Decision № 140678713, 16.10.2026, Industrialnyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Kharkiv City)

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/9011/26

Провадження № 2/644/5571/26

16.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,

одноособово, розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у залі судових засідань приміщення Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

09 липня 2026 ОСОБА_3 (далі за текстом - ОСОБА_1 /позивачка), в особі представника - адвоката Коваленка Володимира Сергійовича, який діє на підставі ордеру серії АЕ № 1494080 від 25.06.2026, звернулася до Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2 /відповідач), предметом якої є:

стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з квітня 2025 року і до повноліття молодшої доньки;

стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з квітня 2025 року, щомісячно.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі, зареєстрованому 15.06.2012 ВДРАЦС по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, наразі в провадженні Індустріального районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа про розірвання шлюбу між сторонами.

Від цього шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З березня 2025 року позивачка та відповідач фактично припинили сімейні відносини, а з квітня 2025 року відповідач перестав надавати матеріальну підтримку. Діти проживають разом із позивачкою та перебувають повністю на її утриманні. Відповідач не надає жодної матеріальної допомоги ні позивачці, ні дітям.

1.1.2. відповідь на відзив

Представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Коваленко Володимиром Сергійовичем у відповідь на відзив зазначено, що надані представником відповідача доводи, що ОСОБА_2 має середній розмір доходу близько 30 000,00 грн на місяць, не відповідають дійсності, оскільки самим Відповідачем долучені до відзиву довідку за формою ОК-7, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу, згідно з якою відповідач офіційно працевлаштований у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, та має у 2025 році сукупний розмір заробітку у сумі 745 514,84 грн, що в середньому становить близько 62 126,24 грн на місяць, тобто більш ніж удвічі перевищує розмір доходу, зазначений представником відповідача у відзиві.

Окрім того, представник відповідача стверджує про суперечливість доводів та прохальної частини відзиву, а саме твердження відповідача про неможливість сплати аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 частини від доходу та прохальної частини, у якій відповідач просить стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, представник зазначає про формальне заперечення проти позову, бо фактично відповідач не заперечує ані обов`язку утримувати дітей, ані заявленого позивачкою розміру такого утримання.

Адвокат Коваленко В.С. наголошує, що позивачка не заперечує, що після фактичного припинення сімейних відносин відповідачем здійснювались окремі грошові перекази. Одночасно, посилаючись на ст. 180 СК України, представник позивачки зазначає, що факт здійснення добровільних платежів не усуває обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та не позбавляє того з батьків, з ким проживають діти, права звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів, а також, що надані платіжні документи не свідчать про існування між сторонами домовленості щодо регулярного, визначеного та гарантованого розміру утримання дітей.

Щодо посилання на перебування на утриманні відповідача іншої жінки, представник позивача зазначає, що сам факт перебування відповідача у фактичних сімейних відносинах з іншої особи та її вагітність не припиняють і не змінюють установленого законом обов`язку відповідача щодо належного утримання вже народжених дітей, а також не припиняють права позивачки на утримання до досягнення їхньою спільною донькою трирічного віку.

Враховуючи вищевказане, представник позивачки просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

1.2. заперечень відповідача

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Вінницьким Миколою Вікторовичем, який діє на підставі ордеру серії СА № 1152255 від 15.06.2026, у відзиві зазначено, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від свого доходу та 1/6 частини з усіх видів його заробітку на утримання позивачки, оскільки в нього та утриманні перебуває цивільна дружина, яка перебуває на третьому місяці вагітності, а його щомісячний дохід становить близько 30 000, 00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що турбується про своїх дітей, а саме про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щомісяця надає матеріальну допомогу на навчання, гуртки та на все необхідне для життя, шо підтверджує наданими платіжними інструкціями.

У відзиві відповідач зазначає, що не відмовляється від допомоги неповнолітнім дітям та дружині і готовий сплачувати аліменти, проте в меншій сумі.

Одночасно, відповідач та його представник просять суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з квітня 2025 року і до повноліття молодшої доньки, в іншій частині відмовити.

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача

23.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Вінницького Миколи Вікторовича, який діє на підставі ордеру серії СА № 1152255 від 15.06.2026, про вступ до справи як представника, в якій останній просив надати час на ознайомлення з матеріалами справи.

03.08.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Володимира Сергійовича, який діє на підставі ордеру серії АЕ № 1494080 від 25.06.2026, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

06.08.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника позивачки - адвоката Коваленко В.С., у якому він просить провести судове засідання призначене на 06.08.2026 на 13:30 без участі позивачки та її представника та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

21.08.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивачки - адвоката Коваленко В.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

11.09.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Вінницького М.В. надійшов відзив на позовну заяву.

17.09.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивачки - адвоката Коваленко В.С. надійшла відповідь на відзив.

21.09.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Вінницького М.В. надійшла заява, у якій він просить суд розглядати справу 644/9011/26 без участі відповідача та його представника, а також відмовити у позові в повному обсязі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 09.07.2026 справа № 644/9011/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 13.07.2026 судом отримано довідку про склад сім`ї з Реєстру територіальної громади міста Харкова, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно, згідно з довідкою про склад сім`ї з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 13.07.2026, місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 13.07.2026 провадження по вищевказаній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 04.08.2026 відмовлено у клопотанні представника позивачки - адвоката Коваленка В.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з порушенням строків визначених ч.2 ст.212 ЦПК України.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 14.10.2026 задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Коваленка В.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності.

Представник позивачки - адвокат Коваленко В.С. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій просять суд здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо виконання батьками обов`язку утримувати дітей, зокрема щодо стягнення аліментів з батька на утримання неповнолітніх дітей, а також щодо права одного з подружжя утримання у разі проживання з нею/ним їхньої дитини.

Судом досліджено позов, проаналізовано матеріали справи, досліджено та оцінено докази на належність, допустимість, достовірність, а також достатність як кожного окремо, так у їх сукупності та встановлено.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб 15.06.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 427, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 15.06.2012. Після державної реєстрації шлюбу прізвища чоловіка та дружини - « ОСОБА_8 » / « ОСОБА_8 ».

Від даного шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21.05.2013 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 07.02.2025.

ОСОБА_2 працює у Національній поліції України, що підтверджується довідкою ОК-7, сформованою автоматичними системами Пенсійного фонду України.

V. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України).

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо виконання батьком обов`язку утримувати дитину, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 (ратифіковано Україною 27.02.1991) Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтею 51 Конституції України, яка кореспондує ч. 1 ст. 180 СК України, встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

За приписами ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України ).

Частиною 2 ст.183 СК України встановлено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (ч.3 ст.183 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За ч.1, 2 ст. 179 СК України аліменти одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо права дружини, з якою проживає дитина, на утримання від батька дитини до досягнення дитиною трьох років, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частиною 3 ст.51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Частинами 1, 2 ст.75 СК України встановлено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ч. 1, 2 ст.75 СК України).

Утримання одному із подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (ч.1, 2 ст.77 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

У постанові по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13.06.2018 суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з ч.4 ст.84СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу (ч. 3 ст. 91 СК України).

У Сімейному кодексі України не встановлено мінімального та максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому суд виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи, з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 затверджений Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

При визначенні розміру аліментів суд враховує сімейне становище платника, а саме наявність у нього інших осіб, яких він за законом повинен утримувати (дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина). Слід розуміти певну умовність використання в законі словосполучення «сімейне становище», тому що воно не охоплює всі випадки наявності у відповідача осіб, яких він за законом зобов`язаний утримувати.

Суд також враховує інші обставини, що мають істотне значення. Це можуть бути будь-які обставини, що стосуються справи, мають майновий аспект свого прояву і тим або іншим способом впливають на матеріальне становище сторін. До них можна віднести стан здоров`я платника і одержувача аліментів, необхідність здійснювати певні виплати (наприклад, погасити кредит за житло, сплачувати за оренду житла, сплата аліментів на утримання дитини).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання жінки до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст.6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

VІ. Висновки суду

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Сімейний кодекс України встановлює принцип рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

При вирішенні спору суд враховує, що сторонами не заперечуються обставини фактичного проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з позивачкою, а також відповідач не заперечує у своєму відзиві право позивачки на утримання від чоловіка - батька дітей до досягнення дитиною трьох років, і право дітей на утримання до досягнення ними 18 років, заперечуючи лише розмір такого утримання, посилаючись на відсутність фінансової можливості у зв`язку із середньомісячним доходом у сумі 30000,00 грн, а також фактичним перебуванням на його утриманні цивільної дружини ОСОБА_9 , яка перебуває на третьому місяці вагітності, про що надана відповідна довідка.

Суд ставиться критично до вказаних вище тверджень відповідача щодо перебування на його утриманні ОСОБА_9 , яка перебуває на третьому місяці вагітності, про що свідчить надана відповідачем довідка № 39 з КНП «Міський перинатальний центр» ХМР від 15.06.2026, оскільки жодних доказів такого утримання суду не надано, як і не надано доказів, що ОСОБА_9 та ОСОБА_2 проживання однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу, який сам по собі він не породжує автоматичних прав та обов`язків подружжя, і не може впливати на належне виконання обов`язків, покладених на нього законом, зокрема й по утриманню матері та своїх малолітніх дітей.

Судом враховано твердження відповідача, що останній бере участь у матеріальному утриманні дітей, що фактично визнає і позивачка у відповіді на відзив.

Надані платіжні інструкцій про переказ власних коштів ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 , суд бере до уваги, проте ставиться критично до доводів представника відповідача, що надані ОСОБА_2 у якості грошової допомоги кошти надавались позивачці на утримання дітей, оскільки з вказаних платіжних інструкцій неможливо встановити їх призначення.

Суд дійшов переконання, що доводи представника позивача, що платіжні документи не свідчать про існування між сторонами домовленості щодо регулярного, визначеного та гарантованого розміру утримання дітей, а лише підтверджують здійснення окремих платежів у різний час та в різному розмірі, заслуговують на увагу.

Суд наголошує, що така допомога ОСОБА_2 є добровільною, здійсненою виключно його власним вибором та свідчить про людяність та близькість стосунків з дітьми, та виконанням його батьківського обов`язку, і не може сама по собі бути підставою для відмови у стягненні аліментів на майбутнє, тому не повинна впливати на виконання обов`язків, покладених на відповідача законом, зокрема й по утриманню своїх малолітніх дітей та їх матері.

Позивачка наполягає на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з часу пред`явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення дітей повноліття, зазначаючи, що самостійно несе обсяг витрат на їх утримання без участі відповідача.

В той же час суд враховує положення ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, ч.ч.7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України визначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, за змістом яких суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. Діти сторін проживають разом із матір`ю, а відтак основний тягар по їх утриманню, що включають в себе також незаплановані (непередбачувані) витрати, лежать саме на позивачку. Адже утримання дітей не зводиться виключно до суми стягуваних аліментів із платника. Це поняття є набагато ширшим, як у матеріальному, так і в моральному аспекті.

Виходячи із вище наведеного та принципу рівності батьківського обов`язку по утриманню дітей, суд вважає необхідним стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Цей розмір аліментів, на переконання суду, є достатньо вищим від встановленого мінімуму, на певному рівні забезпечить гармонійний розвиток дитини, виконання відповідачем гарантованого державою батьківського обов`язку і відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Стосовно права право дружини (матері) на утримання чоловіком (батьком) до досягнення народженою дитиною трирічного віку суд наголошує, що аналіз норм чинного сімейного законодавства діє підстави для висновку про те, що для одержання утримання (аліментів) від чоловіка необхідно декілька умов: 1) зареєстрований шлюб, або тривалий час проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою; 2) вагітність від чоловіка, з яким зареєстровано шлюб, та/або проживання спільної дитини з матір`ю; 4) спроможність чоловіка надавати утримання.

Отже, право дружини (матері) на утримання чоловіком (батьком) до досягнення народженою дитиною трирічного віку має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини (Постанова ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13.06.2018).

При вирішенні спору суд враховує, що відповідачем заперечується позовна вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) на утримання дружини, обгрунтовуючи неможливість забезпечення такого утримання незначними доходами, які становлять у середньому 30 000,00 грн на місця, про що відповідачем надана довідка за форомою ОК-7 про індивідуальні відомості про застраховану особу на ім`я відповідача, згідно з якою відповідач офіційно працевлаштований у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, та має у 2025 році сукупний розмір заробітку у сумі 745 514,84 грн, що в середньому становить близько 62 126,24 грн на місяць, зокрема, у липні 2025 року дохід відповідача становив 89 305,39 грн, листопаді - 61 967,71 грн, у грудні - 86 259,21 грн, а за січень 2026 року розмір доходу становив 61 007,50 грн, тому твердження відповідача про середній дохід у розмірі близько 30 000,00 грн не знайшли свого підтвердження належними доказами, та спростовані наданою відповідачем довідкою.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить саме з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача, та те, що у зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе.

Окрім іншого, суд, під час визначенні розміру аліментів, бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здоровий, має постійний дохід у середній розмірі якого становить близько 60 000, 00 грн кожного місяця. Суд бере до уваги відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, відсутність зобов`язань зі сплати аліментів ні інших дітей за рішенням суду, наявність регулярного, стабільного, визначеного доходу.

На думку суду, сутність права на утримання жінки, з якою проживає дитина у віці до трьох років, полягає в тому, що вона залишається соціально уразливою категорією населення. Вона потребує значних матеріальних витрат на забезпечення належних умов життя як своїх, так і дитини, але у зв`язку з доглядом за дитиною вона обмежена у їх належному забезпеченні, і аліменти стягуються без додаткового рішення суду до досягнення дитиною трирічного віку (частина п`ята статті 84 СК України).

Зважаючи на встановлені обставини, з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, який не висловив заперечень проти позову у цій частині, про що свідчить відзив, але заперечував розмір позовних вимог, обґрунтовуючи це перебуванням на його утриманні цивільної дружини, незначним заробітком, а також фактичним визнанням позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача у розмірі однієї шостої заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , трьох років.

Одночасно, суд зазначає, що у разі зміни майнового стану чи стану здоров`я платника аліментів ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернення до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

Суд вважає за необхідне вказати, що за приписами ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому в частині періоду стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та утримання ОСОБА_1 , суд дійшов переконання про задоволення позову починаючи з дня пред`явлення позову, тобто 09.07.2026, а не з квітня 2025 року як просить позивач.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, на дату ухвалення рішення у справі розподіл витрат на правничу допомогу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивачка звільнена від його сплати на підставі п.3. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідач на користь держави підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок, отже в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави.

Отже, керуючись ст. 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 76-81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК, на підставі ст. 75, 77, 79, 80, 81, 84, 141, 150, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та утримання дружини частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі однієї третьої (1/3) частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 09.07.2026, і до досягнення дітьми повноліття, зокрема на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до 15.05.2031, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 09.07.2026 до досягнення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок в дохід держави (держава в особі Державної судової адміністрації України, (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у межах суми платежу за один місяць.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я сторін:

Позивачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий 06.10.2012, Орджонікідзевським РВ у м. Харкові ГУ ДМСУ в Харківській обл., тел. НОМЕР_7 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_8 виданий 30.06.2004 Київським РВ ХМУУМВС України в Харківській обл., тел. НОМЕР_9 .

Суддя Д.Г. Паляничко