Decision № 140728126, 19.10.2026, Starosambir District Court of Lviv Oblast

Справа № 455/1636/26

Провадження № 2/455/1035/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

за участі:

відповідачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

28.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» (далі - позивач, новий кредитор) звернулося до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, просило стягнути з ОСОБА_1 ( далі - відповідачка, позичальниця) на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - кредитор 1) 07.11.2019 року уклали договір № 928181056 (далі - кредитний договір). Кредитор 1 надавав кредитні кошти в строки та на умовах, передбачені кредитним договором. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконала, що стало підставою для звернення до суду для стягнення заборгованості в судовому порядку. При цьому кредитор 1 відступив право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - кредитор 2), яке відчужило право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - кредитор 3), яке відчужило право вимоги за кредитним договором відповідачки позивачу.

01.09.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. За клопотанням позивача витребував від АТ «ОЩАДБАНК» фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 16.09.2026 року АТ «ОЩАДБАНК» виконало вимогу суду та надало витребувану інформацію та документи.

Судове засідання, призначене на 23.09.2026 року, суд відклав на 14.10.2026 рік у зв`язку з витребуванням оригіналу кредитного договору у позивача.

Позивач вимогу суду не виконав. 25.09.2026 року подав заяву, де з посиланням на практику Верховного Суду пояснив, що таке оригінал електронного договору. Зазначив, що надав всі належні докази на підтвердження позовних вимог.

12.10.2026 року відповідачка подала заперечення на пояснення позивача щодо надання оригіналу електронного кредитного договору. 13.10.2026 року позивач надав додаткові пояснення у справі щодо укладення кредитного договору.

Суд зазначає, що ЦПК України чітко та передбачувано регулює питання про те, що свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору учасники справи викладають виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Такими заявами є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву ( ч.1,2 ст. 174 ЦПК України). Натомість надання письмових додаткових пояснень чи інших письмових заперечень можливе лише у разі дозволу суду, якщо він визнає це за необхідне ( ч.5 ст. 174 ЦПК України). Ні позивач, ні відповідачка не питалися у суду дозволу на додаткові письмові пояснення.

В той же час розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 7 ЦПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться ( ч.8 ст. 279 ЦПК України).

Враховуючи, що суд розглядав справу з викликом сторін, про що зазначив в ухвалі про відкриття провадження у справі - ні позивач , ні відповідачка не були позбавлені можливості брати участь в судових засіданнях і надавати усні пояснення щодо питань, які виникатимуть при розгляді їх спору. Позивач своїм правом надати усні пояснення не скористався. Відповідачка ж брала участь у всіх судових засіданнях у цій справі та надавала усні пояснення.

В судове засідання, призначене на 14.10.2026 рік, з`явилася відповідачка.

Позивач повідомлений про дату та час судового засідання через електронний суд. В прохальній частині позовної заяви (п.3 та 4) містилося клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача.

Заслухавши усні пояснення відповідачки, дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Позивач стверджував, що 07.11.2019 року кредитор 1 та відповідачка за допомогою електронного сервісу, що містився на сайті www.moneyveo.ua, уклали кредитний договір, на підтвердження чого надав файл в ПДФ форматі з назвою «копія кредитного договору». У цьому файлі зазначено, що кредитний договір укладено між кредитором 1 в особі директора ОСОБА_2 та відповідачкою. Згідно перевірки за допомогою сайту Центрального засвідчувального органу ( https://czo.gov.ua/verify) цей файл не містив підписів. Як і не містив QR-коду (матричного (двовимірного) штрих-коду) з інформацію про підписанта електронного договору.

Згідно з п.1.1 кредитного договору, кредитор 1 зобов`язався надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього договору. Строк дії Договору починався з моменту його укладення та становив 30 (тридцять) днів. Кредит мав надаватися на 30 (тридцять) днів. ( п.1.2, 1.3). Нарахування процентів за користування кредитом мало здійснюєватися у розмірі 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього кредитного договору. Відповідно до п.4.2. кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3.кредитного договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього кредитного договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 кредитного договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення кредитного договору і до дня повного повернення кредиту. Також сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення кредитного договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору. ( п.4.3.). Проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. кредитного договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3., є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. ( п.4.4). Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитором 1 в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис ( п.4.5.).

Спосіб підписання кредитного договору кредитором 1 (ЕЦП, одноразовий ідентифікатор, аналога власноручного підпису) кредитним договором не визначено. Не містить інформації про спосіб підписання кредитного договору кредитором 1 і Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», хоча в п. 2.1.3. чітко визначено, що кредитний договір має бути підписаний сторонами в електронній формі.

Підпису кредитора 1 файл в ПДФ-форматі з назвою «копія кредитного договору» не містить.

В додатку №1 до кредитного договору міститься графік розрахунків, QR-коду додаток №1 теж не містив.

В сформованій кредитором 1 заявці в ПДФ форматі зазначені персональні дані відповідачки, в тому числі і реквізити платіжної картки - НОМЕР_10.

Згідно копії довідки кредитора 2 (без підпису) щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора 1 зазначено, що відповідачка підписала кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4ACK732J 07.11.2019 року 14:02:26, який отримала на номер телефону - НОМЕР_1 . Цей номер телефону відповідає фінансовому номеру телефону відповідачки, що підтверджується листом АТ «ОЩАДБАНК» від 10.09.2026 року №46/12-11/125109/2026/БТ.

Відповідачка заперечила факт укладення кредитного договору.

Кредитор 1 запевнив, що на виконання кредитного договору ініціював платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції : рахунок/платіжна карта отримувача: НОМЕР_10, Термін дії: 09.2020; Особа Платника: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Код ЄДРПОУ 38569246; Особа Отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; Рахунок Платника: НОМЕР_3 ; Транзитний рахунок для перерахування коштів Отримувачу: НОМЕР_4 ; Ідентифікатор платіжної операції: e73c090e-aced-42b3-aec0-3b700800f0d2; Дата ініціювання платіжної інструкції: 07.11.2019 14:02:26;Сума платіжної операції: 5000,00 грн.; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 07.11.2019 14:02:39, що підтверджується довідкою кредитора 1 від 26.05.2026 року № 928181056/26052026/Є, підписаною КЕП.

Довідка не містить даних про призначення платежу.

Позивач не надав платіжної інструкції, поданої кредитором 1 на виконання зазначеної в довідці платіжної операції.

Відповідачка заперечила отримання кредитних коштів від кредитора 1.

На ім`я відповідачки в АТ «ОЩАДБАНК» було відкрито банківський рахунок № НОМЕР_5 , який обслуговувався за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_6 , на який 09 листопада 2019 року було перераховано 5000,00 грн з рахунку НОМЕР_7 , платник - філія - Хмельницьке, код 09315357, з призначенням платежу: зарахування переказу на рахунок CH Payment: VISA Asq Our VISA Cards, що підтверджується листом АТ «ОЩАДБАНК» від 10.09.2026 року №46/12-11/125109/2026/БТ та копією меморіального ордеру №4829085623 (394829085623) від 09 листопада 2019 року. Номер телефону НОМЕР_8 на момент здійснення операції був фінансовим номером відповідачки. Даних про належність відповідачці електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 . не має.

За розрахунком кредитора 1 станом на 18.02.2020 рік заборгованість за кредитним договором становила 13865,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн та по процентам - 8950,00 грн. Проценти були нараховані до 18.02.2020 року включно.

28.11.2018 кредитор 1 та кредитор 2 уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого кредитор 1 відступив кредитору 2 права вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а кредитор 2 їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. До договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово вносилися зміни, у тому числі і щодо продовження строку дії договору ( додаткова угода № 32 від 31.12.2023 року та інші). Відповідно до копії Витягу з реєстру прав вимог №66 від 18.02.2020 року до договору факторингу, кредитор 2 набув право вимоги до відповідача за кредитним договором. Дата набуття права вимоги - 18.02.2020 року. Набуде право вимоги складало 13950 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5000 грн. та по процентам - 8950,00 грн. Сума фінансування під відступлення права вимоги за кредитним договором становила - 850,00 грн

Кредитор 2 здійснив нарахування відсотків за період з 18.02.2020 до 25.02.2020 року та 09.04.2021 року, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором 2 станом на 09.04.2021 рік, становила 14350,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5000 грн. та по процентам - 9350,00 грн. При цьому 09.04.2021 року нарахував 1805,00 грн В розрахунку зазначено, що відповідачка 18.03.2020 року сплатила 2000,00 грн.

Відповідачка заперечила, що здійснювала таке погашення. Виписки по рахунку кредитора 2, який би підтверджував таку оплату відповідачкою, позивач не надав.

05.08.2020 року кредитор 2 та кредитор 3 уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого кредитор 2 відступив кредитору 3 права вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а кредитор 3 їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. Оплату за договором факторингу № 05/0820-01 кредитор 3 здійснив 12.04.2021 року, що підтверджується копією платіжної інструкції №190. Відповідно до копії витягу з реєстру прав вимог №4 від 09.04.2021 року, кредитор 3 набув право вимоги за кредитним договором. Дата набуття права вимоги - 12.04.2021 року. Набуте право вимоги складало 14350,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5000 грн. та по процентам - 9350,00 грн. Сума фінансування під відступлення права вимоги за кредитним договором становила - 187,00 грн.

15.06.2025 року кредитор 3 та позивач уклали договір факторингу № 05/06/25-E, відповідно до умов якого кредитор 3 відступив позивачу права вимоги, які зазначені у відповідному акті прийому-передачі Реєстру боржників, а позивач їх прийняв за плату, на умовах визначених цим договором. В цей же день сторони підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників. Оплату за договором факторингу № 05/06/25-E позивач здійснив 10.09.2025 року, що підтверджується копією платіжної інструкції №345. Відповідно до копії реєстру боржників від 05.06.2025 року, позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором. Набуте право вимоги складало 14850,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн., по процентам - 9350,50 грн. та по пені (штрафах) -500 грн. Сума фінансування під відступлення права вимоги за кредитним договором становила - 50,00 грн.

Згідно п.4.1. договору факторингу № 05/06/25-E від 15.06.2025 року кредитор 3 зобов`язався надати документацію по боржниках, зазначених у Реєстрі Боржників протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників.

Позивач не ставив вимоги про стягнення з відповідачки штрафних санкцій в розмірі 500 грн, про що зазначив в позовній заяві.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, який вона нібито уклала з кредитором 1 і право вимог за яким набув позивач. Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Закону України »Про електронну комерцію».

Позивач стверджував, що він надав оригінал кредитного договору до позовної заяви, шляхом розміщення в електронному суді при подачі позовної заяви, тому відмовився виконувати ухвалу суду від 23.09.2026 року про витребування оригіналу електронного кредитного договору.

Долучений до позовної заяви файл в ПДФ форматі з назвою «копія кредитного договору» не містив ані підпису уповноваженої особи кредитора 1 - директора ОСОБА_2 , а ні відповідачки. Жодного зображення QR-коду кредитний договір та додаток №1 до нього не містив. Перевірка за допомогою сайту Центрального засвідчувального органу ( https://czo.gov.ua/verify) теж не дала результату - файл не містив підписів.

Суд враховує, що QR-код призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою або спеціального сканера штрих-коду та дозволяє ідентифікувати електронний договір, підтверджуючи особу підписантів, та достовірність і незмінність даних, внесених у договір. Оскільки наданий позивачем файл в ПДФ форматі з назвою «копія кредитного договору» не містив QR-кодів перевіряти на предмет підписання кредитного договору його сторонами неможливо.

Крім того, суд звертає увагу, що єдиним доказом на підтвердження введення одноразового ідентифікатора відповідачкою позивач надав копію довідки кредитора 2 (без підпису ) щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора 1 про те, що відповідачка підписала кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4ACK732J 07.11.2019 року 14:02:26, який отримала на номер телефону - НОМЕР_1 . Як вже суд встановив, ця довідка не містить підпису кредитора 2, тому встановити обставини її створення та достовірність не видається можливим. Крім того, кредитор 2 не був первинною стороною кредитного договору та не вчиняв дії щодо укладення договору в ІТС кредитора 1, тому незрозуміло в який спосіб кредитор 2 отримав доступ до інформації ІТС кредитора 1, враховуючи його захищеність. Дійсно, номер телефону, який зазначив кредитор 2 в довідці відповідає номеру телефону відповідачки, який був її фінансовим номером, однак лише цього факту недостатньо, щоб встановити, що кредитор 1 скеровував їй повідомлення з одноразовим ідентифікатором 4ACK732J 07.11.2019 року для підписання кредитного договору. Адже у файлі файл в ПДФ форматі з назвою «копія кредитного договору» відсутні відомості про номер телефону відповідачки, а надані позивачем докази не дають можливість суду з`ясувати джерело інформації про її номер телефону. А тому суд виснує, що на підставі цієї довідки неможливо встановити достовірність обставин підписання кредитного договору відповідачкою 2.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 ЦК України ( тут і далі в редакції, чинній станом на 07.11.2019 року) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір є дво- чи багатосторонніми правочином ( ч. 2 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України »Про споживче кредитування» ( тут і далі в редакції, чинній станом на 07.11.2019 року) договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Порядок укладення електронного договору визначено в ст. 11 Закону України »Про електронну комерцію» ( тут і далі в редакції, чинній станом на 07.11.2019 року), де зазначено, що електронний договір міг містити положення і про порядок створення та накладення електронних підписів сторонами договору.

Кредитний договір містив положення лише щодо того, що його підписання зі сторони позичальника буде здійснюватися одноразовим ідентифікатором. Який спосіб створення та накладення електронного підпису кредитора 1 кредитний договір не містив.

Якщо, як стверджує представниця позивача, долучений до позовної заяви файл в ПДФ форматі з назвою «копія кредитного договору» є оригіналом кредитного договору, то він не містив підписів сторін і в силу ст. 1055 ЦК України є нікчемним.

Відповідачка заперечувала укладення кредитного договору та вимагала дослідити його оригінал на предмет способу підписання, цілісності та достовірності, надання позивачем оригіналу кредитного договору було важливим саме для нього на підтвердження своїх доводів та вимог за позовом.

Цивільний процес побудований на засадах диспозитивності та змагальності ( ст. 12,13 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій ( ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд в оцінці поведінки та способу ведення справи позивачем врахував, що він є професійним учасником ринку фінансових послуг, придбання права вимоги для нього є комерційною діяльністю з метою отримання прибутку, про що свідчить сума фінансування за кредитним договором у розмірі 50,00 грн. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення ним справ є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від його процесуальних обов`язків.

Оскільки позивач не надав оригіналу кредитного договору, файл в ПДФ форматі з назвою «копія кредитного договору» не містив підписів сторін, встановити достовірність електронного підпису відповідачки та кредитора 1 неможливо, суд виснує про недоведеність факту укладення кредитного договору між ними та за таких обставин вважає, що позовні вимоги позивача як правонаступника кредитора 1 задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду також побудовані також на тому, що докази надання кредиту є спірними та недостатніми.

Позивач стверджував, що кредитор 1 надав кредит в розмірі 5000,00 грн 07.11.2019 року. На підтвердження долучив до позовної заяви підписану кредитором 1 довідку від 26.05.2026 року № 928181056/26052026/Є, у якій зазначалося, що надання кредиту підтверджувалося платіжною інструкцією від 07.11.2019 року, однак саме цього платіжного документа позивач не надав, а згідно копії меморіального ордеру №4829085623 від 09.11.2019 кошти в сумі 5000,00 грн на рахунок відповідачки надійшли 09.11.2019 року. Реквізити рахунку кредитора 1 та транзитного рахунку не відповідали рахунку, з якого кошти були зараховані на рахунок відповідачки, а призначення платежу: зарахування переказу на рахунок CH Payment: VISA Asq Our VISA Cards не дало можливості суду ідентифікувати такий переказ як отримання кредитних коштів за кредитним договором. Позивач ніяк не прокоментував таку ситуацію. Натомість відповідача заперечила, що це кредитні кошти, повідомила, що отримувала перекази від родичів чи знайомих, а також від продажів на інтернет платформі. Ймовірність, що кошти, які отримала відповідачка 09.11.2019 року в сумі 5000,00 грн є кредитними коштами, отриманими від кредитора 1 - 50/50, а цього недостатньо, щоб суд міг виснувати про доведеність отримання коштів саме від кредитора 1. Навіть якщо припустити, що ці кошти є наданим кредитором 1 кредитом - не доведення факту укладення кредитного договору кваліфікує їх як безпідставно набуте майно, а не як заборгованість за кредитним договором, і не було предметом уступки за договорами факторингу.

Суд повторює, що новий кредитор як професійний гравець ринку фінансових послуг, який спеціалізується на фінансуванні під відступлення права грошових вимог, придбаваючи право вимоги за кредитним договором мав би подбати про отримання від попередніх кредиторів належного документування укладення кредитного договору кредитором 1 та надання ним кредиту.

Фактично доводи позивача про існування заборгованості за кредитним договором побудовані на доказах, які достовірно та достатньо не свідчать, що кредитор 1, у якого позивач придбав право вимоги через ряд проміжних кредиторів ( кредитора 2 та кредитора 3), уклав кредитний договір з відповідачкою в належній формі та надав їй кошти в сумі 5000 грн 07.11.2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що позивач не надав достатніх та достовірних доказів та не довів, що кредитор 1 дійсно уклав кредитний договір з відповідачкою та надав кредит, чим позбавив суд можливості перевірити факт наявність чи відсутність заборгованості та її дійсний розмір. Недоведеність позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ`ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 42986956, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_9 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя С.М. Івасенко