Decision № 140730307, 19.10.2026, Monastyryska District Court of Ternopil Oblast

Справа № 603/444/26

Провадження №2/603/334/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 112764255 від 01.09.2025 року в розмірі 30 236,58 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що 01.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 в електронній формі та з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено кредитний договір № 112764255. За умовами цього договору відповідачу надано кредит на суму 9 900,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9 900,00 грн на її банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Однак, внаслідок порушення умов кредитного договору № 112764255 від 01.09.2025 року, право грошової вимоги за яким згодом перейшло до позивача, неповернення кредитних коштів, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» становить 30 236,58 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У матеріалах цивільної справи відсутній відзив ОСОБА_1 на позовну заяву.

Водночас позивач ТОВ «Таліон Плюс» надіслав суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що 30.07.2026 року у підсистемі «Електронний суд» представник позивача отримав відзив на позовну заяву з викладом заперечень та проханням відмовити у задоволенні позовних вимог товариства у вказаній цивільній справі. Окрім того, вказує, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних наслідків, оформляючи договір на сайті первісного кредитора, ознайомилась з текстом договору, а також мала змогу ознайомитися з правилами, паспортом споживчого кредиту та інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості повністю узгоджується із законодавчими нормами та умовами договору кредитної лінії, який був укладений відповідно до Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», а також ЦК України. Вважають, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та не спростовують факту укладення електронного кредитного договору, факту отримання кредитних коштів, правомірності переходу права вимоги до позивача, правильності розрахунку заборгованості та наявності підстав для стягнення з відповідача суми боргу і судових витрат. На підставі наведеного просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 31.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі, а також витребувано в Акціонерного товариства «Акцент-Банк» інформацію та документи, що стосуються вказаної справи.

Представник ТОВ «Таліон Плюс» в судове засідання не з`явився, разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд установив такі обставини.

01.09.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено договір кредитної лінії № 112764255.

За цим договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі правила) (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 кредитного договору загальний розмір кредиту за цим договором погоджено сторонами в розмірі 9 900,00 грн. Водночас зазначено, що позичальнику можуть бути надані додаткові суми грошових коштів шляхом переказу додаткових траншів в межах встановленого кредитного ліміту 11 800,00 грн.

Як видно зі змісту п. 14.12 вказаного договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Згідно з п. 14.2 договору його сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

За умовами п. 2.3 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 01.09.2025 року (що є датою надання кредиту).

Відповідно до п. 3.1 цього договору його сторони погодили, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2 договору.

Згідно з п. 5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № 4323-34XX-XXXX-6720, що відбувається не пізніше 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до п. п. 8.1 8.3 договору його сторони визначили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено. Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Водночас кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання). Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних.

Порядок сплати процентів погоджений сторонами в п. 7.4 договору, зокрема, протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язався сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору. Після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до п. 8.5 договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором, становить 594,00 грн.

Комісію за надання кредиту позичальник зобов`язався сплатити не пізніше, ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з таких обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання / припинення дії договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

У силу п. 7.1 договору на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 01.10.2025 року, тобто протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно з п. 7.2 договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з таких обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання / припинення дії договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 01.10.2030 року (п. 7.3 договору).

Згідно з п 9.1.1.2 договору кредитодавець, серед іншого, має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в разі прострочення сплати нарахованих процентів позичальником, а відповідно до п. 9.1.1.7 договору у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення / розірвання договору.

У силу п. 9.1.1.5 вищевказаного договору його сторони погодили, що кредитодавець, серед іншого, має право в будь-який час, зокрема після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та / або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

На підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів до позовної заяви долучено довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 112764255/02072026/Э від 02.07.2026 року.

За змістом долученої копії підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів на виконання умов договору № 112764255 від 01.09.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 01.09.2025 року перерахувало відповідачу на вказану ним у договорі платіжну картку (№ НОМЕР_2 ) 9 900,00 грн, номер трансакції 5673-36423-04064.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства Комерційний банк «Акцент-Банк» № 65543/47-260925/248 - БТ від 28.09.2026 року ОСОБА_1 у банку відкрито банківський рахунок та емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Також надано інформацію про отримання переказу на вказаний рахунок 01.09.2025 року в сумі 9 900,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 112764255 від 01.09.2025 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 04.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складала 21 118,68 грн, з яких 9 900,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 674,68 грн заборгованість за відсотками, 594,00 грн заборгованість за комісією, 4 950,00 грн неустойка.

До позовної заяви також долучено копію паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 112764255 від 01.09.2025 року, підписаного відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (для фізичних осіб - споживачів фінансових послуг), Порядку укладання фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (із зазначенням всіх етапів укладення договору з прінт-скрінами екрану з особистого кабінету) (діє з 25.07.2023 року), повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про відступлення права вимоги №112764255/04112025/Э від 04.11.2025 року.

04.11.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») (фактор) було укладено договір факторингу № МВ-ТП/64, за умовами п. 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги згідно з реєстром прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Сторони цього договору погодили, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (п. 4.1 договору).

На підтвердження відступлення на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором № 112764255 від 01.09.2025 року до позовної заяви долучено витяг з реєстру прав вимоги від 04.11.2025 року, а також платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 2578.

Зі змісту вищевказаного витягу видно, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 112764255 від 01.09.2025 року на загальну суму 21 118,68 грн, з яких 9 900,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 674,68 грн заборгованість за відсотками, 594,00 грн заборгованість за комісією, 4 950,00 грн неустойка.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 29.03.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 112764255 від 01.09.2025 року складала 35 186,58 грн, з яких 9 900,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 742,58 грн заборгованість за відсотками, 4 950,00 грн неустойка, 594,00 грн - комісія.

Зі змісту вказаного розрахунку видно, що новий кредитор ТОВ «Таліон Плюс» після набуття права вимоги за кредитним договором № 112764255 нараховував відсотки за користування кредитом з 05.11.2025 року до 29.03.2026 року включно за базовою процентною ставкою 0,98 % в день.

30.03.2026 року ТОВ «Таліон Плюс» надіслало відповідачу повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору № 112764255 від 01.09.2025 року з 30.03.2026 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 30 236,58 грн, оскільки уже понад місяць у відповідача наявна прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, що дає право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що ОСОБА_1 01.09.2025 року уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) договір кредитної лінії № 112764255, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача ТОВ «Таліон Плюс». За умовами вказаного кредитного договору відповідачу на її банківську картку було перераховано кредитні кошти в розмірі 9 900,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності. Однак, отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого в неї виникла заборгованість.

Водночас, визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 за договором № 112764255 від 01.09.2025 року, суд звертає увагу на те, що згідно з розрахунком заборгованості їй нарахована комісія в сумі 594,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За змістом ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За змістом умов договору кредитної лінії № 1127642559 від 01.09.2025 року комісія за надання кредиту в розмірі 594,00 грн, встановлена в п. 8.5 договору, не є платою за додаткові та / або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором і нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором (п. 8.4 договору).

Водночас умови договору не містять переліку послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Схожі за змістом правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року в справі № 524/5152/15-ц.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 року в справі № 677/1535/15-ц, від 21.07.2021 року в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 року в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 року в справі № 640/14229/15-ц та від 20.07.2022 року в справі № 343/557/15-ц.

На підставі наведеного суд вважає, що положення договору кредитної лінії № 1127642559 від 01.09.2025 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 594,00 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної заборгованості.

Оскільки доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором суду не надано, а розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунками та інформацією АТ «Акцент-Банк», які відповідачем не спростовано, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 112764255 від 01.09.2025 року в розмірі 29 642,58 грн, з яких 9 900,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 742,58 грн заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

У позовній заяві ТОВ «Таліон Плюс», серед іншого, просить стягнути з відповідача на користь товариства судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Суд установив, що 02.12.2024 року Адвокатське об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» (далі Адвокатське об`єднання) і ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір про надання правової допомоги № 5, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручив, а Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

У додатковій угоді № 3746 від 17.07.2026 року до вищевказаного договору (далі додаткова угода) його сторони визначили порядок оплати послуг Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі клієнта щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 112764255.

У п. 2 вказаної додаткової угоди її сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського об`єднання щодо супроводу становить 5 000,00 грн, що складається з такого: аналіз кредитної справи і формування юридичного висновку 1 000,00 грн; підготовка та направлення відповідачу повідомлення про оплату заборгованості (досудової вимоги) 500,00 грн; збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі, а також підготовка позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду 3 500,00 грн.

Згідно з п. 6 додаткової угоди послуги вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Як видно зі змісту акта приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2026 року, Адвокатське об`єднання надало позивачу такі послуги у справі про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості: 1) підготовка до розгляду справи, що складається з аналізу фактичних обставин справи, формування доказів, аналізу судової практики, надання юридичних консультацій (4 год, 1 000,00 грн); 2) підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудової вимоги) (2 год, 500,00 грн); 3) підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірку, друк і належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі, направлення її копії і доданих до неї документів до суду (10 год, 3 500,00 грн).

На підтвердження оплати правничої допомоги до позовної заяви долучено копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 278 від 17.07.2026 року про здійснення ТОВ «Таліон Плюс» платежу на суму 5 000,00 грн на користь Адвокатського об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій».

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Водночас суд зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц) та постанові від 12.05.2020 року (справа № 904/4507/18) Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

За змістом ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року в справі № 686/5757/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд враховує, що вказана справа належить до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, процесуальні дії сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме такий розмір суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

З огляду на наведене, зважаючи на приписи ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» необхідно стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 921,42 грн (4 000,00 грн * 29 642,58 грн / 30 236,58 грн), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 2 610,10 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2 662,40 грн * 29 642,58 грн / 30 236,58 грн).

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 205, 207, 212, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 112764255 від 01.09.2025 року в розмірі 29 642 (двадцять дев`ять тисяч шістсот сорок дві) грн 58 (п`ятдесят вісім) коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 2 610 (дві тисячі шістсот десять) грн 10 (десять) коп. сплаченого судового збору, а також 3 921 (три тисячі дев`ятсот двадцять одну) грн 42 (сорок дві) коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, м. Київ, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. М. Галіян