Decision № 140700233, 16.10.2026, Voznesensk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 473/2391/26

РІШЕННЯ

іменем України

"16" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 30 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №7987322.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби у розмірі 4 000 грн зі строком користування коштами протягом 15 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 15 грудня 2019 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту (800 грн), а також в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні комісію у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту.

У разі порушення позичальницею зобов?язань остання зобов?язалася сплачувати проценти протягом 60 днів з дня закінчення строку кредитування та сплатити кредитодавцю пеню у розмірі 2 % від суми невиконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення.

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №7987322 від 30 листопада 2019 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 15 800 грн, в тому числі:

-прострочена заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-прострочена заборгованість за процентами 9 000 грн;

-прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 800 грн;

-нарахована пеня 2 000 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій позовні вимоги визнала частково в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту). Проти решти вимог заперечувала, вказуючи на те, що нарахована заборгованість за процентами, комісією є завищеною, а неустойка (пеня) нарахована незаконно. Також вказувала на завищений розмір нарахованих позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що 30 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №7987322.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби у розмірі 4 000 грн зі строком користування коштами протягом 15 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 15 грудня 2019 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту (800 грн), а також в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні комісію у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту.

У разі порушення позичальницею зобов?язань остання зобов?язалася сплачувати проценти протягом 60 днів з дня закінчення строку кредитування та сплатити кредитодавцю пеню у розмірі 2 % від суми невиконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення.

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №7987322 від 30 листопада 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Мілоан». В подальшому права первісного кредитора перейшли до позивача.

Матеріалами справи, а саме відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 10 серпня 2026 за вих. №20.1.0.0.0/7-260730/29457-БТ (а.с. 61) підтверджено виконання кредитодавцем своїх зобов?язань перед позичальницею.

Однак позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на 14 квітня 2026 року їй нараховано заборгованість у загальному розмірі 15 800 грн, в тому числі:

-прострочена заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-прострочена заборгованість за процентами (за період з 30 листопада 2019 року до 13 лютого 2020 року) 9 000 грн;

-прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 800 грн;

-нарахована пеня 2 000 грн.

Нарахування щодо кредиту (тіла кредиту) та комісії за надання кредиту повністю узгоджуються з умовами договору.

Що стосується процентів за користування кредитом, то вони нараховані відповідно до узгодженої в договорі процентної ставки, однак частково поза межами встановленого строку кредитування.

Зокрема, згідно п.п. 1.3, 1.4 кредитного договору строк користування коштами встановлений у 15 днів, термін повернення кредиту - до 15 грудня 2019 року.

Проте кредитодавець здійснював нарахування процентів до 13 лютого 2020 року, що суперечить умовам договору в частині визначеного строку кредитування.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що у кредитному договорі, зокрема в п. 2.3 договору сторони узгодили можливість пролонгації строку кредитування, проте обов`язковою умовою такої пролонгації є сплата комісії та частини заборгованості. У той же час, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів вчинення позичальницею цих дій до закінчення строку кредитування. Водночас, п. 2.2.3 договору про можливість нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування протягом 60 днів не узгоджується з вимогами закону та вищевказаною постановою Великої Палати Верховного Суду.

Тому до стягнення підлягають проценти за період з 30 листопада 2019 року до 15 грудня 2019 року у розмірі (згідно розрахунку заборгованості) 1 800 грн.

Що стосується нарахованої неустойки, то в цій частині суд зазначає, що на момент нарахування пені та передачі позивачу прав вимоги Цивільний кодекс України не містив заборон або обмежень на нарахування неустойки на період дії особливого стану, з інших причин, а тому доводи про неправомірність нарахування неустойки є безпідставними.

За встановленого, вказана неустойка підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (згідно розміру задоволених вимог) також слід стягнути 1 449,14 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», про надання правової (правничої) допомоги з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, всього на суму 8 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодуванню підлягають лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 400 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236; р/р № НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Кредитним договором №7987322 від 30 листопада 2019 року, що утворилася станом на 14 квітня 2026 року, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень; прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 30 листопада 2019 року до 15 грудня 2019 року) у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень; прострочену заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 800 (вісімсот) гривень, нараховану пеню за порушення умов договору у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а всього в загальному розмірі 8 600 (вісім тисяч шістсот) гривень, а також 3 849 (три тисячі вісімсот сорок дев`ять) гривень 14 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв