Decision № 140683442, 15.10.2026, Bahliskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

№ 207/3735/26

№ 2/207/3145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Кам`янське .

Південний районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/3735/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В

У липні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою , у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 48690 гривень 18 копійок , оскільки 20 грудня 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 98750270000 , згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 50651 гривня 50 копійок , строком на 48 місяців . 27 серпня 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 280 , згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав .

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю .

Представник відповідача Коломієць Т.В. у судове засідання не явилася . У відзиві на позовну заяву зазначила , що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 48690 гривень 18 копійок , яка складається з : заборгованості за тілом кредиту 37938 гривень 51 копійка , заборгованості за комісією 10751 гривня 67 копійок . З такими позовними вимогами відповідач не погоджується , оскільки паспортом споживчого кредиту від 20 грудня 2022 року передбачено нарахування комісії за управління кредитом у розмірі 1,9% від суми наданого кредиту , у договорі про надання споживчого кредиту № 98750270000 від 20 грудня 2022 року нарахування комісії взагалі не передбачено . З огляду на те , що положення договору про нарахування щомісячної комісії є нікчемними , а включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості зі сплати комісії за обслуговування є необґрунтованим , то позовні вимоги в частині стягнення 10751 гривня 67 копійок комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають . Відповідач частково сплачував заборгованість за кредитним договором . Це підтверджується відповідними записами у виписці за кредитним договором , доданій позивачем до позовної заяви . При цьому , у даній виписці не вказано на погашення якої саме складової заборгованості зараховувалися здійснені відповідачем оплати . Позивачем не надано детальний розрахунок заборгованості . Якщо оплати відповідача зараховувалися на погашення незаконно нарахованої комісії , то ці суми мають бути зараховані на погашення тіла кредиту . Також , з довідки-розрахунку наданої позивачем вбачається , що з виплат , здійснених ОСОБА_1 для погашення заборгованості за кредитним договором в рахунок погашення заборгованості по комісії було стягнуто 5608 гривень 79 копійок . Враховуючи , що нарахування комісії в даному випадку є незаконним , сплачена в рахунок погашення комісії сума у розмірі 5608 гривень 79 копійок має бути зарахована на погашення тіла кредиту . Просить відмовити у стягненні заборгованості по комісії у розмірі 10751 гривня 67 копійок та зменшити суму заборгованості за тілом кредиту на 5608 гривень 79 копійок . Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень 00 копійок , але з сумою понесених позивачем витрат на правничу допомогу не можна погодитися , оскільки при розподілі витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати , що дана справа є незначної складності , в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика , позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними , існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ , а обсяг досліджених доказів є невеликим , тому відповідач заперечує проти заявлених до стягнення витрат на адвокатські послуги .

Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

У судовому засіданні встановлено , що 20 грудня 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 98750270000 ( а.с. 8 12 ) , згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 50651 гривня 50 копійок , строком на 48 місяців . 27 серпня 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 280 ( а.с. 20 23 ) , згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача ( а.с. 23 ) . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав .

Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Кредитний договір , який укладено з відповідачем , було підписано відповідачем особисто .

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя , суд захищає права , свободи та інтереси фізичних осіб , права та інтереси юридичних осіб , державні та суспільні інтереси у спосіб , визначений законом або договором .

Згідно ст. 205 ЦК України 2003 року правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі . Сторони мають право обирати форму правочину , якщо інше не встановлено законом . Правочин , для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма , вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків .

Згідно ст. 207 ЦК України 2003 року правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах , телеграмах , якими обмінялися сторони . Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного , електронного або іншого технічного засобу зв`язку . Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного , електронного або іншого копіювання , електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках , встановлених законом , іншими актами цивільного законодавства , або за письмовою згодою сторін , у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів .

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи .

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 98750270000 від 20 грудня 2022 року , заборгованість ОСОБА_1 станом на 27 серпня 2024 року складає 48690 гривень 18 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 37938 гривень 51 копійка , заборгованість за комісією у розмірі 10751 гривня 67 копійок .

Відповідно до позиції Верховного Суду , котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц , провадження № 61-19992св заперечуючи розмір кредитної заборгованості , розрахований банком , боржник та його представник не надали до суду докази , які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі , визначеним кредитним договором так і розмір боргу , що є процесуальним обов`язком боржника .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду , викладеній у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 464/4985/15-ц , провадження № 61-43538св18 , твердження заявника про те , що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними , оскільки в матеріалах справи , серед інших письмових доказів , наявний розширений розрахунок заборгованості . Доказів , які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором , боржником не надано . У позиції Верховного Суду , викладеній у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року по справі № 753/16745/15-ц , провадження № 61-40036св18 , Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції , про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом .

Згідно ст. 611 ЦК України 2003 року у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом , зокрема : припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання , якщо це встановлено договором або законом , або розірвання договору ; зміна умов зобов`язання ; сплата неустойки тощо .

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України 2003 року боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання .

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України 2003 року зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови , які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Згідно ст. 629 ЦК України 2003 року договір є обов`язковим для виконання сторонами .

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України 2003 року договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови , щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .

За нормою ст. 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін , спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків .

Зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови , які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України 2003 року) .

Згідно ч. 1 , 3 ст. 512 ЦК України 2003 року кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) . Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений , якщо це встановлено договором або законом .

Статтею 514 ЦК України 2003 року передбачено , що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом .

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права , викладені в постановах Верховного Суду .

Представником відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 48690 гривень 18 копійок , яка складається з : заборгованості за тілом кредиту 37938 гривень 51 копійка , заборгованості за комісією 10751 гривня 67 копійок . Паспортом споживчого кредиту від 20 грудня 2022 року передбачено нарахування комісії за управління кредитом у розмірі 1,9% від суми наданого кредиту , у договорі про надання споживчого кредиту № 98750270000 від 20 грудня 2022 року нарахування комісії не передбачено . Вважає , що положення договору про нарахування щомісячної комісії є нікчемними , а включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості зі сплати комісії за обслуговування є необґрунтованим , тому позовні вимоги в частині стягнення 10751 гривня 67 копійок комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають . З довідки-розрахунку наданої позивачем вбачається , що з виплат , здійснених ОСОБА_1 для погашення заборгованості за кредитним договором в рахунок погашення заборгованості по комісії було стягнуто 5608 гривень 79 копійок . Враховуючи , що нарахування комісії в даному випадку є незаконним , сплачена в рахунок погашення комісії сума у розмірі 5608 гривень 79 копійок має бути зарахована на погашення тіла кредиту . Просила відмовити у стягненні заборгованості по комісії у розмірі 10751 гривня 67 копійок та зменшити суму заборгованості за тілом кредиту на 5608 гривень 79 копійок .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом .

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються , зокрема , комісії кредитодавця , пов`язані з наданням , обслуговуванням і поверненням кредиту , у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості , розрахунково-касове обслуговування , юридичне оформлення тощо .

Отже , Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту .

Згідно ч. 1 , 2 ст. 11 Закон України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача , але не більше одного разу на місяць , а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит , включаючи випадки , коли така зміна відбувається внаслідок настання умов , визначених таким договором , у порядку та на умовах , передбачених договором про споживчий кредит , безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості , розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю , надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості , зокрема інформацію про платежі за цим договором , які сплачені , які належить сплатити , дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці) , а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом , іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит . У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку , кредитної лінії тощо) , споживачу також у строк , визначений цим договором , надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності) , у якій зазначаються : стан рахунку на певну дату , оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій) , баланс рахунку на початок періоду , за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду , за який зроблена виписка , дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача , застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка , будь-які інші платежі , застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком , та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит .

Згідно ч. 5 ст. 12 Закон України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит , які обмежують права споживача порівняно з правами , встановленими цим Законом , є нікчемними . Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті , є нікчемним .

Відповідно до позиції Верховного Суду , котра міститься у постанові від 6 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 , провадження № 61-4202сво22 , Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те , що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності , переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника , які пов`язані з отриманням , обслуговуванням і поверненням кредиту , які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) , то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11 , частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» .

Згідно п. 3.1 Договору про надання споживчого кредиту № 98750270000 від 20 грудня 2022 року , сума кредиту за Договором становить 50651 гривня 47 копійок .

Згідно п. 3.5 Договору , Позичальник зобов`язується повертати кредит , плату за кредит , інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів , що викладений у Додатку № 1 до Договору , але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 20 грудня 2026 року .

Згідно п. 3.11. Договору , Позичальник сплачує Банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатку № 1 до Договору , який є його невід`ємною частиною .

Згідно Додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 98750270000 від 20 грудня 2022 року ( а.с. 12 14 ) , банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю , зазначеною у договорі про споживчий кредит , - щомісяця , щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу , сплати процентів за користування кредитом , вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом , за формою , наведеною у додатку № 1 . Загальні витрати за споживчим кредитом , тобто витрати споживача , включаючи проценти за користування кредитом , комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності) , які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням , обслуговуванням і поверненням кредиту .

Відповідно до правових висновків , викладених у постановах Велика Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду , умови договору про споживчий кредит , які передбачають плату за дії , що не є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» , є нікчемними .

Як вбачається з матеріалів справи та змісту кредитного договору , у них не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця , які пов`язані з отриманням , обслуговуванням і поверненням кредиту , що фактично надаються відповідачеві та за які банком встановлена комісія за управління кредитом . Банком не надано доказів надання позичальнику будь-яких супутніх послуг , відмінних від кредитування , які б несли для споживача самостійну корисну цінність .

Суд застосовує релевантну практику Верховного Суду щодо виниклих правовідносин , зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 , Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20 , Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 .

Сторона позивача не зазначила та не надала доказів наявності , переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору .

З урахуванням викладеного , комісія за управління кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту , яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць . Умова договору про споживчий кредит , укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) , щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості , яку споживач вимагає один раз на місяць , є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 , частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» .

Кредитним договором не визначені складові комісії за управління кредитом, що не виключає того , що до її складу кредитодавець міг включити плату за надання інформації про стан кредиту , яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць .

За таких обставин суд дійшов висновку про те , що умови пункту 3.11 Кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії є нікчемними , а нарахування кредитодавцем заборгованості по комісії у розмірі 10751 гривня 67 копійок , було безпідставним .

Таким чином , позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за управління кредитом є необґрунтованими , оскільки судом встановлено , що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця , які пов`язані з отриманням , обслуговуванням і поверненням кредиту , що надаються відповідачеві та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредитом .

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду , викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), у якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про те , що за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) , тобто всі права , набуті сторонами правочину за ним , повинні безперешкодно здійснюватися , а створені зобов`язання , у тому числі і обов`язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню .

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України , якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася , та сплати процентів , належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики , якщо інше не встановлено договором або законом . Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором . У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики .

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України .

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Отже , матеріалами справи підтверджується неправомірність дій банку щодо нарахування заборгованості за комісією у розмірі 10751 гривня 67 копійок , тому у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 10751 гривня 67 копійок необхідно відмовити , оскільки ці вимоги є безпідставними і несправедливими та мають наслідком дисбаланс прав та обов`язків на шкоду позичальника , а тому є недійсними . Позивач довів наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту , тоді як правові підстави для стягнення комісії відсутні , оскільки позивачем не надано доказів надання послуг , за які така комісія підлягала сплаті .

Таким чином , не підлягає стягненню заборгованість за комісіями у розмірі 10751 гривня 67 копійок .

В обґрунтування суми заборгованості за кредитним договором позивачем надано розрахунок заборгованості , з якої вбачається , що у період дії кредитного договору відповідач свої зобов`язання порушив , внаслідок чого у нього утворилася заборгованість .

Позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 98750270000 від 20 грудня 2022 року , з якої вбачається , що ОСОБА_1 за період з 21 грудня 2022 року по 27 серпня 2024 року була нарахована заборгованість за тілом кредиту у розмірі 37938 гривень 51 копійка .

З розрахунку заборгованості вбачається , що ОСОБА_1 було сплачено в рахунок погашення заборгованості за комісією у загальній сумі 5608 гривень 79 копійок , а саме : 7 червня 2023 року у сумі 709 гривень 13 копійок , 8 вересня 2023 року у сумі 625 гривень 39 копійок , 6 жовтня 2023 року у сумі 914 гривень 38 копійок , 29 листопада 2023 року у сумі 2888 гривень 76 копійок , 26 грудня 2023 року у сумі 471 гривня 13 копійок .

Крім того , матеріалами справи підтверджено , що розмір основного зобов`язання (тіла кредиту) становить 37938 гривень 51 копійка , а відповідачем в процесі виконання зобов`язань сплачено кошти , які були спрямовані на погашення заборгованості за комісією у загальному розмірі 5608 гривень 79 копійок .

Отже , враховуючи неправомірність дій банку щодо нарахування комісії за управління кредитом , суд вважає , що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають зменшенню на суму сплаченої відповідачем суми в рахунок погашення заборгованості за комісією , оскільки вимоги позивача в частині стягнення комісії за управління кредитом є безпідставними та суперечать нормам чинного законодавства .

Згідно ст. 204 ЦК України 2003 року правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Укладений між сторонами кредитний договір , містить строк повернення кредиту (користування ним) . Враховуючи , що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті , а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України 2003 року , згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час , що свідчить про порушення його прав , тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів .

Таким чином , стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 32329 гривень 72 копійки , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 32329 гривень 72 копійки , оскільки відповідач отримав кредит , користувався кредитними коштами .

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати , пов`язані з правничою допомогою адвоката , несуть сторони , крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами . Для цілей розподілу судових витрат :

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу , пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду , збір доказів тощо , а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ;

2) розмір суми , що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги , встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом , та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги .

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом , витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони , в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи .

Відшкодування витрат на оплату послуг адвоката здійснюється за наявності документального підтвердження витрат , а саме платіжного доручення про сплату коштів . У разі неподання відповідних документів у суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум .

Розмір відшкодування не повинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним . Суд з урахуванням матеріалів конкретної справи , зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність .

Розумна необхідність це врахування часу , який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець , тривалість розгляду і складність справи ; вартість відповідних послуг адвокатів , яка склалася в країні або в регіоні , наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг ; ціна позову ; докази , що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката .

Докази , які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката , повинна подавати сторона , що вимагає відшкодування таких витрат .

На підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року , детального опису наданих послуг до акту № 2309 від 8 червня 2026 року , акту № 2309 наданих послуг від 8 червня 2026 року . Вартість наданих послуг відповідно до договору складає 8000 гривень 00 копійок , які позивач просить стягнути з відповідача . Однак , суд вважає , що ці витрати є неспівмірними .

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу , враховуючи об`єм та характер наданих послуг , їх складність , суд приходить до висновку , що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень 00 копійок не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи , сталою правовою позицією і безумовно є завищеними .

Таким чином , стягненню підлягає сума витрат на правову допомогу у сумі 3000 гривень 00 копійок , що є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом , витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та значенням справи для сторони , оскільки такі витрати позивачем понесені і ці витрати відповідають критерію розумності .

Згідно ч. 1 , 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати , пов`язані з розглядом справи , покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача ; 2) у разі відмови в позові - на позивача ; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено частково , тому судові витрати , які складаються з : судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок , витрат на правову допомогу у сумі 3000 гривень 00 копійок , підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог .

Керуючись ст. 525 , 526 , 530 , 610 612 , 1054 ЦК України 2003 року , ст. 10, 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Заявлений позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» , місцезнаходження: м. Львів , вулиця Смаль-Стоцького , 1 , 28 корпус , 4 поверх , ідентифікаційний код юридичної особи : 35234236 , заборгованість за кредитним договором № 98750270000 від 20 грудня 2022 року у розмірі 32329 гривень 72 копійки , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 32329 гривень 72 копійки , судові витрати у сумі 3759 гривень 77 копійок .

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба