Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/32652/26
Провадження № 4-с/761/177/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність органу примусового виконання,
В С Т А Н О В И В :
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга.
Протоколом розподілу судової справи між суддями матеріали скарги передані на розгляд судді Фроловій І.В.
Разом з тим, дослідивши зміст вказаної заяви, матеріали, додані до неї, наявні підстави для залишення вказаної скарги без розгляду, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Положеннями ч. 1 ст. 72 вказаного закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
Однак, скаржником не вказано, ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються та дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Згідно з положеннями ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
У скарзі зазначається, що представником стягувача 17 вересня 2026 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено заяву про відкриття провадження та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2026 року про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Водночас матеріали скарги не містять доказів на підтвердження дати фактичного направлення вказаних документів та дату їх отримання органом державної виконавчої служби. Окрім цього, скаржником у тексті скарги не зазначено обставин та конкретної дати, коли саме він дізнався або повинен був дізнатися про оскаржувану бездіяльність державного виконавця.
Відтак, вищевикладене позбавляє суд можливості визначити початковий момент перебігу встановленого статтею 449 ЦПК України процесуального строку, а тому виключає можливість перевірки судом дотримання десятиденного строку на звернення із цією скаргою.
Ураховуючи викладене, а також те, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку матеріали скарги не містять, суд доходить до висновку про наявність визначених законом підстав для залишення скарги без розгляду та її повернення заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 126, 259-261, 447, 449, 451 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність органу примусового виконання - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя:
The court decision No. 140706166, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City was adopted on 15.10.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 761/32652/26. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: