Decision № 140735536, 05.10.2026, Koroliovskyi District Court of Zhytomyr City

Справа № 296/9610/26

2/296/4919/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Наталії КОСТІНОЇ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

17.08.2026 представник позивача - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Наталія КОСТІНА звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №592311991 від 04.09.2019 в сумі 20 150.59 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 04.09.2019 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання кредиту №592311991, умовами якого передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 24 395,70 грн строком на 28 місяців (з 04.09.2019 по 05.01.2022) із фіксованою процентною ставкою а розмірі 0.01% . Видача кредиту здійснюється на банківський рахунок НОМЕР_1 , що відкривається на наступних умовах тип кредиту: відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту до 200 000 грн. процентна ставка 40.00% річних. Тип ставки фіксована, строк дії кредитної картки 3 роки з моменту випуску.

Свої зобов`язання АТ «Альфа-Банк» виконало та перерахувало відповідачу 24 395,70 грн.

Відповідач у строки встановлені угодами строки зобов`язання не виконав.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, за яким банк відступив останньому права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання кредиту № 592311991.

18.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» на підставі договору факторингу № 15-05/21 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 592311991.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». 04.02.2025 сторони уклали додаткову угоду № 10/24 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Оскільки відповідачем не виконав умов договору, наявна заборгованість в сумі 20 150,59 грн., з яких: - 15 125,86 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4 520,78 грн. сума заборгованості за відсотками; -441,79 інфляційні збитки, - 62.16 нараховані 3% річних.

Ухвалою судді від 31.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) - 05.10.2026 о 12-45 годині.

05.10.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надала, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 12-45 годину 05.10.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 24.09.2026 причина невручення; "адресат відсутній "

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 24.09.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 05.10.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

04.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «АЛЬФА-БАНКУ» з заявою-Анкетою про надання йому кредиту в сумі 24 395,70 грн (а.с.16)

04.09.2019 року між Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладений договір про надання кредиту №592311991.

Сторони погодили умови договору:

- кредитодавець надає кредит - 24 395.70 грн на 28 місяців (з 04.09.2019 по 05.01.2022) ( п.2, 3 Договору) з фіксованою процентною ставкою в розмірі 0.01%;

- в період з 1-го по 15-й місяць користування кредитом сплачується комісія за обслуговування кредиту в розмірі 0% від суми, а також 40 грн (фіксована частина в подальшому в період з 16-го по 36-й місяць 3.00% від суми кредиту, а також 40 грн(фіксована чатина).

-обов`язковою умовую надання кредиту є відкриття кредитної лінії на наступних умовах тип кредиту: відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту до 200 000 грн., процентна ставка 40,00% річних, тип ставки фіксована. Строк дії кредитної карти 3 роки з моменту випуску.

ОСОБА_1 особисто підписав договір про надання кредиту №592311991 про що свідчить його підпис (а. с. 17)

Кредитодавець на виконання умов договору про надання кредиту №592311991 від 04.09.2019 року, оплатив рахунок-фактуру №ФЖ-0711-464353 від 04.09.2019 на 28895,70 грн та видаткову накладну №ФЖ-071132156086 від 04.09.2019

На виконання ухвали суду про витребовування доказів АТ «СЕНС БАНК» надав суду відомості, що на ім`я ОСОБА_1 булу відкрито рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_2 за період з 04.09.2019 по 17.05.2021 на вказаний рахунок 05.09.2019 було зараховано кошти в сумі 24 395,70 грн.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за договором про надання кредиту №592311991 від 04.09.2019 становить: 20 150,59 грн., з яких:

- 15 125,86 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 4 520,78 грн. сума заборгованості за відсотками;

-441,79 інфляційні збитки;

- 62.16 нараховані 3% річних.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, за яким банк відступив останньому права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання кредиту № 592311991.

18.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» на підставі договору факторингу № 15-05/21 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 592311991.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». 04.02.2025 сторони уклали додаткову угоду № 10/24 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Так, згідно 2.1. За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у власні та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених за текстом Боржники, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору (надалі також Реєстр Боржників), включаючи права вимоги по правовідносинах Боржників, або за якими виникли обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, наведені за текстом Основні договори, зазначені за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до Реєстру боржників від 04.02.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року в тому числі до Відповідача в сумі 20 150,59 грн. з яких : - 15 125,86 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4 520,78 грн. сума заборгованості за відсотками; -441,79 інфляційні збитки, - 62.16 нараховані 3% річних.

Таким чином суд встановив, що позивач набув права вимоги до відповідача та між ними між існують зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд під час розгляду справи встановив, що 04.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «АЛЬФА-БАНКУ» з заявою-Анкетою про надання йому кредиту в сумі 24 395,70 грн (а.с.16)

04.09.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладений договір про надання кредиту №592311991- в сумі 24 395.70 грн на 28 місяців (з 04.09.2019 по 05.01.2022) ( п.2, 3 Договору) за фіксованою процентною ставкою в розмірі 0.01%;

- в період з 1-го по 15-й місяць користування кредитом сплачується комісія за обслуговування кредиту в розмірі 0% від суми, а також 40 грн (фіксована частина в подальшому в період з 16-го по 36-й місяць 3.00% від суми кредиту, а також 40 грн(фіксована чатина).

-обов`язковою умовую надання кредиту є відкриття кредитної лінії на наступних умовах тип кредиту: відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту до 200 000 грн., процентна ставка 40,00% річних, тип ставки фіксована. Строк дії кредитної карти 3 роки з моменту випуску.

ОСОБА_1 особисто підписав договір про надання кредиту №592311991 про що свідчить його підпис (а. с. 17)

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 04.09.2019 між Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №592311991.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитодавець на виконання умов договору про надання кредиту №592311991 від 04.09.2019 року, оплатив рахунок-фактуру №ФЖ-0711-464353 від 04.09.2019 та видаткову накладну №ФЖ-071132156086 від 04.09.2019 про що свідчить кваитанція

На виконання ухвали суду про витребовування доказів АТ «СЕНС БАНК» надав суду відомості, що на ім`я ОСОБА_1 булу відкрито рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_2 за період з 04.09.2019 по 17.05.2021 на вказаний рахунок було зараховано кошти в сумі 24 395,70 грн.

Виписка є первинним документом ( постанова ВС у справі № 200/5647/18 від 16.09.2020) і ця позиція Верховного суду є сталою

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ПАТ «Альфа Банк» в сумі 24 395,70 грн., 05.09.2019, суд вважає доведеним.

Доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів та відсотків за користування ними первісному кредитору в повному обсязі протягом 28 місяців з дня отримання кредиту, як те передбачено умовами договору матеріали цивільної справи не містять.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами.

За умовами договору ОСОБА_1 мав сплатити відсотки за користування кредитними коштами в сумі -24 395,70 гривень, з розрахунку 0.01.% (таблиця розрахунку договору).

За користування кредитними коштами відповідачу нараховано відсотки в сумі 4 520,78 грн., що не суперечить умовам договору.

Щодо нарахувань за ст.625 ЦК України - інфляційних збитків та 3% річних.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Таким чином відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих по ст. 625 ЦК України в загальній сумі - 503,95 грн.

Таким чином первісний кредитор мав право вимоги до відповідача в сумі 19 646,64 грн:

-15 125,86 гривень - заборгованість за основною сумою боргу;

-4520,78 гривень - заборгованість за відсотками;

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, за яким банк відступив останньому права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання кредиту № 592311991.

18.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» на підставі договору факторингу № 15-05/21 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 592311991.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». 04.02.2025 сторони уклали додаткову угоду № 10/24 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Так, згідно 2.1. За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у власні та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених за текстом Боржники, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору (надалі також Реєстр Боржників), включаючи права вимоги по правовідносинах Боржників, або за якими виникли обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, наведені за текстом Основні договори, зазначені за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до Реєстру боржників від 04.02.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року в тому числі до Відповідача в сумі 20 150,59 грн. з яких : - 15 125,86 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4 520,78 грн. сума заборгованості за відсотками; -441,79 інфляційні збитки, - 62.16 нараховані 3% річних.

Оскільки матеріалами справи підтверджено що АТ "Альфа-Банк" мало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №592311991 від 04.08.2019 в сумі 19 646,64 грн. (тіло кредиту, відсотки за користування кредитними коштами) то відповідно і до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за тілом кредиту та відсотками саме в такому розмірі.

З огляду на вищевикладене, суд приймає рішення про частове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача - 19 646,64 грн з яких :

- 15125,86 грн.- тіла кредиту;

- 4 520,78 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розподіл судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" понесло судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.41)

Ціна позову 20 150,59 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 19 646,64 грн, що дорівнює 97,49 % від ціни позову.

Оскільки суд задовільнив позов частково то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 595,81 грн (19 646,64 грн : 20 150, 59 грн х 2662,40 грн = 2 595,81 грн) , що пропорційно до задоволених вимог.

Правнича допомога.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правнича допомога.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано заявку на надання юридичної допомоги №284 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатське об`єднання «Лігал АССІСТАНС» уклали Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року відповідно до якого за надані послуги клієнт сплачує адвокату 13 000,00 грн.

Зі змісту заявки на надання юридичної допомоги №284 убачається, що до складу витрат включено усну консультацію з вивчення документів 4 000,00 грн, складання позовної заяви 9 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц.

Водночас заявлений розмір витрат не відповідає критеріям співмірності, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Справа є типовою та нескладною, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а позовна заява ґрунтується на стандартних правових нормах.

За таких обставин витрати у розмірі 13 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, а тому суд приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн, в якості відшкодування витрат на правничу допомогу, що відповідає обґрунтованій вартості наданих послуг, співмірності та необхідності..

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Наталії КОСТІНОЇ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання кредиту №592311991 в сумі 19 646 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок шість) гривень 64 копійок, яка складається з:

-15 125 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 59 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу;

-4 520 (чотири тисячі п`ятсот двадцять) гривень 78 копійка сума заборгованості за відсотками;

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати зі сплати судового збору в сумі 2595 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 81 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 05.10.2026

Відомості про учасників справи

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, р/р НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», код банку 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Cуддя В. М. Шкиря