Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/7188/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача Іванова О.І.,
від відповідача Стужук О.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними,
В С Т А Н О В И В:
1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" (надалі - позивач, СТОВ "Нива") звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач, ДПС України), у якому позивач просив:
визнати протиправними дії ДПС України щодо направлення запиту про надання адміністративної допомоги від 04.12.2025 №2383/IKO/99-00-23-01-01-05 стосовно суб`єкта господарювання СТОВ "Нива" (код ЄДРПОУ 03794839) до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що спірні відносини виникли з приводу реалізації відповідачем владної управлінської функції - звернення до уповноваженого органу (Федеральної податкової адміністрації Швейцарії) на підставі Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових спорах 25.01.1988, ратифікованої Законом України від 17.12.20008 №677-VI.
У запиті від 04.12.2025 зазначено, що компетентний орган України проводить податкову перевірку щодо СТОВ "Нива", яким здійснені виплати дивідендів на банківський рахунок у Швейцарії, відкритий на ім`я компанії "CACIQUE LIMITED" (Республіка Кіпр), та застосовано знижену ставку оподаткування, передбачену чинною Конвенцією між Кіпром та Україною.
СТОВ "Нива", оскаржуючи дії податкового органу щодо направлення запиту про надання адміністративної допомоги, посилається, зокрема, на те, що має правові підстави для застосування ставки оподаткування у розмірі 5 % при виплаті дивідендів на користь нерезидента.
Також позивач зазначає, що твердження відповідача у запиті про нібито проведення податкової перевірки СТОВ "Нива" за період з 01.01.2018 по 30.06.2025 не відповідає дійсності та є недостовірним, оскільки остання податкова перевірка СТОВ "Нива" щодо визначення повноти та своєчасності сплати податку з доходів нерезидента у зв`язку з виплатою дивідендів на користь CACIQUE LIMITED проводилася відповідно до Акта про результати документальної планової виїзної перевірки СТОВ "Нива" від 26.10.2021 №7168/07/03794839.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 2, а.с. 59-64/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що метою запиту від 04.12.2025 є отримання інформації по банківському рахунку компанії CACIQUE LIMITED, відкритого в CREDIT SUISSE AG, Zurich, Paradeplatz 8, 8070, Switzerland, SWIFT: CRESCHZHXXX, (USD) №1520399-32, IBAN: НОМЕР_1 щодо руху грошових коштів, отриманих від українських платників податку (зокрема, СТОВ "Нива") у вигляді дивідендів, встановлення уповноважених осіб проводити операції по даному рахунку (керуючого рахунком, повіреного, довірених осіб) за період 01.01.2018 по 30.06.2025 років та подальше перерахування таких коштів, що дасть можливість встановити фактичних бенефіціарних власників таких доходів.
За твердженням відповідача, запитувана інформація є необхідною і доречною для правильного застосування ст. 10 Конвенції Україна-Кіпр та ст. 26 Конвенції з Швейцарією, завершення податкового контролю та встановлення дійсних обставин оподаткування. Спеціальний запит не порушує жодного з винятків, передбачених п. 2 ст. 21 Конвенції (не суперечить публічному порядку, не розкриває комерційну таємницю безпідставно, не створює дискримінації тощо). Обсяг запитуваної інформації обмежений операціями, пов`язаними з оподаткуванням доходів позивача в Україні. Направлення спеціального запиту до ІКО є етапом податкового контролю, а не актом, що безпосередньо порушує права. Позивач має повне право надати заперечення та докази під час розгляду матеріалів перевірки з урахуванням відповіді від ІКО Швейцарської Конфедерації.
3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
25.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наголошувала на правомірності позовних вимог, зазначивши, що СТОВ "Нива" дивіденди на користь компанії CACIQUE LIMITED виплачувало виключно на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий АТ "ОТП БАНК" м. Київ, МФО 3005285 згідно з рішеннями власника СТОВ "Нива" від 03.11.2020, при цьому на будь-які інші банківські рахунки CACIQUE LIMITED (в т.ч. відкриті в Швейцарії) жодних виплат не здійснювалося /т. 2, а.с. 65-70/. Направлення запиту від 04.12.2025 відносно позивача не може вважатися обґрунтованим з точки зору його спрямованості на перевірку конкретних обставин справи, оскільки не містить зв`язку між запитуваною інформацією та встановленими контролюючим органом операціями позивача. Також представник позивача зазначила, що відносини між позивачем та нерезидентом у частині виплати дивідендів фактично виникли та здійснювалися виключно у межах періоду проведення документальної позапланової виїзної перевірки (01.01.2017 по 31.12.2020) та були припинені в межах цього ж періоду, зокрема остання виплата дивідендів відбулася 19.11.2020, внаслідок чого зазначення у запиті від 04.12.2025 періоду надання інформації з 01.01.2018 по 30.06.2025 є безпідставним.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника ДПС України про закриття провадження у справі /т. 2, а.с. 102-104/.
13.07.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь /т. 2, а.с. 107-110/, у яких представник відповідача зазначила, що інформація по банківським рахункам необхідна для визначення бенефіціарного власника доходу джерелом походження з України, отриманого компанією CACIQUE LIMITED від українських підприємств. Зокрема, в разі встановлення транзитності операцій щодо руху коштів зазначеного нерезидента, існує ризик неправомірного застосування умов Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та заниження ставки оподаткування, яка відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України становить 15%. Проведеною раніше документальною перевіркою СТОВ "Нива" встановлено наявність виплат на користь нерезидента та застосування пониженої ставки 5%, внаслідок чого виникли обґрунтовані сумніви щодо фактичного бенефіціарного власника доходу та реального економічного змісту операцій. Отримана раніше відповідь від ІКО Республіки Кіпр не дала вичерпної інформації щодо рахунків у Credit Suisse AG (Швейцарія), на які, за наявними даними, могли надходити кошти у запитуваному періоді. Представник відповідача також звертала увагу на те, що листом від 03.02.2026 Швейцарська федеральна податкова адміністрація повідомила позивача, що після розгляду запиту остання дійшла висновку, що він відповідає Конвенції про взаємну адміністративну допомогу у податкових справах та відповідає вимогам, викладеним у Федеральному законі від 28.09.2012 про міжнародну адміністративну допомогу в податкових справах.
У підготовчому засіданні 08.09.2026 суд постановив ухвалу (без оформлення окремого документа) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
У судовому засіданні 22.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, а представник відповідача наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 23.09.2026 суд проголосив скорочене рішення, повний текст якого складено після завершення періоду тимчасової непрацездатності судді.
Обставини справи
СТОВ "Нива" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 03794839, перебуває на податковому обліку в органах ДПС.
Одноособовим власником СТОВ "Нива" є компанія CACIQUE LIMITED (КАСІК ЛІМІТЕД), що зареєстрована на Кіпрі 5 листопада 2009 року згідно реєстраційного номеру НЕ 257314 відповідно до законодавства Республіки Кіпр.
За повідомленням позивача СТОВ "Нива" у 2017-2020 роках здійснювало виплату дивідендів засновнику - компанії CACIQUE LIMITED на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий АТ "ОТП БАНК" м. Київ, МФО 3005285 згідно з рішеннями власника СТОВ "Нива" від 03.11.2020 за зниженою ставкою (5%) відповідно до Конвенції Україна-Кіпр.
ДПС України запитом від 04.12.2025 №2383/IKO/99-00-23-01-01-05 звернулась до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії, у якому зазначено: "для встановлення реальних власників доходів з джерелом походження з України, виплачених українськими платниками податку у періоді 2018 - І півріччя 2025 років, виникла необхідність в отриманні інформації по банківському рахунку CACIQUE LIMITED (USD) №1520399-32, IBAN: НОМЕР_3 0399 3200 0, відкритого в CREDIT SUISSE AG, Zurich, Switzerland, SWIFT: CRESCHZHZHXXX." /т. 2, а.с. 73-79/.
Федеральна податкова адміністрація Швейцарії у листі від 03.02.2026 повідомила позивача про надходження запиту ДПС України від 04.12.2025 №2383/IKO/99-00-23-01-01-05 та зазначила, що протягом десяти днів з моменту вручення цього листа позивач має можливість надати згоду на передачу інформації, запитаної компетентним органом /т. 1, а.с. 62-67, 68-71/.
Заявою від 24.02.2026 позивач повідомив Федеральну податкову адміністрацію Швейцарії, що СТОВ "Нива" звернеться до відповідного суду на території України з метою визнання протиправними дій компетентного органу України щодо направлення запиту про надання інформації, яка є банківською таємницею /т. 1, а.с. 76/.
У відповідній заяві позивач повідомив про ненадання згоди на передачу інформації, викладеної в запиті контролюючого органу від 04.12.2025, компетентному органу України.
У подальшому представник позивача звернулась до ДПС України з адвокатським запитом, у якому просила надати належним чином засвідчену копію запиту ДПС України від 04.12.2025 №2383/IKO/99-00-23-01-01-05 /т. 1, а.с. 77-80/.
Відповідач у листі від 11.03.2026 повідомив про відсутність підстав для надання копій матеріалів, що безпосередньо стосуються обміну податковою інформацією із компетентними органами Швейцарської Конфедерації /т. 1, а.с. 82-84/.
Федеральна податкова адміністрація Швейцарії у листі від 08.04.2026 повідомила позивача про спосіб, у який має намір надати відповідь компетентному органу України на його запит від 04.12.2025 /т. 1, а.с. 85-92, 93-97/.
Позивач не погодився з діями ДПС України щодо направлення запиту компетентному органу Швейцарської Конфедерації та звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.
Пунктом 3.1 статті 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Як визначено пунктом 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За приписами підпунктів 19-1.1.32 та 19-1.1.32-1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема:
- організовують взаємодію та обмін інформацією з державними органами інших держав згідно із законодавством, міжнародними договорами України, здійснюють міжнародне співробітництво у податковій сфері;
- організовують взаємодію та обмін інформацією з регуляторами ринків фінансових послуг, визначеними законами України у сфері регулювання діяльності з надання фінансових послуг, з метою здійснення контролю за виконанням фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу та забезпечення виконання Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 (надалі - Положення №227), Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Підпунктом 51 пункту 4 Положення №227 визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань організовує взаємодію та обмін інформацією з державними органами інших держав згідно із законодавством, міжнародними договорами України, здійснює міжнародне співробітництво у податковій сфері.
Наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 №118, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.2022 за №606/37942 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 29.08.2025 №446, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.09.2025 за №1328/44734 (далі Наказ № 118), затверджено Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав (далі Порядок №118).
Пунктом 2 Наказу №118 визначено, що Державна податкова служба України є уповноваженим представником Міністерства фінансів України та компетентним органом України для цілей обміну податковою інформацією відповідно до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, ратифікованої Законом України від 17 грудня 2008 року № 677-VI, та міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, зокрема, Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал.
У пункті 2 розділу І Порядку №118 вказано, що ДПС здійснює міжнародний обмін податковою інформацією для виконання положень Податкового кодексу України та зобов`язань України відповідно до міжнародних договорів.
У силу підпунктів 72.1.3, 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей - інформація про наявність та рух коштів на рахунках/електронних гаманцях платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.
За змістом підпункту 73.3.5 пункту 73.3 статті 73 ПК України інформація на запит контролюючого органу надається банками, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей, особами, які є фінансовими агентами, та іншими суб`єктами, які відповідно до законодавства України зобов`язані зберігати інформацію, що запитується, безоплатно та в обсягах, необхідних для виконання контролюючими органами міжнародних зобов`язань, визначених Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування та іншим міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами.
Пунктом 73.6 статті 73 ПК України визначено, що надійшла до контролюючих органів від компетентного органу іноземної держави відповідно до міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, є інформацією з обмеженим доступом.
Відповідно до пункту 74.1 статті ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Законом України від 17.12.2008 №677-VI "Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах" ратифіковано Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 25 січня 1988 року, яка набрала чинності для України 01 липня 2009 року (далі - Конвенція).
Статтею 1 Конвенції визначено, що сторони з урахуванням положень глави IV надають одна одній адміністративну допомогу в податкових справах. Така допомога може включати у відповідних випадках заходи, яких уживають судові органи.
Відповідно до пункту 1 статті 4 Конвенції сторони, зокрема як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.
Згідно з пунктом 1 статті 5 Конвенції на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій.
Відповідно до пункту 1 статті 20 Конвенції якщо прохання про надання допомоги приймається до виконання, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про вжиті заходи й результати допомоги.
Згідно з пунктом 1 статті 21 Конвенції ніщо в цій Конвенції не зашкоджує правам і гарантіям, які забезпечуються особам законодавством або адміністративною практикою запитуваної держави.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі позивач оспорює правомірність дій податкового органу щодо направлення запиту про надання адміністративної допомоги від 04.12.2025 №2383/IKO/99-00-23-01-01-05 стосовно суб`єкта господарювання СТОВ "Нива" до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку /частина друга статті 2 КАС України/.
Суд встановив, що ДПС України запитом від 04.12.2025 №2383/IKO/99-00-23-01-01-05 звернулась до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії, у якому зазначила, що для встановлення реальних власників доходів з джерелом походження з України, виплачених українськими платниками податку (зокрема, СТОВ "Нива") у періоді 2018 - І півріччя 2025 років, виникла необхідність в отриманні інформації по банківському рахунку CACIQUE LIMITED (USD) №1520399-32, IBAN: CH38 0486 6152 0399 3200 0, відкритого в CREDIT SUISSE AG, Zurich, Switzerland, SWIFT: CRESCHZHZHXXX.
Запит направлений на підставі Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 25.01.1988.
Повноваження ДПС України щодо звернення до уповноважених органів іноземних держав чітко визначені наведеними вище положеннями ПК України, дії ДПС України щодо звернення до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії із запитом від 04.12.2025 їм не суперечать.
Федеральна податкова адміністрація Швейцарії у листі від 03.02.2026 повідомила позивача, що запит відповідає вимогам Конвенції та вимогам Федерального закону від 28.09.2012 про міжнародну адміністративну допомогу в податкових спорах /т. 1, а.с. 70/.
Суд визнав надуманими доводи позивача, що направлення Запиту є протиправним, оскільки призведе до порушення права позивача на приватність шляхом розкриття про нього конфіденційної інформації усупереч вимогам законодавства та законних інтересів, а саме: розкриття інформації про нього, яка становить банківську таємницю та гарантується українським законодавством, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 62 Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 статті 22 Конвенції з будь-якою інформацією, яку Сторона отримала згідно із цією Конвенцією, поводяться як з таємною так само, як з інформацією, отриманою відповідно до внутрішнього законодавства цієї Сторони або за умов таємності, які застосовуються на території Сторони, що надає інформацію, якщо такі умови є більш суворими.
Така інформація в будь-якому випадку розголошується лише особам або органам (зокрема судам та адміністративним чи наглядовим органам), які причетні до оцінки, збору чи стягнення, до здійснення виконавчих заходів чи кримінального переслідування стосовно податків, належних до сплати цій Стороні, або причетні до прийняття рішень за апеляціями стосовно таких податків. Ця інформація може використовуватися лише особами чи органами, згаданими вище, і тільки для зазначених цілей. Незважаючи на положення пункту 1, вони можуть розголошувати її під час відкритого судового розгляду або в судових рішеннях, що стосуються таких податків, за наявності попереднього дозволу вповноваженого органу Сторони, що надає інформацію. Проте будь-які дві чи більше Сторін можуть за спільною згодою відмовитися від умови отримання попереднього дозволу.
