Decision № 140676091, 16.10.2026, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9907/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом Приватно-орендного підприємства ім. Герасименка до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

31.08.2026 Приватно-орендне підприємство ім. Герасименка звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 01.09.2026), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі ГУ ДПС у Чернігівській області) форми «Р» від 05.06.2026 № 9590/ж10/25-01-07-00;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області форми «В4» від 05.06.2026 № 9591/ж10/25-01-07- 00.

На обґрунтування позовних вимог Приватно-орендне підприємство ім. Герасименка вказує на протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідача, оскільки ГУ ДПС у Чернігівській області порушено встановлений Податковим кодексом України (далі ПК України) порядок призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки контролюючим органом не доведено належними та достатніми доказами наявності передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України умов для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а отже, законність проведення такої перевірки та прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень підлягає скасуванню, а сам по собі факт існування письмового запиту або факт надання на нього відповіді, яку контролюючий орган вважає неповною, ще не свідчить автоматично про наявність передбаченої підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстави для проведення перевірки; загальне посилання у рішенні за результатами адміністративного оскарження на те, що інформація була надана «не в повному обсязі», без зазначення конкретного переліку ненаданих документів, змісту невиконаної вимоги та її правового значення, не дає можливості встановити наявність юридичного складу, передбаченого підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Також позивач зазначає, що висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між Приватно-орендним підприємством ім. Герасименка та ТОВ «ЮНІОН АГРО» не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються сукупністю первинних, бухгалтерських, платіжних та виробничих документів; реальність здійснення господарських операцій між Приватно-орендним підприємством ім. Герасименка та ТОВ «ЮНІОН АГРО» повністю підтверджується сукупністю належних та взаємопов`язаних доказів, які підтверджують не лише факт документального оформлення придбання товару, а й фактичне отримання, оплату, подальше використання придбаного насіння у господарській діяльності позивача та отримання економічного результату від такого використання; реальність господарської операції додатково підтверджується фактичним рухом грошових коштів від Приватно-орендним підприємством ім. Герасименка на користь ТОВ «ЮНІОН АГРО», що має безпосередній зв`язок із придбанням насіння соняшнику. Також відповідач зазначає, що відсутність у даних ЄРПН інформації про придбання контрагентом конкретної номенклатури товару сама по собі не є доказом відсутності такого товару у розпорядженні контрагента та, тим більше, не доводить нереальності його подальшого постачання позивачу; при цьому контролюючий орган в Акті перевірки не встановив та не навів жодного доказу того, що на момент здійснення спірних господарських операцій у грудні 2019 року ТОВ «ЮНІОН АГРО» не мало статусу платника ПДВ, було позбавлене права здійснювати відповідну господарську діяльність, не мало права складати та реєструвати податкові накладні або що його реєстраційний статус на той час був дефектним; доводи ДПС щодо нібито «невідповідності» КВЕДів є необґрунтованими, не підтверджуються офіційними даними державного реєстру та не мають правового значення для оцінки реальності спірних господарських операцій; специфіка оптової торгівлі насінням не передбачає обов`язкової наявності значного штату працівників, власних складських приміщень, транспортних засобів або виробничих потужностей. Господарська діяльність у сфері дистрибуції може здійснюватися із залученням орендованих ресурсів, сторонніх перевізників, складських операторів, а також працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу чи аутстафінгу; до того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків, проте доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 14.09.2026 позовну заяву Приватно-орендного підприємства ім. Герасименка прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ДПС в Чернігівській області заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує на законність оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень та зазначає, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1, статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за грудень 2019 року на суму 2 589 грн, та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 136 744 гривень через те, що ТОВ «ЮНІОН АГРО» здійснено постачання товару для покупця Приватно-орендного підприємства ім. Герасименка у грудні 2019 року на загальну суму ПДВ 139 333 грн, за яким встановлено відсутність реального (законного) джерела його походження по ланцюгу постачання, тобто, контролюючим органом з`ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, нереальності виробництва власним трудовим і виробничим ресурсом, таким чином, позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «ЮНІОН АГРО» завищено податковий кредит з податку на додану вартість у грудні 2019 року на суму ПДВ 139 333, 00 гривень.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що відповідач у поданому відзиві не спростовує по суті його доводи, викладені у позовній заяві, а фактично обмежується цитуванням положень ПК України та відтворенням висновків акта перевірки; такий підхід не може вважатися належним спростуванням доводів позивача, оскільки сам факт наведення у відзиві положень податкового законодавства не підтверджує наявності у конкретних правовідносинах передбачених цими нормами обставин, а повторення висновків акта перевірки не замінює обов`язку відповідача довести правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 09.04.2026 № 339-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватно-орендного підприємства ім. Герасименка (код ЄДРПОУ 03795508)» та направленнями від 13.04.2026 №797/ж3/25-01-07-02-01 та № 798/ж3/25-01-07-02-01 було проведено документальну позапланову виїзду перевірку Приватно-орендного підприємства ім. Герасименка щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЮНІОН АГРО» (код ЄДРПОУ 42120267) за період діяльності грудень 2019 року, за результатами перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 27.04.2026 №6732/ж5/25-01-07-02-01 (далі - Акт перевірки).

В якості правової підстави проведення перевірки контролюючий орган в наказі ГУ ДПС у Чернігівській області від 09.04.2026 року № 339-п, направлення від 13.04.2026 року № 798/ж3/25-01-07-02-01 та Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 27.04.2026 року № 6732/ ж5/25-01-07-02-01 послався на підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 82 ПК України України.

19.05.2026 позивач за вих. № 16 подало до відповідача заперечення до акта документальної позапланової виїзної перевірки податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 27.04.2026 №6732/ ж5/25-01-07-02-01.

26.05.2026 вих. № 1340/Ж12/25-01-07-02-06 ГУ ДПС у Чернігівській області повідомила позивача про розгляд заперечень призначений 03.06.2026 о 10:00.

09.06.2026 на адресу позивача надійшла відповідь від ГУ ДПС у Чернігівській області (від 04.06.2026 №1461/Ж12/25-01-07-02-06) на його заперечення, в якій було відмовлено в задоволенні заперечень у зв`язку з чим ГУ ДПС у Чернігівській області прийняло податкові повідомлення-рішення (далі - ППР): 1) ППР форми «Р» № 9590/ж10/25-01-07-00 від 05.06.2026 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 136 744 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 34 186 грн (25%); 2) ППР форми «В4» № 9591/ж10/25-01-07-00 від 05.06.2026 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ на 2 589 грн.

12.06.2026 за вих. № 31 позивачем подано до Державної податкової служби України (далі ДПС України) скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 05.06.2026 №9590/ж/10/25-01-07-00, № 9591/ж10/25-01-07-00.

26.06.2026 за вих. №16920/6/99-00-06-01-03 на адресу позивача надійшло рішення ДПС України про продовження строку розгляду скарги до 10.08.2026 (включно).

04.08.2026 за вих. № 20709/6/99-00-06-01-03-06 позивач отримав рішення ДПС України за результатами розгляду скарги, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.06.2026 №9590/ж/10/25-01 07-00, № 9591/ж10/25-01-07-00 - без змін.

У рішенні ДПС України від 04.08.2026 року № 20709/6/99-00-06-01-03-06 зазначено про наявність письмового запиту від 27.02.2020 року № 2506/10/25-01-05-06-08, направленого на адресу ПОП ім. Герасименка, та про те, що на цей запит підприємством листом від 11.03.2020 було надано інформацію не в повному обсязі.

Також судом встановлено, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1, статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за грудень 2019 року на суму 2 589 грн, та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 136 744 гривень, про що зафіксовано в Акті перевірки та вказано, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту рядку 10.1 колонка Б «Підлягають оподаткуванню за основною ставкою» встановлено його завищення у грудні 2019 року на суму ПДВ 139 333,35 грн; Приватно-орендне підприємство ім. Герасименка сформувало податковий кредит з ПДВ від ТОВ «ЮНІОН АГРО» у грудні 2019 року на суму ПДВ 139 333,35 грн та було виписано податкові накладні на поставку насіння соняшнику; між позивачем (далі - Покупець) та ТОВ «ЮНІОН АГРО» (далі - Продавець) було укладено Договір купівлі - продажу на постачання насіння соняшнику від 21.02.2019 №ДГ-21/02-19.

ТОВ «ЮНІОН АГРО» (код ЄДРПОУ 42120267) перебуває на обліку в 462.ГУ ДГІС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛ., ДНІПРОВСЬКА ДПІ, стан платника податків - 0. платник податків за основним місцем обліку. Основний вид діяльності - _46.46-ОПТОВА ТОРГІВЛЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИМИ ТОВАРАМИ, платник ПДВ з 01.06.2018 р. свідоцтво - анульоване 16.05.2024 (причина анулювання 23 - надання декларацій про відсутність поставок). У ТОВ «ЮНІОН АГРО» статутний фонд становить 20 000 грн; балансова вартість основних засобів на кінець 2019 року - інформація відсутня; кількість працюючих за IV квартал 2019 року - 4 особи.

В Акті перевірки вказано, що аналізом діяльності ТОВ «ЮНІОН АГРО» за період з січня 2019 року по грудень 2019 року встановлюю придбання насіння соняшнику (код УКТЗЕД 1206001000) наступних сортів: ЕС Флоріміс, «Антей+» (стандарт), «Меркурій OR» (екстра), «Одісей ІМІ» (екстра), Сонячний настрій (Стандарт), «БОНД» (екстра), «БОНД» (стандарт), «Ясон» (екстра), Армагедон (Екстра), Атілла (Стандарт), Атілла (Екстра), Ауріс (Екстра), Дракон (Екстра), Дракон (Стандарт), Златсон, Матадор (Стандарт), Рейна (Круїзер), Рембо (Екстра), Рембо (Стандарт), Сонячний настрій (Екстра), Сонячний настрій (Стандарт), Українське сонечко (Стадарт), Український F1 (Стандарт), гібрид ЛГ 5485, гібрид Тунка, ЕС БЕЛЛА, CARTAGO, ITALICA, CASTELLO, EC БЕЛЛА (імпорт), Армада, Бенето «Екстра», Жалон «Екстра», Лейіла «Екстра», Ясон «Екстра», Дует, Субаро Круїзер. Проте відсутнє придбання сорту насіння соняшнику, яке було реалізовано на ПОП ІМ.ГЕРАСИМЕНКА, а семе Денвер, НК Неома, Тріполі. Відповідно до наданих платником «Сертифікатів, що засвідчують посівні якості насіння», зазначено, що насіння належить ТОВ «Сід Грей Компані» та ТОВ «Сінгента Україна». Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН) у ТОВ «ЮНІОН АГРО» відсутні взаємовідносини з ТОВ «Сід Грей Компані» та ТОВ «Сінгента Україна».

Вважаючи ці податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність передбачених законом підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пункт 75.1 статті 75 ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запит;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі № 813/1041/18, від 14.03.2019 у справі № 808/2603/17, від 24.10.2018 у справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу.

В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства.

Іншими словами, виникнення права призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин, які кореспондують конкретній із таких підстав призначення перевірки.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено обов`язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Питання застосування означеної норми вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

Так, у постановах від 11.06.2020 у справі № 812/730/17, від 11.08.2021 у справі № 804/6851/16 Верховний Суд зазначав, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто наявність чітко окреслених обставин, які відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України є умовою, за якої відповідний орган може звернутися із таким запитом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків позбавлений об`єктивної можливості надати вмотивовані пояснення та їх документальне підтвердження.

У постанові від 23.04.2019 у справі № 813/1757/18 Верховний Суд виснував, що формою реалізації повноважень контролюючого органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про правопорушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації. Згідно з висновком Верховного Суду в цій постанові окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.

У постанові від 06.10.2020 у справі № 280/1475/19 Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження правомірності оформлення та направлення запиту контролюючого органу, а також наявності змістовного взаємозв`язку між зазначеними в запиті підставами його направлення та підставами призначення перевірки. Аналогічний підхід полягає в тому, що сам факт ненадання інформації не може оцінюватися ізольовано від змісту запиту та обставин, які зумовили його направлення.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України рішення про проведення документальної позапланової перевірки оформлюється наказом контролюючого органу.

При цьому пункт 81.1 статті 81 ПК України передбачає право посадових осіб контролюючого органу розпочати документальну виїзну перевірку за наявності визначених Кодексом підстав та за умови пред`явлення або надіслання відповідних документів, зокрема наказу про проведення перевірки та направлення на її проведення, у яких зазначаються передбачені законом відомості, включно з підставами перевірки.

Наведені приписи спрямовані на забезпечення законності податкового контролю та можливості платника податків розуміти правову й фактичну причину втручання контролюючого органу в його господарську діяльність.

Як установлено судом, у наказі ГУ ДПС у Чернігівській області від 09.04.2026 № 339-п, направленні від 13.04.2026 № 798/ж3/25-01-07-02-01 та акті перевірки від 27.04.2026 № 6732/ж5/25-01-07-02-01 відсутні посилання на письмовий запит від 27.02.2020 № 2506/10/25-01-05-06-08 як на обставину, що зумовила призначення перевірки. У зазначених документах також не наведено відомостей про ненадання позивачем відповіді на цей запит або про надання відповідних пояснень і документальних підтверджень не в повному обсязі.

Посилання на зазначений запит та оцінка відповіді позивача від 11.03.2020 як неповної вперше наведені ДПС України в рішенні від 04.08.2026 № 20709/6/99-00-06-01-03-06, прийнятому за результатами адміністративного оскарження.

Суд зазначає, що подання контролюючим органом додаткових пояснень під час адміністративного оскарження саме по собі не виключає можливості доведення правомірності прийнятого рішення. Водночас такі пояснення не звільняють відповідача від обов`язку підтвердити, що передбачені законом фактичні підстави для проведення перевірки дійсно існували на момент прийняття наказу та що саме ці обставини зумовили реалізацію відповідного владного повноваження.

У цій справі відповідач посилається на запит від 27.02.2020 та відповідь на нього від 11.03.2020, однак самих цих обставин недостатньо для висновку про правомірність призначення перевірки у квітні 2026 року. Для цього контролюючий орган мав довести зміст зазначеного запиту, обставини виявлення недостовірності даних відповідної податкової декларації, перелік запитуваних документів, обсяг фактично наданої відповіді, а також зв`язок між установленою неповнотою відповіді та предметом перевірки, призначеної у 2026 році.

Саме лише твердження про те, що відповідь була надана «не в повному обсязі», без конкретизації ненаданих пояснень і документів та обставин, які вони мали підтвердити, не дає можливості перевірити наявність передбаченого підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України юридичного складу.

При цьому суд бере до уваги доводи позивача про те, що документи, які підтверджують подальше використання придбаного товару, зокрема акт списання, складений у червні 2020 року, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур за 2020 рік від 01.12.2020 та звіт про реалізацію за 2020 рік від 14.01.2021, об`єктивно не могли бути надані у відповідь на запит від 27.02.2020, оскільки на час його направлення та надання відповіді такі документи ще не були складені.

Аналогічно платежі за договорами, здійснені згідно з платіжними інструкціями від 12.04.2024, 26.08.2024 та 03.10.2024, не могли бути підтверджені документами, що існували на час надання відповіді у березні 2020 року.

Зазначені обставини мають істотне значення для оцінки доводів контролюючого органу, оскільки ненадання документа, який на момент спливу строку відповіді на запит ще не існував, не може саме по собі свідчити про невиконання платником податків вимоги щодо надання такого документа.

Водночас суд зауважує, що подальше складення документів щодо господарських операцій саме по собі не виключає можливості запитування у платника податків документів, які існували на момент направлення запиту та стосувалися відповідних операцій.

Тому вирішальним є встановлення того, які саме документи вимагалися запитом від 27.02.2020, чи існували вони на час його отримання, чи були пов`язані з обставинами виявленої недостовірності та чи могли їх ненадання або неповне надання відповідно до закону бути підставою для призначення перевірки у 2026 році.

Однак за відсутності самого запиту, відповіді на нього та інших належних доказів, які давали б змогу встановити наведені обставини, посилання контролюючого органу на неповноту наданої у 2020 році інформації має декларативний характер і не підтверджує наявності передбачених законом підстав для проведення перевірки.

Суд також ураховує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Відсутність у позивача копій запиту та відповіді на нього не звільняє контролюючий орган від цього обов`язку, оскільки саме відповідач посилається на зазначені документи як на підтвердження правомірності реалізації ним владних повноважень.

Отже, суд доходить висновку, що за встановлених у справі обставин контролюючим органом не доведено належними та достатніми доказами наявності передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі обставин, на які відповідач послався лише під час адміністративного оскарження.

При цьому суд наголошує, що висновок про незаконність призначення перевірки ґрунтується не лише на відсутності згадки про запит у наказі, направленні та акті перевірки, а на сукупності обставин: відсутності належних доказів змісту запиту та обсягу відповіді на нього, недоведеності зв`язку між запитом 2020 року та підставами перевірки 2026 року, а також неможливості надати у 2020 році документи, складені пізніше.

Відтак наведені порушення підлягають оцінці як такі, що стосуються самої наявності законних передумов для проведення перевірки, а не лише формального оформлення документів податкового контролю.

Суд зазначає, що порушення контролюючим органом установленого ПК України порядку призначення та проведення податкової перевірки за умови істотності такого порушення та його впливу на законність результатів перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її результатами.

Такий правовий підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, відповідно до якої невиконання контролюючим органом вимог закону щодо підстав проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною та не породжує правових наслідків. Акт перевірки, отриманий унаслідок порушення встановленого законом порядку, не може використовуватися як допустимий доказ, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі, не може вважатися правомірним.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 06.12.2023 у справі № 480/6598/22, у якій суд касаційної інстанції погодився з висновком про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення внаслідок незаконного призначення перевірки, оскільки допущені порушення виключали допустимість використання відомостей, отриманих під час такої перевірки.

При цьому Верховний Суд виходив із того, що доводи щодо порушення процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговій судовій оцінці. Якщо суд установлює наявність таких порушень і доходить висновку про їх достатність для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, необхідність дослідження інших доводів щодо суті виявлених контролюючим органом податкових порушень відсутня.

За таких обставин суд доходить висновку, що контролюючим органом не доведено законності підстав для проведення перевірки, а отже, її результати не можуть бути покладені в основу правомірного визначення позивачу грошових зобов`язань без належного дотримання встановленої законом процедури податкового контролю.

З огляду на викладене суд вважає, що встановлене порушення є істотним, стосується законності самої перевірки та має наслідком протиправність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню. За таких обставин суд не вважає за необхідне надавати окрему оцінку іншим доводам сторін щодо суті встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства.

Враховуючи вище наведені обставини оспорювані у цій справі податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать статті 19 Конституції України згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 31.08.2026 №SA76-2TYT-MLTE позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328, 00 грн.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений ним судовий збір в розмірі 3328, 00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріали справи не містять доказів їх понесення, у тому числі документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), тому на момент розгляду справи суд не здійснює розподіл витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 139, 77, 227, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватно-орендного підприємства ім. Герасименка до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області форми «Р» від 05.06.2026 № 9590/ж10/25-01-07-00.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області форми «В4» № 9591/ж10/25-01-07- 00 від 05.06.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватно-орендного підприємства ім. Герасименка судовий збір у розмірі 3328, 00 грн, сплачений ним відповідно до платіжної інструкції від 31.08.2026 №SA76-2TYT-MLTE.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Приватно-орендне підприємство ім. Герасименка (місцезнаходження: 15560, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, село Анисів, вул. ім. Герасименка, будинок 26; реєстраційний номер облікової картки платника податків: 03795508).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44094124).

Суддя Марія ДУБІНА