Decision № 140701408, 09.10.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4740/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Чуйко О.О.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Владам-Юг (вул. Рюміна, 16, м. Миколаїв, 54029)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ультрастар (Чаплинське шосе, 7, м. Каховка (з), Херсонська обл., 74800)

про стягнення 1773619,88 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Беженару О.С.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Владам-Юг звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ультрастар, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 1773619,88 грн, з яких: 648534,37 грн основного боргу; 202427,83 грн інфляційних втрат; 372041,79 грн 30% річних; 550615,89 грн пені.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами дилерського договору від 22.11.2021 № 70 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

10.09.2026 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній наголосив на тому, що у спірних правовідносинах після початку тимчасової окупації м. Каховка поставка за видатковою накладною від 05.05.2022 № 534 здійснювались виключно на підконтрольній Україні території у місті Миколаєві, а тому відсутні підстави для врахування судом при вирішенні спору у цій справі висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23. Також позивач зазначив, що договір був укладений між сторонами до початку тимчасової окупації м. Каховка, часткове повернення товару відбулось на території Одеської області та станом на 05.05.2022 Каховська міська територіальна громада ще не мала офіційного статусу тимчасово окупованої території.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Владам-Юг було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 27.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Владам-Юг було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4740/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 21 грудня 2023 року о 14:30.

Ухвалою суду від 19.12.2023 судом було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

21.12.2023 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 15 січня 2024 року о 17:00.

Підготовче засідання 15.01.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 26.01.2024 судом було призначено підготовче засідання у справі на 16 лютого 2024 року о 16:00.

Підготовче засідання 16.02.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 26.01.2024 судом було призначено підготовче засідання у справі на 11 березня 2024 року о 15:00.

11.03.2024 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 04 квітня 2024 року о 14:00. Крім цього, ухвалою суду від 11.03.2024 суд витребував у Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) належним чином засвідчену копію додатку до податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Ультрастар (Чаплинське шосе, 7, м. Каховка (з), Херсонська обл., 74800, код ЄДРПОУ 43654338), який містить інформацію про операції з Товариством з обмеженою відповідальністю Владам-Юг (вул. Рюміна, 16, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 24790656) у період лютий, травень 2022 року та щодо яких були подані податкові накладні від 14.02.2022 № 77 та від 05.05.2022 № 36 (додаються).

04.04.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 22 квітня 2024 року о 15:40.

22.04.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 23.05.2024 о 16:00.

Ухвалою суду від 23.05.2024 суд зупинив провадження у справі № 916/4740/23 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 908/1162/23 у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою суду від 16.07.2026 судом було поновлено провадження у цій справі з 15.09.2026 та призначено у справі судове засідання на 15 вересня 2026 року о 14:00.

Судове засідання 15.09.2026 о 14:00 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 15.09.2026 судом було призначено судове засідання у справі на 09 жовтня 2026 року о 14:30.

У судовому засіданні 09.10.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Владам-Юг (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ультрастар (далі покупець або дилер) був укладений дилерський договір № 70 (далі договір; а.с. 23-31, т.1), згідно з підп. 2.1.1. п. 2.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність (поставити), а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, товар: насіння овочевих культур торгової марки «Clause».

За умовами підп. 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4. п. 2.1. договору орієнтовні номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару визначаються специфікаціями, які є невід`ємними частинами цього договору. Специфікації складаються постачальником, який визначає зміст останніх на власний розсуд (односторонньо) на звітний період та підписуються сторонами договору. В специфікаціях зазначається сумарний загальний обсяг закупівлі товару для дилера на відповідний звітний період в грошовій одиниці гривні із визначенням грошового зобов`язання в іноземній валюті євро. Обсяг закупівлі рекомендований в кількісному відношенні та асортименті викладається сторонами в додатку до договору, що іменується «Прогноз закупівель на звітний період» (а.с. 32-34, т.1). При цьому для визначення обов`язку з виконання дилером обсягу закупівлі та нарахування останньому бонусів береться до уваги виконання обсягу закупівлі в загальній сумі, зазначеній в специфікації. В специфікації також зазначаються й інші умови поставки згідно з цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору формування ціни товару для дилера здійснюється постачальником із 20-ти відсотковим її зменшенням від рекомендованої роздрібної ціни товару. У специфікаціях зазначаються ціни одиниць товару для дилера та РРЦ в грошовій одиниці гривні із зазначенням грошового еквівалента в іноземній валюті євро. Для подальшого формування документів, розрахунку між сторонами та виконання інших умов договору, що стосуються цін на товар за основу береться ціна в іноземній валюті євро, а її еквівалент у гривні вираховується у визначеному цим договором порядку. Ціна товару, що поставляється за замовленнями покупця, зазначається постачальником у рахунку та/або відповідній видатковій накладній і формується з ціни, визначеної у специфікації в іноземній валюті євро шляхом обчислення її еквіваленту в гривні за курсом постачальника на день формування відповідного рахунку, видаткової накладної. В разі поставки товару за умовами передплати, ціна товару, що вказується у видатковій накладній, дорівнює ціні товару, зазначеній у рахунку, що був виданий покупцеві для його оплати.

Пунктом 4.2. договору визначено, що вартість кожної окремої партії поставленого покупцеві товару визначається у видаткових накладних, а вартість договору складає загальна вартість фактично поставленого постачальником товару згідно з цим договором.

Відповідно до п. 5.1. договору передбачені наступні умови оплати товару за договором. Так, за кожну партію товару покупець здійснює оплату постачальнику на умовах передплати або відстрочки кінцевого розрахунку. Такі умови для покупця визначаються постачальником у специфікаціях до цього договору. Оплата за кожну партію товару на умовах відстрочки кінцевого розрахунку здійснюється покупцем в строк, визначений відповідними специфікаціями до цього договору. В разі прострочки покупцем оплати будь-яких платежів за договором більш ніж на 3 календарні дні, строк відстрочки розрахунку за всі в подальшому отримані партії товару не застосовується, товар поставляється виключно на умовах передплати його вартості, про що приймає рішення в односторонньому порядку постачальник та повідомляє про це покупця. Оплата вартості товару здійснюється покупцем у національній валюті гривні. Сторони домовились про використання при розрахунках за поставлений товар грошового еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті, що визначений специфікацією. У разі поставки товару на умовах відстрочки кінцевого розрахунку, сума, що підлягає сплаті постачальнику покупцем у гривнях за отриманий ним товар, визначається виходячи з цін, вказаних у відповідних специфікаціях та/або видаткових накладних в іноземній валюті євро за курсом євро до гривні, встановленим за середнім показником курсу продажу на міжбанківській валютній біржі за даними сайту https://minfin.com.ua: на день здійснення платежу або за курсом, зазначеним в рахунку на оплату товару, сформованому постачальником після задоволення замовлення покупця (обирається найнижчий курс із зазначених), в разі сплати повної вартості отриманого товару до сплину терміну відстрочки розрахунку, визначеного у відповідній специфікації до цього договору; - на день здійснення платежу в разі сплати вартості отриманого товару після спливу терміну відстрочки розрахунку, визначеного у відповідній специфікації до цього договору та збільшення курсу євро на день оплати; - на останній день строку платежу за товар (сплину терміну відстрочки розрахунку), визначеного у відповідній специфікації до цього договору або за курсом, зазначеним в рахунку на оплату товару, сформованому постачальником після задоволення замовлення покупця (обирається найвищий курс із зазначених), в разі сплати вартості отриманого товару після сплину терміну відстрочки розрахунку, визначеного у відповідній специфікації до цього договору та зниження курсу євро до гривні на оплати. Під збільшенням курсу сторони розуміють збільшення кількості гривневих одиниць за одну одиницю євро, а під зниженням навпаки. Покупець, розраховуючись за товар, самостійно обчислює суми, належні до сплати з врахуванням вищезазначеного курсу, та несе втрати, зазначені в цьому договорі, в разі невірного визначення суми, що підлягає оплаті постачальникові. Постачальник може направляти покупцеві рахунки для здійснення покупцем оплати за цим договором, в тому числі й сум неустойки, які повинні бути оплачені останнім. Отримані від покупця кошти постачальник зараховує в погашення прострочених платежів, неустойок, штрафних санкцій, процентів тощо на власний розсуд, не зважаючи на зазначене в платіжних документах призначення платежу.

Згідно з п. 5.3. договору незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення покупцем платіжних зобов`язань за цим договором, постачальник має право зарахувати оплати грошовими коштами, що надійшли від покупця, в оплату простроченої заборгованості та/або нарахованої постачальником неустойки. Порядок зарахування визначається постачальником в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.4. договору постачальник може в будь-який час надати покупцю акт(и) звірки взаєморозрахунків сторін за цим договором. Покупець зобов`язаний розглянути акт(и) та, за відсутності заперечень, впродовж 5 робочих днів підписати і повернути один примірник акту(ів) постачальнику або в цей же строк надати йому обґрунтовані письмові заперечення. До заперечень додається варіант акту(ів) звірки взаєморозрахунків покупця з розшифровкою зазначених у ньому сум. Неотримання постачальником підписаного акту(ів) або відповіді від покупця протягом такого терміну буде означати визнання покупцем своєї заборгованості (за її наявності) згідно з даними обліку постачальника.

Пунктом 6.3. договору визначено, що поставка товару покупцеві може здійснюватися постачальником будь-яким способом. Про спосіб та час отримання товару постачальник повідомляє покупця будь-яким доступним йому способом.

За умовами п. 6.4. договору покупець повинен забезпечити прийняття партії товару від постачальника або призначеного перевізника належним чином уповноваженими представниками покупця. Представники покупця, що отримують партію товару, зобов`язані підтвердити свої повноваження шляхом надання паспорту або іншого офіційного документу, що посвідчує особу, а також оригіналу довіреності, виданої на ім`я представника покупця для здійснення ним прийняття товару. Покупець (його уповноважений представник) зобов`язаний при прийнятті товару підписати товаросупровідні документи, зокрема видаткові накладні на товар та їх перші примірники передати постачальнику (його представнику) або представнику перевізника для його негайного направлення постачальнику. Разом з вказаними документами передаються і копії документів, які уповноважують особу на прийняття товару від постачальника. В разі невиконання вимог, зазначених в підпунктах 6.4.1., 6.4.2. договору, товар покупцеві не передається. Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та за якістю в момент підписання покупцем (його уповноваженим представником) видаткової накладної на відповідний товар.

У п. 8.1. договору сторони погоди умови щодо відповідальності сторін за порушення договору. Так, сторони дійшли згоди щодо вимог про стягнення неустойок (пені тощо) за цим договором строк позовної давності складає 3 роки. Сторони дійшли взаємної згоди, що пеня за цим договором нараховується протягом всього строку позовної давності, зазначеного в підпункті 8.1.3. договору, а відсотки до погашення боргу. У випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у цьому договорі та відповідних специфікаціях, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого товару. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 30 процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі, якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань є наслідком дії непереборної сили або випадку, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними силами (обставинами форс-мажору), а саме: пожежі, повені, землетрусу, страйку, масових безпорядків, війни, що роблять неможливим виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань. Обставини форс-мажору повинні бути документально підтверджені стороною, яка на них посилається. Підтвердженням можуть бути документи, видані Торговельно-промисловою палатою України, публікації в офіційній пресі або документи, видані іншим компетентним органом.

Відповідно до п. 10.1. договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, взятих на себе за даним договором та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 73-76, т.1), відповідач зареєстрований за адресою: Чаплинське шосе, 7, м. Каховка, Херсонська обл., а позивач (а.с. 71-72, т.1): вул. Рюміна, 16, м. Миколаїв, Миколаївська обл. При цьому останній реєстраційний запис про зміну місцезнаходження відповідача датований 30.12.2020 (а.с. 76, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 46-49, т.1), між сторонами була підписана специфікація № 1 до договору, яка містить умови щодо ціни товару у гривні, курс євро на дату підписання специфікації 30,2 грн та умови оплати 7 днів з моменту отримання товару.

Як пояснює позивач, на підставі вищевказаної специфікації № 1 позивачем була здійснена поставка відповідачу товару за видатковими накладними: від 14.02.2022 № 238 на суму 331696,00 грн (а.с. 86, т.1); від 05.05.2022 № 534 на суму 9765,12 грн (а.с. 18, т.1).

Також між сторонами була підписана специфікація № 3 до договору (а.с. 45, т.1), яка містить умови щодо ціни товару у гривні, загальну вартість товару 1601728,00 грн, курс євро на дату підписання специфікації 32,00 грн та умови оплати: 1) в 3-денний термін з моменту підписання специфікації покупець зобов`язався здійснити попередню оплату в розмірі 20% від загальної вартості товару з ПДВ, вказаної у специфікації, обчислену відповідно до п. 5.1. договору; 2) до 30 квітня 2022 року покупець здійснює оплату в розмірі 80% від загальної вартості товару з ПДВ, вказаної в цій специфікації, що залишились після оплати попередньої оплати, обчислену відповідно до п. 5.1. договору. Строк поставки за цією специфікацією визначений до 15 квітня 2022 року, базис поставки товару склад покупця, за адресою: Чаплинське шосе, 7, м. Каховка, Херсонська обл.

Як пояснює позивач, на підставі вищевказаної специфікації позивачем був поставлений відповідачу товару за видатковою накладною від 31.01.2022 № 152 на суму 1281382,08 грн (а.с. 17, т.1).

Як встановлено судом, подані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні від 14.02.2022 № 238 на суму 331696,00 грн та від 05.05.2022 № 534 на суму 9765,12 грн не містять підпису відповідача, оскільки, як пояснив позивач, примірники цих накладних не були повернуті з підписом відповідачем. Водночас, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів до суду від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшли відомості про суми податку на додану вартість, зазначені відповідачем у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та про податковий кредит з урахуванням його корегування (Д1) (а.с. 29-32, т.2), які містять відомості, зокрема, щодо декларування відповідачем господарських операцій з поставки товару у лютому 2022 року на суму 316960,02 грн з ПДВ та у травні 2022 року наа суму 9765,12 грн з ПДВ.

Далі, як встановлено судом, за вищевказаними накладними відповідачем було проведено оплату товару на загальну суму 540197, грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (а.с. 13-16, 35, т.1): від 14.02.2022 на суму 190197,00 грн; від 19.09.2022 на суму 100000,00 грн; від 27.09.2022 на суму 100000,00 грн; від 11.10.2022 на суму 100000,00 грн; від 03.01.2023 на суму 50000,00 грн. Крім цього, як пояснює позивач, 20.06.2022 відповідач здійснив часткове повернення товару на суму 434111,83 грн, що не заперечено відповідачем.

При цьому, в матеріалах справи наявний підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за договором (а.с. 12, т.1), який містить відомості щодо всіх вищевказаних видаткових накладних, проведених відповідачем оплат та здійсненого часткового повернення товару. За даними цього акту, сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем за договором в сумі 648534,37 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не оплатив у повному обсязі вартість отриманого від позивача за договором товару, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Так, в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до стягнення: 648534,37 грн основного боргу; 202427,83 грн інфляційних втрат; 372041,79 грн 30% річних; 550615,89 грн пені. Розрахунок інфляційних втрат, пені та відсотків річних позивач здійснив по кожній накладній окремо та з урахуванням проведених операцій з оплати та повернення товару, а саме (а.с. 37-43, т.1):

- за накладною від 14.02.2022 № 238: пеня та відсотки річних за період з 22.02.2022 по 23.10.2023; інфляційні втрати за період з березня 2022 року по вересень 2023 року;

- за накладною від 05.05.2022 № 534: пеня та відсотки річних за період з 13.05.2022 по 23.10.2023; інфляційні втрати за період з травня 2022 року по вересень 2023 року;

- за накладною від 31.01.2022 № 152: пеня та відсотки річних за загальний період з 01.05.2022 по 23.10.2023; інфляційні втрати за загальний період з травня 2022 року по вересень 2023 року.

Відповідач контррозрахунок суду не подав.

Щодо наявності у спірних відносинах форс-мажорних обставин сторонами не заявлялось і докази не подавались.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України (чинній до 28.08.2025) визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон), в редакції до 07.05.2022, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону в редакції з 07.05.2022 та чинній на цей час, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Частина 3 статті 1 Закону містила наступні редакції: з 20.03.2022: дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; з 03.12.2022: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України; з 06.05.2023 та станом на даний час: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 2 Закону передбачено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 21.11.2021, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 20.03.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 07.05.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, в чинній редакції, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону, в редакції з 21.11.2021, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону, в редакції з 21.11.2021, під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 13-1 Закону, в редакції з 21.11.2021, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду - виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду - виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13-1 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону, в редакції з 21.11.2021, фізичним особам дозволяється переміщення на тимчасово окуповану територію та з такої території особистих речей у ручній поклажі та супроводжуваному багажі. Перелік і обсяги (вартість/вага/кількість) обмежених або заборонених до переміщення через адміністративну межу, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону, в редакції з 20.03.2022, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду - виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду - виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону, в чинній редакції з 07.05.2022, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в`їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в`їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України від 24.02.2022 №2102-IX. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, внаслідок чого останній триває до теперішнього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією територію Каховської міської територіальної громади Херсонської області включено до переліку територій України тимчасово окупованих Російською Федерацією з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, в редакції з 16.01.2025, установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, а також затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Щодо Каховської міської територіальної громади Херсонської області перелік містить ідентичні дані з тими, які вказані у переліку, затвердженому наказом від 22.12.2022 № 309.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позиція суду

Як встановлено судом, між сторонами у справі на підставі договору від 22.11.2021 № 70 виникли договірні відносини, за якими позивач зобов`язався поставляти відповідачу товар, а відповідач, у свою чергу, приймати поставлений товар та сплатити його вартість у строки, визначені договором.

Судом встановлено, що на підставі договору позивачем у спірних правовідносинах було здійснено відповідачу поставку товару за видатковими накладними: від 31.01.2022 № 152 на суму 1281382,08 грн, від 14.02.2022 № 238 на суму 331696,00 грн та від 05.05.2022 № 534 на суму 9765,12 грн.

Водночас, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.

Так, ст. 13 Закону передбачено, що здійснення господарської діяльності, зокрема, юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України, а правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним, при цьому на такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією територію Каховської міської територіальної громади Херсонської області було включено до переліку територій України тимчасово окупованих Російською Федерацією з 24.02.2022. Далі, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, а також затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Щодо Каховської міської територіальної громади Херсонської області перелік містить ідентичні дані з тими, які вказані у переліку, затвердженому наказом від 22.12.2022 № 309.

У постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що правовий статус тимчасово окупованої території рф у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Ураховуючи наведене, об`єднана палата виснувала про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Як встановлено судом, місцезнаходженням відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час спірних правовідносин було м. Каховка Херсонської області. Факт окупації м. Каховка з 24.02.2022 є загальновідомим і не потребує окремого доказування при розгляді цієї справи. З урахуванням наведеного, суд зазначає, що здійснення сторонами поставки товару за видатковою накладною від 05.05.2022 № 534 на суму 9765,12 грн не відповідає вимогами ч. 2 ст. 13 Закону №1207-VII, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за цією накладною не підлягають задоволенню судом. При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що поставка фактично мала місце у місті Миколаїв, адже такі твердження не підтверджені належними доказами та не спростовують факту порушення сторонами вищевказаних вимог Закону та наслідків такого порушення.

Водночас, оскільки поставка товару за іншими видатковими накладними мала місце до дати тимчасової окупації Каховської міської територіальної громади Херсонської області, а в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем повної оплати отриманого товару, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 638769,25 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу, суд зазначає таке.

Так, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Судом встановлено, що сторони погодили порядок зміни ціни товару шляхом перерахунку (коригування) ціни, і це є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору. Таким чином, грошові зобов`язання у спірних правовідносинах хоч і виражені у національній валюті, проте прив`язані до еквіваленту в іноземній валюті.

Суд зазначає, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривні з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, про що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, у постанові від 06 червня 2023 року у cправі № 916/1223/22.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у спірних правовідносинах не підлягають задоволенню судом.

Водночас, враховуючи, що бездіяльність відповідача у виді несплаті повної вартості отриманого від позивача товару, суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позивач правомірно заявив до стягнення пеню та відсотки річних. Водночас, враховуючи, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково, судом здійснено власний розрахунок спірних сум на суму боргу у розмірі 638769,25 грн в межах визначеного позивачем періоду та з урахуванням дат і сум зарахованих погашень, за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірними сумами пені та відсотків річних є 543891,07 грн та 367795,96 грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення за ініціативою суду сум пені та відсотків річних, що заявлені до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру штрафних санкцій, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати відповідних сум. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Між цим, у постанові від 18.03.2020 справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Тобто, таке право (на зменшення розміру неустойки, штрафу, процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду.

Вищевказаного висновку ВПВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому ВПВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

В цей же час, у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду, для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Отже, вирішуючи питання щодо зменшення сум пені та відсотків річних у цій справі суд враховує, що: матеріали справи не містять доказів, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання у спірних відносинах; загальна сума нарахувань є значно більшою, ніж сума основного боргу; місцезнаходженням відповідача згідно з ЄДР є територія, яка перебуває під тимчасовою окупацією рф. З іншого боку суд враховує, що: суб`єкти господарювання мають добросовісно виконувати власні зобов`язання; прострочення виконання зобов`язання у спірних правовідносинах є тривалим; матеріали справи не містять доказів щодо майнового стану як позивача, так і відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає справедливим зменшити розмір пені та відсотків річних, що підлягають стягненню з відповідача, на 80%, що буде оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, не буде лягати непомірним тягарем для боржника і не буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Владам-Юг до Товариства з обмеженою відповідальністю Ультрастар слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 638769,25 грн, пеню в сумі 108778,21 грн та відсотки річних в сумі 73559,19 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 18605,48 грн, при цьому зменшення судом за власною ініціативою розміру пені та відсотків річних на розмір судового бору не впливає.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ультрастар (Чаплинське шосе, 7, м. Каховка (з), Херсонська обл., 74800, код ЄДРПОУ 43654338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Владам-Юг (вул. Рюміна, 16, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 24790656) основний борг в сумі 638769 грн 25 коп, пеню в сумі 108778 грн 21 коп, відсотки річних в сумі 73559 грн 19 коп та судовий збір в сумі 18605 грн 48 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя Д.О. Бездоля