Отож наведеними вище положеннями чинних нормативно-правових актів урегульовано порядок поводження з інформацією, яку отримує компетентний орган України в рамках міжнародного співробітництва від уповноважених органів іноземних держав, зокрема Швейцарської Конфедерації.
У цьому контексті суд звертає увагу, що на момент розгляду справи сторонами не надано жодних доказів надання відповіді чи доказів надання запитуваної інформації на вказаний запит, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач міг порушити порядок розкриття банківської таємниці.
Своєю чергою, самих лише доводів позивача про те, що запитувана інформація є банківською таємницею недостатньо для висновку про протиправність дій ДПС України щодо її запитування у Федеральної податкової адміністрації Швейцарії, оскільки можливість розкриття такої інформації передбачена законом та міжнародним договором, згода на обов`язковість застосування якого надана Верховною Радою України.
Щодо доводів позивача про не встановлення в акті перевірки обставин, які б свідчили про неправомірність застосування платником податків зниженої ставки оподаткування відповідно до положень чинної Конвенції між Україною та Республікою Кіпр, суд враховує, що структурним підрозділом податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ "Нива" (податковий номер 03794839), за результатом якої складено акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.10.2021 № 7168/07/03794839 (надалі - Акт перевірки) /т. 1, а.с. 98-142/.
В Акті перевірки зазначено, що з урахуванням вимог пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України однією з умов для застосування встановленого міжнародним договором пільгового оподаткування при виплаті доходів нерезиденту є факт перебування такого нерезидента у якості бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, тоді як в ході перевірки не можливо встановити фактичного власника виплачених СТОВ "Нива" дивідендів в сумі 30755000 грн та в результаті чого підтвердити правомірність застосування СТОВ "Нива" пониженої (зменшеної) ставки податку на прибуток у розмірі 5 відсотків.
Крім того, в Акті перевірки визначено, що остаточний висновок щодо наявності або відсутності фактів порушень податкового законодавства СТОВ "Нива" при виплаті дивідендів CACIQUE LIMITED (КАСІК ЛІМІТЕД) можливо зробити лише після отримання інформації від іноземного компетентного органу щодо CACIQUE LIMITED /т. 1, а.с. 122/.
Представник відповідача у ході розгляду справи повідомила, що контролюючим органом направлено запити ІКО по нерезиденту та по банківських рахунках CACIQUE LIMITED, відкритих в банках різних країн, зокрема для дослідження руху коштів, в т.ч. щодо перерахування між рахунками нерезидента, тобто наразі триває відпрацювання CACIQUE LIMITED, зокрема щодо встановлення статусу бенефіціарного власника доходів, отриманих від українських підприємств, зокрема СТОВ "Нива" шляхом збору інформації, зокрема від компетентних органів іноземних держав.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки отримано інформацію та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Таким чином, ПК України не вимагає від ДПС України призначення податкової перевірки до моменту направлення запиту компетентному органу іноземної держави.
Навпаки саме інформація іноземних держав, одержана в рамках міжнародного обміну, може слугувати підставою для проведення перевірки платника податків.
Щодо доводів позивача про виконання ним умов для використання зниженої ставки податку при виплаті дивідендів на користь компанії CACIQUE LIMITED, суд звертає увагу на таке.
У силу приписів пункту 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:
зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або
зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов`язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв`язку із здійсненням операції з такої передачі.
Положеннями статті 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012, ратифікованої Законом України від 04.07.2013 №412-VII, передбачено, що дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.
Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:
a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро,
b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.
Крім того, у Коментарях до параграфу 2 статті 10 Модельної Конвенції ОЕСР (підпункт 12.4) у якій аналізується особливості застосування поняття "бенефіціарного (фактичного) власника доходу" визначено, що у різних випадках (агент, номінальний власник, компанія-посередник, що виступає як фідуціар або керуючий) прямий отримувач дивідендів не є "бенефіціарним власником" таких дивідендів, оскільки право одержувача на використання дивідендів обмежується договірним або законодавчим зобов`язанням передати отриманий платіж іншій особі. Таке зобов`язання зазвичай випливає з відповідних документів, однак також може бути обмежене на основі фактів та обставин, які свідчать про те, що, фактично одержувач очевидно не має права на використання дивідендів, не будучи при цьому обмеженим договірним або законодавчим зобов`язанням передати отриманий платіж іншій особі.
З посиланням на наведені положення міжнародних договорів представник відповідача зауважила, що зазначені платником податків факти використання ставки податку на дивіденди у розмірі 5%, передбаченої статті 10 Конвенції Україна-Кіпр, не є доказом відсутності порушень, оскільки наявна необхідність в тестуванні на бенефіціарного (фактичного) власника доходу нерезидента CACIQUE LIMITED, про що також зазначено в Акті перевірки СТОВ "Нива".
Суд, оцінюючи доводів учасників справи у вищеописаній частині, зазначає, що питання правильності застосування позивачем ставки податку на дивіденди у відносинах з компанією CACIQUE LIMITED не входить до предмета доказування у справі, що розглядається, оскільки в межах спору не вирішується питання правильності оподаткування.
Суд також звертає увагу на помилковість доводів позивача щодо констатації відповідачем у запиті від 04.12.2025 факту здійснення виплати дивідендів на банківський рахунок, відкритий у Швейцарській Конфедерації на ім`я компанії CACIQUE LIMITED, оскільки саме метою запиту є отримання відповідної інформації, тобто її підтвердження чи спростування.
Щодо зазначення у запиті від 04.12.2025 періоду для надання інформації (з 01.01.2018 по 30.06.2025) суд враховує, що відповідно до статті 14 Конвенції питання стосовно будь-якого періоду, після закінчення якого заборгованість не може примусово стягуватися, регулюються законодавством запитуючої держави. У проханні про надання допомоги наводиться конкретна інформація про цей період.
Заходи стягнення, які здійснюються запитуваною державою відповідно до прохання про надання допомоги та внаслідок яких згідно із законодавством цієї держави період, згаданий у пункті 1, може призупинятися чи припинятися, повинні також мати такі самі наслідки за законодавством запитуючої держави. Запитувана держава інформує запитуючу державу про такі заходи.
У будь-якому випадку запитувана держава не зобов`язана виконувати прохання про надання допомоги, яке подається через 15 років від дати ухвалення первинного документа, що дозволяє примусове стягнення.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У силу підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого: платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні; контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.
Суд зауважує, що строки, передбачені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, були зупинені:
- на період з 18.03.2020 по 17.03.2022 відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції;
- на період з 24.02.2022 по 31.07.2023 відповідно до пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України через запровадження воєнного стану.
Таким чином, зазначений у запиті від 04.12.2025 період загалом враховує вимоги статті 14 Конвенції та статті 102 ПК України (з урахуванням приписів пунктів 52-2, 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України).
За вищевикладених обставин, суд констатує, що дії ДПС України щодо звернення до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії із запитом від 04.12.2025 №2383/IKO/99-00-23-01-01-05 відповідають приписам частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, а тому є правомірними.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд також зазначає, що метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного правам.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
Отож адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
З огляду на викладене, самі по собі дії відповідача щодо звернення до компетентного органу іноземної держави із запитом про отримання інформації не породжують правових наслідків для позивача, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків, що, своєю чергою, виключає підстави для задоволення такої позовної вимоги.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог СТОВ "Нива".
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /т. 2, а.с. 49, 50/.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.
Суддя Олександр КУКОБА
The court decision No. 140711521, Poltava District Administrative Court was adopted on 23.09.2026. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 440/7188/26. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: