Decision № 140673739, 06.10.2026, Stryi City and District Court of Lviv Oblast

Справа № 449/379/26

Провадження № 2/456/1876/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ТОВ «ФК «Позика» в особі представника Міньковської А.В., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся до Перемишлянського районного суду Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 20046745 від 17.02.2022 у розмірі 39 331,50 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 17.02.2022 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20046745 в електронній формі, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, вказаний позичальником. ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало свої зобов`язання та перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 13 000,00 грн на картковий рахунок, однак відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 39 331,50 грн, з яких: 13 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 26 331,50 грн заборгованість за відсотками. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Позика» набуло право вимоги за кредитним договором № 20046745 від 17.02.2022, тому позивач просить позов задовольнити.

27.05.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому не заперечив факту укладення кредитного договору № 20046745 від 17.02.2022, отримання кредиту в розмірі 13 000,00 грн та часткового погашення заборгованості 28.05.2022 в розмірі 5 648,50 грн. Водночас просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв`язку з тим, що позивач не довів набуття ним статусу належного кредитора у зобов`язанні у спосіб, передбачений ст. 73 ЦК України. Зазначає, що позивач не є належним кредитором, оскільки договір факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги (цесією), а не факторингом, адже оплата за відступлення прав вимоги в розмірі 3 490 472,17 грн становить лише 1,63 % від номінальної вартості відступленої заборгованості (213 674 446,94 грн за 25 419 боржниками), винагорода фактора становить 100,00 грн за весь договір, ризик неотримання коштів від боржників повністю покладено на фактора, а повний реєстр прав вимог з розміром фінансування щодо відповідача не надано. Альтернативно просить виключити з суми заборгованості проценти в розмірі 23 400,00 грн, нараховані за стандартною процентною ставкою 3 % за період з 20.03.2022 по 18.05.2022, оскільки первинним строком кредитування є пільговий період, а після його спливу кредитодавець мав право лише на нарахування за ст. 625 ЦК України. Крім того, просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн як неспівмірні зі складністю справи, оскільки позовна заява має шаблонний характер.

03.06.2026 представник позивача Буряченко А.В. подала відповідь на відзив, в якій зазначила, відповідно до п. 1.2, 3.1, 3.2 кредитного договору строк кредитування тривав з 17.02.2022 по 18.05.2022 і складався з пільгового періоду тривалістю 30 днів з процентною ставкою 2,2 % та стандартного періоду тривалістю 60 днів з процентною ставкою 3 %, тобто проценти нараховувались у межах погодженого сторонами строку кредитування, а відповідач свого розрахунку заборгованості не надав. Право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Позика» на підставі договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, що підтверджується самим договором, витягом з реєстру прав вимог, актом приймання-передачі реєстру та доказами оплати фінансування. Договір факторингу недійсним не визнано, тому діє презумпція правомірності правочину, а повний реєстр прав вимог містить відомості про інших боржників, які становлять таємницю фінансової послуги, тому до позову подано витяг з нього. Витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн підтверджені договором про надання правової допомоги, додатковою угодою, детальним описом робіт та актом наданих послуг і відповідають ринковій вартості таких послуг. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.

05.06.2026 відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позивач у відповіді на відзив визнав нарахування процентів за ставкою 3 % за період з 20.03.2022 по 28.05.2022, тобто за межами строку дії договору, який діяв до 18.05.2022. Відповідач наголосив, що доводів щодо правової природи договору факторингу та співмірності витрат на правничу допомогу представник позивача у відповіді на відзив не спростував. Враховуючи наведене, відповідач підтримав доводи та прохання, викладені у відзиві на позовну заяву в повному обсязі.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача Міньковська А.В. заявила клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та за відсутності представника позивача.

31.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних у матеріалах справи документів.

06.08.2026 представник позивача Міньковська А.В. подала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Із Перемишлянського районного суду Львівської області надійшла цивільна справа № 449/379/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.06.2026.

Ухвалою судового засідання від 16.06.2026 розгляд справи відкладено на 30.07.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою судового засідання від 30.07.2026 розгляд справи відкладено на 26.08.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи.

26.08.2026 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці згідно з наказом Стрийського міськрайонного суду Львівської області № 84/В від 18.08.2026. Розгляд справи відкладено на 01.10.2026.

Розгляд справи відбувся 01.10.2026 без участі сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судове засідання представник позивача Міньковська А.В. не з`явився, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 31.07.2026 подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Враховуючи вищенаведене, розгляд справи відбувся 01.10.2026 без участі сторін, однак датою ухвалення рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є дата складення повного судового рішення 06.10.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20046745 в електронній формі, який підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 996737.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «ФК «Ірбіс» надає відповідачу кредит у розмірі 13 000,00 грн (п. 3.1), а відповідач зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом, до 18.05.2022 (строк кредитування) (п. 4.2). Строк кредитування складається з пільгового періоду тривалістю 30 календарних днів з 17.02.2022 по 19.03.2022, протягом якого застосовується пільгова процентна ставка 2,2 % за 1 день користування кредитом, та стандартного періоду тривалістю 60 календарних днів з 20.03.2022 по 18.05.2022, протягом якого застосовується стандартна процентна ставка 3 % за 1 день користування кредитом (п. 3.2, п. 3.2.1, п. 3.2.2, п. 2.9, п. 2.10). Кошти, що надходять від позичальника, спрямовуються в першу чергу на погашення заборгованості за процентами, у другу на погашення суми кредиту (п. 4.7).

Згідно з графіком платежів (Додаток № 1 до кредитного договору) орієнтовна загальна вартість кредиту становить 44 980,00 грн, з яких 13 000,00 грн сума кредиту, 31 980,00 грн проценти за користування кредитом (8 580,00 грн за пільговий період та 23 400,00 грн за стандартний період).

Крім того, пунктом 9.3 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення клієнтом повернення кредиту та сплати процентів клієнт на вимогу товариства зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Ірбіс» про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 відповідач ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 17.02.2022 о 18:02:28, акцептував оферту, підписавши кредитний договір № 20046745 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 996737, який було відправлено на номер мобільного телефону НОМЕР_1 ; номер картки позичальника НОМЕР_2 .

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.10.2025 за вих. № 3152_251021114839 17.02.2022 о 18:02:29 здійснено перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 у розмірі 13 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 138596801, призначення платежу: Зарахування 13000 грн на карту НОМЕР_2 .

Водночас, відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, не виконав взяті на себе грошові зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 20046745 станом на 01.09.2025 становить 39 331,50 грн, з яких: 13 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 26 331,50 грн заборгованість за процентами.

Згідно з договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Позика» (фактору) права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення (п. 2.1). Права вимоги переходять від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог (п. 4.1).

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 01.09.2025 за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Ірбіс» передало, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло реєстр прав вимог щодо 25 419 боржників на загальну суму заборгованості 213 674 446,94 грн.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 20046745 від 17.02.2022 в розмірі 39 331,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13 000,00 грн; заборгованість за відсотками 26 331,50 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» перерахувало ТОВ «ФК «Ірбіс» 3 490 472,17 грн, призначення платежу: Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року року.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Щодо розмежування цесії та договору факторингу за предметом договору, суд зазначає, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно із частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року в справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

У постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», інформацію про отримання коштів позичальником, розрахунок заборгованості, а також докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву визнав факт укладення 17.02.2022 з ТОВ «ФК «Ірбіс» кредитного договору № 20046745, отримання ним кредиту в розмірі 13 000,00 грн та часткового погашення заборгованості 28.05.2022 в розмірі 5 648,50 грн.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо недоведення позивачем набуття ним статусу належного кредитора у зобов`язанні та безпідставне нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 23 400,00 грн поза строком кредитування та зазначає, що такі спростовуються дослідженими судом доказами, встановленими обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» зобов`язалось передати ТОВ «ФК «Ірбіс» грошові кошти (фінансування), а ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» права грошової вимоги до боржників, що повністю відповідає визначенню договору факторингу, наведеному в ч. 1 ст. 1077 ЦК України.

