Decision № 140688644, 02.10.2026, Oleksandrivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Zaporizhzhia City)

Справа № 331/925/26

Провадження № 2/331/1817/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилевської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Таліон Плюс» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що 21.09.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 569297763 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором FJYB. Відповідно до кредитного договору відповідачу було надано кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 27000,00 грн. Перший транш за договором у сумі 27000,00 грн. було надано відповідачу 21.09.2024 шляхом перерахування через банк-провайдер. У подальшому відповідач активно користувалася кредитними коштами і частково погашала заборгованість.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

27.05.2025 було укладено договір факторингу №МВ-ТП/37, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 569297763.

Таким чином, ТОВ «Таліон Плюс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 569297763.

Загальний розмір заборгованості за договором № 569297763 від 21.09.2024, що підлягає стягненню з відповідача, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 83420,81 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26997,08 грн., заборгованість за несплаченими відсотками - 56423,73 грн.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за договором № 569297763 від 21.09.2024 у розмірі 83420,81 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 01.06.2026 за клопотанням представника позивача витребувано докази у АТ КБ «Приват Банк» і відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача.

У відповідь на вказану ухвалу АТ КБ «Приват Банк» 26.06.2026 надіслало до суду лист про надання інформації, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 дійсно було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а також до вказаного листа долучено виписку по рахунку до цієї платіжної картки за період з 21.09.2024 по 24.10.2024.

01.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пузіна Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції він, зокрема, вказав, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що номер телефону НОМЕР_2 та електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору. Окрім цього, не було надано підтвердження того, що особа самостійно ввела свої персональні дані (ПІБ, ІПН, паспортні дані, реквізити банківської картки), які співпадають з її ідентифікаційними даними. Крім того, за твердженням представника відповідача, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів.

Також він посилається на те, що в укладеній додатковій угоді до договору вказано, що з боку позикодавця вона підписана за допомогою ЕЦП (КЕП), проте, перевіркою зазначеного файлу через систему Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua встановлено відсутність електронних підписів взагалі. Тож, додаткова угода не узгоджена сторонами взагалі. Позивач не надав до суду електронного варіанту додаткової угоди, а лише долучив її роздруківку, яка не є належним доказом.

До того, ж паспорт споживчого кредиту зі зміною нових умов, у зв`язку з додатковою угодою, відсутній взагалі у справі.

Також, представник відповідача звертає увагу суду, що надані позивачем Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (для фізичних осіб - споживачів фінансових послуг) також не містить ані печатки й підпису кредитодавця, ані підпису про ознайомлення відповідача.

Крім того, за твердженням представника відповідача, в матеріалах справи відсутній паспорт споживчого кредиту за додатковою угодою від 24.10.2024, відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу від ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 569297763 від 21.09.2024 та додатковою угодою, а також отримання саме відповідачем вищезазначених коштів, зокрема, договору про організацію переказу грошових коштів, укладеного між ТОВ «ПрофітГід» (як надавач таких послуг) та ТОВ «Мілоан», платіжних інструкцій № d177efed-1b4d-46ca-beae143b6a70bf3c та № 191cb6a6-55db-4d01-805c-125c3f43c340 від ТОВ «ПрофітГід» про перерахування коштів.

Також представник відповідача посилається на відсутність у справі будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачкою повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до Договору факторингу № МВ-ТП/37 від 27.05.2025, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до умов якого останній набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. Крім того, він посилається на те, що копія платіжної інструкції № 1496 від 12.06.2025 про оплату ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Мілоан» коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № МВ-ТП/37 від 27.05.2025 підлягає сумніву.

Представник відповідача посилається також на те, що матеріали справи не містять доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). При цьому, розрахунки заборгованості за договором, копію якого додано до позовної заяви, є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Сам розрахунок заборгованості від первісного кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» містить у правому верхньому куті першого аркушу окрему графу зі здійсненням сплат заборгованості з боку позичальника у сумарному розмірі 48309,00 грн. Про погашення заборгованості також свідчить і останній контрольний рядок наданого розрахунку заборгованості. Тож, за твердженням представника відповідача, право вимоги не могло бути відступлено позивачу і повинно було бути повернуто актом повернення права вимоги до первісного кредитодавця.

07.05.2026 представник позивача надіслала додаткові пояснення у справі, у яких вона посилалася на те, що саме відповідач була ініціатором укладення кредитного договору, саме вона здійснила вхід на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, ввела свої анкетні дані та реквізити платіжної картки, обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Крім того, вона посилається також на доведеність фактів отримання відповідачем кредитних коштів, часткове здійснення нею погашення заборгованості та правомірність відступлення права вимоги у даному випадку первісним кредитором позивачу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, але у позовній заяві та надісланих до суду заявах просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, але представник відповідача надсилав до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких також просив у задоволення позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, у зв`язку з таким.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 569297763 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором FJYB.

Відповідно до п.2.1 За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 27000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Правила»).

Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 27000 грн 00 коп. 21.09.2024 (що є датою надання Кредиту).

Згідно з п.2.4 договру другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.

Відповідно до п.3.1 договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Згідно з п. 3.2 договору Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Відповідно до п. 3.3 договору для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 4212 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Згідно з п. 5.1 договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_4, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Відповідно до п. 7.1 договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 21.10.2024, а саме: протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 21.10.2029.

Відповідно до п. 7.13 договору Позичальник зобов`язаний сплатити Кредит, проценти за користування ним, неустойку та інші нарахування, передбачені Договором, у випадку їх наявності, будь-яким доступним йому способом, включаючи, але не обмежуючись, способами, зазначеними на Сайті Кредитодавця. При цьому Позичальник самостійно сплачує послуги фінансового посередника, який здійснює перерахування грошових коштів, у відповідності до тарифів останнього. Кредитодавець не встановлює додаткових плат за зарахування грошових коштів від Позичальника на свій поточний рахунок.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в певному порядку (п.8.3, п.8.4, п. 8.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання (п.11.1 договору).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем з приводу укладення цього Договору в якості підписів Сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього Договору, для цілей ініціювання отримання нових Траншів, Пролонгацій чи Поновлення Дисконтного періоду, що не є зміною істотних умов цього Договору, Позичальник здійснює авторизацію в Особистому кабінеті та ініціює отримання нових Траншів, Пролонгацій чи Поновлень Дисконтного періоду в ІКС (п.14.2 договору).

Позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків Кредитодавця та Позичальника. (п.14.8 договору).

Відповідно до додаткової угоди від 24.10.2024 до Договору № 569297763 від 21.09.2024, Сторони дійшли згоди про надання Кредитодавцем Позичальнику Траншу в сумі 2959,00 грн. у безготівковій формі на Платіжну картку Позичальника НОМЕР_4, у зв`язку з чим загальний розмір Кредиту за Договором буде складати 26999,03 грн., а також врегулювали розмір базової процентної ставки за договором.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти у загальній сумі 29959,00 грн. двома траншами.

27.05.2025 було укладено договір факторингу №МВ-ТП/37, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 569297763 від 21.09.2024 (порядковий номер у реєстрі прав вимоги 17).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №МВ-ТП/37 та розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 569297763 від 21.09.2024 у сумі 57773,70 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26997,08 грн., заборгованість по процентам - 17278,08 грн., неустойка - 13498,54 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 569297763 від 21.09.2024 визначена у сумі 83420,81 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26997,08 грн., заборгованість по процентам - 56423,73 грн. При цьому, вимогу про стягнення з відповідача зазначеної у розрахунку заборгованості суми неустойки - 13498,54 грн., позивач у позові не пред`являє.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ч. 1 і ч. 2 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 дійсно було укладено договір кредитної лінії №569297763, підписаний сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом використання позичальником електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора - FJYB та шляхом використання представником кредитора кваліфікованого електронного підпису, які вказані у цьому договорі.

Крім того, сторонами було підписано також і Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №569297763 від 21.09.2024, а саме: шляхом використання позичальником електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора - 5278 та шляхом використання представником кредитора кваліфікованого електронного підпису, які вказані у цьому документі.

Також 24.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №569297763 від 21.09.2024, підписану сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом використання позичальником електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора - 7550 та шляхом використання представником кредитора кваліфікованого електронного підпису, які вказані у цій додатковій угоді.

Наведене спростовує аргументи представника відповідача про непідписання сторонами договору №569297763 від 21.09.2024 і додаткової угоди до нього та підтверджує доводи позивача про добровільність волевиявлення позичальника на укладення вказаного договору в електронній формі.

При цьому, суд зауважує, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Заперечуючи ж проти укладення електронного договору, представник відповідача не наводить суду ніяких доводів та не надає жодних доказів того, яким чином персональні дані відповідача могли опинитися у розпорядженні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та були використані товариством для укладення правочину. Доказів звернення відповідача з відповідними заявами до правоохоронних органів щодо вчинення стосовно неї шахрайських дій представник відповідача не надав.

Крім того, суд враховує, що АТ КБ «Приват Банк» листом від 16.06.2026 підтвердило, що на ім`я ОСОБА_1 дійсно було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 і по рахунку, відкритому до зазначеної платіжної картки, було зарахування коштів на суму 27000,00 грн. 21.09.2024 і на суму 2959,00 грн. 24.10.2024. Крім того, РНОКПП ОСОБА_1 , який наведено банком у вказаному листі, також збігається з відповідними відомостями, зазначеними у договорі кредитної лінії, що достатньою мірою підтверджує той факт, що у цьому договорі наведено саме відомості про відповідача.

Тому суд приходить до висновку про те, що укладення між сторонами електронного договору №569297763 від 21.09.2024 узгоджується з приписами Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у безготівковій формі надало ОСОБА_1 на його банківську картку обумовлену договором суму кредиту, підтвердженням чому є Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» платіжними інструкціями № d177efed-1b4d-46ca-beae-143b6a70bf3c від 21.09.2024 та № 191cb6a6-55db-4d01-805c-125c3f43c340 від 24.10.2024, а також лист АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-260611/51529-БТ від 03.04.2026, які відповідають критеріям належності й допустимості доказів.

Натомість представником відповідача не надано суду ніяких доказів на спростування обставин отримання відповідачем кредитних коштів, а саме: відсутності їх перерахування на її банківський картковий рахунок, а також на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Крім того, піддаючи сумніву наданий позивачем розрахунок заборгованості, представник відповідача не надав ніяких доказів на його спростування, зокрема, шляхом надання своїх детальних контррозрахунків.

При цьому, суд бере до уваги, що позивачем було долучено до позовної заяви як власний розрахунок заборгованості, так і розрахунок заборгованості первісного кредитора.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balanceofprobabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

Отже, підписавши електронний кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами правочину. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала у повному обсязі і отримані кошти в установлений строк у повному обсязі не повернула, а тому право позивача на отримання від відповідача коштів у рахунок погашення наявної заборгованості підлягає судовому захисту.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача про те, що наданими позивачем доказами не підтверджується набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №569297763 від 21.09.2024, оскільки досліджений судом зазначений вище договір факторингу і реєстр прав вимоги, які станом на час розгляду справи недійсними у встановленому чинним законодавством порядку не визнавалися, беззаперечно підтверджують перехід прав вимоги за цим договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Тому суд погоджується з твердженнями представника позивача, викладеними у відповіді на відзив, з даного питання.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до п. 2.1 Договору факторингу №МВ-ТП/37 від 27.05.2025 в порядку та на умовах даного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1 Договору факторингу №МВ-ТП/37 від 27.05.2025 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги . Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит).

У даному випадку згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 21.10.2029.

Тому суд приходить до висновку про те, що позивач мав право нараховувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитом після переходу до нього права вимоги за договором кредитної лінії №569297763 від 21.09.2024.

У той же час, відповідно до п. 9.1.1.7 договору кредитної лінії №569297763 від 21.09.2024 у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Згідно з п. 9.1.1.12 договору кредитної лінії №569297763 від 21.09.2024 кредитодаведь має право направляти інформаційні повідомлення, щодо виконання цього договору (в тому числі під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді sms-повідомлень на номер телефону, вказаний у заявці та/або в месенджері.

Тому, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по поверненню кредиту відповідно до п. 9.1.1.7. та п. 9.1.1.12 договору кредитної лінії №569297763 від 21.09.2024 ТОВ «Таліон Плюс» було достроково з 20.10.2025 розірвано договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення № ТП/569297763 від 20.10.2025, яке долучене до матеріалів справи. Тому з 20.10.2025 припинилося право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених договором.

Тому, проаналізувавши розрахунки заборгованості, складені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», суд приходить до висновку про те, що вони зроблені математично правильно, відповідають умовам договору кредитної лінії №569297763 від 21.09.2024 та договору факторингу №МВ-ТП/37, враховують усі здійснені відповідачем сплати у рахунок погашення заборгованості. При цьому, представником відповідача не було наведено достатньо переконливих доводів на спростування існування заборгованості відповідача перед позивачем.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає прийнятними посилання представника позивача на доведеність стягуваного розміру кредитної заборгованості та відхиляє доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахованих сум.

Крім того, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 83420,81 грн., з яких: 26997,08 грн. - заборгованість по кредиту, 56423,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача при обґрунтуванні своєї позиції на наявність договірних відносин між позивачем, відповідачем та ТОВ «Мілоан», оскільки ці правовідносини, навіть якщо вони і існують, жодним чином не впливають на правовідносини сторін щодо виконання договору кредитної лінії №569297763 від 21.09.2024.

Усі інші доводи представників сторін, на переконання суду, не спростовують наведених вище висновків суду, а тому до уваги не беруться.

При цьому, суд також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував також на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» 02.06.2014 ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, а у справі «Лавентс проти Латвії» 28.11.2002 ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, додаткової угоди №2430 від 16.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, акту прийому-передачі наданих послуг від 16.12.2025, згідно з якими сума оплати за надані адвокатські послуги становить 5000,00 грн. та була понесена позивачем.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Також суд бере до уваги, що спір стосується правовідносин споживчого кредитування і виник внаслідок отримання відповідачем кредиту у розмірі 29959,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість визначеного позивачем розміру понесених витрат на правничу допомогу в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії суд приходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 5000,00 грн. є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом правничої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно підготовкою до розгляду справи, підготовкою та направленням досудової вимоги, складанням позовної заяви,).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, ціну позову, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, процесуальну поведінку учасників справи, результат розгляду справи судом, зміст і значення остаточного рішення суду для сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Тому в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Крім того, в силу вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13) заборгованість за договором кредитної лінії №569297763 від 21.09.2024 у розмірі 83420 (вісімдесят три тисячі чотириста двадцять) гривень 81 копійка, з яких: 26997,08 грн. - заборгованість по кредиту, 56423,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя Юлія КАРЕТНИК