Decision № 140701756, 12.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1661/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомДержавного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" (АДРЕСА_1доТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5» (АДРЕСА_2)простягнення коштівза участю представників:

позивача - ОСОБА_1.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5», в якому просить:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (АДРЕСА_3, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) штрафні санкції у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_3- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (АДРЕСА_3, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) судовий збір у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1661/26. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 08 червня 2026 року о 14:15.

20.05.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 12184.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 заяву представника Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 12184 від 20.05.2026) - задоволено. Постановлено судове засідання у справі № 922/1661/26 призначене на "08" червня 2026 р. о 14:15 год провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

04.06.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх. № 13528.

08.06.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання доказів та про відкладення підготовчого засідання за вх. № 13780.

В судовому засіданні 08.06.2026 задоволено клопотання представника позивача про продовження процесуального строку, у зв`язку з чим наведений строк на подання відповіді на відзив продовжено судом на 5 днів, про що постановлено протокольну ухвалу; клопотання відповідача (вх. № 13780 від 08.06.2026) задоволено частково, встановлено процесуальний строк тривалістю у 5 днів для подання відповідачем додаткових доказів, про що постановлено протокольну ухвалу; на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.06.2026 о 15:15 год.

09.06.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. №13909.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив за вх. № 14237.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 заяву представника Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 13909 від 09.06.2026) - задоволено. Постановлено судове засідання у справі № 922/1661/26 призначене на "18" червня 2026 р. о 15:15 год та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

16.06.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про приєднання (долучення) електронних доказів до матеріалів справи за вх. № 14608, клопотання про приєднання (долучення) електронних доказів до матеріалів справи за вх. № 14609 та клопотання про витребування доказів та продовження процесуальних строків за вх. № 14611.

18.06.2026 відповідачем подані заперечення на відповідь Позивача на відзив за вх. № 14886.

18.06.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подані заперечення на відповідь Позивача на відзив за вх. № 14899.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 знято з розгляду справу № 922/1661/26, призначену до розгляду у судовому засіданні на "18" червня 2026 р. о 15:15 год. Призначено розгляд справи № 922/1661/26 у судовому засіданні на "09" липня 2026 р. о 14:15 год. Попереджено, що дату та час проведення судового засідання може бути змінено, з урахуванням поточної обстановки у місті Харкові, про що учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду.

В судовому засіданні 09.07.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.07.2026 о 14:15 год.

16.07.2026 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5» подано заяву адвоката Родзинського А.А. про вступ у справу представника Відповідача та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх. № 17375.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5» про вступ у справу представника Відповідача та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 17375 від 16.07.2026) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/1661/26 призначене на "20" липня 2026 р. о 14:15 год та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача - адвоката Родзинського Анатолія Анатолійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

17.07.2026 через систему "Електронний суд» представником позивача подані заперечення на клопотання (заяву) про витребування доказів за вх. № 17543 та додаткові пояснення у справі за вх. № 17548.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву про приєднання до матеріалів справи повторного адвокатського запиту в додаткове обґрунтування раніше поданої заяви про витребування доказів за вх. № 17648.

20.07.2026 представником відповідача подано заяву за вх. № 17658 про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі № 922/1661/26 та заяву про приєднання до матеріалів справи повторного адвокатського запиту в додаткове обґрунтування раніше поданої заяви про витребування доказів за вх. № 17660.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання (заяву) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження за вх. № 17664.

В судовому засіданні 20.07.2026 клопотання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» (вх. № 14611 від 16.06.2026) про витребування доказів задоволено частково. Ухвалою суду від 20.07.2026 витребувано від Харківської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956; 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64) інформацію щодо кількості та тривалості повітряних тривог у місті Харкові за період з 30.05.2024 по 27.01.2025 включно, із зазначенням дати кожної повітряної тривоги, а також часу її оголошення та відбою, зобов`язавши надати цю інформацію суду.

Крім цього, в судовому засіданні 20.07.2026, з огляду на часткове задоволення клопотання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» (вх. № 14611 від 16.06.2026) про витребування доказів, судом задоволено клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого засідання (вх. № 17664 від 20.07.2026), у зв`язку з чим на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за означеним клопотанням відповідача, а також на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2026 о 15:45 год.

28.07.2026 від Юридичного департаменту Харківської обласної державної (військової) адміністрації до суду надійшов лист за вх. № 18410 разом з додатком, а саме витребуваною судом інформацією.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву (письмові пояснення щодо доказів, витребуваних ухвалою суду від 20.07.2026, з розрахунком часу повітряних тривог у межах робочого часу Відповідача) за вх. № 19542.

В судовому засіданні 10.08.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.08.2026 о 16:30 год.

13.08.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про долучення доказів за вх. № 19822 та додаткові пояснення за вх. № 19826.

В судовому засіданні 17.08.2026 додаткові пояснення позивача та подані документи долучено судом до матеріалів справи, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.09.2026 о 14:20 год.

03.09.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи за вх. № 21628.

В судовому засіданні 03.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача (вх. № 21628 від 03.09.2026), у зв`язку з чим на підставі ч. 1 ст. 216 та п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 14.09.2026 о 16:00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2026 відкладено розгляд справи по суті на "24" вересня 2026 р. о 15:00 год.

17.09.2026 через систему «Електронний суд» представником Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" подані зауваження з приводу неправильності чи неповноти протоколу судового засідання за вх. № 22990.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2026 постановлено частково врахувати зауваження представника Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4" (вх. № 22990 від 17.09.2026) щодо неправильності протоколу судового засідання від 14.09.2026. Зазначено, що судове засідання 14.09.2026 у справі № 922/1661/26 було відкрито «о 17 год 19 хв» та закінчено «о 17 год 26 хв». Решту зауважень - відхилено.

В судовому засіданні 24.09.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 05.10.2026 о 16:00 год.

В судовому засіданні 05.10.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12.10.2026 о 16:20 год.

В судовому засіданні 12.10.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився,

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.05.2024 року між державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_27» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5» (далі - Відповідач, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 237/05-24- РМ (далі- Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Засіб індивідуального обігріву, Тип 1 (35820000-8 Допоміжне екіпірування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: НОМЕР_7), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності ІНФОРМАЦІЯ_18, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до:

Порядку використання державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_27» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142;

Наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.12.2023 № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_27» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони».

Відповідно до п. 4.1. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору (п.4.3. Договору).

Протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку Товару Постачальник зобов`язаний підтвердити Замовнику свою готовність поставити Товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку Товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (Додаток №1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної Замовником у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. У разі ненадання Постачальником підтвердження готовності поставити Товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки Товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від Замовника заявки на поставку Товару така заявка вважається підтвердженою Постачальником (п. 4.3.2 Договору).

Відповідно до п. 5 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, кінцева дата, до якої здійснюється поставка товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_7

На виконання Договору Замовником була оформлена та надіслана Постачальнику заявка №R000328 від 31.05.2024, відповідно до якої Постачальник зобов`язався поставити ІНФОРМАЦІЯ_8.

Заявка на поставку була надіслана своєчасно згідно п. 4.3 Договору.

Отже, як специфікацією, так і заявкою були визначені єдині кінцеві дати до яких повинна бути здійснена поставка товару, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_32 року включно.

Відповідно до п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача.

Таким чином, дата підписання акту приймання-передачі Товару є датою, що підтверджує перехід права власності на Товар та підтверджує факт поставки Постачальником Замовнику Товару.

Разом з тим, як вказує позивач, поставка Товару відбулась з порушеннями строків поставки відповідно до наступних актів:

- Акт приймання Товару ІНФОРМАЦІЯ_9

- Акт приймання Товару ІНФОРМАЦІЯ_10

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Враховуючи те, що Товар був поставлений з порушенням строку, то позивач вважає, що у відповідності до п. 8.2 Договору Постачальник зобов`язаний сплатити пеню та штраф в наступних розмірах:

1. За Актом приймання Товару №1 від ІНФОРМАЦІЯ_11

Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено ІНФОРМАЦІЯ_32, то пеня розраховується з 01.10.2024 по 19.12.2024 включно.

Таким чином, термін прострочення за даним Актом складає 80 календарних днів.

Розрахунок пені: ІНФОРМАЦІЯ_12

Розрахунок штрафу: ІНФОРМАЦІЯ_13

2. За Актом приймання Товару №2 від ІНФОРМАЦІЯ_14

Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено ІНФОРМАЦІЯ_32, то пеня розраховується з 01.10.2024 по 24.01.2025 включно.

Таким чином, термін прострочення за даним Актом складає 116 календарних днів.

Розрахунок пені: ІНФОРМАЦІЯ_15

Розрахунок штрафу: ІНФОРМАЦІЯ_16

Загальний розрахунок штрафних санкцій за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки Товару у встановлені Договором строки складає ІНФОРМАЦІЯ_17

Оскільки Постачальником належним чином не було виконано умови Договору, то Замовником на адресу Постачальника було направлено повідомлення-вимогу вих. №2165/595/06-2025 від 03.02.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_3

20.04.2026 на адресу Відповідача було направлено Уточнення до повідомлення-вимоги вих. №2165/595/06-2025 від 03.02.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_3

Відповідно до п 8.4. Договору у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Втім, як вказує позивач, відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не було сплачено.

Відповідно до п. 6.1. Договору Товар за кількістю поставляється Отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно п. 6.4. Договору приймання Товару здійснюється після перевірки Отримувачем, Замовником (за присутності, про присутність Замовник повідомляє Отримувача, не пізніше, ніж за 1 (один) день до приймання Товар) особисто та/або із залученням третьої особи, визначеної у пункті 5 Додатку № 3 до цього Договору, Товару на: відповідність технічним вимогам до даного виду Товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії Товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку, та здійснення контролю за якістю Товару.

Відповідно до п. 6.5 Договору здійснення контролю за якістю Товару регламентується Додатком № 3 до цього Договору та складається з наступних етапів:

- затвердження контрольного зразка;

- приймальний контроль Товару за якістю.

Згідно п. 7.2 Договору Товар повинен бути виготовлений згідно з технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку. Вимоги щодо якості Товару поширюються і на сировину, продукти, з якої виготовлено сам Товар.

Товаром неналежної якості вважається Товар:

- який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку №3 до цього Договору;

- щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору, які засвідчують якість Товару; - щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості;

- який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах (п. 7.3. Договору).

Відповідно до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб ІНФОРМАЦІЯ_18, який затверджено наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.07.2017 № 375 (далі - Порядок № 375), визначено процедуру здійснення контролю за якістю речового майна на території України органом військового управління, уповноваженим на організацію та здійснення контролю за якістю товару (далі - орган контролю), що постачається для потреб ІНФОРМАЦІЯ_18 за укладеними державним замовником державними контрактами (договорами) про закупівлю речового майна.

Зазначеним Порядком № 375 встановлено, що під час технічного огляду товару, представник органу контролю перевіряє пакування, маркування, зовнішній вигляд, конструкцію, комплектність, лінійні виміри та функціональність зразків товару на відповідність вимогам технічної документації та затвердженому контрольному зразку. Обсяг вибірки товару для перевірки визначається відповідними національними стандартами щодо контролю якості згідно з умовами договору.

Якщо за результатами приймального контролю товару за якістю виявлено невідповідність товару в партії або частини партії вимогам технічної документації, приймання товару не здійснюється. Невідповідності товару в партії або частині партії вимогам технічної документації зазначаються в акті приймального контролю товару за якістю, форму якого наведено в додатку 5 до цього Порядку.

Повторний приймальний контроль товару за якістю партії або частини партії товару проводиться відповідно до вимог цього Порядку у разі заміни товару в партії, частини партії на інший товар, в іншому випадку проводиться повторний технічний огляд товару. Результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.

Позивач вказує, що Постачальник ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» здійснив поставку неякісного товару, що підтверджується наступними актами приймального контролю товару за якістю, а саме:

1. Згідно з Актом приймального контролю за якістю №1 від ІНФОРМАЦІЯ_19, який складено представниками органу контролю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у присутності представника постачальника ОСОБА_5 здійснено приймальний контроль частини партії товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_20

За результатами проведення приймального контролю за якістю Товар ІНФОРМАЦІЯ_23 був забракований, у зв`язку з неналежною якістю.

Детальна інформація про дефекти (невідповідності) зазначена в тексті акту приймального контролю товару за якістю №1 від ІНФОРМАЦІЯ_19, з яким повністю погодився та не заперечував представник постачальника ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», ОСОБА_6, про що міститься підпис на зазначеному акт.

2. Згідно з Актом приймального контролю за якістю №1/1 від 23.12.2024 року, який складено представниками органу контролю ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 у присутності представника постачальника ОСОБА_5 здійснено приймальний контроль частини партії товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_22 яка пред`явлена ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» листом від 20 грудня 2024 року № 20/12/24-3.

За результатами проведення приймального контролю за якістю Товар ІНФОРМАЦІЯ_23 був забракований, у зв`язку з неналежною якістю.

Детальна інформація про дефекти (невідповідності) зазначена в тексті акту приймального контролю товару за якістю №1/1 від 23.12.2024 року, з яким повністю погодився та не заперечував представник постачальника ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», ОСОБА_6, про що міститься підпис на зазначеному акті.

Відповідно до п. 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес можливостей тощо.

Позивач вказує, що згідно ч. 2 ст. 231 ГПК України (який був чинним на дату укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Згідно доводів позивача, порушуючи взяті на себе зобов`язання, Постачальник не пройшов приймальний контроль товару за якістю, що підтверджено актами приймального контролю за якістю №1 від 14.12.2024 та № 1/1 від 23.12.2024.

На підставі Акту приймального контролю за якістю №1 від 14.12.2024 відповідачу нараховано штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_24

На підставі Акту приймального контролю за якістю № 1/1 від 23.12.2024 відповідачу нараховано штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_24

Всього штрафних санкцій за порушення зобов`язань щодо якості товару нараховано у сумі ІНФОРМАЦІЯ_25

1. Повідомлення-вимога вих. №2165/5117/06-2025 від 23.07.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_4;

2. Повідомлення-вимога вих. №2165/5118/06-2025 від 23.07.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_3

Втім позивач вказує, що відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті штрафних санкцій у встановлений строк.

Отже, за розрахунком позивача, загальна сума штрафних санкцій становить ІНФОРМАЦІЯ_26

Крім цього позивачем звернуто увагу, що Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_27» (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_5) шляхом приєднання до державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_6).

У зазначеному наказі прямо визначено, що державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_27».

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_27» до 31 грудня 2025 року.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_27» його правонаступнику - державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4».

З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_27» перейшли до державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Виходячи з приписів ст. 107 ЦК України, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 Цивільного кодексу України та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі № 910/16900/19 зазначив, що передавальний акт є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Таким чином, з урахуванням наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «ІНФОРМАЦІЯ_4» (далі - Позивач) є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «ІНФОРМАЦІЯ_27», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

Отже, оскільки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» не було виконано вимог щодо сплати штрафних санкцій в добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого права та законного інтересу з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_28

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до вимог статті 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (частина 1 статті 671 ЦК України).

За приписами статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4.1. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Відповідно до п. 5 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, кінцева дата, до якої здійснюється поставка товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_7

На виконання Договору Замовником була оформлена та надіслана Постачальнику заявка №R000328 від 31.05.2024 щодо поставки товару - ІНФОРМАЦІЯ_29

Отже, відповідач мав поставити товар (ІНФОРМАЦІЯ_30 (включно).

Однак, як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи, поставка Товару відбулась з порушеннями строків, що підтверджується:

- Актом приймання Товару №1 від ІНФОРМАЦІЯ_31

- Актом приймання Товару ІНФОРМАЦІЯ_10 Термін прострочення складає 116 днів.

Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів убачається наявне порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині поставки товару у визначений умовами договору строк, що свідчить про прострочення відповідачем виконання договірних зобов`язань.

Встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання в частині поставки товару в обумовлений строк - до ІНФОРМАЦІЯ_32 року, є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, визначених Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до п 8.4. Договору у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

За розрахунком позивача, сума штрафних санкцій за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки Товару у встановлені Договором строки складає ІНФОРМАЦІЯ_17

Судом також встановлено, що Замовником на адресу Постачальника було направлено повідомлення-вимогу вих. №2165/595/06-2025 від 03.02.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_3

Крім цього, 20.04.2026 на адресу Відповідача було направлено Уточнення до повідомлення-вимоги вих. №2165/595/06-2025 від 03.02.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_3

Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав у добровільному порядку вимог щодо сплати штрафних санкцій за просторчення поставки товару. Таких доказів матеріали також не містять.

Разом з цим, позивач стверджує, що Постачальник ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» порушив умови Договору щодо якості товару. Зважаючи на вказане, з посиланням на п.8.1. Договору та ч. 2 ст. 231 ГПК України, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_33, який нараховано відповідачу за поставку товару, який не пройшов приймальний контроль за якістю.

Так, за твердженнями позивача, в порушення умов договору, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» здійснив поставку товару, який не був прийнятий за якістю, що підтверджується:

- Актом приймального контролю за якістю №1 від ІНФОРМАЦІЯ_19. За результатами проведення приймального контролю за якістю Товар ІНФОРМАЦІЯ_23 був забракований, у зв`язку з неналежною якістю.

- Актом приймального контролю за якістю №1/1 від 23.12.2024 року. За результатами проведення приймального контролю за якістю Товар ІНФОРМАЦІЯ_23 був забракований, у зв`язку з неналежною якістю.

Так, на підставі Акту приймального контролю за якістю №1 від 14.12.2024 відповідачу нараховано штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_24

На підставі Акту приймального контролю за якістю № 1/1 від 23.12.2024 відповідачу нараховано штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_24

Всього штрафних санкцій за порушення зобов`язань щодо якості товару позивачем нараховано у сумі ІНФОРМАЦІЯ_33

З матеріалів справи вбачається, що Замовником на адресу Постачальника були направлені:

1. Повідомлення-вимога вих. №2165/5117/06-2025 від 23.07.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_4;

2. Повідомлення-вимога вих. №2165/5118/06-2025 від 23.07.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_3

Однак, як вказує позивач, вимоги щодо сплати штрафних санкцій виконані відповідачем не були. Таких доказів матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що Договір містить власну, самодостатню систему відповідальності (Розділ 8), яка передбачає штраф 20 % виключно для двох випадків - звернення Постачальника щодо розірвання Договору (п. 8.3.1) та щодо неможливості/відмови від поставки (п. 8.3.2); наслідки невідповідності за якістю Договір урегулював окремо й інакше (Розділ 6). Жодного штрафу 20 % «за неякісний товар» Договір не передбачає. Частина 2 ст. 231 ГК України застосовується лише «якщо інше не передбачено законом чи договором».

Не погоджуючись з такими твердженнями відповідача, слід звернути увагу, що відповідно до п. 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГПК України (який був чинним на дату укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, нарахування штрафу за порушення умов Відповідачем зобов`язання щодо якості товару прямо передбачено Розділом 8 Договору та ч. 2 ст. 231 ГК України.

При цьому, суд зауважує, що на дату укладення Договору та виникнення спірних правовідносин ст. 231 ГК України була чинною.

Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 11 ГПК України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 11 ГПК України).

У рішенні Єворопейського суду з прав людини по справі "Дімопулос проти Туреччини" зазначено, що до спірних правовідносин слід застосовувати закон, що діяв на момент їх виникнення.

Відповідна правова позиція щодо застосування норм ГК України після 28.08.2025 року зазначена в пункті 66 постанови Верховного Суду від 22.01.2026 року у справі № 910/644/22 (910/11101/24).

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, оскільки на момент спірних правовідносин ГК України був чинним, його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Також відповідач вказує на подвійне нарахування штрафу 20 % на одну й ту саму партію Товару ІНФОРМАЦІЯ_34

Втім, вказані доводи відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.3 Договору здійснення контролю за якістю Товару регламентується Додатком № 3 до цього Договору та складається з наступних етапів:

- затвердження контрольного зразка;

- приймальний контроль Товару за якістю.

Згідно Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб ІНФОРМАЦІЯ_18, затвердженого Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 19.07.2017 № 375 (у редакції наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24 червня 2024 року № 411) (далі - Порядок):

приймальний контроль товару за якістю - контроль товару, за результатами якого приймається рішення щодо його придатності для постачання та (або) використання;

технічний огляд товару - контроль, що проводиться переважно за допомогою органів чуття і, за потреби, засобів контролю, номенклатура яких визначена в технічній документації на такий товар.

Пунктом 7.3 Додатку № 3 до Договору та п. 1 розділу IV Порядку встановлено, що приймальний контроль товару за якістю складається з наступних етапів:

- перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії;

- технічний огляду товару.

Згідно п. 3 розділу IV Порядку технічний огляд товару проводиться після отримання позитивних результатів лабораторних випробувань. Про зазначене постачальник письмово повідомляє орган контролю, вказує дату поставки партії або частини партії товару за формою наведеною в додатку 3 до цього Порядку та здійснює постачання такого товару з оригіналами документів щодо результатів лабораторних випробувань до місця поставки товару, визначеного умовами договору.

Після отримання результатів лабораторних випробувань Постачальник письмово повідомляє Замовника та Представника Центрального управління про дату поставки партії товару та доставляє партію товару до місця проведення технічного огляду товару, що визначене Замовником (п. 7.3.3. Додатку № 3 до Договору).

Постачальник зобов`язаний до початку здійснення технічного огляду Товару надати затверджений контрольний зразок.

Під час технічного огляду Товару Замовник (у разі присутності) та Представник Центрального управління перевіряють пакування, маркування, зовнішній вигляд, конструкцію, комплектність, лінійні виміри Товару на відповідність вимогами нормативної або/та технічної документації і контрольному зразку.

Для здійснення технічного огляду застосовується вибірковий контроль партії товару.

Вибірка проводиться шляхом простого випадкового відбирання (додатково повинна виконуватись пропорційність виробів у вибірці за зростами та розмірами) від кожної пред`явленої партії товару, зазначеної в Оголошенні.

Обсяг вибірки зразків із партії Товару для перевірки, приймальне та бракувальне числа та порядок здійснення відбору визначаються ДСТУ ISO 2859- 1-2001, якщо інше не передбачено нормативною або/та технічною документацією на предмет постачання.

Приймальний рівень якості (ПРЯ), - 2.5%.

Для здійснення технічного огляду товару застосовується одноступінчастий тип вибіркового контролю за альтернативною ознакою, ІІ загальний рівень контролю.

Якщо за результатами технічного огляду вибірки Товару виявлено кількість одиниць Товару із невідповідностями, яка дорівнює або більше бракувального числа, то партія вважається неприйнятною та такою, що не підлягає прийманню.

Згідно п. 7.3.4 Договору результати приймального контролю Товару за якістю оформлюються актом приймального контролю Товару за якістю та засвідчуються підписом та печаткою (за наявності) представника Центрального управління та Замовника (у разі присутності). В Акті приймального контролю Товару за якістю чітко та зрозуміло зазначаються усі порушення та невідповідності, які були виявлені під час здійснення приймального контролю Товару за якістю та кількість одиниць товару із невідповідностями.

Згідно з Актом приймального контролю за якістю №1 від ІНФОРМАЦІЯ_19, який складено представниками органу контролю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у присутності представника постачальника ОСОБА_5 здійснено приймальний контроль частини партії товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_20

За результатами проведення приймального контролю за якістю Товар ІНФОРМАЦІЯ_23 був забракований, у зв`язку з неналежною якістю.

Зокрема в Акті зазначено:

«Детальна інформація про невідповідність: виявлено ІНФОРМАЦІЯ_35.

Під час технічного огляду відповідно до ДСТУ ISO 2859-1-2001 із пред`явленої партії ІНФОРМАЦІЯ_36

Приймальне число відповідно до ДСТУ ISO 2859-1-2001 становить 21, бракувальне число 22».

Отже, за результатами технічного огляду вибірки Товару виявлено кількість одиниць Товару із невідповідностями, яка більше бракувального числа, з огляду на що партія вважається неприйнятною та такою, що не підлягає прийманню.

Оскільки Відповідачем було порушено умови Договору щодо якості Товару, Позивачем було нараховано штраф у розмірі 20% вартості неякісних Товарів та направлено на адресу Відповідача повідомлення-вимогу вих. №2165/5117/06-2025 від 23.07.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_3

Відповідно до п. 7.3.3 Додатку № 3 до Договору у разі виявлення дефектів (несправності тощо), пред`явлена партія не приймається та повертається на виробництво для усунення недоліків.

Після усунення несправності та виявлених невідповідностей Постачальник повторно пред`являє партію Товару для проведення приймального контролю товару за якістю у порядку, передбаченому цим Договором. Повторний приймальний контроль товару за якістю здійснюється після письмового повідомлення Замовника та Центрального управління Постачальником про усунення невідповідності Товару та готовність партії до здачі.

Згідно вимог Порядку повторний приймальний контроль товару за якістю партії або частини партії товару проводиться відповідно до вимог цього Порядку у разі заміни товару в партії, частини партії на інший товар, в іншому випадку проводиться повторний технічний огляд товару. Результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.

23.12.2024 року представниками органу контролю ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 у присутності представника постачальника ОСОБА_5 здійснено приймальний контроль частини партії товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_22 яка пред`явлена ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» листом від 20 грудня 2024 року № 20/12/24-3, за результатами якого складено Акт приймального контролю за якістю №1/1, відповідно до якого:

«Детальна інформація про невідповідність: виявлено ІНФОРМАЦІЯ_37.

Відповідно до ДСТУ ISO 2859-1-2001 «Вибірковий контроль за альтернативною ознакою» 3.1.10 невідповідності на ІНФОРМАЦІЯ_38.

Під час технічного огляду відповідно до ДСТУ ISO 2859-1-2001 із пред`явленням партії ІНФОРМАЦІЯ_39

Приймальне число відповідно до ДСТУ ISO 2859-1-2001 становить 21, бракувальне число 22».

Таким чином, в порушення п. 7.3.3 Додатку № 3 до Договору Відповідач не усунув виявлені недоліки Товару, які були зафіксовані в Акті приймального контролю за якістю №1 від ІНФОРМАЦІЯ_19, та вдруге порушив умови Договору щодо якості Товару, що підтверджується Актом приймального контролю за якістю №1/1 від 23.12.2026 року.

У зв`язку з повторним порушенням умов Договору щодо якості Товару Позивачем було нараховано штраф у розмірі 20% вартості неякісних Товарів та направлено на адресу Відповідача повідомлення-вимогу вих. №2165/5118/06-2025 від 23.07.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) НОМЕР_3

Щодо необґрунтованості тверджень Відповідача про те, що «неякісний Товар Позивачу (Отримувачу) не передавався; право власності на нього не переходило», слід звернути увагу на наступне.

Згідно п. 7.3. Договору товаром неналежної якості вважається Товар:

- який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку №3 до цього Договору;

- щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору, які засвідчують якість Товару;

- щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості;

- який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, застосування штрафних санкцій за порушення умов Договору щодо якості Товару не поставлено Договором у залежність від моменту переходу права власності, а пов`язане з самим фактом порушення вимог до якості Товару, що прямо передбачено п. 7.3 Договору та ч. 2 ст. 231 ГК України.

Належна якість Товару є істотною умовою державного контракту, а її недотримання становить самостійне порушення зобов`язання, незалежно від того, чи був такий Товар остаточно прийнятий Отримувачем.

Інше тлумачення призвело б до можливості уникнення відповідальності за поставку неякісного Товару шляхом формального неприйняття його Отримувачем, що суперечить меті та суті державного контракту у сфері оборонних закупівель.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що Відповідач двічі порушував умови Державного контракту (договору) про закупівлю НОМЕР_4 року, що підтверджується Актом приймального контролю за якістю №1 від ІНФОРМАЦІЯ_19 та Актом приймального контролю за якістю №1/1 від 23.12.2026 року.

При цьому, суд вважає слушними доводи позивача про те, що бракування партії товару не є штатною процедурою, а застосовується виключно у випадку встановлення Центральним управлінням контролю якості ІНФОРМАЦІЯ_3 порушення Постачальником умов Договору щодо якості Товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору Товар за кількістю поставляється Отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості ІНФОРМАЦІЯ_3.

Приймання Товару здійснюється після перевірки Отримувачем, Замовником (за присутності, про присутність Замовник повідомляє Отримувача, не пізніше, ніж за 1 (один) день до приймання Товар) особисто та/або із залученням третьої особи, визначеної у пункті 5 Додатку № 3 до цього Договору, Товару на: відповідність технічним вимогам до даного виду Товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії Товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку, та здійснення контролю за якістю Товару (п. 6.4 Договору).

Пунктами 6.4, 6.5 Договору прямо передбачено, що приймання Товару включає, зокрема, проведення вхідного контролю якості, яке здійснюється до прийняття Товару та до його використання за призначенням.

Приймальний контроль Товару за якістю здійснюється саме з метою недопущення використання неякісного товару для потреб ІНФОРМАЦІЯ_18.

Отже, бракування Центральним управлінням контролю якості ІНФОРМАЦІЯ_3 Товару підтверджує факт порушення Постачальником умов Договору щодо якості Товару.

Щодо посилання відповідача на завищений у договорі розмір пені, слід звернути увагу, що Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» участь у процедурах закупівель є повністю добровільною, відкритою та прозорою.

Проєкт Договору із зазначенням розміру відповідальності було опубліковано в електронній системі закупівель. Жодних обмежень щодо участі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» у відборі не існувало, а тому Відповідач мав повну свободу приймати або не приймати умови закупівлі.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні його умов, виходячи з вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, критеріїв розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами є предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також усі умови, щодо яких хоча б одна сторона вимагала досягнення згоди.

Під час участі в закупівлі НОМЕР_7 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» взяв на себе зобов`язання виконати всі умови, передбачених Договором.

Підписавши Договір та надавши гарантійні листи Відповідач підтвердив свою повну згоду з усіма його положеннями, включно з розміром штрафних санкцій, які були для нього прийнятними та зрозумілими на момент укладення. Відповідач добровільно взяв на себе відповідні договірні ризики та відповідальність.

Договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та визначає підстави виникнення, зміни та припинення прав і обов`язків сторін. Саме його умови встановлюють порядок, обсяг, межі та розмір відповідальності у випадку їх порушення.

Отже, між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються укладеним Договором, і саме його положення визначають відповідальність сторін, включно з підставами, періодом, порядком обчислення та розміром штрафних санкцій.

Враховуючи це, твердження Відповідача про безпідставне застосування погодженого ним же розміру пені є необґрунтованим.

А тому, вищенаведені доводи відповідача судом відхиляються.

Разом з цим, на переконання суду, встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем поставки товару та поставки товару, який не пройшов контроль якості, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві пені та штрафу.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу, який наведений у позовній заяві, судом встановлено, що такий розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_40

Водночас, відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на 95%.

В обгрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що: зобов`язання з поставки виконано в повному обсязі - усі ІНФОРМАЦІЯ_41 Товару поставлені та прийняті Отримувачем; Позивач не зазнав і не довів жодних реальних збитків; п. 8.1 Договору обмежує відповідальність прямими документально підтвердженими збитками; Договір виконувався в умовах воєнного стану та має оборонний характер; Відповідач діяв добросовісно та вживав усіх залежних від нього заходів; наявні об`єктивні обставини виробництва, прямо віднесені п. 4.3.2 Договору до таких, що унеможливлюють дотримання строків поставки (залежність від постачання сировини з КНР, перебої в електропостачанні, тривалі повітряні тривоги, затримки проходження контролю за якістю у випробувальній лабораторії), а також необхідність виготовлення індивідуальної упаковки під конкретний Договір; заявлений розмір санкцій (ІНФОРМАЦІЯ_42); обсяг Товару є об`єктивно незначним для потреб армії; майновий стан Відповідача: чистий прибуток Відповідача за I квартал 2026 року становив лише ІНФОРМАЦІЯ_43) перевищують квартальний чистий прибуток приблизно у 40 разів; стягнення неустойки у заявленому розмірі позбавить Відповідача обігових коштів і становитиме для нього непомірний тягар.

Також відповідач вказує, що Відповідач є виробником і постачальником ІНФОРМАЦІЯ_51 і на теперішній час виконує чинний договір про ІНФОРМАЦІЯ_45 (ІНФОРМАЦІЯ_44) є співмірним з повною вартістю зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_46, а його стягнення з урахуванням майнового стану Відповідача призведе до зупинення виробництва через відсутність обігових коштів та унеможливить виконання цього контракту, що негативно вплине на ІНФОРМАЦІЯ_47. Таким чином, стягнення санкцій у заявленому непропорційному розмірі суперечило б тим самим публічним інтересам у сфері оборони, на захист яких діє Позивач.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказав на те, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

Водночас ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Крім того, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-от: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до наведених вище норм, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.

Суд звуважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в контексті можливості зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, тобто до 1%, зазначив про те, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Вирішуючи у цій справі питання про зменшення розміру пені та штрафу, суд враховує: повне виконання відповідачем зобов`язання, хоча і з простроченням; відсутність доказів наявності понесення позивачем збитків; відключення електроенергії та повітряні тривоги; непропорційність санкцій ціні Договору; майновий стан Відповідача та оборонний характер його діяльності.

Таким чином, беручи до уваги викладене та враховуючи загальні засади цивільного законодавства, принципи справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене порушення зобов`язання, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. .

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягають штрафні санкції у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_48. В іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на викладене, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі. А саме, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_49

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити частково.

Зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (АДРЕСА_3, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) штрафні санкції у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_48; витрати зі сплати судового збору у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_49

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог, а саме щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_50 - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (АДРЕСА_3).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2).

Повне рішення складено "19" жовтня 2026 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/1661/26