Decision № 140717702, 19.10.2026, Rokytne District Court of Kyiv Oblast

Справа № 375/1517/26

Провадження № 2/375/1179/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Киричок І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в селищі Рокитне Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») Какун А.С. через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі - ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 16 листопада 2025 року уклали кредитний договір № 35968-11/2025 (далі - кредитний договір, договір № 35968-11/2025).

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

28 квітня 2026 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу № 28042026, згідно якого позивач набув права вимоги до відповідача у сумі 18235,20 грн, з яких:

- 8919,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 4816,20 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 4500,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 35968/11/2025 в розмірі 18235,20 грн, з яких: 8919,00 грн - заборгованості з основного боргу; 4816,20 грн - заборгованості за відсотками; 4500,00 грн - заборгованості за штрафом.

З огляду на наведене ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 35968-11/2025 від 16 листопада 2025 року в розмірі 18235,20 грн та понесені судові витрати.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою судді від 3 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні.

20 липня 2026 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Ясницької Н.О. надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та проводити судове засідання за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, на підставі пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України, про поважність причин неявки суду не повідомив. Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За змістом частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

20 липня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування відзиву відповідач зазначила, що із загальною сумою заборгованості не погоджується, вважає дану нараховану суму заборгованості разом з штрафними санкціями необгрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами обгрунтувавши наступним.

ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-1Х (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України доповнено п.18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. Правовідносини між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , виникли під час дії воєнного стану в Україні, тому, нарахування штрафу суперечить чинному законодавству і не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Строк договору 30 календарних днів. Однак, позивач нарахував проценти за користування кредитними коштами не у межах встановлених строків кредитування.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки розрахованої відповідно до цієї статті, не може перевищувати 1%.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимими доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Проте у матеріалах справи виписка по картковому рахунку відсутня.

Позивач надав суду копії договору факторингу не в повному обсязі, що унеможливлює належно та у повній мірі сприймати зміст цього документу, а також встановити істотні умови договору, зобов`язання нового кредитора перед первісним кредитором щодо здійснення оплати за придбання права грошової вимоги до боржників. Відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу на час або після його укладення. Відтак, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача, що ж самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

27 липня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив з наступним обгрунтуванням.

Для укладання кожного з договорів необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови користування коштами, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків та відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов договору, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору в електронній формі на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач визнає факт укладення договорів в електронній формі та підписання договорів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», при цьому сам відповідач не визнає факт отримання коштів від первісних кредиторів та одночасно не заперечує факт отримання грошових коштів.

При укладенні Договору позики позичальником власноручно зазначено реквізити платіжні картки, на яку і було перераховано кошти. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Також вказує на те, що 28 квітня 2026 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу № 28042026, згідно якого позивач набув права вимоги до відповідача, та зазначає, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора повідомляти боржника про відступлення права вимоги.

Обставини, на які посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 16 листопада 2025 року укладено договір про надання кредиту № 35968-11/2025, договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y499.

Відповідно до пункту 1.1. договору №35968-11/2025, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 9000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що кредит надається на строк 120 днів. Дата надання кредиту 16 листопада 2025 року. Кінцева дата погашення кредиту 15 березня 2026 року.

Комісія за видачу кредиту - 900,00 грн (пункт 1.4. договору кредиту)

Процентна ставка становить: 0,98 % за день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 19620,00 грн, загальні витрати по кредиту 10620,00 грн (пункт 1.4.1. договору)

Відповідно до пункту 1.6. договору, кредит надається у безготівковій формі включаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 .

Додатком № 1 до кредитного договору сторони узгодили графік погашення заборгованості.

Відповідно до інформаційної довідки про підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 9 червня 2026 року № 3426_260609120730, було успішно перераховано кошти 16 листопада 2025 року об 11 год 45 хв на суму 9000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 921891145, призначення платежу: зарахування 9000,00 грн на карту НОМЕР_2 , ПІБ клієнта: ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №35968-11/2025 від 16 листопада 2025 року заборгованість відповідача станом на 4 червня 2026 року становить 18235,20 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалась часткова оплата заборгованості у розмірі 5818,37 грн, які враховані позивачем при формуванні заборгованості та за рахунок яких частково погашено заборгованість з основного боргу та заборгованості за відсотках.

28 квітня 2026 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 28042026, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором, укладеним з відповідачем.

28 квітня 2026 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на виконання пункту 1.2 договору факторингу № 28042026 уклали акт прийому-передачі реєстру боржників.

Відповідно до Реєстру боржників 28 квітня 2026 року Додатку № 1 до Договору Факторингу № 28042026 та платіжної інструкції від 30 квітня 2025 року № 90, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №35968-11/2025 від 16 листопада 2025 року.

Згідно із витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 28042026 від 28 квітня 2026 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором становить 18235,20 грн, з яких: 8919,00 грн - заборгованості з основного боргу; 4816,20 грн - заборгованості за відсотками; 4500,00 грн - заборгованості за штрафом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами 1, 2, 3, 4 статті 10 ЦПК України мсуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частино 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобовязанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів справи вбачається, та частковою оплатою відповідачем заборгованості підтверджується, що позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушив взяті зобов`язання.

Суд не погоджується з дововдами відповідача, що строк дії кредитного договору становить 30 календарних днів і позивач нарахував проценти за користування кредитними коштами не у межах встановлених строків кредитування, оскільки данне твердженння спростовується матеріалати справи.

Як було встановлено судом, кредит надавався строком на 120 днів і проценти за користування кредитом нараховувались в межах строку дії договору та відповідно до процентної ставки, обумовленої сторонами кредитного договору у розмірі 0,90% в день, яка не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки встановлений Закону України «Про споживче кредитування».

У свою чергу відповідачем належних та допустимих доказів на спростування аргументів позивача як щодо укладення між сторонами кредитного договору, погодження всіх істотних умов договору, так і щодо розміру заборгованості не надано.

Щодо твердження відповідача про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимими доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, суд зазначає наступне. В матеріалах справи наявна інформаційна довідка про підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів в сумі 9000,00 грн, на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 921891145, призначення платежу: зарахування 9000,00 грн на карту НОМЕР_2 , ПІБ клієнта: ОСОБА_1 . Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не надав доказів на підтвердження своїх доводів. Крім того із розрахунку заборгованості наданого позивачем, судом було встановлено, що відповідачем здійснювалась часткова оплата заборгованості у розмірі 5818,37 грн, що є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов Договору.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача, про те що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, які були досліджені судом під час розгляду справи.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитним договором та заборгованості за процентами.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) сплата яких передбачена договором, нараховані позивачем під час дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по штрафам у розмірі 4500,00 грн суперечать вимогам закону та задоволенню не підлягають.

Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених статтею 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним зобов`язанням у розмірі 13735,20 грн, з яких: 8919,00 грн - заборгованості з основного боргу; 4816,20 грн - заборгованості за відсотками. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

У силу приписів статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути із відповідача 18235,20 грн. Водночас судом вирішено стягнути 13735,20 грн, що становить 75,32 %.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено статтею 4 ЗУ «Про судовий збір».

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2662,40 грн х 75,32 % = 2005,32 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальному розмірі 13735 (тринадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2005 (дві тисячі п`ять) гривень 32 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус