Decision № 140701543, 19.10.2026, Commercial Court of Poltava Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 Справа № 917/1614/26

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5)

до 1. ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» ( 36000, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, кім. 302, ЄДРПОУ 39441984);

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

3. ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «САТУРН» (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2 Б, ЄДРПОУ 37775362)

про стягнення 40 315,47 грн.,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ», ОСОБА_1 , ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «САТУРН» про стягнення солідарно суми Гарантійного платежу за Договором гарантії №50092/ЮГ-25 від 29.08.2025 р. у розмірі 40 315,47 грн., яка включає в себе: строкова заборгованість по кредиту-19 782, 16 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 19 782, 16 грн.; строкова заборгованість за нарахованими процентами - 751,18 грн.

Підставою вимог до ОСОБА_1 є Договір Поруки № № 50092/1/ЮПОР-25 від 29.08.25.

Підставою вимог до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «САТУРН» є Договір Поруки № № 50092/2/ЮПОР-25 від 29.08.25.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачам протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 20.08.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача-1 21.08.2026.

Довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).

Оскільки Відповідач 2 та Відповідач 3 не мають зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", з метою дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи ухвалу у справі скерована відповідачам рекомендованим листом на адреси їх місця реєстрації.

Втім ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2026 були повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачам 2 та 3 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачам ухвали від 20.08.2026р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідачі не скористалися, відзиви на позов не надали.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1614/26.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

29.08.2025 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (надалі - Позивач/Банк-Гарант) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» (надалі - Відповідач І/Принципал) було укладено Договір про надання гарантії №50092/ЮГ-25 (гарантія виконання), (надалі - Договір гарантії) та видано БАНКІВСЬКУ ГАРАНТІЮ №50092 від 29.08.2025 року (надалі-Гарантія).

Згідно п. 1.2 договору гарантії, гарантійним випадком є одержання банком-гарантом вимоги бенефіціара, що ставовить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Відповідно до п. 2.1. даний Договір гарантії регулює правовідносини Сторін щодо надання Банком-Гарантом гарантії виконання договору, з метою забезпечення належного виконання Принципалом умов Договору, що буде укладений з Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (ЄДРПОУ 30019775, надалі - Бенефіціар) на підставі повідомлення про намір укласти Договір, згідно оголошення про проведення закупівлі № UA-2025-08-04-004000-a, розміщеного на електронній системі закупівель www.prozoпo.gov.ua.

Відповідно до п. п. 3.1. 3.2. Договору гарантії сума і валюта Гарантії: 118 692,81 (сто вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 81 коп.) (код валюти платежу - 980 (гривня) UAH), надалі - Гарантійна сума.

Строк дії Гарантії - з « 29» серпня 2025 року до « 12» квітня 2026 року включно.

Згідно п. 4.3 договору у випадку здійснення Банком-Гарантом на користь Бенефіціара платежу за Гарантією, Банк - Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до Принципала. Банк-Гарант в день здійснення платежу за Гарантією повідомляє про це Принципала, на електронну пошту Принципала, зазначену в цьому Договорі. Принципал не пізніше наступного робочого дня з дати здійснення платежу за Гарантією відшкодовує Банку-Гаранту суму платежу за Гарантією на рахунок Банка-Гаранта.

Згідно п. 4.4. Договору гарантії, якщо Принципалом не сплачено Банку-Гаранту регресні вимоги - суму платежу за Гарантією в повному розмірі відповідно до п. 4.3. цього Договору, то на наступний день після спливу строку сплати Принципалом регресних (вимог - суми платежу за Гарантією, відповідно до ст. 604 та ст. 1053 ЦК України, відбувається новація боргу у позикове зобов`язання, а саме: сума невідшкодованого Принципалом Банку - гаранту платежу за Гарантією стає сумою наданого Кредиту, строком на 180 (сто вісімдесят) календарних дні включно зі сплатою процентів з розрахунку 21 % (двадцять один) процентів річних від суми наданого Кредиту.

Згідно п. 4.5. Договору гарантії повернення Кредитк Принципалом здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на кредитний рахунок, повідомлений Банком-Гарантом на електронну пошту Принципала, зазначену в цьому Договорі. Повернення кредиту здійснюється Принципалом рівними частинами по 10 число (включно) кожного місяця, починаючи із наступного місяця за місяцем видачі кредиту.

Згідно п. 4.6. Договору гарантії проценти за користування Кредитом нараховуються за період з дня надання Кредиту по день повного виконання (сплати боргових зобов"язань на суму фактичної заборгованості за Кредитом, при цьому день надання Кредиту включається до розрахунку.

Відповідно до п.7.1. Договору гарантії у разі настання Гарантійного випадку та виконання Банком - Гарантом своїх гарантійних зобов`язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до Принципала і у випадку, якщо сума, сплачена Банком-Гарантом на користь Бенефіціара, не відповідає умовам Гарантії.

Положеннями п. 9.3 Договору гарантії вказано, що у випадку невиконання/неналежного виконання Принципалом будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання від 1 (одного) до 30 (тридцяти) календарних днів включно, Принципал сплачує Банку-Гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1. виконання Принципалом зобов`язань за цим Договором (відшкодування суми Гарантійного платежу за гарантією, повернення кредитних коштів, сплати комісії Банку-Гаранту за надання Гарантії, виконання операції за наданими Гарантіями, сплати процентів за користування грошовими коштами, штрафних санкцій, інших платежів, забезпечуються: 6.1.1. порукою фізичної особи - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (надалі - Поручитель/Відповідач 2); порукою юридичної особи - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БУДІВЕЛЬНОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «САТУРН», ЄДРПОУ 37775362 (надалі - Поручитель/Відповідач 3).

29.08.2025 року з метою виконання зобов`язань Принципала за Договором гарантії, між Позивачем та Відповідачами 2 та 3, було укладено Договори поруки (надалі - Договір Поруки), а саме: Договір Поруки № 50092/1/ЮПОР-25 з ОСОБА_1 (Відповідач 2); Договір Поруки № 50092/2/ЮПОР-25 з ПП БВК «САТУРН» (Відповідач 3).

Умови договорів поруки є ідентичними.

Так, відповідно до п.1.1. Договорів поруки, в порядку та на умовах визначених цим договором Поручитель поручається перед Банком-Гарантом за виконання Відповідачем І/Принципалом, зобов`язань за Договором гарантії № 50092/ЮГ-25 від 29.08.2025р., що укладений між Банком-Гарантом та Відповідачем Принципалом, за умовами якого останній зобов`язаний у порядку, строки та на умовах встановлений Договором Гарантії повернути кошти у розмірі 118 692,81 ( сто вісімнадцять тисяч шістсот дев' яносто дві гривні 81 коп.) (код валюти платежу - 980 (гривня) UAH), сплатити проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у розмірі, строки і випадках, передбачених Договором гарантії.

Пунктами 1.2., 1.3. Договору поруки Поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Основного зобов`язання. У випадку внесення Принципалом та Банком-Гарантом змін та доповнень до Договору гарантії Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов`язання Принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У разі порушення Боржником, зобов`язань, передбачених Договором гарантії, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник.

До АТ «КБ ГЛОБУС» надійшла вимога № 44.2-44-1-1260 від 04.02.2026р. (SWIFT -повідомлення отримане 09.02.2026р.), про сплату коштів за гарантією виконання №5Р092 від 29.08.2025 року, що була надана на користь Бенефіціара (АТ «Укргазвидобування»), в розмірі 118 692,81 грн

16.02.2026 року АТ «КБ «ГЛОБУС» на користь Бенефіціара здійснив оплату гарантійного платежу за Банківською гарантією №50092 від 29.08.2025 року у розмірі 118 692,81 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 23744 від 16.02.2026 року.

18.02.2026 року Банком-Гарантом на адресу ТОВ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» було надіслано повідомлення (вих. № 1-395) в якому було вказано, що відповідно до умов укладеного Договору гарантії відбулась новація боргу (регресних вимог) - суми платежу за Гарантією у кредитні зобов`язання, а саме сума у розмірі 118 692,81 грн, яка була сумою невідшкодованого Принципалом Банку-Гаранту платежу за Гарантією, стала сумою наданого Кредиту строком на 180 ( сто вісімдесят) календарних дні включно зі сплатою процентів з розрахунку 21% (двадцять один) процентів річних від суми наданого Кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку. 1

18.05.2026 року Позивачем було направлено на адреси Відповідачів Вимоги про стягнення коштів в порядку регресу у розмірі 118 692,81 грн, а саме: вих. № 1192 на адресу ТОВ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» (Відповідач 1); вих. № 1-1193 на адресу ОСОБА_1 (Відповідач 2); вих. № 1-1194 на адресу ПП БВК «САТУРН» (Відповідач 3).

Позивач вказує, що Відповідачем 1 було здійснене часткове погашення боргу, однак станом на 04.08.2026р. заборгованість Відповідачів по Договору гарантії після новація боргу в кредитні зобов`язання становить 40 315,47 грн., яка включає в себе: строкова заборгованість по кредиту - 19 782, 16 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 19 782, 16 грн.; строкова заборгованість за нарахованими процентами - 751,18 грн.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно вказану вище заборгованість.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з виконанням гарантійних зобов`язань Банком перед Бенефіціаром та несплатою Принципалом суми регресу, внаслідок чого у зв`язку з новацією набули характеру кредитних відносин з обов`язком Принципала сплачувати проценти.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За положеннями ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частини 1-3 ст. 563 ЦК України).

Відповідно до статті 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань.

Приписами статті 1053 ЦК України передбачено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що Банк виконав умови Договору гарантії, здійснивши оплату гарантійного платежу за Банківською гарантією №50092 від 29.08.2025 року у розмірі 118 692,81 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 23744 від 16.02.2026 року.

При цьому. позивач на виконання умов Договору гарантії повідомив відповідача 1, що відповідно до умов укладеного Договору гарантії відбулась новація боргу (регресних вимог) - суми платежу за Гарантією у кредитні зобов`язання, а саме сума у розмірі 118 692,81 грн, яка була сумою невідшкодованого Принципалом Банку-Гаранту платежу за Гарантією, стала сумою наданого Кредиту строком на 180 ( сто вісімдесят) календарних дні включно зі сплатою процентів з розрахунку 21% (двадцять один) процентів річних від суми наданого Кредиту.

Водночас, як зазначив позивач та не спростовано матеріалами справи, Відповідачем 1 було здійснене часткове погашення боргу, станом на 04.08.2026р., за розрахунком позивача, заборгованість по Договору гарантії після новація боргу в кредитні зобов`язання становить 40 315,47 грн., яка включає в себе: строкова заборгованість по кредиту - 19 782, 16 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 19 782, 16 грн.; строкова заборгованість за нарахованими процентами - 751,18 грн.

Суд здійснив перевірку розрахунку суми заборгованості, який наданий позивачем, та зауважує, що вважає підтвердженими вказані суми заборгованості по кредиту та простроченої заборгованості по кредиту, строкової заборгованості за нарахованими процентами на підставі виписок Банку. При цьому зазначає, що нарахування процентів здійснено відповідно до погоджених сторонами правил нарахування. Докази спростування цього в матеріалах справи відсутні.

Доказів погашення заборгованості по кредиту та простроченої заборгованості по кредиту, строкової заборгованості за нарахованими процентами за Договором матеріали справи не містять.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вищезазначена заборгованість відповідача 1 перед позивачем за Кредитним договором підтверджена належними доказами, факт порушення відповідачем 1 зобов`язання за Договором гарантії належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем 1 не спростований.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення суми Гарантійного платежу за Договором гарантії №50092/ЮГ-25 від 29.08.2025 р. у розмірі 40 315,47 грн. (у тому числі строкова заборгованість по кредиту-19 782, 16 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 19 782, 16 грн.; строкова заборгованість за нарахованими процентами - 751,18 грн.) є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Водночас, як вже було встановлено, 29.08.2025 року з метою виконання зобов`язань Принципала за Договором гарантії, між Позивачем та Відповідачами 2 та 3, було укладено Договори поруки № 50092/1/ЮПОР-25 з ОСОБА_1 та № 50092/2/ЮПОР-25 з ПП БВК «САТУРН».

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов`язань за Договором гарантії як солідарні боржники.

Отже, з огляду на викладене та приписи ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, позивач має право вимагати стягнення наявної заборгованості за Договором гарантії солідарно з принципала/позичальника - відповідача-1 та поручителів - відповідача 2 та відповідача 3.

Відповідачі 2 та 3 відзиви на позовну заяву не подали, позовні вимоги не спростували, контррозрахунків не надали.

Таким чином, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача сум заборгованості за Договором гарантії є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідачі суду не надали.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за Договором гарантії №50092/ЮГ-25 від 29.08.2025 р. у розмірі 40 315,47 грн., яка включає в себе: строкова заборгованість по кредиту- 19 782, 16 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 19 782, 16 грн.; строкова заборгованість за нарахованими процентами - 751,18 грн., підтверджені документально, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідачів покладаються судові витрати по сплаті судового збору порівну в сумі 1109,33 грн.

Крім того, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві, позивач зокрема зазначив, що поніс витрати на оплату послуг з професійної правничої (правовоі) допомоги Адвоката у розмірі 9 000 грн. (дев`ять тисяч гривень), про що свідчать надані докази відповідно до норм ГПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного суду України від 22.12.2018 року у справі №826/856/18, від 22.06.2018 у справі №910/16953/16, від 23.01.2018 у справі №911/1355/17, від 29.03.2018 у справі №910/8443/17.

Між АТ "Комерційний банк "Глобус" та адвокатом Рибитвою О.А. укладено договір № 010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025.

Відповідно до п.1.1. вищевказаного договору, адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу з питань, що ставляться клієнтом, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що за надання послуг клієнт сплачує адвокату гонорар, виходячи з класифікації, досвіду і завантаженості адвоката, кількості годин, витрачених адвокатом на надання послуг клієнту, складності справи/завдання, обсягу наданих послуг/виконаних робіт, фінансового стану клієнта та іншої сторони (сторін) судового процесу, ціни позову (якщо підлягає грошовій оцінці), значимості справи для клієнта та впливу рішення суду на його репутацію та інші істотні обставини. Оплата послуг здійснюється клієнтом на підставі погодженого/підписаного сторонами акту приймання - передачі послуг у спосіб та у строки визначені у відповідному акті.

Ставка гонорару адвоката за послуги за 1 (одну) годину роботи складає 1500,00 грн (п. 3.2 договору).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи: копію договору № 010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025; копію довіреності від 01.07.2025; копію акту № 50092/ЮГ-25 прийому передачі послуг від 04.08.2026 за договором №010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025; копію платіжної інструкції №20437 від 04.08.2026 на суму 9 000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

З матеріалів справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, які є доведеними належним чином, складають 9000,00 грн.

Крім того, враховуючи імперативність положень ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виключно за клопотанням сторони, підстави для зменшення розміру витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи, відсутні, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідачів або клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позов на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, відсутність клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн (по 3000,00 грн з кожного).

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» (36000, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, кім. 302, ЄДРПОУ 39441984); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «САТУРН» (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2 Б, ЄДРПОУ 37775362) солідарно на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5) строкову заборгованість по кредиту у розмірі 19 782, 16 грн.; прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 19 782, 16 грн.; строкову заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 751,18 грн.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» (36000, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, кім. 302, ЄДРПОУ 39441984) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1109,33 грн., а також 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1109,33 грн., а також 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «САТУРН» (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2 Б, ЄДРПОУ 37775362) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1109,33 грн., а також 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.