Court ruling № 140697583, 15.10.2026, Smyla City and District Court of Cherkasy Oblast

Номер справи 703/6844/24

1-кп/703/181/26

УХВАЛА

15 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України,

у с т а н о в и в :

У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_8 заявлене клопотання про скасування арешту автомобіля «Хюндай», на іноземній реєстрації, номер НОМЕР_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що даний автомобіль фактично перебував у його користуванні, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та був арештований слідчим суддею з метою його збереження як речового доказу. Автомобіль придбаний на його ім`я як військовослужбовця, за його готівкові кошти, через припинення військової служби та здійснення кримінального провадження, право власності чи право користування на нього не оформлені. На даний час він має потребу у використанні автомобіля для ведення селянського господарства. З автомобілем не проводиться жодних процесуальних дій, він не має доказового значення для кримінального провадження, тому в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Сторона обвинувачення, позицію якої підтримано представником потерпілого, проти задоволення клопотання заперечувала. Позиція прокурора мотивована тим, що автомобіль 11.09.2024 визнаний речовим доказом, тому на нього ухвалою слідчого судді від 12.09.2024 накладений арешт. На час вилучення 11.09.2024 автомобіль перебував у фактичному користуванні іншого обвинуваченого, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_16 . У разі ухвалення обвинувального вироку, автомобіль може бути конфіскований у власність держави.

Розглянувши заявлене клопотання та заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для його вирішення, суд приходить до наступного.

11.09.2024 по вул. Перемоги в м. Сміла, при проведені огляду місця події, виявлено та вилучено автомобіль «Хюндай Санта Фе» на іноземній реєстрації, номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Постановою слідчого від 11.09.2024 вказаний автомобіль разом із приналежностями визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні№42024252230000057.

Слідчим суддею Смілянського міськрайонного суду 12.09.2024 в справі №703/4958/24, провадження 1-кс/703/782/24 постановлено ухвалу, якою накладений арешт на автомобіль «Хюндай Санта Фе» на іноземній реєстрації, номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , разом із приналежностями - ключем з іммобілайзером та документами закордонного зразка.

З ухвали, розміщеної в ЄДРСР, слідує, що вказаний автомобіль використовувався ОСОБА_8 та фактично належав ОСОБА_7 , арешт накладений на нього слідчим суддею в присутності ОСОБА_8 , як підозрюваного, із метою зберігання як речового доказу в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до висновку ВС, висловленого у постанові від 30.10.2019 у справі №683/2694/16-ц, право власності на транспортні засоби виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів, зокрема, й автомобілі всіх типів, марок і моделей. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Сторонами кримінального провадження не заперечувалося відсутності зареєстрованого права власності на автомобіль на території України, а захист обвинуваченого ОСОБА_8 посилався на фактичне володіння останнього вказаним автомобілем та що такий придбаний на його власні кошти.

Будь-яких документів на підтвердження даних обставин стороною захисту не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Отже, у кримінальному провадженні майно перебуває під арештом до його скасування. Водночас, відповідно до ст. 174 КПК України суд вправі скасувати арешт тільки з підстав того, що арешт було накладено необґрунтовано або у подальшому його застосуванні відпала потреба.

КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як засобу забезпечення кримінального провадження, припиняється. Однак логічне тлумачення відповідної норми, дає підстави зробити висновок, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які було накладено арешт.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).

В судовому засіданні стороною обвинувачення не заперечувалося, що потреба у вчиненні будь-яких процесуальних дій із використанням вилученого автомобіля відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З вказаної вище ухвали встановлено, що арешт на майно накладений за клопотанням сторони обвинувачення, з метою забезпечення його збереження як речового доказу, полягає в обмеженні повноважень на його користування, розпорядження та відчуження.

За ч. 1, 2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ч. 6 ст. 96-2 КК України).

Згідно із ч. 1 тієї ж статті, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Ураховуючи те, що у санкції ч. 2 ст. 296 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_8 передбачено покарання у виді позбавлення волі, а також виходячи з положень ч. 1 ст. 96-1 КК, за загальним правилом, спеціальна конфіскація в даному кримінальному провадженні може бути застосована, однак конфіскація майна як покарання - не передбачене.

Тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації - гроші, цінності тощо, та чи вирішувалося питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації (постанова ВС від 01.10.2019 у справі №760/5853/18).

При цьому необхідно встановити підстави, наведені ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Згаданих обставин в даному кримінальному провадженні щодо автомобіля «Хюндай Санта Фе» на іноземній реєстрації, номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , не встановлено, а накладення на нього арешту як на речовий доказ не означає із необхідністю, що такий має бути конфіскований.

Стороною обвинувачення не наведено підстав вважати, що користувачем арештованого автомобіля була інша особа, окрім ОСОБА_8 , на підставі усного дозволу якого автомобіль правомірно використовував ОСОБА_16 .

Відповідно до правового висновку, сформульованого ВС в постанові від 27.04.2021 у справі №520/1470/18, сама лише відсутність у Державному реєстрі відомостей про власника майна, щодо якого було заявлено клопотання про його спеціальну конфіскацію, не свідчить про те, що майно взагалі не має власника та є безхазяйним. Встановлення власника майна напряму пов`язане із можливістю застосування спеціальної конфіскації до такого майна.

Відомості про власника, законного користувача спірного рухомого майна в даному випадку відсутні.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу, що арешт на рухоме майно, за відсутності відомостей про зареєстровані права щодо нього, накладений з метою його збереження саме як речового доказу, автомобіль власникові чи законному користувачу не повернутий, що обмежує право власника чи законного користувача на мирне володіння майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, приймати рішення на даній стадії провадження щодо наявності підстав для його конфіскації чи спеціальної конфіскації, суд позбавлений можливості.

Однак зважаючи на викладені вище висновки, за відсутності належної інформації про власника, законного користувача автомобіля, та як наслідок, встановлення підстав для застосування покарання чи заходів кримінально-правового характеру, суд не вважає за можливе скасувати арешт повністю, знявши накладені слідчим суддею обмеження щодо заборони користування арештованим майном, розпорядження ним або його відчуження.

За встановлених обставин арешт слід скасувати частково, а саме в частині заборони користування автомобілем, для чого останній, разом із приналежностями, що вилучені з ним, а саме ключем з іммобілайзером та документами закордонного зразка, передати ОСОБА_8 на відповідальне зберігання, з можливістю використання, решту обмежень - залишити чинними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 100, 170, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати заборону користування автомобілем «Хюндай Санта Фе» на іноземній реєстрації, номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , передавши його на відповідальне зберігання ОСОБА_8 .

В решті ухвалу слідчого судді від 12.09.2024 про накладення арешту на автомобіль «Хюндай Санта Фе» на іноземній реєстрації, номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 в справі №703/4958/24, провадження 1-кс/703/782/24 - залишити без змін.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані разом із апеляційною скаргою на вирок суду.

Повний текст ухвали складений 19.10.2026.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3