Згідно з пунктом 4.1 договору факторингу права вимоги переходять від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог.

Передача фінансування в розмірі 3 490 472,17 грн підтверджується платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025 з призначенням платежу: Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01, а перехід права вимоги саме щодо відповідача ОСОБА_1 витягом з реєстру прав вимог, згідно з яким ТОВ «ФК «Позика» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20046745 від 17.02.2022 в розмірі 39 331,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13 000,00 грн; заборгованість за відсотками 26 331,50 грн.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази, суд приходить висновку, що такі в своїй сукупності свідчать про те, що ТОВ «ФК «Позика» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників, зокрема до ОСОБА_1 .

Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування процентів після спливу строку кредитування, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а після спливу цього строку кредитодавець має право на стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Пунктом 4.2 кредитного договору № 20046745 від 17.02.2022 сторони визначили строк кредитування до 18.05.2022. Відповідно до пункту 3.2. договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка застосовується в межах строку, визначеного у п. 4.2 цього договору. При цьому клієнт може користуватися пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на наступних умовах, визначених пунктами п. 3.2.1, 3.2.2: пільговий період 30 календарних днів з 17.02.2022 по 19.03.2022, пільгова процентна ставка 2,2%; стандартний період 60 календарних днів з 20.03.2022 по 18.05.2022, стандартна процентна ставка 3%.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались щоденно: за період з 17.02.2022 по 19.03.2022 за пільговою процентною ставкою 2,2 % (286,00 грн в день) в сумі 8 580,00 грн, за період з 20.03.2022 по 18.05.2022 за стандартною процентною ставкою 3 % (390,00 грн в день) в сумі 23 400,00 грн, а всього 31 980,00 грн. Після 18.05.2022 проценти не нараховувались. Сплачені відповідачем 28.05.2022 кошти в розмірі 5 648,50 грн зараховано в погашення заборгованості за процентами, внаслідок чого заборгованість за процентами становить 26 331,50 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним, що проценти за користування кредитом нараховувались в межах строку кредитування, визначеного п. 4.2 кредитного договору та за процентними ставками, передбаченими п. 3.2.1, 3.2.2. Відтак, понадстрокових нарахувань процентів ні первісний кредитор, ні позивач не здійснювали.

Відповідач свого розрахунку заборгованості суду не надав, як і доказів повного погашення кредитної заборгованості, тому, перевіривши правильність нарахування процентів за кредитним договором № 20046745 від 17.02.2022, керуючись принципом pacta sunt servanda (договорів слід дотримуватись), суд приходить до висновку, що нараховані проценти в розмірі 26 331,50 грн відповідають умовам договору.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 20046745 від 17.02.2022 у розмірі 39 331,50 грн, яка складається з 13 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 26 331,50 грн заборгованості за процентами, є підставними та обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 5 500,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026; додаткову угоду № 20046745 від 16.02.2026; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , від 16.02.2026; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Білецького Б.М. Відповідно до детального опису робіт та акту адвокатом надано письмову консультацію щодо спірних правовідносин (0,5 год. 500,00 грн), здійснено правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надано правові рекомендації (1 год. 1 500,00 грн), складено позовну заяву (2 год. 3 000,00 грн) та сформовано додатки до неї (0,5 год. 500,00 грн).

За вказаних вище обставин, на підставі зібраних у справі доказів суд дійшов висновку, що позивачем в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено понесення ним витрат на правничу допомогу, розмір яких суд вважає співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, затраченим ним часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, що об`єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом як достатні підстави для задоволення позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 39 331,50 грн (тридцять дев`ять тисяч триста тридцять одна гривня 50 копійок) заборгованості за кредитним договором № 20046745 від 17.02.2022, що складається з тіла кредиту в розмірі 13 000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 копійок), процентів за користування кредитом в розмірі 26 331,50 грн (двадцять шість тисяч триста тридцять одна гривня 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634; місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Петлюри, 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО: 380634).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН