Decision № 140697572, 16.10.2026, Smyla City and District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 707/3043/26

2/703/3166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

13.08.2026 до Смілянського міськрайонного суду за підсудністю надійшла справа за позовом АТ «КБ «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2021 між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту для фізичних осіб, шляхом подачі позичальником заяви-анкети про приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування. Указаний договір є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України. У заяві-анкеті позичальником зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування та графік погашення заборгованості за споживчим кредитом, а саме сума кредиту 14711,69 грн, комісія за смс інформування 499,00 грн; строк кредитування - 36 місяців із 28.12.2021 до 27.12.2024; пільговий період 12 місяців з 28.12.2021 до 28.12.2022; комісія за управління кредитом 3,00%, розмір процентної ставки 0,00001%, реальна процентна ставка 62,99%, загальна вартість кредиту 25304,09 грн.

Станом на 01.05.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 21520,04 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом 12251,69 грн, простроченої заборгованості за процентами 9268,35 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, позивач звернувся до суду та просить стягнути вказану заборгованість та розподілити судові витрати.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення через відсутність адресата за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань за кредитним договором.

25.12.2021 ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви №41647160 приєднався до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус». За змістом заяви сума кредиту 14711,69 грн; сума оплати товару 13012,90 грн; разова комісія банку 1199,79 грн; комісія за смс-інформування 499,00 грн; строк кредитування - 36 місяців із 28.12.2021 до 27.12.2024; пільговий період 12 місяців з 28.12.2021 до 28.12.2022; комісія за управління кредитом 3,00%, розмір процентної ставки 0,00001%, реальна процентна ставка 62,99%, загальна вартість кредиту 25304,09 грн.

Підписанням вказаної заяви позичальник акцептував Публічну пропозицію АТ «КБ «Глобус» на укладення Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування, підтвердив обізнаність зі змістом Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення вартості кредиту для споживача, що розміщені на сайті банку, висловив волевиявлення на відкриття рахунку, поточного рахунку, надав згоду на використання власноручного підпису або його аналогу у вигляді ОТР-пароля в мобільному додатку, при здійсненні операцій за всіма рахунками на його ім`я, а також використання аналогу підпису уповноважених осіб банку.

Відповідно до графіка платежів, позичальник зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту щомісячними ануїтетними платежами в період із 28.01.2022 до 27.12.2024.

На підтвердження правовідносин, що виникли між сторонами, до позовної заяви додано роздрукований примірник Публічної пропозиції АТ «КБ «Глобус» на укладення договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в редакції, що затверджена рішенням правління №191 від 23.11.2021; заяву-анкету на приєднання до Договору від 25.12.2021; паспорт споживчого кредиту від 25.12.2021.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що між АТ «КБ «Глобус» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником 25.12.2021 із урахуванням вимог ст. 634, 638, 641-642 ЦК України укладений кредитний договір.

Позивачем надано ОСОБА_1 кредит в користування в сумі 11997,90 грн, що підтверджується меморіальним ордером №583 від 29.12.2021.

На підтвердження заборгованості та її розміру, АТ «КБ «Глобус» надано розрахунок заборгованості за період із 28.12.2021 до 30.04.2026.

Згідно з наданим суду розрахунком, відповідач станом на 01.05.2026 має прострочену заборгованість в розмірі 12251,69 грн, а також нараховано 9268,35 грн заборгованості за комісією із управління кредитом. Заборгованість нарахована за період із 28.12.2021 до 29.08.2024, що не перевищує погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно із списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням, з метою досудового врегулювання спору позивачем направлено вимогу на адресу ОСОБА_1 про погашення заборгованості від 07.05.2026 про сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 21520,04 грн, що боржником залишена без реагування.

При цьому оцінюючи відомості, що містяться в розрахунку заборгованості в сукупності із даними кредитного договору, суд приходить до переконання, що договір, укладений ОСОБА_1 із АТ «КБ «Глобус» за своєю суттю є безпроцентним. Із розрахунку не вбачається нарахування позичальникові процентів за користування кредитом, відповідні графи щодо застосовуваної процентної ставки та нарахування процентів містять записи із зазначенням «0,00».

Відповідно до кредитного договору, процентна ставка передбачена як фіксована, 0,00001% річних, а в графіку платежів не передбачено зарахування внесених позичальником платежів на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Водночас, умовами кредитного договору погоджено застосування процентної ставки 50% річних у разі невиконання зобов`язання із повернення кредиту. Вказана процентна ставка застосовується, а заборгованість нараховується на прострочене тіло кредиту з дати її виникнення до повного погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (позикою) припиняється. Права та інтереси кредитодавця (позикодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З наданого розрахунку не вбачається нарахування процентів за неправомірне користування кредитом відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

За таких умов частина заборгованості в сумі 9268,35 грн, що її просить стягнути із ОСОБА_1 позивач, не є заборгованістю за процентами за користування кредитом чи процентами річних, що нараховані за невиконання грошового зобов`язання.

З розрахунку заборгованості слідує, що названа сума нарахована як комісія за управління кредитом в період із 31.01.2023 до 02.10.2024, стягнення заборгованості за комісією позивач не просить.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру банком надано виписку про рух коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_1 за період з 28.12.2021 до 01.05.2026. Випискою підтверджується, що відповідач користувався кредитними коштами та періодично вносив платежі на погашення заборгованості, з метою повернення суми кредиту, однак в повному обсязі власних зобов`язань не виконав, допустивши виникнення боргу в сумі 12251,69 грн.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже надана банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 в справі №278/2177/15-ц: виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, за ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова ВС від 13.03.2024 №725/3821/23).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Аналізуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір в порядку, передбаченому ст. 634, 638, 641-642 ЦК України. Банком надано позичальникові грошові кошти в користування та останній вчиняв такі дії, однак не вносив достатньої суми грошових коштів на погашення заборгованості. Розмір заборгованості за сумою кредиту підтверджений первинними банківськими документами, що є належними та допустимими. При цьому банком не доведено наявності в позичальника боргу за процентами за користування кредитом чи процентами річних, відтак позовна вимога в даній частині є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За платіжною інструкцією від 08.07.2026 №8 позивачем сплачено 3328,00 грн судового збору, що мають бути стягнуті із відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки останнім не наведено обставин та не надано документів, що підтверджують наявність в нього пільг щодо сплати судового збору.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правнича допомога АТ «КБ «Глобус» надавалася на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №010725 від 01.07.2025, укладеного з адвокатом Рибитвою О.О., відповідно до п. 3.2 вказаного договору, ставка гонорару адвоката за послуги за 1 годину роботи складає, 1500 грн. Сторони погодили, окрім гонорару адвоката за послуги, за кожне судове рішення на користь банку клієнт сплачує адвокату гонорар успіху, який встановлюється у розмірі 3000 грн.

Відповідно до акту №41647160 прийому-передачі послуг за договором №01.07.2025 від 01.07.2025, складеного 07.07.2026 вартість послуг складає 7500,00 грн.

Позивачем сплачено 7500,00 гривень за надання професійної правової допомоги згідно договору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №10964 від 08.07.2026.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_2 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, §268).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 2500,00 грн, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів не є значним), що підлягають стягненню із відповідача, враховуючи при цьому, що позовні вимоги задоволені частково.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за кредитним договором у сумі 12251,69 грн, а також 1894,63 грн судового збору та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 16646 (шістнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн 32 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», місцезнаходження юридичної особи м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 16.10.2026.

Суддя І.В. Овсієнко