Decision № 140733997, 20.10.2026, Zmiiv District Court of Kharkiv Oblast

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/2268/25

Провадження 2/621/336/26

20 жовтня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді В. Філіп`євої,

секретаря судового засідання А.Головіної

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача адвокат В.Литвиненко

відповідач: ОСОБА_2

третя особа 1: Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, - представник Г.Рибак (не з`явилася),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та внести зміни до актового запису про народження дитини № 15 від 05.04.2023 року, вчиненого Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_5 як батька дитини та записати у графі "батько" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також змінити прізвище дитини на " ОСОБА_6 ", та у графі "по-батькові дитини" змінити на " ОСОБА_7 " . (а.с.1-4)

Рух справи.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.07.2025 року для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області І.В. Вельможну (а.с.24)

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 30.07.2025 року відкрито провадження за позовною заявою в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб: Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; (а.с.27-28).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.08.2025 року закрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.44 )

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, пов`язаного з тривалою хворобою судді І.Вельможної, для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області В.Філіп`єву (а.с.52)

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.11.2025 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання у справі (а.с.54)

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач та його представник подали суду письмові заяви, в яких просили задовольнити позов, та розглянути справу без їх участі (а.с.41, 48)

Відповідач в судове засідання не з`явилася та 08.05.2026 року надала письмову заяву про визнання позову, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.(а.с.42, 60-62)

Представник третьої особи - Зміївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Г.Рибак подала заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності представника Зміївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, не заперечувала проти заяви, та прийняти рішення згідного чинного законодавства. (а.с. 32, 47).

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиції сторін.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проживає разом з відповідачкою ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2015 року. Вони ведуть спільне господарство, спільний бюджет, а також виховують спільних дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін по справі народилася третя спільна дитина ОСОБА_4 , в актовому записі про народження якого відомості про батька записані зі слів матері в порядку статті 135 Сімейного кодексу України, оскільки позивач в цей час перебував в місцях позбавлення волі, відбуваючи покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 24.10.2018 року по справі № 621/1593/17. Покарання позивач відбував у Державній установі «Олексіївська виправна колонія (№25)» до грудня 2022 року. За час відбування покарання відповідач приїжджала до нього на побачення, після чого завагітніла. Незважаючи на те, що дитина народилася через три місяці після його звільнення з місць позбавлення волі, позивачка у відомостях про батька дитини з невідомих йому причин зазначила « ОСОБА_5 », а не вказала його батьком дитини.

При цьому, про те, що дитина має інше прізвище та по-батькові позивач довідався тільки в травні 2025 року, коли його призвали до лав ЗСУ за мобілізацією, оскільки вважав, що є батьком трьох неповнолітніх дітей і має право на законну відстрочку.

На його питання до відповідачки щодо причин запису відомостей про батька дитини в Свідоцтві про народження, ОСОБА_8 пояснила, що піклувалася про долю сина і не хотіла вказувати його батьком, оскільки він був засуджений, а тому вказала відомості про свого власного батька ОСОБА_5 . Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов, визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та внести зміни до актового запису про народження дитини № 15 від 05.04.2023 року, вчиненого Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_5 як батька дитини та записати у графі "батько" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також змінити прізвище дитини на " ОСОБА_6 ", та у графі "по-батькові дитини" змінити на " ОСОБА_7 " .(а.с.1-4)

08.05.2026 року відповідач ОСОБА_8 подала до суду письмову заяву про визнання позову та заявила, що підтверджує, що позивач є батьком її третьої дитини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та письмові докази, досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, додані до неї, заяви учасників, суд встановив наступне:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 02.07.1998 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області (а.с. 6 - 8).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується ІД-паспортом громадянина України та Витягом з реєстру територіальної громади (а.с.15-16, 26)

Позивач ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , матір`ю дитини є відповідач ОСОБА_2 , актовий запис про народження № 61 від 22.06.2017 (а.с.13)

Крім того, позивач ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , матір`ю дитини є відповідач ОСОБА_2 , актовий запис про народження № 12 від 04.07.2019 (а.с.14)

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відділом Центру надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області вчинено актовий запис про народження № 15 від 05.04.2023 року дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого зазначений ОСОБА_5 , а матір`ю відповідач ОСОБА_2 (а.с.17)

Згідно Довідки № 3311, виданої начальником штабу військової частини НОМЕР_6 , позивач солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_6 з 25 травня 2025 року (а.с.9)

До матеріалів справи надано знеособлену копію вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 24.10.2018 року у справі № 621/1593/17, згідно якого Особа 5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 статті 307 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна. (а.с.10 -11)

Позивачем не надано належним чином завіреної копії вироку суду, яка б підтверджувала, що саме він був засуджений за цим вироком, а також не надано відомостей щоо конкретного часу його перебування в місцях позбавлення волі та звільнення з місць позбавлення волі.

Згідно Витягу з Актового запису про народження відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьком є ОСОБА_11 , а не ОСОБА_5 , як вказує позивач. (а.с.12)

Інших доказів на підтвердження батьківства позивача щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матеріалів справи не надано.

Норми права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, та мотиви суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 Сімейного кодексу України, згідно якої, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Водночас, статтею 129 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 17.05.2007 року у справі "Jevremovic v. Serbia" зазначив, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини.

Згідно частини 7 статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Конвенцією про права дитини передбачено, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2021 року по справі № 336/1357/16-ц , «беручи за основу римську максиму lurasanguinis nulloiure civilidirimi possunt (жодні встановлення цивільного права не можуть скасувати права, що випливають із кровної спорідненості), наголосив на праві дитини знати свого батька та можливості реалізувати спадкові права.

Таким чином, визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав конкретної дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав цієї дитини. Визначення батьківства дитини є також підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема, у позивача - обов`язку з утримання дитини.

У Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у справі Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства»

Позивачем до матеріалів справи не надано достатніх і переконливих доказів, які б свідчили про те, що він є батьком третьої дитини своєї співмешканки відповідачки ОСОБА_2 , зокрема обов`язкового висновку генетичної молекулярної експертизи ДНК тесту.

Дитина ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , менш нід за 3 місяці після звільнення позивача з місць позбавлення волі (як він сам про це зазначає в позові)

Суд одночасно звертає увагу на те, що належним чином завіреної копії вироку стосовно себе, а також Довідки про звільнення позивачем не надано, а отже достовірно встановити час перебування позивача в місцях позбавлення волі суд позбавлений можливості.

Однак, виходячи з дати постановлення вироку, можливої дати набрання вироком законної сили, та строку перебування в місцях позбавлення волі, вбачається, що позивач перебував в місцях позбавлення волі з 2019 по 2023 рік. При цьому, за цей період у сторін народилася друга дитина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і відповідач, не перебуваючи в шлюбі з позивачем, все ж таки зареєструвала батьком дитини позивача ОСОБА_1 .

У випадку з третьою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; який народився вже після звільнення позивача з місць позбавлення волі (як стверджує і сам позивач в позовній заяві), відповідачка ОСОБА_8 внесла відомості про батька дитини до актового запису про народження ОСОБА_5 .

При цьому, з позовом про визнання батьківства щодо дитини позивач звертається не одразу після народження дитини і не протягом строку, визначеному статтею 129 Сімейного кодексу України, а лише в липні 2025 року після мобілізації до лав Збройних Сил України.

Сумнівно виглядають твердження позивача про його необізнаність щодо прізвища та по-батькові дитини протягом трьох років з дня її народження.

Таким чином, не зважаючи на визнання відповідачкою позовних вимог, суд вважає вимоги позивача про визнання свого батьківства щодо дитини недоведеними, в зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати належить віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись статями 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 258-259, 263-265, 272, 273, ч.2 ст.315, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, третя особа - Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити в повному обсязі.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа :Зміївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження за адресою: вул. Адміністративна, буд. 10, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Повний текст рішення складено 20.10.2026 року.

Суддя В.Філіп`єва