою-договором від 31.03.2023 №19678958_RESTRUCT. Натомість ОСОБА_1 здійснила конклюдентні дії по визнанню укладених кредитних договорів та наявності заборгованості, що полягають у частковій сплаті заборгованості (що відображено у розрахунку заборгованості до позовної заяви та виписках по особовим рахункам, квитанціями доданими відповідачкою до відзиву на позовну заяву).

Окрім того, Позивач звертає увагу також на те, що кредитний договір № 19678958_RESTRUCT між сторонами укладено у 2023 році, відповідачка протягом тривалого часу після його укладення жодних заперечень щодо його умов не заявляла, будь-яких претензій чи незгоди з пунктами кредитного договору не висловлювала та не здійснювала дій щодо відмови від договору та здійснювала часткове погашення наявної заборгованості та комісії. І тільки після подання позову до суду, що відбулося 19 листопада 2024 року висловила свою незгоду.

12 вересня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 та заява про зміну підстав у зустрічній позовній заяві, яка обґрунтована тим, що після надання додаткових пояснень АТ «ТАСКОМБАНК» від 07 липня 2025 року, до яких долучили договір відступлення прав вимоги, встановлено, що умови договору реструктуризації боргу не відповідають умовам кредитного договору №5795767838, тому є недійсними, у зв`язку із чим просить визнати недійсним заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19678958 Restruct від 31 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК», у зв`язку із тим, що він є несправедливим; укладеним в порушення закону та без вільного волевиявлення та внутрішньої волі, та шляхом обману ОСОБА_1 .

Згідно ст.17 ЗУ «Про споживче кредитування» - реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

За реструктуризацією зобов`язань можна включати інші умови, окрім простої зміни графіка погашення. Це може бути, наприклад, зменшення процентної ставки, скасування пені та штрафів, списанні частини боргу, продовження терміну кредитування, «кредитні канікули», або ж заміна частини боргу на інші фінансові інструменти.

Умови реструктуризації залежать від фінансової установи та конкретної ситуації позичальника.

Звертаючись до суду з позовною заявою та надаючи до суду інші процесуальні документи у справі, AT «ТАСКОМБАНК» замовчував факт того, яке відношення це товариство має до кредитного договору №5795767838, на підставі якого була укладена Заява-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19678958 RESTRUCT від 31 березня 2023 року. Адже кредитний договір №5795767838 вона уклала з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», а не з AT «ТАСКОМБАНК». Вказане питання прояснилося, коли AT «ТАСКОМБАНК» надало до суду додаткові пояснення від 07 липня 2025 року за №205540/70 та договір відступлення права вимоги за №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, який укладений між товариством та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень».

Саме за договором №01/09/21 від 01 вересня 2021 року до AT «ТАСКОМБАНК» перейшло право вимоги до мене за кредитним договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року, який іще не був укладений між нею та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». Тобто, вона іще не уклала договору споживчого кредиту з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», а AT «ТАСКОМБАНК» уже придбав відступлення права вимоги за не укладеним договором.

Законодавством України не передбачено придбання права вимоги за ще не укладеними кредитними договорами. Право вимоги виникає лише після укладання договору та виникнення зобов`язань між сторонами. Договір відступлення права вимоги (цесії) передбачає передачу існуючого права, а не права, яке ще не виникло.

Таким чином, AT «ТАСКОМБАНК» не мав права укладати з ОСОБА_1 договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19678958 RESTRUCT від 31 березня 2023 року, оскільки він не є належною стороною для укладання таких договорів згідно ст.17 ЗУ «Про споживче кредитування». Тому цей договір є недійсним.

Факт укладання з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» договору відступлення права вимоги за №01/09/21 від 01 вересня 2021 року позивач приховав від відповідачки, чим ввів її в оману при укладанні договору «Врегулювання кредитної заборгованості» №19678958 Restruct від 31 березня 2023 року. Доказом цього є надані до суду процесуальні документи в межах розгляду цієї цивільної справи, де ОСОБА_1 стверджувала, що не укладала кредитного договору №5795767838 з AT «ТАСКОМБАНК», а тому AT «ТАСКОМБАНК» не мав права укладати з нею договір реструктуризації боргу.

Окрім того, у відзиві на зустрічну позовну заяву позивач стверджує, що в договорі реструктуризації №19678958 включені усі умови, які містилися у кредитному договорі №5795767838, у тому числі і комісія за обслуговування кредитної лінії.

Однак, як видно із кредитного договору №5795767838, умовами договору передбачена сплата щомісячних процентів за користування грошима у розмірі 2221 грн.. В договорі реструктуризації №19678958 замість оплати щомісячних процентів вказана щомісячна оплата за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2925,86 грн..

Таким чином, вказані умови договору реструктуризації боргу не відповідають умовам кредитного договору №5795767838 у вказаній частині, а тому є недійсними.

21 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника АТ «ТАСКОМБАНК» Гуртової К.В. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких, 06 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5795767838 (далі також Кредитний договір). Відповідно до умов, паспорту кредиту №5767838 та Кредитного договору від 06 грудня 2021 року №5795767838 Позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 82259,00 грн, строк користування 36 місяців, річні проценти 0,01 % від суми боргу за договором, щомісячні проценти 2,7 % від суми кредиту.

Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору (п. 1.2 кредитного договору).

07 грудня 2021 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» (надалі також Позивач) на підставі Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, Позивач є Новим кредитором ОСОБА_1 за Кредитним договором від 06 грудня 2021 року №5795767838 з усіма наступними додатками та змінами. Дана інформація є добре відомою Боржнику, оскільки вона частково виконувала умови укладеного договору від 06 грудня 2021 року №5795767838 та частково сплачувала щомісячні відсотки, річні відсотки та тіло кредиту (що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками станом на 30 березня 2023 року по кредитному договору від 06 грудня 2021 №5795767838, доданих до цих додаткових пояснень по справі). Станом на 30 березня 2023 року заборгованість Позичальника за Кредитним договором від 06 грудня 2021 року №5795767838, становила 100 891,71 грн в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 77689,05 грн; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) 1 грн, 90 коп; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) 23200 грн. 76 коп. Що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками (надаються в додатку). 31 березня 2023 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №19678958_RESTRUCT про надання споживчого кредиту (надалі - Кредитний договір). Відповідно до п. 1.1 розділу 1 «Предмет та умови кредитування» Кредитного договору Позичальник просив надати споживчий кредит на рефінансування заборгованості в рамках кредитного продукту «Врегулювання кредитної заборгованості» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: п. п. 1.2.1. Загальна сума кредиту: 100 891,76 грн.; п. п. 1.2.5. Строк кредиту: 60 місяців (з 31.03.2023 по 31.03.2028); п. п. 1.2.8. Проценти за користування кредитом: 0,001 % річних; п. п. 1.4. Комісія за обслуговування кредиту: 2,9 % щомісячно.

Відповідно до п. 1.10. Кредитного договору Банк на умовах цієї Заяви договору зобов`язується надати Позичальнику споживчий кредит «Врегулювання кредитної заборгованості», а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі на умовах, встановлених цією Заявою-договором.

Кредит надається на рефінансування заборгованості Позичальника в АТ «ТАСКОМБАНК» в сумі 100 891,76 грн., шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_3 відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідно до п.1.11. Кредитного договору Позичальник доручив Банку проведення дебетового переказу коштів для погашення заборгованості за кредитним договором №5795767838 від 06.12.2021 у сумі 100 891,76 грн., з поточного рахунку № НОМЕР_3 відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК» на рахунок № НОМЕР_4 в АТ «ТАСКОМБАНК».

09 грудня 2025 року від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшла заява про призначення експертизи, в якій остання просить суд допитати в якості свідка представника ТОВ «Центр фінансових рішень» ОСОБА_4 . Призначити у цивільній справі №513/1443/24 судову почеркознавчу експертизу її підпису на оригіналі кредитного договору №5795767838 від 06 грудня 20211 року, укладеного між нею та представником ТОВ «ФК «ЦФР» Раковським Д.В. На вирішення експерту поставити такі запитання: Чи виконано підпис на кредитному договорі від імені ОСОБА_1 власноручно, чи іншою особою? Чи виконано підпис на кредитному договорі від імені ОСОБА_1 шляхом наслідування (імітації) її підпису іншою особою?. Проведення експертизи доручити Одеському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ), попередивши експерта про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку та відмову від надання висновку. Витребувати у Акціонерного товариства «Таскомбанк» оригінал кредитного договору №5795767838 від 06.12.2021 року, укладеного між мною представником ТОВ «ФК «ЦФР» Раковським Д.В., оглянути його у судовому засіданні, та надати його експерту для проведення експертизи. Витрати на проведення експертизи покласти на відповідну сторону у справі при ухваленні судового рішення, згідно вимог 4.5 ст.139 ЦПК України. Надати експерту для проведення експертизи матеріали цивільної справи №?513/1443/24, зазначивши аркуші справи, які підлягають дослідженню експертом, дослідивши їх перед цим у судовому засіданні, за участю сторін у справі.

21 січня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника АТ «ТАСКОМБАНК» до суду надійшли заперечення на заяву про призначення експертизи, відповідно до яких, представник банку просить відмовити у призначенні почеркознавчої експертизи, відмовити у витребуванні оригіналу кредитного договору від 06 грудня 2021 року №5795767838, задовольнити позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК».

21 січня 2026 року ухвалою суду прийнято заяву Пономар Антоніни Герасімівни про зміну підстав у зустрічній позовній заяві в межах розгляду справи за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комерційних рішень» про визнання недійним заяви-договору про надання кредиту № 19678958 RESTRUCT. Подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням заяви про зміну підстав у зустрічній позовній заяві.

28 січня 2026 року до суду від представника АТ ""ТАСКОМБАНК" Гуртової К.В. надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову в зустрічній позовній заяві, в якому представник позивача просила в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити, первісний позов АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 задовольнити.

Відзив обґрунтований тим, що твердження ОСОБА_1 щодо того, що АТ «ТАСКОМБАНК» замовчувало факт того, яке відношення має до кредитного договору №5795767838, на підставі якого була укладена заява-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №19678958_RESTRUCT є хибним. Позовна заява про стягнення заборгованості за заявою-договором №19678958_RESTRUCT з ОСОБА_1 була подана до Саратського районного суду Одеської області 19 листопада 2024 року. Ні ОСОБА_1 , ні її представник зазначений на сайті судової влади як Фальчук Валерій Павлович за весь період перебування справи у суді жодного листа або адвокатського запиту стосовно вищевказаного питання не направляли та інформацію не витребовували. АТ «ТАСКОМБАНК» надало зазначені документи за власною ініціативою.

Твердження ОСОБА_1 що законодавством не передбачено придбання права вимоги за ще не укладеними кредитним договорами протирічать матеріалам справи. ОСОБА_1 не звернула уваги на той факт, що згідно з умовами договору відступлення він є завершеним відносно кожного конкретного позичальника тільки після укладання сторонами відповідного реєстру права вимог та сплати ціни договору. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Таким чином, 07 грудня 2021 року позивач набув права вимоги за кредитним договором від 06 грудня 2021 року №5795767838, укладеного між ТОВ ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 . Договір відступлення є діючим на цей час, недійсним в судовому порядку не визнавався.

ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву надала ксерокопії квитанцій про сплату у кількості 12 штук та розрахунок сплачених грошей за кредитом на суму 42698,00 грн. Однак у ксерокопіях наданих ОСОБА_1 квитанцій чітко зазначено призначення платежу по двом різним договорам на різні рахунки: за кредитним договором від 06.12.2021 №5795767838 ОСОБА_1 квитанції про оплату 30.12.2021 - 4507,00грн, 02.02.2022 4306,00 грн, 30.05.2022 480,00 грн, 10.11.2022 1475,00 грн, 29.11.2022 1825,00 грн; за кредитним договором від 31.03.2023 №19678958_RESTRUCT ОСОБА_1 надала квитанції про оплату від 14.04.2023- 3000,00 грн, 15.05.2023 3400,00 грн, 15.06.2023 3500,00 грн, 10.07.2023- 5500,00 грн, 10.08.2023 4700,00 грн, 05.09.2023 10 000,00 грн. Отже твердження ОСОБА_1 про сплату заборгованості у розмірі 42698,00 грн за кредитним договором від 06 грудня 2021 року №5795767838 та наданий нею розрахунок не підтверджуються матеріалами справи.

Твердження ОСОБА_1 що АТ «ТАСКОМБАНК» не здійснювало заходи досудового врегулювання спору є хибним, оскільки до позовної заяви, як додаток №4 була додана вимога з доказами направлення ОСОБА_1 .

Щодо твердження відповідачки, що заява-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» від 31 березня 2023 року №19678958_RESTRUCT укладена без вільного волевиявлення внутрішньої волі та шляхом обману ОСОБА_1 зазначили, що відповідачка не надала доказів того, що зверталась до правоохоронних органів з заявою, про те, втратила свій паспорт або інша не встановлена особа незаконно використала її персональні данні задля укладання договорів. Відповідачка не додає довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором №5795767838 від 06.12.2021 або Заявою-договором від 31 березня 2023 року №19678958_RESTRUCT.

Натомість ОСОБА_1 здійснила конклюдентні дії по визнанню укладеного договору та наявності заборгованості, що полягають у частковій сплаті заборгованості (що відображено у розрахунку заборгованості, виписках по особовим рахункам, квитанціями доданими Відповідачкою до відзиву на позовну заяву). Окрім того, позивач звертає увагу також на те, що кредитний договір № 19678958_RESTRUCT між сторонами укладено у 2023 році, відповідачка протягом тривалого часу після його укладення жодних заперечень щодо його умов не заявляла, будь-яких претензій чи незгоди з пунктами кредитного договору не висловлювала та не здійснювала дій щодо відмови від договору та здійснювала часткове погашення наявної заборгованості та комісії. І тільки після подання позову до суду, що відбулося 19 листопада 2024 року висловила свою незгоду.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комерційних рішень» про визнання недійним заяви-договору про надання кредиту № 19678958 RESTRUCT. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14 квітня 2026 року на 12:00 годину, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі. Також ОСОБА_1 відмовилась від призначення експертизи та виклику свідків про які клопотали у своїх заявах.

У судовому засіданні представник позивача Гуртова К.В. первісний позов підтримала та просила його задовольнити на підставі наявних у матеріалах справи доказів. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Фальчук В.П. в судовому засіданні просили в задоволенні первісного позову відмовити, з підстав викладених у поданих заявах. Зустрічний позов просили задовольнити, визнати недійсним заяву-договір про надання кредиту на "Врегулювання кредитної заборгованості» № 19678958 Restruct від 31 березня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК».

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи суд доходить до таких висновків.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

06 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5795767838 та паспорт кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» № 5767838, відповідно до умов яких, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» перерахував кредитні кошти у розмірі 82259 грн.

У відповідності до змісту кредитного договору, кредитування відповідача здійснювалось на наступних умовах: сума кредиту 82259, 00 грн, строк кредитування 36 місяців, цільове призначення кредиту кредит на будь-які цілі, процентна ставка при наданні кредиту 7.00%, без нарахування від суми кредиту, розмір 3500 грн, річні проценти 0,01%, щомісячні проценти 2,70%, реальна річна процентна ставка 71,28 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 162227 гривень.

Позичальник ознайомився з умовами кредитного договору, паспортом кредиту та умовами отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до його укладення і погодився з усіма його умовами (розділ 2 кредитного договору).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року укладеного з позичальником ОСОБА_1 , станом на 30 березня 2023 року, ОСОБА_1 має загальну заборгованість у розмірі 100891,71 грн.

01 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір про відступлення прав вимоги №01/09/21. Відповідно до умов вказаного договору та витягу з реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги, АТ «ТАСКОМБАНК» є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 5795767838 від 06 грудня 2021 року.

Відповідно до платіжної інструкції банку №825340964 від 07 грудня 2021 року, АТ «ТАСКОМБАНК» перерахував ФК «ЦФР» кошти згідно договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року. без ПДВ у розмірі 7194506 (сім мільйонів сто дев`яносто чотири тисячі п`ятсот шість) гривень 10 (десять) копійок.

Як вбачається з платіжної інструкції банку №825357239 від 07 грудня 2021 року, оприбуткування тіла кредиту по кредитному договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року, клієнт ОСОБА_1 . Згідно договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, складає 82259 (вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

31 березня 2023 року ОСОБА_1 уклала з АТ «ТАСКОМБАНК» Заяву договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19678958_RESTRUCT.

Як вбачається зі змісту договору (пп.1.2.-1.2.8.) , загальна сума кредиту 100891,76 грн, комісія за надання кредиту (за наявності, зокрема база розрахунку, порядок обчислення та сплати 0,00%, що складає 0,00 грн, сума комісії фіксована (незмінна), застосовується на весь строк кредиту, сплачується одноразово при наданні Кредиту. Розрахунок суми/розміру комісії за надання Кредиту залежить від суми Кредиту за цією Заявою договором, спосіб надання кредитних коштів кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_3 відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК», операції за яким здійснюється Позичальником з використанням електронних платіжних засобів або без їх застосування, в залежності від наявності/відсутності в Позичальника Електронного платіжного засобу (платіжної картки), строк кредитування 60 місяців (з 31 березня 2023 року по 31 березня 2028 рік), розмір процентної ставки за користування кредитом 0,001%.

Відповідно до п. 1.4. Договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості, база розрахунку, порядок обчислення та сплати) 2,90%, що складає 2925.86 грн. Сума комісії фіксована (незмінна) застосовується на весь строк кредиту, нараховується щомісячно в перший робочий день розрахункового періоду на загальну суму Кредиту, сплачується щомісячно протягом строку дії Кредиту. Розрахунок суми/розміру комісії за надання Кредиту залежить від загальної суми Кредиту за цією Заявою-договором.

Відповідно до п. 1.11. Цією Заявою-договором Позичальник доручає Банку проведення дебетового переказу коштів для погашення заборгованості за кредитним договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року у сумі 100 891,76 грн. (Сто тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 76 копійок), з поточного рахунку № НОМЕР_3 відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК» на рахунок № НОМЕР_4 в АТ «ТАСКОМБАНК». Згода дебетування рахунку Позичальника (споживача) за цим пунктом Заяви-договору є безвідкличною.

Відповідно до п. 1.13 Договору, за цією Заявою-договором Позичальник доручає банку утримання з суми Кредиту суму комісії за надання Кредиту шляхом проведення дебетового переказу (договірного списання) коштів (в валюті та сумі існуючої заборгованості Позичальника перед Банком) з його Поточного рахунку № НОМЕР_3 на сплату суми комісії відповідно до п.1.2.2. цієї Заяви-договору за платіжної Інструкцією оформленою Банком. Згода дебетування рахунку Позичальника (споживача) за цим пунктом є безвідкличною.

Відповідно до Розділу 5, п.п. 5.1.-5.4. Заяви-договору, для виконання зобов`язань Позичальника за цією Заявою-договором Банк відкриває рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення будь-якої заборгованості за цією Заявою-договором № НОМЕР_5 в АТ «ТАСКОМБАНК». Позичальник розуміє, що прямий дебет з рахунку вказаному в п.5.1. здійснюватиметься в порядку, строки передбачені графіком платежів згідно Додатку №1 до цієї Заяви-договору та в черговості, передбаченій ДКБО. При несплаті Позичальником заборгованості за Кредитом, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також сум комісій, у встановлений Договором термін, Банк має право нараховувати, а Позичальник сплачує Банку, за його вимогою наступні штрафи: штраф 1 у розмірі 300.00 грн нараховується на сьомий день виходу на прострочку. Штраф нараховується стільки разів, стільки разів Позичальник буде порушувати умови договору. Штраф 2 у розмірі 2.90% від суми кредиту нараховується щомісячно у разі наявності простроченої заборгованості за Кредитом більше тридцяти днів. Позичальник та Банк домовились, що часткове дострокове погашення заборгованості за Кредитом в одному з періодів не відміняє зобов`язання Позичальника щодо внесення чергового мінімального платежу у наступному періоді згідно графіку платежів до повного погашення заборгованості за Кредитом, процентами та іншими платежами за цим Договором.

У розділі 6 Заяви-договору, зазначені паспортні дані позичальника, місце її реєстрації, РНОКПП та міститься підпис позичальника.

Як вбачається з Додатку 1 до Заяви-договору про надання споживчого кредиту № 19678958_RESTRUCT, від 31 березня 2023 року, у період з 31 березня 2023 року по 31 березня 2028 року за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісячно 2925,86 грн.

Того ж дня, 31 березня 2023 року позичальником ОСОБА_1 був підписаний Паспорт споживчого кредиту за продуктом «Врегулювання кредитної заборгованості».

З дослідженої судом Виписки по особовому рахунку кредитного договору 19678958_ RESTRUCT, ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року по 06 листопада 2024 року, відслідковується, рух коштів по рахунку НОМЕР_6 , та вбачається що ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами, частково погашала заборгованість, та комісію.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 19678958_ RESTRUCT від 31 березня 2023 року укладеному з позичальником ОСОБА_1 , станом на 06 листопада 2024 року, за період з 31 березня 2023 року по 01 листопада 2024 року, ОСОБА_1 складає 129310,29 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 88347,34 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 0,91 грн, заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) - 40962,04 грн, пеня на суму простроченої заборгованості за період з 06 листопада 2023 року по 06 листопада 2024 року 0,00 грн, штраф за період з 06 листопада 2023 року по 06 листопада 2024 року 0,00 грн.

Судом була досліджена Виписка по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_7 ОСОБА_1 з 06 грудня 2021 по 30 березня 2023 року.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 5795767838 від 06 грудня 2021 року укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 30 березня 2023 року загальна заборгованість складає 100891,71 грн, з яких: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 77689,05 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 1,90 грн, заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) - 23200,76 грн, пеня на суму простроченої заборгованості за період з 30 березня 2022 року по 30 березня 2023 року 0,00 грн, штраф за період з 30 березня 2022 року по 30 березня 2023 року 0,00 грн.

З платіжної інструкції № ТС-258599 від 05 грудня 2021 року вбачається, що ТОВ «ФК» «ЦФР» перерахувало ОСОБА_1 50000 грн, призначення платежу: переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 за рахунок кредиту зг. КД 5795767838 від 06 грудня 2021 року. Без ПДВ.

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі 753/16762/15-ц).

07 грудня 2021 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» (надалі також Позивач) на підставі Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, Позивач є Новим кредитором ОСОБА_1 за Кредитним договором від 06 грудня 2021 року №5795767838 з усіма наступними додатками та змінами.

Відповідно до п. 2.1. договору відступлення у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору відступлення сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі Права шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог із зазначенням Ціни договору та розміру Заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні Реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі Ціни договору на рахунок Первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором до Позичальників стосовно їх Заборгованостей по Кредитним договорам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

Відповідно до платіжної інструкції банку №825340964 від 07 грудня 2021 року, АТ «ТАСКОМБАНК» перерахував ФК «ЦФР» кошти згідно договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року. без ПДВ у розмірі 7194506 (сім мільйонів сто дев`яносто чотири тисячі п`ятсот шість) гривень 10 (десять) копійок.

Як вбачається з платіжної інструкції банку №825357239 від 07 грудня 2021 року, оприбуткування тіла кредиту по кредитному договору №5795767838 від 06 грудня 2021 року, клієнт ОСОБА_1 . Згідно договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, складає 82259 (вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передання вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам собою факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору (постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17).

Отже, дослідженими судом доказами підтверджено перехід права вимоги до позивача АТ «ТАСКОМБАНК», у зв`язку з чим суд відхиляє доводи представника ОСОБА_1 щодо того, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 06 грудня 2021 року №5795767838.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання визнаються його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

03 червня 2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення-вимогу, відповідно до якої, у зв`язку тривалим невиконанням нею своїх зобов`язань за Кредитним договором, АТ «ТАСКОМБАНК» вимагає достроково повністю повернути кредит. Заборгованість по кредиту на 31 травня 2024 року становить: 74179,89 грн основного боргу; 0,06 грн строкової заборгованості за відсотками; 14167,45 грн простроченого боргу; 0,55 грн простроченої заборгованості за процентами; 23406,88 грн простроченої комісії; 2925,86 грн строкової комісії.

Що також підтверджується списком «01032.03.06.2024.ДПА.Київ.Терещеко.вимоги» згрупованих відправлень Укрпошта Експрес.

Як вбачається з досліджених документів, банк свої зобов`язання перед позичальником за Заявою-договором № 19678958_RESTRUCT виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, шляхом дебетового переведення коштів на погашення заборгованості для погашення заборгованості за кредитним договором №5795767838 від 06 грудня 2021 року, однак остання здійснювала погашення заборгованості не у повному обсязі.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 (провадження №61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року по справі № 727/5461/23.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 суд касаційної інстанції врахував, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами Заяви-договору № 19678958_RESTRUCT від 31 березня 2023 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту, яка складає 2,90 % від основної суми кредиту. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2925,86 грн. щомісяця.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що АТ «ТАСКОМБАНК» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовна вимога АТ «ТАСКОМБАНК» за первісним позовом про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 40962,95 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, відтак первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно вимоги за зустрічним позовом щодо визнання недійсним Заяви-договору про надання кредиту на "Врегулювання кредитної заборгованості" № 19678958 Restruct від 31 березня 2023 року, укладеної між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 , суд зазначає.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду 21 грудня 2021 року в справі №148/2112/19 (провадження №61-18061св20)).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених у ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17 (провадження №61-17583св20)).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові по справі №233/3516/18-ц від 24 лютого 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17).

Суд констатує, що ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою після звернення АТ «ТАСКОМБАНК» до суду з позовом про стягнення заборгованості. Під час вирішення первісного позову АТ «ТАСКОМБАНК» було захищено право відповідача, оскільки вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії судом визнано необґрунтованою через нікчемність відповідних умов договору. Оскільки оспорювана ОСОБА_1 умова кредитного договору (заяви-договір) є нікчемною, що констатовано судом у мотивувальній частині цього рішення, вона не може бути визнана недійсною судом.

Разом із тим, у зв`язку з виконанням нікчемних умов договору про встановлення комісії, ОСОБА_1 на час пред`явлення позову вже було сплачено відповідно до розрахунку заборгованості та наданої банківської виписки 17555,16 грн. За вказаних обставин сума заборгованості за тілом кредиту може бути зменшена на суму 17555,16 грн, зарахована банком як комісія.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Отже, з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі грн 70793,09 коп, з яких: 70792,18 заборгованість за тілом кредиту, 0 грн. 91 коп. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Законні представники дітей з інвалідністю звільняються від сплати судового збору лише у справах, які безпосередньо стосуються прав дитини з інвалідністю.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 635/3403/19.

Отже з відповідача на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1326,18 грн пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 76-78, 81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», заборгованість за кредитним договором № 19678958_ RESTRUCT від 31 березня 2023 року станом на 06 листопада 2024 року що становить 70793,09 грн (сімдесят тисяч сімсот дев`яносто три гривні 09 копійок), з яких: заборгованість по тілу кредиту 70792,18 грн (сімдесят тисяч сімсот дев`яносто дві гривні вісімнадцять копійок), заборгованість по процентах 0,91 (дев`яносто одна копійка) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судовий збір у розмірі 1326,18 грн (одна тисяча триста двадцять шість гривень 18 копійок).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комерційних рішень» про визнання недійним заяви-договору про надання кредиту № 19678958 RESTRUCT відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443.

Представник позивача Гуртова Катерина Вікторівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_9 , виданий Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області 09 жовтня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Фальчук Валерій Павлович, ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр комерційних рішень», місцезнаходження за адресою: 01033, м. Київ, вул. Сім`ї Прахових, 50Б, код ЄДРПОУ 35725063.

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова