Decision № 140697556, 19.10.2026, Smyla City and District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 703/5285/26

2/703/3096/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 21 411 грн. 48 коп. боргу за кредитним договором з підстав невиконання його умов.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 вересня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949, відповідно до якого ТОВ «ФК «Форза» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 5629 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності.

Відповідачка в подальшому проводила повне або часткове погашення нарахованих процентів за користування кредитом, внаслідок чого неодноразово оформляла пролонгацію кредиту, зокрема: 02 жовтня 2020 року та 30 жовтня 2020 року оформила пролонгацію кредиту, що передбачена п. 5 Договору позики, та в подальшому продовжила користування коштами в розмірі 5629,00 грн. до 29 листопада 2020 року.

ТОВ «ФК «Форза» свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачці позику у розмірі визначеному договором, проте відповідачка свої зобов`язання не виконала, не повернула позику та відсотки за користування нею і має заборгованість в сумі 21411 грн 48 коп., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 5629 грн 00 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 2026 грн 50 коп., залишок заборгованості за процентами за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 до 28.09.2021) в сумі 12665 грн 25 коп.; інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором за період з 30.11.2020 до 23.02.2022) в сумі 1090 грн 73 коп.

30 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Форза» відступило ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» право вимоги до боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949 від 03 вересня 2021 року.

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 20160 грн 05 коп., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 5300 грн 00 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 1908 грн 06 коп., залишок заборгованості за процентами за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 до 28.09.2021) в сумі 11925 грн 00 коп.; інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором за період з 30.11.2020 до 23.02.2022) в сумі 1026 грн 99 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2026 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідача встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву. Також витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» інформацію по банківській картці ОСОБА_1 .

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідачка у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідачки не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949 (далі договір), відповідно до якого ТОВ «ФК «Форза» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 5629 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, строком з 03 вересня 2020 року по 02 жовтня 2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,11% в день, процентна ставка в день у разі користування кредитом поза межами строку дії договору становить 2,50%.

Відповідно до п. 3.1 договору товариство на умовах цього договору та правил надає клієнту грошові кошти у сумі визначеній п. 5 договору, а клієнт в свою чергу зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3 даного договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисто цілі.

У п. 4.3 договору зазначено, що клієнт зобов`язаний погасити заборгованість не пізніше останнього дня дії договору, зазначеного у розділі 5 цього договору.

Договір та зміни до нього укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладанням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов`язаних із його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті товариства, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом (п.4.1.).

Відповідно до п. 5.1 договору порядок надання кредиту визначено безготівковим шляхом.

Відповідно до заяви формуляр про акцептування оферти ОСОБА_1 погодилася та прийняла пропозицію ТОВ «Фінансова компанія «Форза» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту, при цьому договір разом із графіком платежів до нього та паспортом споживчого кредиту є аналогічними умовами підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «s832654s», що свідчить про її ознайомлення із умовами договору та їх погодження.

Сторонами погоджено, що під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування кредитом поза межами строку дії договору (пп. 13 п. 5 договору) маються на увазі проценти у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Додатком до Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949 від 03.09.2020 сформовано графік платежів, відповідно до якого сторонами погоджено суму кредиту в розмірі 5629,00 грн, період користування 30 днів.

Додаток до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949 від 03.09.2020 підписано відповідачкою електронним підписом f580372w.

Також відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту у якому зазначена інформація про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

З наданих АТ «Ощадбанк» відомостей щодо руху коштів по картці ОСОБА_1 (виписки по рахунку) вбачається, що в установі банку на її ім`я відкрито рахунок до якого емітовано банківську картку № НОМЕР_1 на яку було зараховано кредитні кошти .

30 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Форза» відступило ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» право вимоги до боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за договором № 00020091949 від 03 вересня 2020 року.

Згідно із платіжним дорученням № 279 від 05.07.2021 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Форза» 400000,00 грн. згідно із договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021.

Згідно із платіжним дорученням № 282 від 14.07.2021 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Форза» 84618,00 грн. згідно із договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00020091949 від 03 вересня 2020 року у сумі 7655 грн 50 коп.

09 липня 2021 року на адресу ОСОБА_1 складено повідомлення про зміну кредитора на підставі вказаного договору факторингу та наявність заборгованості.

З досудової вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що станом на 30 червня 2021 року сума боргу складає 7655 грн 50 коп.

Зі складеного позивачем, до уточненої позовної заяви, детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що станом на 29 липня 2026 року вона має заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949 від 03.09.2020 у розмірі 20160 грн 05 коп., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 5300 грн 00 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 1908 грн 06 коп., залишок заборгованості за процентами за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 до 28.09.2021) в сумі 11925 грн 00 коп.; інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором за період з 30.11.2020 до 23.02.2022) в сумі 1026 грн 99 коп.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Частиною 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексуУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд зауважує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21).

Підстав вважати, що вказаний кредитний договір не був підписаний відповідачкою у суду немає та відповідачкою зворотного не доведено.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Обставини справи свідчать про те, що позивач довів належними та достатніми доказами, що ТОВ «ФК «Артеміда -Ф» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00020091949 від 03.09.2020.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Згідно ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що відповідачка зобов`язання по погашенню боргу по кредиту не виконала, тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда Ф» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в частині основної суми боргу у розмірі 5300 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Так, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладено правові висновки про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Представник позивача у позовній заяві стверджує, що відповідачка двічі оформляла пролонгацію договору позики, зокрема 02 та 30 жовтня 2020 року з кінцевою датою погашення кредиту 29 листопада 2020 року.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження пролонгації договору позики до 29 листопада 2020 року.

Так, п.5.1 договору позики та графіком платежів, який є додатком до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949 від 03.09.2020, який містить електронний підпис ОСОБА_1 , погоджено сторонами строк позики 30 днів.

Пунктом 4.1 договору позики передбачено, що договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором).

Таким чином, на підтвердження пролонгації строку договору позики представнику позивачу необхідно надати письмовий документ з накладенням електронних підписів сторін.

Долучені представником позивача графіки платежів, які є додатками до договорів про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949.1 від 02.10.2020, № 00020091949.2 від 30.10.2020, не містять електронних підписів відповідачки у зв`язку з чим не можуть уважатись належними доказами пролонгації Договору позики.

Крім того, матеріали справи не містять самих договорів про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020091949.1 від 02.10.2020, № 00020091949.2 від 30.10.2020.

З урахуванням наведеного, враховуючи вимоги ч.8 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», стягненню з відповідача підлягає заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 1874 грн 00 коп., відповідно до строку дії договору 30 днів та розміру процентної ставки 1,11 % в день.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда - Ф» заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за договором позики № 00020091949 від 03.09.2020 в розмірі 1874 грн 00 коп.

Також, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» пред`явило вимогу до ОСОБА_1 про стягнення не лише заборгованості за тілом та відсотками за договором позики, а й інфляційних втрат та відсотків за користування кредитними коштами за межами строку дії договору, право нараховувати які передбачено ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору.

Так, за умовами пункту 5 договору позики сторони погодили нарахування процентної ставки в день у разі прострочення у розмірі 2,50 %.

Також, сторонами погоджено, що під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування кредитом поза межами строку дії договору (пп. 13 п. 5 договору) маються на увазі проценти у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові у справі №922/3578/18 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 ЦК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відтак суд уважає, що при вирішенні даного спору слід виходити з того що визначена процентна ставка у розмірі 2,50% на день за своєю правовою природою є неустойкою.

Пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення`ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Тобто з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються неустойка, відтак стягнення з ОСОБА_1 суми неустойки за період з 01 липня 2021 року до 28 вересня 2021 року включно, є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права (постанову ВС від 06 листопада 2024 року у справі №201/9121/22).

У зв`язку зі зменшенням розміру основної заборгованості, від якої здійснюється нарахування інфляційних втрат, підлягає відповідному зменшенню і розмір інфляційного збільшення заборгованості.

Відтак сума інфляційних втрат, за період з 30.11.2020 по 23.02.2022, становитиме 1022 грн 15 коп., виходячи із суми заборгованості 7174 грн 00 коп. та застосованого позивачем індексу інфляції (7174х1.14248-7174).

За таких обставин загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки за договором кредиту, становить 8196 грн 15 коп., з яких: 5300 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1874 грн 00 коп. заборгованість за відсотками та 1022 грн 15 коп. інфляційне збільшення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1082 грн 41 коп. та 3252 грн 43 коп. витрат на правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором у сумі 8196 грн 15 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1082 грн 41 коп. та 3252 грн 43 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 12530 (дванадцять тисяч п`ятсот тридцять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», адреса: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 87, оф.54, код ЄДРПОУ 42655697.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.Я. Биченко