Decision № 140701640, 12.10.2026, Commercial Court of Ternopil Oblast

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/304/26

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом: Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі

позивача 1 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

позивача 2 Бережанської міської ради

до відповідача: Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс"

про стягнення 1 278 211,20 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

за участі представників:

прокурора: Куліковська Л.Б., довіреність;

позивача 1: Жмуд Н.В., довіреність.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява від Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури поданого в інтересах держави в особі ДЕІ у Тернопільській області та Бережанської міської ради до Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" про стягнення шкоди.

Розгляд справи здійснювався судом за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, в судовому засіданні прокурор посилається на те, що Підприємство заподіяло шкоду порушенням законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, в результаті чого державі завдано збитки.

Представник позивача 1 у судове засідання прибув та підтримав позов повністю. Разом з тим письмових пояснень позивачем 1 не надано.

Представник позивача 2 у судове засідання не прибув, будь - яких заяв чи клопотань не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, всі інші процесуальні документи надсилались позивачу в порядку ч.5 ст.6 ГПК України, тобто через електронний кабінет, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету Бережанської міської ради, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, відзиву на позов не подав, хоча про судовий розгляд цього спору повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку, що засвідчується відповідними довідками про доставку електронних листів.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене та положення ст. ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності учасників судового процесу, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені належні умови для подання відповідних доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення учасникам судового процесу можливості реалізувати власні процесуальні права належним чином.

З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка всіх представників сторін у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядалась в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи прокурора та представника позивача 1, господарський суд встановив наступне.

Тернопільською обласною прокуратурою опрацьовано матеріали кримінального провадження №42025210000000161 від 26.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у результаті чого встановлено, що Бережанським районним державним агропромисловим підприємством "Бережанирайагроліс" не здійснено комплекс заходів спрямованих на збереження лісів та запобігання незаконних порубок.

На виконання листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області від 16.07.2025 №131907-14/1618-2025, 12 - 13 серпня 2025 року, Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І. та Лазорчиком П.П. прийнята участь у проведенні контрольного заходу в діяльності Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" та встановлено наступне:

- квартал 29 - згідно охоронного зобов`язання від 02.09,2011 року №01-71 входить до території загально зоологічного заказника місцевого значення "Звіринець". Встановлено факт незаконної рубки 43 дерев, а саме:

- виділ 27 виявлено 6 пнів незаконно зрізаних дерев. Стовбурна деревина на місці відсутня. Клейма відводу чи контролю на пнях відсутні, всього заподіяно шкоди на загальну суму 40787 грн;

- виділ 24 виявлено 8 пнів незаконно зрізаних дерев. Стовбурна деревина на місці відсутня. Клейма відводу чи контролю на пнях відсутні, всього заподіяно шкоди на загальну суму 46077 грн;

- виділ 29 виявлено 29 пнів незаконно зрізаних дерев. Стовбурна деревина на місці відсутня. Клейма відводу чи контролю на пнях відсутні, всього заподіяно шкоди на загальну суму 27626 грн.

Розмір заподіяної шкоди з урахуванням Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами, становить 1 278 211.2 грн.

З інформації Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" встановлено, що впродовж 2024-2025 років у даному кварталі лісогосподарські заходи не проводились. Відповідальним за дане порушення є лісничий ОСОБА_1 , з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

За вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.11.2025 внесено відомості про кримінальне провадження №42025210000000161 та розпочато досудове розслідування.

Зокрема, із залученням державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та головного лісничого ДП "Бережанирайагроліс" 19.12.2025 проведено огляд місця події, результати якого відображено у відповідному протоколі.

Встановлено, що загалом незаконно вирубано 43 дерева, а саме:

- у кварталі 29 виділ 27 6 сироростучих дерев породи граб діаметрами пнів біля шийки кореня: 26 см (2 шт.), 32 см (1 шт.), 34 см (2 шт.), 38 см. (1 шт.);

- у кварталі 29 виділ 24 7 сироростучих дерев породи граб діаметрами пнів біля шийки кореня: 16 см (1 шт.), 22 см (1 шт.), 28 см (2 шт.), 34 см (3 шт.) та одне сироростуче дерево породи осика діаметром пня 34 см;

- у кварталі 29 виділ 29 28 сухостійних дерев породи граб діаметрами пнів біля шийки кореня: 12 см (1 шт.), 14 см (2 шт.), 16 см (5 шт.), 18 см. (4 шт.), 20 см (6 шт.), 22 см (8 шт.), 26 см (1 шт.), 36 см (1 шт.) та одне вітровальне дерево породи граб з діаметром пня 16 см.

Відповідні дані також зафіксовані у польовій переліковій відомості від 19.12.2025, яка підписана у тому числі й двома посадовими особами постійного лісокористувача. Також у цьому документі зазначено, що заміри проведено вимірювальною рулеткою, свідоцтво про повірку від 31.07.2024 № ТФ/2969/1.

На виконання постанови про залучення спеціаліста від 15.12.2025 за №174688-2025 та з урахуванням копій матеріалів з листа від 22.12.2025 №177657-2025 Державною екологічною інспекцією, листом №3961-2026 від 22.01.2026, долучено до матеріалів кримінального провадження розрахунок шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно - заповідного фонду, внаслідок незаконної рубки дерев на території загально зоологічного заказника місцевого значення "Звіринець", згідно якого розмір шкоди склав 1 278 211,2 грн.

Збитки у вказаному розмірі, за доводами прокурора, також підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової інженерно - екологічної експертизи у кримінальному провадженні №74/26-22 від 24.04.2026.

Слід зазначити, що дозвіл на розголошення даних досудового розслідування наданий постановою від 08.05.2026. За твердженням прокурора, винних у незаконній порубці осіб не встановлено, обвинувальний вирок не виносився.

Положенням про Загальнозоологічний заказник місцевого значення "Звіринець", який затверджений розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації від 06.11.2024 №605/01.02-01, охоронним зобов`язанням від 19.11.2024 № 05.1/2163, рішенням Тернопільської обласної ради від 30.06.1986 № 198 "Про затвердження державних загально зоологічних заказників місцевого значення", визначено, що квартал 29 ДП "Бережанирайагроліс" розташований в межах території природно-заповідного фонду загально зоологічного заказника місцевого значення "Звіринець".

Таким чином, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача ДП "Бережанирайагроліс", а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог ст. ст. 89, 90 Лісового кодексу України (надалі ЛК України), оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 29 виділів 24, 27, 29 в межах території природно-заповідного фонду, який знаходиться на території Бережанської міської ради, чим спричинено матеріальну шкоду природно заповідному фонду України, що перебуває під особливою охороною держави.

Невідшкодування цієї шкоди слугувало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку.

Прокурор - це особливий суб`єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (стаття 131-1 Конституції України, пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною. При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах від 14.02.2018 у справі № 925/1277/16, від 20.02.2018 у справі № 910/10779/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 04.04.2018 у справі № 910/4898/16, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18 та ряду інших.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі статтею 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі Інспекція), відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №195, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Тернопільської області. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Тернопільської області. Пунктом 5 ст. 2 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області визначено, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур. Згідно з ст.9 розділу 2 Положення №195, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належить до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Таким чином, як вказує прокурор, інтереси народу як єдиного джерела влади в Україні реалізуються, у тому числі, через органи державної влади. Наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів. Неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня.

Державній екологічній інспекції у Тернопільській області з жовтня 2025 та 19.12.2025 року - часу проведення обстеження та огляду місця події кварталу 29 виділів 24, 27 та 29 ДП "Бережанирайагроліс" стало відомо про факт незаконної порубки дерев.

Водночас, обласною прокуратурою надіслано листи № 12-270вих-26 від 24.04.2026 та № 12-297вих-26 від 30.04.2026 з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, у яких зазначено про наявність підстав для вжиття заходів відносно постійного лісокористувача та запропоновано самостійно вжити заходів для захисту інтересів держави шляхом подання відповідного позову.

У відповідь Державна екологічна інспекція у Тернопільській області листами № 8-05-1169 від 28.04.2026 та № 8-05-1203 від 01.05.2026 повідомила, що органом державного контролю заходи претензійного характеру не вживалися та, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору, Інспекція не заперечує щодо розгляду органами прокуратури питання вжиття заходів представницького характеру.

Відтак, достовірно знаючи про факт порушення інтересів держави, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області в судовому порядку не вжито заходів щодо стягнення збитків, допущених внаслідок порушення вимог лісового законодавства.

Даючи правову оцінку наведеним вище обставинам. судом враховуються правові позиції Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах № 903/129/18, № 912/2385/18, № 910/11956/20, № 920/821/18, № 920/266/19, № 805/430/18-а, № 922/3025/20, за якими , факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Прокурор уповноважений пред`явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

В свою чергу, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України).

Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 33 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Встановлено, що територія кварталу 29 ДП "Бережанирайагроліс", в якій здійснено незаконну порубку дерев, перебуває в межах Бережанської міської ради.

З огляду на зазначене Бережанська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади, а тому визначена позивачем у справі.

Тернопільською обласною прокуратурою листами від 24.04.2026 №12-272вих-26 та від 30.04.2026 № 12-296вих-26 повідомлено Бережанську міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, у відповідь на вказані листи орган місцевого самоврядування (листи від 28.04.2026 № 03-12/1596 та від 05.05.2026 03-12/1698) повідомив, що відповідного позову не подавав та не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру прокурором.

Така позиція сільської ради свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави.

З наведеного суд вважає, що у спірних правовідносинах прокурором належно обґрунтовані правові підстави для його звернення до суду з даним позовом, з урахуванням вимог статті 53 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Тернопільській та Бережанської міської ради про стягнення з ДП "Бережанирайагроліс" заподіяної шкоди.

Щодо фактичних обставин справи.

За статтею 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з статтями 3, 7, 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду належать заказники (природні території та об`єкти), які оголошуються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Статтею 6 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що території та об`єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об`єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам`яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури.

У відповідності до ст. ст. 16, 17 вказаного вище Кодексу, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

ДП "Бережанирайагроліс" користується на праві постійного користування лісовими масивами у межах 29 кварталу, що підтверджується відповідними планово картографічними матеріалами (лист ДП "Бережанирайагроліс" від 04.05.2026 № 34, протоколом огляду оригіналів документів від 06.05.2026 (матеріалів безперервного лісовпорядкування за 2020 рік та матеріалами лісовпорядкування 2021, 2022 років), листом Тернопільської обласної військової адміністрації від 28.04.2026 № 05-5370/16, листом Тернопільської районної військової адміністрації від 29.04.2026 № 01-793/01-07).

Таким чином, ДП "Бережанирайагроліс" є таким спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке уповноважене на реалізацію правомочностей щодо володіння та користування спірними об`єктами права державної власності з метою забезпечення у процесі лісокористування збереження життєздатності лісового середовища та його біологічного різноманіття, збереження лісів, що становлять природоохоронну цінність, постійне, невиснажливе лісокористування, раціональне та ефективне використання лісових ресурсів.

Отже, ДП "Бережанирайагроліс", здійснюючи вищевказану діяльність з охорони та захисту лісів, не лише повинно забезпечувати попередження погіршення екологічно стану та виникнення небезпеки для здоров`я людей, а й сприяти реалізації прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля, закріплених у статті 50 Конституції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно з фактичними обставинами справи ДП "Бережанирайагроліс" передано під охорону територію загальною площею 355 га в межах загально зоологічного заказника "Звіринець", у тому числі й квартал 29, що підтверджується відповідним охоронним зобов`язанням від 19.11.2024.

Бережанське районне державне агропромислове підприємство "Бережанирайагроліс" є юридичною особою, державну реєстрацію якої здійснено 13.01.2009, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з п.2.1 Статуту Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс", затвердженого розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №24 від 05.02.2021, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.

Відповідно до п.2.2 Статуту, предметом діяльності Підприємства, зокрема, є:

- проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід;

- здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, заліснення малопродуктивних земель;

- організація лісонасіннєвої справи і лісових розсадників;

- збереження та посилення захисних властивостей лісів, що виконують захисні, водоохоронні санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції;

- поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів;

- охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п.2.3 Статуту, основними завданнями Підприємства, зокрема, є:

- забезпечення реалізації державної політики у сфері ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;

- реалізація основних завдань з питань охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.

За приписами п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 68 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.

Згідно з положеннями частин першої, третьої та шостої статті 69 ЛК України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Згідно даних постійного лісокористувача, наведених у листі №28 від 23.04.2026, у кварталі 29 виділах 24, 27 та 29 рубки упродовж 2024-2025 років не проводились, відповідні дозвільні документи не видавались.

Отже, наявними письмовими доказами підтверджено факт незаконної рубки дерев у загальній кількості 43 в межах кварталу 29 виділів, 24, 27 та 29 ДП "Бережанирайагроліс" в межах території природно-заповідного фонду, оскільки зрубані дерева не призначенні у рубку (без наявності клейма відводу), тобто без відповідного дозволу на використання природних ресурсів лісорубного квитка.

Вказані відомості також зафіксовано у протоколах огляду, проведених із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та постійного лісокористувача.

У відповідності до ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 цього ж Кодексу, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до ч. 1,ч. 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612 затверджено Порядок організації охорони і захисту лісів, який визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.

Згідно із п. 16 цього Порядку охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється шляхом проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 "Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів".

Зазначене свідчить, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (у тому числі через бездіяльність).

Статтею 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, слід зазначити, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а в даному випадку Бережанське районне державне агропромислове підприємство "Бережанирайагроліс".

Так, у відповідності до положень Статуту підприємство зобов`язане, зокрема, виконувати норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки (п. 6.2 Статуту).

Таким чином, у спірних правовідносинах саме на ДП "Бережанирайагроліс" покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.

Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного суду у справах № 927/1096/16, № 909/1111/16, № 920/1293/16, № 917/1261/1-7, № 925/382/17.

Більше того, сам факт незаконної порубки дерев у загальній кількості 43 в межах кварталу 29 виділів, 24, 27 та 29 ДП "Бережанирайагроліс" свідчить, що увесь комплекс заходів щодо збереження таких дерев постійним лісокористувачем не здійснено, незаконну порубку ним не упереджено, тобто обов`язок щодо охорони лісів в повному обсязі ним не виконано.

В свою чергу, підставою для відшкодування збитків є порушення постійним лісокористувачем вимог ст. ст. 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону та захист лісових насаджень, вживати інших заходів відповідно до законодавства.

Основними вимогами ведення лісового господарства підприємствами, установами, організаціями є здійснення охорони лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.12.2019 у справі №906/1338/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Суд приймає також до уваги висновки Верховного Суду, що відображені у постанові від 24.02.2021 в справі № 906/366/20, де Суд зазначив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Матеріалами справи підтверджується, що БДАП "Бережанирайагроліс" є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене Підприємство.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №909/114/21 зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.

При цьому суд зважає на те, що обміри зрізаних дерев проводилися посадовою особою контролюючого органу із використанням у встановленому порядку повіреного вимірювального приладу, про що зазначено у польовій відомості.

Суд вважає, що фактичні дані, що наведені у перелічених вище письмових доказах дають можливість встановити дійсний розмір шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов`язкової умови для настання відповідальності.

Варто також при цьому зауважити, що розмір шкоди в сумі 1 278 211,2 грн також зафіксований у висновку експерта №74/26-22 від 24.04.2026 за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №42025210000000161 правильність цих обрахунків підтвердив.

Факт незаконної порубки 43 дерев різних порід у кварталі 29 виділах 24, 27 та 29 ДП "Бережанирайагроліс" в межах території природно заповідного фонду загально зоологічного заказника місцевого значення "Звіринець" свідчить, що відповідний комплекс заходів щодо збереження лісових насаджень не здійснено ( не належним чином). Враховуючи, що територія лісу, на якій здійснено порубку належить до відповідальності відповідача, саме ним неналежно виконано обов`язок відносно охорони дерев.

У п. 70 постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 927/32/23 останній погодився з висновками суду першої інстанції про те, що статутом постійного лісокористувача визначено цілі та обов`язки підприємства з охорони лісів, а відсутність чіткого переліку заходів не звільняє від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

За таких обставин, відповідачем як постійним лісокористувачем як особою, що має здійснювати лісову охорону, на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства не забезпечено охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, а тому саме відповідач має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.

Вказане однозначно свідчить про невиконання уповноваженими особами постійного лісокористувача покладених ЛК України обов`язків щодо охорони лісу від незаконних порубок, тобто про його протиправну бездіяльність.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, неважливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду у справах №927/1096/16, №909/1111/16, №920/1293/16, №917/1261/17, № 925/382/17, № 906/366/20.

Отже, дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що відповідач як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши самовільну вирубку лісу, та заподіявши цим самим шкоду лісовому фонду України в розмірі 1 278 211,20 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У розумінні п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Отже, шкода завдана суб`єктом господарювання зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" (вул. Франка, 2 м. Бережани Тернопільського району Тернопільської області, 47501, код ЄДРПОУ 36349896) 1 278 211 (один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч двісті одинадцять) грн 20 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які перерахувати на наступний рахунок: UA978999980333149331000019749; отримувач коштів ГУК у Терн.обл./тг м.Бережани/24062100; код отримувача 37977599; банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету 24062100, "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності". Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Бережанського районного державного агропромислового підприємства "Бережанирайагроліс" (вул. Франка, 2 м. Бережани Тернопільського району Тернопільської області, 47501, код ЄДРПОУ 36349896) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, р/рUA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, КЕКВ 2800) 15 338 (п`ятнадцять тисяч триста тридцять вісім) грн 54 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 19.10.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко