Decision № 140737469, 07.10.2026, Voznesenivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Zaporizhzhia City)

1Справа № 335/6895/26 2/335/3613/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 02.10.2025-100003084 від 03.10.2025 у розмірі 60 220,00 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 02.10.2025-100003084, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 20 000,00 грн., строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 07.05.2026 денна незмінна процентна ставка 1 %; комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") у розмірі 1 800,00 грн.

Разом з тим, 03.10.2025 між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесено наступні зміни до Договору: сума кредиту з дати укладення даного Додаткового 4 Договору становить 21 000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). 1.2. За даним Додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й Транш у розмірі 1000 грн. 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) 03.10.2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 . У зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного Додаткового договору становлять: 0,72% (денна процентна ставка) = (32921.56/21000)/217 ? 100% . При цьому РРПС 3095.67%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача у розмірі 53 921 грн. 56 коп., загальні витрати за споживчим кредитом 32 921 грн. 56 коп.

Всупереч умов договору відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує у зв`язку із чим, станом на дату подання позову, у неї утворилась заборгованість в розмірі 60 220,00 грн., що складається з: тіла кредиту 21 000,00 грн., процентів 32 550,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1 890,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 3 780,00 грн., відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 1000,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

20.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Шелудько О.О. подано додаткові пояснення з посиланням на те, що відповідачка вважає позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень зазначала, що позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення між кредитором та відповідачем договору кредиту № 02.10.2025 100003084 від 03.10.2025, він був захищений від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін. При цьому, зазначила, що документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору відповідачем, позивачем не доведено, що номер телефону дійсно належить відповідачу, а не іншій особі, не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора «А643» відповідачеві, недоведено факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах сплати відсотків, які вказані у наданих до суду примірниках договору позики. Наданий позивачем документ розрахунку кредитної заборгованості не підтверджений належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. У зв`язку з тим, що фінансовою установою не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування та за видачу кредиту є нікчемними. Нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначила, що вимога щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями, задоволенню не підлягає, оскільки вони нараховані відповідачеві у період дії в Україні воєнного стану, тому позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу за прострочення. Крім того, вартість правничої допомоги в сумі 6 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання позову є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонова К.О. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що кредитний договір містить повні персональні дані позичальника та підписаний нею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором із застосуванням системи BankID Національного банку України, що свідчить про досягнення згоди щодо всіх істотних умов правочину. Представник позивача вказує, що договір у судовому порядку не оскаржувався, а факт видачі коштів та розмір заборгованості підтверджуються належними первинними документами у розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та розрахунком фінансової установи. Оскільки позивач є небанківською фінансовою установою і надає кредити без відкриття рахунків, надання класичних банківських виписок є неможливим, водночас відповідач не надала доказів на спростування отримання коштів, зокрема власної банківської виписки про рух по рахунках за спірний період.

09.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Шелудько О.О. подано додаткові пояснення з посиланням на те, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували: факт укладення відповідачем кредитного договору №02.10.2025-100003084 саме на тих умовах, які містяться у поданому до суду примірнику договору та Додаткового договору від 03.10.2025; належне погодження відповідачем істотних умов кредитування, зокрема конкретного розміру процентної ставки, порядку її застосування та нарахування процентів; фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі 21 000,00 грн, у тому числі другого траншу у розмірі 1 000,00 грн; правомірність та правильність нарахування 32 550,00 грн. процентів, 1 890,00 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 3 780,00 грн. додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 1 000,00 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, а також заявленого позивачем загального розміру заборгованості 60 220,00 грн. За вказаних обставин сторона відповідача вважає, що позивач не довів наявність у відповідачки заборгованості за вказаним кредитним договором №02.10.2025 100003084 від 02.10.2025 та додатковою угодою від 03.10.2025 до нього у розмірі, зазначеному у позовній заяві, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.09.2026 у задоволенні клопотання представника ТОВ «Споживчий Центр» Головач О.О. про витребування доказів у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

10.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Чехун Ю.В. до суду надійшли додаткові пояснення, які за своїм змістом є аналогічними додатковим поясненням, які раніше, а саме 27.07.2026, були долучені до матеріалів справи іншим представником позивача Ларіоновим К.О.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, разом з тим у заяві від 02.07.2026 просила суд розгляд справи провести без її участі. Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява від 20.07.2026 від представника відповідачки - адвоката Шелудько О.О. про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 03.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 02.10.2025-100003084, згідно з умовами якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 вказаної Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. дата надання/видачі кредиту 03.10.2025; 2. сума кредиту: 20 000 грн. 00 коп.; 3. строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 07.05.2026. 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми Кредиту та дорівнює 1800 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 1800 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Разом з тим, 03.10.2025 між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесено наступні зміни до Договору: сума кредиту з дати укладення даного Додаткового 4 Договору становить 21 000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). 1.2. За даним Додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й Транш у розмірі 1000 грн. 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) 03.10.2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 . В зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного Додаткового договору становлять: 0,72% (денна процентна ставка) = (32921.56/21000)/217 ? 100% . При цьому РРПС 3095.67%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача у розмірі 53 921 грн. 56 коп., загальні витрати за споживчим кредитом 32 921 грн. 56 коп.

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .

Згідно п. 4.3 Договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Також, під час укладення вищевказаного кредитного договору від 03.10.2025 відповідачка ОСОБА_1 підписала його електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е643. Разом з тим, додатковий договір від 03.10.2025 був підписаний відповідачкою електронним підписом із використанням іншого одноразового ідентифікатора К444.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі перерахувавши на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 кошти у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.06.2026 №1-1706 та у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції ТОВ «Контрактовий дім» (діє на підставі Ліцензії НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 19 від 17.10.2014) від 03.10.2025 №20364-1391-292110661.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», крім того відсутні належні докази про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачці не належить.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у своїй постанові від 01.07.2024 року у справі № 638/161/22 (провадження №61-4022 св 24), без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідачки, які стосуються підписання кредитного договору.

У свою чергу, матеріали справи не містять і відповідачкою суду не надано доказів того, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, місце проживання, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів), були використані неправомірно для укладення електронного договору від її імені, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Відповідачкою також не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 02.10.2025-100003084 від 03.10.2025, станом на 16.06.2026 заборгованість відповідачки складає 60 220,00 грн., що складається з: тіла кредиту 21 000,00 грн., процентів 32 550,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1 890,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 3 780,00 грн., відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 1 000,00 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги пред`явленні до відповідачки ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 000,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачки непропорційно великої суми відсотків за договором № 02.10.2025-100003084, укладеним 03.10.2025 з ТОВ «Споживчий Центр», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

В кредитному договорі було визначено, що процентна ставка на день становить 0,72% в день, що за весь строк кредитування складає 3095,67% річних.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, розмір нарахованих процентів перевищує розмір основної заборгованості.

Обґрунтовуючи свої заперечення, представник відповідачки посилалася на положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та зазначала, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 32 550,00 грн є несправедливою та в будь-якому випадку підлягає зменшенню щонайменше до 10 500,00 грн, що становить 50% від суми основного боргу (тіла кредиту), а тому загальний розмір заборгованості за кредитним договором №02.10.2025-100003084 від 02.10.2025 року та додатковою угодою до нього не повинен перевищувати 21 000,00 грн.

Суд вважає, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

Оцінюючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 500,00 грн, що становить 50% від суми кредиту, оскільки зазначена сума є справедливою, розумною та співмірною з розміром основного боргу, а також враховує, що споживач, підписуючи запропонований фінансовою компанією договір, який обтяжений значною кількістю умов та специфічної юридичної термінології, не міг дійти іншого однозначного висновку щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, окрім того, який безпосередньо визначений у пункті 6 кредитного договору.

Крім того, щодо заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 890,00 грн. та за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 3780,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов rредитного договору від 03.10.2025 була встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 9% від суми кредиту, що дорівнює 1 800,00 грн.

Та суд зазначає, що сплата позичальником комісії за надання кредиту фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії ТОВ «Споживчий центр» не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Більш того, встановлення кредитодавцем комісії за надання кредиту, яка фактично становить 9% від суми виданого позивачем кредиту, є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. А тому пункти укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1 800,00 грн (9% від суми наданого кредиту), в даному випадку є нікчемними, у зв`язку з чим умови для нарахування Товариством комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Разом з тим, аналізуючи правомірність нарахування комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3 780,00 грн., суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту лише у разі, якщо споживач вимагає її частіше одного разу на місяць. Умови договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності вказаним Законом (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації, яка запитується один раз на місяць, є нікчемними за законом.

Враховуючи, що положеннями спірного кредитного договору відповідачці встановлено плату за послуги фінансової установи (банку) щодо обслуговування кредиту, які в силу вимог закону повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про нікчемність умов кредитного договору в частині обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими згідно з ст. 625 ЦК України в сумі 1 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відсотки за ст. 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідачка на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, які в даному випадку складають 1 392,70 грн. (52,31 % задоволених позовних вимог), виходячи з розрахунку: 31 500,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 622,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 60 220,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Щодо витрат на поштове відправлення у розмірі 130,98 грн., вони також підлягають пропорційному відшкодуванню в сумі 68,52 грн.

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268,279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.10.2025-100003084 від 03.10.2025 у розмірі 31 500 (тридцять одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 392 (одна тисяча триста дев`яносто дві) гривні 70 копійок та витрати на поштове відправлення у розмірі 68 (шістдесят вісім) гривень 52 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.І. Рибалко