Decision № 140715799, 19.10.2026, Koroliovskyi District Court of Zhytomyr City

Справа № 296/14835/25

2/296/400/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс», в інтересах якого діє Бонтей Микола Васильович, звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за договором позики №46/55217832 від 12.03.2021 у розмірі 41 500,00 грн;

- у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на корить ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн;

- стягнути із відповідача на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №46/55217832, відповідно до умов якого ОСОБА_1 у власність були передані грошові кошти (позика) в розмірі 5 000 грн, які він зобов`язався повернути, сплатити проценти за користування коштами, а також сплатити інші платежі за договором у порядку та строки передбачені договором, зокрема графіком платежів. Також вказує, що 28 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» було укладено договір факторингу №28122023, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» набуло права грошової вимоги за договором позики №46/55217832 від 12.03.2021. 17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» було укладено договір факторингу №17-04/ФК-25, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №46/55217832. 25 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» було укладено договір факторингу №25-08/ФК-25, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №46/55217832 від 12.03.2021. Оскільки відповідач ОСОБА_1 не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за зобов`язанням, у нього виникла заборгованість, яка становить 41 500 грн та складається з наступного: заборгованість за сумою позики - 5 000 грн; заборгованість по нарахованим процентам - 35 100 грн; заборгованість за комісією - 1 400 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з судовою повісткою - повідомленням у цивільній справі, двічі направлялися на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, та востаннє вручені відповідачу особисто 21.05.2026, що підтверджується трекінгом відстеження поштових відправлень з сайту АТ «Укрпошта». Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено договір позики №46/55217832, який підписаний сторонами договору власноручними підписами.

Положеннями розділу 1 вищевказаного договору позики передбачені наступні умови надання коштів у позику: на підставі цього договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (надалі також - позика або сума позики) у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема Графіком платежів (п.1.1.); сума позики становить 5 000,00 грн та надається позичальнику без додаткового забезпечення та залучення супутніх послуг третіх осіб (п.1.2.); cтрок на який надається позика становить 365 днів. Позика надається позичальнику на умовах із поверненням суми позики в кінці строку користування позикою (п.1.4.); комісія за видачу позики складає 28% від суми позики, що становить 1 400,00 грн і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів (п.1.5.); розмір, порядок та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Графіку платежів (п.1.6.).

Згідно п.2.1. розділу 2 договору позики, позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 2% (два проценти) від суми позики (залишку суми позики) за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п.1.4. та п.2.2. договору у порядку, розмірі та строки встановлені в Графіку платежів, що у загальному розмірі становить 35 100 грн.

Відповідно до п.2.2. розділу 2 договору позики, нарахування процентів на суму позики починається з 15-го дня користування позикою.

Згідно п.3.1. та п.3.2. розділу 3 договору позики: позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику; підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору.

Згідно положень розділу 9 договору позики (графік платежів), позичальник у строк до 11.03.2022 мав повернути позикодавцю отримані у борг грошові кошти, а саме: 5 000,00 грн - сума позики; 1 400,00 грн - комісія; 35 100,00 грн - проценти.

12 березня 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому містяться наступні основні умови надання позики в ТОВ «Партнер Фінанс»: тип кредиту - позика; сума/ліміт кредиту - 5 000,00 грн; строк кредитування - 365 днів; спосіб та строк надання кредиту - готівкою на 365 днів; процентна ставка, процентів річних - 2 відсотки від суми позики за кожен день користування позикою, що становить 730 процентів річних; тип процентної ставки -фіксована; загальні витрати за кредитом - 36 500 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 41 500 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 730 процентів річних; штрафи - 49,9 % від суми наданої позики.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного директором ТОВ «Партнер Фінанс», станом на 11.03.2022 заборгованість ОСОБА_1 за договором №46/55217832 від 12.03.2021 становила 41 500,00 грн та складалась з наступного: основна сума боргу - 5 000 грн; нараховані відсотки за користування кредитом - 35 100 грн; комісія - 1 400 грн.

28 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» (далі - фактор) було укладено договір факторингу №28122023, згідно умов п.2.1. розділу 2 якого, клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.1. розділу 4 вищевказаного договору факторингу, фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 17 530 гривень 00 копійок шляхом перерахунку 100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 10 робочих днів після отримання реєстру боржників засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі, та підписання сторонами договору і реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

29 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» підписали акт приймання - передачі документації на виконання договору факторингу №28122023 від 28.12.2023.

Згідно реєстру боржників №1 від 28.12.2023 до договору факторингу №28122023 від 28.12.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №46/55217832 від 12.03.2021 в розмірі 41 500,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 грн; заборгованість за комісією 1 400,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 35 100,00 грн (рядок 254 реєстру боржників).

Платіжною інструкцією №530 від 05.01.2024 підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» грошових коштів в розмірі 17 530,00 грн за відступлення прав вимоги за договором факторингу №28122023 від 28.12.2023.

17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (далі - фактор) було укладено договір факторингу №17-04/ФК-25, відповідно до умов п.2.1. розділу 2 якого, клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.1. розділу 4 вищевказаного договору факторингу, фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 30 000 гривень 00 копійок шляхом перерахунку 100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 5 робочих днів після підписання сторонами договору і реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

17 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» підписали акт приймання - передачі документації на виконання договору факторингу №17-04/ФК-25.

Згідно реєстру боржників №1 до договору факторингу №17-04/ФК-25 від 17.04.2025 (додаток №1 до договору факторингу), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №46/55217832 від 12.03.2021 в загальному розмірі 41 500,00 грн (рядок 254 реєстру боржників).

Платіжною інструкцією №488 від 24 квітня 2025 року підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» грошових коштів в розмірі 30 000,00 грн за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №17-04/ФК-25 від 17.04.2025.

25 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (далі - фактор) було укладено договір факторингу №25-08/ФК-25, відповідно до умов п.2.1. розділу 2 якого, клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.1. розділу 4 вищевказаного договору факторингу, фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 31 000 гривень 00 копійок шляхом перерахунку 100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 90 робочих днів після підписання сторонами договору і реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

25 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» підписали акт приймання - передачі документації на виконання договору факторингу №25-08/ФК-25.

Згідно реєстру боржників №1 до договору факторингу №25-08/ФК-25 від 25.08.2025 (додаток №1 до договору факторингу), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»

набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №46/55217832 від 12.03.2021 в загальному розмірі 41 500,00 грн (рядок №254 реєстру боржників).

Платіжною інструкцією кредитового переказу №11 від 12.11.2025 підтверджується перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» грошових коштів в розмірі 31 000,00 грн на виконання умов договору факторингу №25-08/ФК-25 від 25.08.2025.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорам. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належаними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.

Суд звертає увагу на те, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» не надано суду жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» були перераховані грошові кошти відповідачу ОСОБА_1 в розмірах, що передбачені умовами спірного договору позики №46/55217832 від 12.03.2021, як і не надано документу (доказів) на підтвердження отримання відповідачем таких коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором позики (який складено позикодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс») не є тим первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором позики №46/55217832 від 12.03.2021. Зазначений доказ суд розцінює як внутрішній документ фінансової установи, який жодним чином не підтверджує ні факт надання коштів у позику, ні факт наявності у відповідача заборгованості за договором позики.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №46/55217832 від 12 березня 2021 року позивачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором позики №46/55217832 від 12 березня 2021 року

Отже, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні цивільного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (м.Київ, вул.Глибочицька, буд.17Б, офіс 503, код ЄДРПОУ 45714110) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026.

Суддя М. В. Петровська