Decision № 140740914, 15.10.2026, Derazhnya District Court of Khmelnytskyi Oblast

Справа № 673/853/26

Провадження № 2/673/875/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"15" жовтня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання Капітана В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

03 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 1648227 від 12.01.2020 у загальному розмірі 17307,47 грн, з яких: 5349,73 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10626,75 грн прострочена заборгованість за відсотками; 756,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 574,99 грн заборгованість по штрафах/пені.

Також позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 12.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 1648227, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6300,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачених договором.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначає, що кредитодавець виконав умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку, вказану відповідачем під час оформлення кредиту. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у встановлений договором строк кредитні кошти, проценти та комісію не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Крім того, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказує, що 29.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1648227 від 12.01.2020.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 17307,47 грн.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 16.09.2026 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку та зарахування на нього коштів. На виконання ухвали АТ КБ «ПриватБанк» надало суду запитувану інформацію.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , у судове засіданні не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином у свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд». Відзиву на позов не подав, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, згідно з ст. 281 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом установлено, що 12.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1648227.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що кредитодавцем є ТОВ «Мілоан», а позичальником ОСОБА_1 ..

За умовами договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 6300,00 грн, строком на 30 днів, тобто з 12.01.2020 до 11.02.2020.

З пункту 1.5.1 договору вбачається, що комісія за надання кредиту становить 756,00 грн, а згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 3780.00 грн, які нараховуються за ставкою 2,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Пунктом 1.6. договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені пунктом цього 2.2.3 договору.

З графіка розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору № 1648227 від 12.01.2020, вбачається, що до сплати станом на 11.02.2020 підлягала сума 10836,00 грн, яка складалася з: 6300,00 грн сума кредиту, 756,00 грн комісія за надання кредиту, 3780,00 грн проценти.

Договір укладено в електронній формі. З довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, а акцепт договору здійснено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L32995.

З анкети-заяви на кредит № 1648227 вбачається, що при оформленні кредиту були зазначені персональні дані відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП, дата народження, адреса проживання, номер мобільного телефону, електронна адреса, відомості про соціальний статус та реквізити платіжної картки.

До матеріалів позову надано платіжне доручення 13724763 від 12.01.2020 про перерахування 6300,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 отримувач: ОСОБА_1 ..

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» в якій викладено, що на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 було зарахування коштів на суму 6300,00 грн за період 12.01.2020 по 19.01.2020.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, а також у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 виходив із того, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, за умови встановлення факту ідентифікації позичальника та погодження істотних умов договору, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оцінивши договір, анкету-заяву, довідку про ідентифікацію, графік платежів та платіжне доручення у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору № 1648227 від 12.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6300,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом також установлено, що 29.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ/Т.

Відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступив новому кредитору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1648227 від 12.01.2020.

Перехід права вимоги до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджується договором відступлення прав вимоги № 58-МЛ/Т від 29.12.2020, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією за договором відступлення, а також витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.

Дані боржників та суми заборгованості вказуються у реєстрі боржників, згідно Розділу 2 Договору про відступлення прав вимоги.

У витязі з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 58-МЛ від 29.12.2020, що складений 29.12.2020 за № 3297 вказано дані відповідача, кредитного договору та заборгованість за тілом кредиту 5349,73 грн, за відсотками 10626,75 грн за комісією 756,00 грн, за штрафами/пенею 574,99 грн, а загалом 17307,47 грн.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є належним позивачем у справі та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1648227 від 12.01.2020.

Із виписки з особового рахунку та витягу з реєстру боржників вбачається, що позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визначив заборгованість відповідача у розмірі 17307,47 грн, яка складається з: 5349,73 грн основного боргу, 10626,75 грн процентів, 756,00 грн комісії, 574,99 грн штрафи/пеня.

Оцінюючи заявлену до стягнення заборгованість, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У відповідності до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

За правилами частини дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Оскільки позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» доведено факт надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6300,00 грн.

Зі змісту кредитного договору № 1648227 від 12.01.2020, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також Графіка розрахунків, який є Додатком № 1 до кредитного договору №1648227 від 12.01.2020, вбачається, що строк кредитування за договором становив 30 днів, а саме з 12.01.2020 до 11.02.2020. За цей строк кредитним договором №1648227 від 12.01.2020 передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 3780,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитодавця забезпечуються охоронними механізмами, передбаченими, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічний підхід викладено у практиці Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо того, що проценти за користування кредитом можуть нараховуватися саме у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Оскільки доказів продовження строку кредитування або погодження сторонами нарахування договірних процентів після 11.02.2020 позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надано, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають проценти лише у розмірі 3780,00 грн. Різниця між заявленими процентами 10626,75 грн та процентами за строк кредитування 3780,00 грн становить 6846,75 грн і стягненню не підлягає.

Однак, за відсутності угод про продовження строку користування кредитними коштами такий строк складає визначені Кредтним договором 30 днів (п. 1.3). Саме в цих межах можливе нарахування відсотків. Сума останніх погоджена сторонами Кредитного договору у 6300,00 грн (пп. 1.5.2).

Окрім цього, відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення відповідач здійснював сплату комісії за управління та обслуговування кредиту: 11.02.2020 у сумі 189,00 грн; 12.02.2020 у сумі 183,33 грн; 19.02.2020 у сумі 296,38 грн; 04.03.2020 у сумі 281,56 грн всього на суму 950,27 грн.

Водночас суд звертає увагу, що ні Кредитний договір №1648227 від 12.01.2020, ні Анкета-заява на кредит №1648227 не містять умови про сплату комісії за управління та обслуговування кредиту, сторони також не узгоджували її розмір та порядок оплати, а, відтак, суд дійшов висновку про неправомірність її нарахування Товариством, а тому сплачену сума комісії за управління та обслуговування кредиту в загальному розмірі 950,27 грн суд зараховує в рахунок погашення заборгованості за процентами та комісієї за надання кредиту в розмірі 756,00 грн.

Так само з відомості про щоденні нарахування та погашення слідує, що відповідач здійснив сплату процентів за користування кредитом в сумі 2850,47 грн, які також слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Отже, з урахуванням наведеного, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за несплаченими процентами за Кредитним договором №1648227 від 12.01.2020 становить 735,26 грн (3780,00 - 2850,47 194,27 = 735,26 грн).

З приводу стягнення з відповідача заборгованості по штрафам/пені, слід зазначити наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов`язань, що не характерно, проте положеннями статті 549 ЦК не виключається; позитивних та негативних зобов`язань. Як правило, неустойка встановлюється для забезпечення позитивних зобов`язань, які передбачають вчинення певних дій (передача речі, сплата грошовитих коштів та ін.). Сутність негативних зобов`язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов`язання виконується протягом усього часу його існування. Негативні зобов`язання можуть бути забезпечені тільки за допомогою штрафу, адже після порушення такого зобов`язання необхідність стимулювати його виконання шляхом нарахування пені, як це може мати місце при позитивних зобов`язаннях, не призведе до очікуваного результату, тобто його виконання (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 172/1159/20 (провадження № 61-14612св21).

Тлумачення статті 549 свідчить, що пеня є змінною величиною, оскільки її нарахування відбувається за кожен день прострочення.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/7895/21 (провадження № 61-5419св22) вказано, що: «із позовом у цій справі ОСОБА_1 звернувся 18 травня 2021 року (а.с.68-69 т.1). Тобто належним періодом нарахування пені є період з 18 травня 2020 року до 13 травня 2021 року. У свою чергу апеляційний суд, застосувавши норму частини третьої статті 551 ЦК України, самостійно зменшив розмір неустойки, який значно перевищує розмір збитків, до 1 618,00 євро.

Водночас пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року та яким внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Верховний Суд зазначає, що Законом України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

У справі, що переглядається, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у позовній заяві просило стягнути з відповідача заборгованість за штрафними санкціями. Згідно з наданим розрахунком заборгованості, первісний кредитор 23 березня 2020 року, тобто під час дії карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, нарахував відповідачу пеню в розмірі 574,99 грн у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Отже, спірним у цій частині є питання правомірності стягнення з відповідача неустойки, нарахованої за період дії карантинних обмежень.

Суд ураховує, що законодавець у пункті 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачив спеціальне правило, відповідно до якого у період дії в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, позичальник звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Оскільки, як убачається з матеріалів справи, пеню в розмірі 574,99 грн нараховано 23 березня 2020 року, тобто під час дії зазначених карантинних обмежень, відповідачка відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов`язку її сплати.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у частині стягнення з відповідача пені в розмірі 574,99 грн задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит №1648227 від 12.01.2020 у розмірі 6084,93 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5349,73 грн, заборгованості за процентами у розмірі 735,20 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 2662,40 грн, пропорційно задоволеним вимогам (6084,93 грн від заявлених 17307,47 грн, що становить 35,16%), тобто у сумі 936,10 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач підтвердив копією договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025; актом №Д/26605 наданих послуг на суму 8000,00 грн; детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних АО «Апологет» на виконання умов договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подавав.

Враховуючи, що позов задоволено частково, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України мають бути стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2812,80 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 512, 516-518, 525, 549, 611, 626, 629, 638-639, 1048, 1082 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 141, 137 ЦПК України та ст.ст 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1648227 від 12.01.2020 у розмірі 6084,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 936,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2812,80 грн.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 19.10.2026.

Суддя: В. Б. Мартинюк