Decision № 140727752, 14.10.2026, Zolochiv District Court of Lviv Oblast

Справа № 445/350/25

провадження № 2/445/1733/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

з участю

представника відповідача Скочко І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

11 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1392604 від 24.03.2024 в розмірі 61 800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 24.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1392604, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу кредит, а Відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно п. 1.4. Договору, строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні. ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому грошові кошти в обсязі та у строк, визначені договором, натомість відповідач, у свою чергу, не виконав умови Кредитного договору № 1392604, у зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість. 28.11.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 28112024, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 1392604 від 24.03.2024. Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на 11.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі 61 800,00 грн., яка складається з наступного: 8 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 49 800,00 грн. - заборгованість за відсотками; 4 000,00 грн. - заборгованість за штрафом. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, останній просить позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), а також суми заборгованості за відсотками по даному договорі, посилаючись на те, що на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто останній звільнений від сплати відсотків за користування кредитом та від нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов`язань.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.03.2024 між ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1392604 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort", за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 8 000,00 грн. строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Даний договір підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором С622, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Згідно п. 1.2 Договору, Товариство надає Споживачу кредит у гривнях, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п. 1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього Договору.

Виконання кредитором взятих на себе договірних зобов`язань підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 03.01.2025 № 20250103-253.

28.11.2024 ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 28112024.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТзОВ СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1392604 від 24.03.2024.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 28112024 від 28.11.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 61800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 49 800,00 грн - заборгованість за відсотками; 4 000,00 грн. - заборгованість за штрафом.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за вказаним вище кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частини другої статті 1078 ЦК України, майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2024 ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 28112024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1392604 від 24.03.2024.

Крім, того в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за Договором № 1392604 від 24.03.2024 станом на 28.11.2024, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 61800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 49 800,00 грн - заборгованість за відсотками; 4 000,00 грн. - заборгованість за штрафом.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено, що відповідач не виконав умови кредитного договору № 1392604 від 24.03.2024 та право вимоги за цим договором перейшло до позивача, отже позивач має право вимоги за даним кредитним договором до відповідача.

Розмір заборгованості за кредитом та процентами за користування ним суд визнає обґрунтованим.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто останній звільнений від сплати відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Статтю 14 цього Закону було доповнено підпунктом 3 пункту 4 частини п`ятнадцятої відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема, підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу надання ним первинному кредитору та/або вторинному кредитору документів, перелік яких встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Крім того, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко визначено, що військовослужбовцям штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в військові частині НОМЕР_1 з 30.01.2025.

В свою чергу, з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 24.03.2024 року № 1392604 вбачається, що позивачем проценти нараховувалися за період з 24.03.2024 по 28.11.2024.

Тобто, нарахування процентів позивачем припинилося 28.11.2024, фактично за два місяці до моменту призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. Матеріали справи не містять доказів нарахування позивачем відповідачу та заявлення до стягнення процентів з 30.01.2025, з моменту призову ОСОБА_1 на військову службу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до спірних правовідносин.

Щодо заявленої вимоги про стягнення заборгованості за штрафами у розмірі 4000,00 грн., слід зазначити наступне.

Зі змісту п. 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено на території України воєнний стан, який неодноразово було продовжено, і такий продовжує діяти на даний час.

Отже, враховуючи викладене, відповідач звільнений від обов`язку сплати заборгованості за штрафами у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України.

Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача вказану вище заборгованість за тілом кредиту і відсотками, та відмовити у стягненні заборгованості за штрафами у зв`язку з відсутністю правових підстав для цього, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 49 800,00 грн. заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2265,43 грн., що становить 93,52 % від суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.81,141,265,273,274,280,282-284,289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 1392604 від 24.03.2024 в розмірі 57800,00 грн. (п`ятдесят сім тисяч вісімсот гривень 00 коп.) та сплачений судовий збір у розмірі 2265,43 грн. (дві тисячі двісті шістдесят п`ять гривень 43 коп.).

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 14.10.2026.

Суддя В. М. Сивак