Decision № 140708222, 19.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/13686/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121 і у зв`язку із цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що відповідачем не проведено належної індексації його пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії: 1,0796 - за 2024 рік, 1,115 - за 2025 рік та 1,121 - за 2026 рік. Позивач зазначає, що відповідно до розрахунку пенсії від 25.02.2024 року відповідачем проведено перерахунок його пенсії з 01.03.2024 року та встановлено доплату в розмірі 100,00 грн. Водночас, на переконання позивача, встановлення фіксованих доплат не замінює передбаченої частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щорічної індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо застосовується для її обчислення. Також позивач стверджує, що індексацію його пенсії з 01.03.2025 року та з 01.03.2026 року проведено в меншому розмірі, ніж належить із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121 відповідно. З метою врегулювання спірного питання 07.04.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації, перерахунку та виплати пенсії. Як зазначено у позовній заяві, листом від 11.05.2026 року №56943-37974/М-01/8-0400/26 відповідач відмовив у проведенні перерахунку в запитуваному порядку. Позивач вказує, що саме після отримання цієї відповіді дізнався про порушення свого права на отримання пенсії в належному розмірі, а тому вважає строк звернення до адміністративного суду дотриманим. На переконання позивача, положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, передбачають щорічне збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії, з урахуванням його підвищення в попередніх роках. Вважає, що перевищення застосованого при обчисленні пенсії індивідуального показника середньої заробітної плати над осучасненим показником, який використовується відповідачем для інших пенсій, не є належною підставою для не проведення індексації із заявленими коефіцієнтами. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121 протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористався.

Водночас 12.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі, в якому представник відповідача просить прийняти до розгляду та долучити до матеріалів адміністративної справи №160/13686/26 копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 17.12.2022 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком пенсії від 22.02.2023 року за пенсійною справою №047150020221 страховий стаж позивача становив 32 роки 11 місяців 21 день, з яких страховий стаж до 01.01.2004 року - 22 роки 11 місяців 10 днів, після 01.01.2004 року - 10 років 11 днів. Коефіцієнт страхового стажу визначено в розмірі 0,32917.

У зазначеному розрахунку середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 7972,95 грн, а розмір пенсії за віком, обчислений як добуток середньомісячного заробітку та коефіцієнта страхового стажу, - 2624,46 грн. Особовий рахунок позивача відкрито 10.01.2023 року.

Надалі розмір пенсії позивача змінювався. Відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії від 27.11.2023 року середньомісячний заробіток, врахований для її обчислення, становив 11 718,97 грн, коефіцієнт страхового стажу - 0,32917, а розмір пенсії за віком - 3857,53 грн. Видом перерахунку в цьому документі зазначено встановлення факту працевлаштування або звільнення, датою перерахунку - 22.11.2023 року, виплату пенсії у визначеному розмірі передбачено з 01.11.2023 року.

Як убачається з письмового роз`яснення пенсійного органу, при обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн.

З 01.03.2024 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185. При цьому пенсійний орган виходив із показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, що становило 7994,47 грн. За результатами зазначеного перерахунку позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн.

З 01.03.2025 року при вирішенні питання про індексацію пенсії відповідач застосував до зазначеного осучасненого показника коефіцієнт 1,115, унаслідок чого його величина становила 8913,83 грн.

Водночас пенсійний орган повідомив, що для пенсій, призначених у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, передбачалося застосування коефіцієнта 1,0345. Збільшений у такий спосіб показник становив 12 658,88 грн. Однак перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 року із застосуванням цього показника відповідач визнав недоцільним, посилаючись на те, що він призвів би до зменшення розміру пенсії. За результатами перерахунку з 01.03.2025 року позивачу встановлено щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн.

З 01.03.2026 року відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії позивача. При цьому до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн застосовано коефіцієнти 1,0345 та 1,048, унаслідок чого величина цього показника становила 13 266,50 грн.

Відповідно до розрахунку пенсії від 27.02.2026 року страховий стаж позивача становив 34 роки 2 місяці 21 день, з яких до 01.01.2004 року - 22 роки 11 місяців 10 днів, після 01.01.2004 року - 11 років 3 місяці 11 днів. Коефіцієнт страхового стажу визначено в розмірі 0,34167, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 12 705,19 грн.

Основний розмір пенсії за віком з 01.03.2026 року визначено в сумі 4340,98 грн. Крім того, встановлено доплату до мінімального розміру підвищення за результатами індексації в сумі 1,18 грн. Загальний розмір пенсії з надбавками становив 4342,16 грн. У письмовому роз`ясненні відповідач окремо зазначив, що за результатами перерахунку з 01.03.2026 року встановлено доплату до 100,00 грн у розмірі 0,18 грн.

07.04.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення індексації пенсії. У заяві просив, зокрема, здійснити індексацію із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796 з 01.03.2024 року, 1,115 з 01.03.2025 року та 1,121 з 01.03.2026 року, провести відповідний перерахунок і виплату пенсії, надати копію протоколу її призначення та актуальний розрахунок.

У наявній у матеріалах справи відповіді на зазначене звернення, зареєстроване пенсійним органом 13.04.2026 року, відповідач виклав застосований ним порядок перерахунку пенсії та повідомив про встановлені доплати. Також позивачу надано копії рішень про призначення та перерахунок пенсії, інформацію про враховані страховий стаж і заробітну плату.

Водночас у позовній заяві позивач посилається на отримання відмови, викладеної в листі від 11.05.2026 року №56943-37974/М-01/8-0400/26, та пов`язує з отриманням цієї відповіді момент, коли йому стало відомо про порушення права на належний розмір пенсії.

Не погоджуючись із проведенням індексації без застосування до показника середньої заробітної плати, врахованого при обчисленні його пенсії, коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому перерахунок та виплату пенсії з урахуванням зазначених коефіцієнтів позивач просить здійснити починаючи з 01.04.2026 року.

Таким чином, спір між сторонами виник щодо належного порядку індексації пенсії позивача за 2024-2026 роки, зокрема визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню, та коефіцієнтів, що мають застосовуватися до цього показника.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Реалізація зазначеної конституційної гарантії передбачає призначення, своєчасну виплату пенсії та проведення її перерахунків за наявності встановлених законодавством підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із частиною другою статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначений показник щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати в Україні за визначені законом періоди.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, законом передбачено обов`язковий щорічний перерахунок раніше призначених пенсій з метою їх індексації. При цьому законодавець визначив як періодичність такого перерахунку, так і його основний механізм - збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення конкретної пенсії.

Проведення індексації не залежить від подання пенсіонером окремої заяви. Обов`язок здійснити відповідний перерахунок виникає у пенсійного органу в силу закону та має виконуватися за наявними в пенсійній справі відомостями.

Механізм реалізації зазначених положень визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 (далі - Порядок №124).

Пунктом 1 Порядку №124 передбачено, що він визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 2 Порядку №124 перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV.

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного в попередніх роках показника.

З наведеного вбачається, що індексація має послідовний характер. Збільшення відповідного показника в попередньому році формує розрахункову базу для наступного щорічного підвищення.

Водночас положення Порядку №124 підлягають застосуванню з урахуванням їх підзаконного характеру та не можуть тлумачитися у спосіб, який звужує встановлену Законом №1058-IV гарантію щорічної індексації пенсії.

Правове питання щодо визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час індексації пенсій, уже було предметом розгляду Верховного Суду.

У постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд виходив із того, що запровадження щорічної індексації спрямоване на підтримання купівельної спроможності пенсій. Збільшуватися має показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії відповідної особи.

У постанові від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24 Верховний Суд зазначив, що під час проведення індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV. Положення Порядку №124 не можуть застосовуватися всупереч зазначеній законодавчій нормі.

Сутність наведених висновків полягає в тому, що передбачене законом збільшення має стосуватися розрахункової величини конкретної пенсії. Саме по собі підвищення іншого, нижчого показника, яке не впливає належним чином на розмір пенсії особи, не підтверджує виконання обов`язку провести її індексацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує наведені висновки Верховного Суду при вирішенні цієї справи.

Як установлено судом, пенсія позивача обчислюється із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн.

При проведенні індексації у 2024 році відповідач застосував коефіцієнт 1,0796 до показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти попередніх індексацій. Величина такого осучасненого показника становила 7994,47 грн.

Оскільки зазначена величина була меншою за показник, застосований для обчислення пенсії позивача, відповідач установив щомісячну доплату в розмірі 100,00 грн без збільшення на коефіцієнт 1,0796 показника середньої заробітної плати, від якого фактично залежить розмір його пенсії.

Суд вважає, що такий підхід не забезпечує реалізації вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Перевищення показника середньої заробітної плати, застосованого при обчисленні пенсії позивача, над осучасненим показником за інший період не є самостійною законодавчою підставою для відмови у щорічній індексації.

Використання новішого показника при призначенні пенсії визначає її вихідну розрахункову базу, але саме собою не компенсує подальшого зростання споживчих цін і не усуває потреби в передбаченому законом щорічному перерахунку.

Установлення фіксованої доплати також не є тотожним збільшенню показника середньої заробітної плати. Тому факт виплати позивачу додаткових 100,00 грн не спростовує його доводів про не проведення належної індексації за 2024 рік.

Щодо перерахунку пенсії у 2025 році суд зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115.

Разом із тим підпунктом 6 пункту 2 зазначеної постанови передбачено окремий механізм підвищення пенсій, які не підвищені відповідно до пункту 1, із застосуванням диференційованих коефіцієнтів залежно від показника середньої заробітної плати, використаного для призначення або перерахунку пенсії.

Відповідач повідомив, що застосування до пенсії позивача коефіцієнта 1,0345 та показника середньої заробітної плати 12 658,88 грн визнано недоцільним у зв`язку з можливим зменшенням розміру пенсії. Натомість з 01.03.2025 року встановлено доплату в сумі 100,00 грн.

Проте наведені обставини не підтверджують збільшення належного показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,115.

Посилання на недоцільність перерахунку за іншим алгоритмом не звільняє відповідача від обов`язку забезпечити індексацію відповідно до вимог Закону №1058-IV.

У постанові від 10.06.2026 року у справі №440/7571/25 Верховний Суд підтвердив необхідність збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні конкретної пенсії. Розглядаючи індексацію, зокрема за 2025 рік, Суд урахував коефіцієнт 1,115, визначений постановою №209, та наголосив на необхідності дотримання встановлених законом мінімальних гарантій.

Застосовуючи цей підхід до обставин справи, суд дійшов висновку, що встановлення позивачу доплати без належного збільшення розрахункового показника не забезпечило повної реалізації права на індексацію пенсії за 2025 рік.

Стосовно індексації пенсії за 2026 рік суд зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 цієї постанови передбачено окремий перерахунок пенсій, які не підвищені згідно з пунктом 1, із застосуванням диференційованих коефіцієнтів. Для показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсій у 2023 році, установлено коефіцієнт 1,048.

Отже, суд ураховує, що застосований відповідачем коефіцієнт 1,048 прямо передбачений постановою №236. Однак наявність відповідного положення підзаконного акта не усуває обов`язку перевірити його застосування на відповідність Закону №1058-IV.

Згідно із частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Передбачений Урядом додатковий механізм зменшення диспропорцій у розмірах пенсій не може застосовуватися у спосіб, який нівелює встановлену законом гарантію щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії.

Тому, вирішуючи цей спір, суд надає перевагу частині другій статті 42 Закону №1058-IV та виходить із необхідності застосування загального коефіцієнта індексації 1,121 до належної розрахункової величини.

Зазначений висновок щодо індексації за 2026 рік є результатом оцінки судом положень постанови №236 у взаємозв`язку із Законом №1058-IV. Наведені постанови Верховного Суду не вирішували безпосередньо питання застосування коефіцієнтів за 2026 рік, однак викладені в них правові підходи щодо належної розрахункової бази та пріоритету закону враховуються судом.

З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що з 01.03.2026 року показник середньої заробітної плати визначено в розмірі 13 266,50 грн шляхом застосування до величини 12 236,71 грн коефіцієнтів 1,0345 та 1,048.

Основний розмір пенсії позивача з 01.03.2026 року становив 4340,98 грн, а загальний розмір із доплатою - 4342,16 грн.

Водночас цей розрахунок не підтверджує послідовного застосування до належного показника середньої заробітної плати коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121.

За таких обставин суд установив, що відповідач здійснював підвищення пенсії позивача, однак не забезпечив її індексації в тому обсязі та за тим механізмом, які суд визнав належними для спірних правовідносин.

Суд також звертає увагу, що кожний наступний щорічний перерахунок повинен ураховувати результати попереднього збільшення відповідного показника. Тому застосування лише останнього коефіцієнта без урахування належної індексації за попередні роки не забезпечить відновлення порушеного права.

Належний розмір пенсії з 01.04.2026 року має визначатися з послідовним урахуванням коефіцієнта 1,0796 за 2024 рік, коефіцієнта 1,115 за 2025 рік та коефіцієнта 1,121 за 2026 рік.

При цьому врахування результатів індексації попередніх років у розрахунковій базі не означає присудження виплат за період, який не охоплюється позовними вимогами. Позивач просить провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.04.2026 року, а тому суд вирішує спір у заявлених межах.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проте надав копію пенсійної справи, яку суд дослідив при встановленні обставин спору.

Саме по собі неподання відзиву не є підставою для автоматичного задоволення позову. Водночас відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення правомірності оскаржуваної поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.

Надані відповідачем документи свідчать про проведення окремих перерахунків та встановлення доплат, але не підтверджують виконання обов`язку щодо послідовного застосування коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача.

Отже, досліджені докази не спростовують доводів позивача про порушення його права на належний розмір пенсії.

Визначаючи спосіб захисту, суд виходить із необхідності забезпечити фактичне відновлення порушеного права. Самого визнання бездіяльності протиправною для цього недостатньо, оскільки порушення впливає на розмір щомісячної пенсійної виплати.

Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок із застосуванням визначених судом коефіцієнтів не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу. Після встановлення належного правового механізму відповідач зобов`язаний провести розрахунок відповідно до закону та відомостей пенсійної справи.

Суд не визначає конкретної суми заборгованості, оскільки її обчислення потребує проведення відповідного розрахунку пенсійним органом. При виконанні рішення мають бути враховані фактично виплачені суми за відповідний період для визначення належної до виплати різниці.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796, 1,115 та 1,121 і зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2026 року перерахунок та виплату пенсії з послідовним урахуванням зазначених коефіцієнтів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнти 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна