Decision № 140673376, 15.10.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/17358/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби Безпеки України в особі Департаменту військової контррозвідки та Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Управління правового забезпечення Служби Безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби Безпеки України в особі Департаменту військової контррозвідки та Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Управління правового забезпечення Служби Безпеки України, в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 29.06.2026 за вхід.№ЕС/72372/26, просить:

визнати протиправними дії Служби безпеки України в особі Департаменту військової контррозвідки та військової частини НОМЕР_1 , які полягали у формальному, неповному розгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

визнати протиправними дії Служби безпеки України та скасувати лист №16/722/дск-6 від 30.04.2026 року Управління правового забезпечення Служби безпеки України або інший індивідуальний акт Служби Безпеки України, прийнятий за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14 квітня 2026 року, яким фактично відмовлено у звільнені позивача з військової служби за сімейними обставинами;

зобов`язати Службу безпеки України та військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії - повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.04.2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, із урахуванням правової оцінки суду, всіх медичних документів, фактичної потреби матері позивача - ОСОБА_2 , 1942 року народження, у постійному сторонньому догляді та реальної можливості інших осіб здійснювати такий догляд;

зобов`язати Службу безпеки України прийняти за результатами повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.04.2026 року законне, вмотивоване, обґрунтоване рішення відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про Службу безпеки України» та «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я матері позивача - ОСОБА_2 , 1942 року народження, позивач був змушений звернутись 14.04.2026 року із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за своєю матір`ю.

До вказаного рапорту з боку позивача ОСОБА_1 в якості додатків були долучені наступні документи: висновок ЛКК форми №080-2/о стосовно - ОСОБА_2 , інші медичні документи довідка про спільне проживання позивача с ОСОБА_2 , документи щодо стану здоров`я рідного брата позивача ОСОБА_3 , інші підтверджуючі матеріали які надають підставу щодо звільнення з військової служби за сімейним обставинами.

Разом із тим, після повернення рапорту ОСОБА_1 із Служби безпеки України відповідачами фактично було відмовлено у звільненні позивача за сімейними обставинами.

Основною підставою відмови для цього став лист (висновок) Управління правового забезпечення СБУ №16/722/дск-6 від 30.04.2026 року, відповідно до якого зроблено висновок про недостатність підстав для звільнення позивача за сімейними обставинами.

Позивач вважає, що такі дії відповідачів, щодо відмови звільнення з військової служби за сімейними обставинами є протиправними з приводу того, що: не було фактично проведено повного та об`єктивного розгляду рапорту позивача ОСОБА_1 ; не надано оцінки всім медичним документам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (брат позивача), які були залучені до рапорту з боку позивача; не перевірено реальну можливість інших осіб здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а також не забезпечено дотримання принципу пропорційності, та не прийнято належного вмотивованого рішення.

Наразі позивач фактично здійснює догляд за матір`ю та проживає разом із нею за однім адресом: АДРЕСА_1 Інші особи, які могли б забезпечити постійний сторонній догляд, матері - наразі відсутні.

Рідний брат позивача ОСОБА_3 -25.10.1963 року є пенсіонером та має тяжкі захворювання серцево-судинної системи та органів зору, що фактично унеможливлює здійснення ним такого догляду оскільки він сам потребує сам стороннього догляду який здійснюють за ним його діти.

Фактично відповідачами було здійснено формальне посиланням на відсутність встановленої інвалідності І або ІІ групи у ОСОБА_2 без повного дослідження всіх обставин справи. Підставою для прийняття спірного рішення став лист Управління правового забезпечення СБУ №16/722/дск-6 від 30.04.2026 року.

У зв`язку із цим позивач звертається до суду за захистом своїх конституційних прав та свобод , оскільки така відмова є необґрунтованою та є такою що порушує норму прямої дії Конституції України, а саме ст. 19, ст. 51 Конституції України та інші нормативно-правові акти.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 18.06.2026 року залишено без руху позовну заяву.

29.06.2026 року до суду надійшла заява за вхід. №ЕС/72372/26 з доказами усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.07.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.07.2026 року за вхід.№ЕС/82927/26 надійшов відзив на позов СБУ, в якому наголошено, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 та третя особа - Управління правового забезпечення Служби безпеки України організаційно, функціонально та за принципом відомчого підпорядкування входить до єдиної системи СБУ. Враховуючи, що позивач проходить військову службу безпосередньо у системі СБУ, правовідносини, що виникли між сторонами, лежать у площині внутрішньовідомчої діяльності. Оскільки відповідач - Військова частина НОМЕР_1 та третя особа - Управління правового забезпечення Служби Безпеки України є структурними підрозділами цієї системи, їхні інтереси, права та обов`язки у межах цього спору є повністю тотожними інтересам відповідача - Служби безпеки України в особі Департаменту військової контррозвідки (далі - СБУ).

У зв`язку з цим, даний відзив подається представником відповідача - СБУ, а викладена у ньому правова позиція, заперечення та обґрунтування єдині і спільні для відповідачів та третьої особи.

По суті позовних вимог зазначено наступне. Для позитивного вирішення питання про звільнення зі служби військовослужбовця за підставою, передбаченою абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, необхідна сукупність таких документів:

1) які підтверджують встановлення І або ІІ групи інвалідності батьку чи матері військовослужбовця або батьку чи матері його дружини (чоловіка);

2) з яких можна встановити коло членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, за якою доглядатиме військовослужбовець;

3) які підтверджують, що члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, за якою доглядатиме військовослужбовець, у разі їх наявності, самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

У рапорті ОСОБА_1 від 08.04.2026 (реєстр. №17/7/р2861дск від 13.04.2026) було висловлено прохання щодо звільнення з військової служби на підставі пункту «а» частини першої та підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, через сімейні обставини або з поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII.

Окремо звертаємо увагу суду на хронологію та характер дій позивача, які свідчать про штучне створення умов для отримання підстави для звільнення з військової служби, а також на повну відсутність належних доказів у матеріалах справи.

Відповідно до наявних копій у відповідача ОСОБА_1 змінив своє зареєстроване місце проживання на адресу своєї матері 02.09.2025, а також посилається на медичні довідки щодо стану її здоров`я, більшість з яких підготовлені у жовтні-листопаді 2025 року. Проте, всупереч вимогам процесуального законодавства, позивач зазначених медичних довідок та інших документів до позовної заяви не долучив та суду не надав.

Оскільки позивач взагалі не надав суду згадані медичні довідки, його твердження є голослівними та не підтвердженими жодними належними, допустимими та достовірними доказами. Навіть у разі їх потенційного надання в майбутньому, вищевказана послідовність дій (спочатку раптова зміна реєстрації, а згодом оформлення медичних документів) у своїй сукупності свідчитиме не про об`єктивну потребу в догляді, а про умисне та цілеспрямоване підлаштування життєвих обставин виключно з метою штучного створення формальних підстав для звільнення з військової служби. За таких умов, позовні вимоги є повністю необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Додані ОСОБА_1 до свого рапорту документи свідчать, що його мати ОСОБА_2 , 1942 року народження, наразі за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується: висновком ЛКК №8/217 форми №080-2/о, проте у жодному з наданих документів не підтверджено, що мати позивача є особою з інвалідністю I чи II групи, та має ще одного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені факти повністю спростовують наведені у позові твердження про те, що ОСОБА_2 має статус особи (має інвалідність I чи II групи та відсутні інші членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення), про яку йдеться у абзаці тринадцятому пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

До позову також не було долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість здійснення постійного догляду за матір`ю іншим сином. Сам по собі факт наявності у брата позивача діагнозів відповідно до наданої виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 форми №027/о від 13.01.2026 не свідчить про неможливість здійснення ним догляду за матір`ю, оскільки матеріали справи не містять висновку медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо потреби останнього у постійному сторонньому догляді, а також інших доказів, які б об`єктивно виключали можливість здійснення ним такого догляду.

Рапорт ОСОБА_1 від 08.04.2026 (реєстр. №17/7/р2861дск від 13.04.2026) з доданими документами був прийнятий до розгляду, згодом відповідальними підрозділами СБУ здійснено правовий аналіз наявних матеріалів. 07.05.2026 за результатами такого розгляду було проведено відповідну бесіду з позивачем та для ознайомлення надано письмові роз`яснення, що долучених до рапорту документів не достатньо для прийняття рішення про його звільнення (роз`яснення викладені у листі УПЗ СБУ від 30.04.2026 №16/722дск). Також слід зауважити, що після проведеної бесіди ОСОБА_1 інших документів на підтвердження підстав для звільнення у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю не надавав.

Отже, з боку відповідача було повно та всебічно досліджені та розглянуті рапорт ОСОБА_1 з іншими документами, формальної відмови не було, а саме ознайомлено з листом правової служби СБУ (лист УПЗ СБУ від 30.04.2026 №16/722дск), що також підтверджується посиланням на нього у позовній заяві.

22.07.2026 за вхід.№ЕС/83133/26 надійшла відповідь на відзив, в якій, серед іншого наголошено, що позивач вважає, що відзив Служби безпеки України від 21 липня 2026 року абсолютно не спростовує обставин, викладених у позовній заяві, та ґрунтується переважно на переоцінці документів, поданих позивачем разом із рапортом, тоді як предметом даного спору є не встановлення судом наявності чи відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби, а перевірка законності дій відповідача під час розгляду рапорту та прийняття відповідного рішення.

Водночас, у відзиві відсутні належні доводи щодо основної вимоги позову, а саме щодо законності процедури розгляду рапорту, повноти дослідження поданих документів, належної оцінки всіх істотних обставин справи та відповідності прийнятого рішення критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не ставить перед судом питання про безпосереднє вирішення питання щодо його звільнення з військової служби або підміну дискреційних повноважень Служби безпеки України.

Його позовні вимоги спрямовані виключно на перевірку того, чи діяла Служба безпеки України під час розгляду рапорту добросовісно, об`єктивно, пропорційно, неупереджено та у спосіб, визначений законом. Саме така перевірка є предметом адміністративного судочинства відповідно до статей 2 та 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із тим, відповідач фактично просить суд самостійно оцінити достатність або недостатність документів, поданих позивачем, хоча така оцінка повинна була бути здійснена самим суб`єктом владних повноважень під час адміністративної процедури розгляду рапорту.

Більше того, аналіз змісту відзиву свідчить, що значна частина наведених у ньому мотивів взагалі була відсутня у листі Управління правового забезпечення СБУ від 30.04.2026 №16/722дск, який фактично містить рішення за результатами розгляду рапорту позивача та потребує окремого дослідження під час розгляду справи в разі його надання суду.

Отже, на думку позивача відповідач СБ України в особі свого представника намагається вже під час судового розгляду доповнити мотивування свого рішення новими обставинами, новими правовими аргументами та новою оцінкою доказів, які не були покладені в основу рішення на момент його прийняття. Аналіз змісту відзиву свідчить, що його значна частина містить нові фактичні обставини, нові правові висновки, нове тлумачення норм законодавства, які відсутні у листі від 30.04.2026 та не були покладені відповідачем в основу прийнятого рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України та проходить військову службу на офіцерських посадах у військовій частині НОМЕР_1 яка є структурним підрозділом Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України.

З 24 лютого 2022 року, після оголошення дії воєнного стану на підставі Указу Президента України №69 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» на протязі 4 років 5 місяців позивач проходить ОСОБА_1 військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на офіцерських посадах.

14.04.2026 ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім`я першого заступника Голови Служби безпеки України, в якому просив звільнити з військової служби відповідно до пп. "а" п. 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) та абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (за матір`ю), який є особою з інвалідністю І чи II групи за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Разом з рапортом ОСОБА_1 додав копії наступних документів: паспорт ОСОБА_2 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 , висновок від 13.11.2025 № 8/217 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-2/о), огляд сімейного лікаря від 12.11.2025 ОСОБА_2 з випискою діагнозів, виписка із медичної карти хворого ОСОБА_2 денного стаціонару форми №027/о від 20.09.2024 з випискою діагнозів, виписка із медичної карти хворого ОСОБА_2 денного стаціонару форми №027/о від 10.11.2025 з випискою діагнозів, виписка з рішення ЛКК №9/204 від 10.10.2024, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 форми №027/о від 04.11.2025 з випискою діагнозів, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , паспорт ОСОБА_1 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації ОСОБА_1 від 02.09.2025, довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 (дата реєстрації - 10.12.2001) та ОСОБА_1 (дата реєстрації - 02.09.2025), свідоцтва про народження двох дітей ОСОБА_1 , свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , паспорт ОСОБА_3 з додатком (син - ОСОБА_2 ), виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 форми №027/о від 13.01.2026 з випискою діагнозів.

Відповіді на рапорт від 14.04.2026 за підписом першого заступника Голови Служби безпеки України не надано.

Судом встановлено, що матеріали справи містять лист Управління правового забезпечення СБУ №16/722/дск-6 від 30.04.2026 року на ім`я т.в.о. начальника 7 управління (з дислокацією у м. Одеса).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII "Про оборону України" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст.2 Закону №389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Статтею 1 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 №2229-ХІІ (далі - Закон №2229-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

За приписами ст.9 Закону №2229-ХІІ систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2999-ХІІ кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовця Служби безпеки України" від 27.12.2007 №1262/2007 (далі - Положення №1262/2007).

Відповідно до пункту 61 розділу VII Положення №1262/2007 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас Служби безпеки України - осіб рядового складу, осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі доцільності їх використання у запасі Служби безпеки України;

б) у запас Збройних Сил України - осіб рядового складу, осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності їх використання в запасі Служби безпеки України або на їх прохання;

в) у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування у запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється на підставах, передбачених частинами другою-шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників.

Рішення про звільнення з військової служби в запас або у відставку доводиться до відома військовослужбовців Служби безпеки України, як правило, не пізніше ніж за два місяці до подання про звільнення. Безпосередні та прямі начальники проводять з ними особисту бесіду.

Порядок звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби визначається Головою Служби безпеки України.

Пунктом 67 розділу VII Положення №1262/2007 передбачено, що звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється:

а) військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України, які проходять службу за контрактом, крім звільнення у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, - начальниками підрозділів, органів, закладів, установ та іншими посадовими особами, визначеними Головою Служби безпеки України. Звільнення військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів здійснюється першим заступником Голови Служби безпеки України;

б) осіб офіцерського складу Служби безпеки України:

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно, крім звільнення у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, - першим заступником Голови Служби безпеки України. Звільнення офіцерів у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів здійснюється Головою Служби безпеки України;

у військових званнях бригадного генерала (коммодора) та генерал-майора (контр-адмірала) - Головою Служби безпеки України;

у військових званнях генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та генерала (адмірала) - Президентом України.

Згідно пункту 68 розділу VII Положення №1262/2007 днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України, крім випадків, передбачених пунктами 49 та 99 цього Положення, коли військовослужбовці після виключення зі списків особового складу Служби безпеки України продовжують проходити військову службу в інших військових формуваннях.

Відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України від 20.11.2025 №452 (далі - Інструкція № 452) визначено механізм реалізації у Службі безпеки України вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262.

За пунктом 2 розділу І Інструкції №452 реалізація вимог Положення оформлюється наказами по особовому складу, які підписуються Головою СБУ (особою, яка виконує його обов`язки), першим заступником Голови СБУ або заступниками Голови СБУ відповідно до розподілу функціональних обов`язків або начальниками (директорами, ректором) підрозділів Центрального управління, регіональних органів, органів військової контррозвідки, навчальних, наукових, науково-дослідних та інших закладів, установ СБУ, а також штабу Антитерористичного центру при СБУ, яким надано право видання таких наказів, або особами, які виконують їх обов`язки.

Наказами по особовому складу оформлюються встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема прийняття (призов) та звільнення з військової служби, зарахування до списків особового складу СБУ або виключення з таких списків, укладання та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, зарахування у розпорядження відповідних начальників, переміщення по службі, призупинення (продовження) військової служби, надання відпусток.

Пунктом 3 розділу І Інструкції №452 визначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього начальника, а у разі, якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого начальника.

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, визначені для розгляду рапортів, підготовлених у паперовій формі. Відповідь на усний рапорт надається усно, у тому числі за допомогою технічних засобів комунікації.

У рапорті, підготовленому у паперовій формі, військовослужбовець вказує: найменування посади начальника, якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання; власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Розгляд рапорту, підготовленого у паперовій формі, військовослужбовця всіма його прямими начальниками здійснюється:

невідкладно, але не пізніше двох робочих днів від дня його отримання - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпусток;

у строк не більше 14 робочих днів від дня його отримання - щодо інших питань.

Начальники розгляд рапортів, підготовлених у паперовій формі, військовослужбовця здійснюють шляхом накладення резолюції.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими начальниками не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду начальником, який уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняттю рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Подання рапорту в електронній формі здійснюється відповідно до актів СБУ з питань діловодства, які затверджуються Головою СБУ.

Рапорт вважається розглянутим, якщо з приводу всіх порушених у ньому питань вжито необхідних заходів або надано вичерпну відповідь.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції №452 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється відповідно до розділу VII Положення, частин другої - шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XI (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

За приписами ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З аналізу даних правових норм слідує, що законодавством визначено умови, за наявності яких військовослужбовець за відсутності бажання продовжувати службу має право подати рапорт про звільнення, до якого долучити документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, зокрема, передбачених пп. "г" п.2 ч.4 ст.26, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Подача такого рапорту позивачем зумовлює виникнення обов`язку з його розгляду та прийняття за результатами розгляду рапорту мотивованого рішення про його задоволення або про відмову в задоволенні з наведенням конкретних підстав.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №420/23353/23 вказав, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Судом встановлено, що позивач подав першому заступнику Голови Служби безпеки України рапорт від 14.04.2026, в якому просив звільнити з військової служби відповідно до пп. «а» п. 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (в запас ЗС України), пп. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) та абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (за матір`ю), який є особою з інвалідністю І чи II групи за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту позивачем було долучено: паспорт ОСОБА_2 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 , висновок від 13.11.2025 №8/217 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-2/о), огляд сімейного лікаря від 12.11.2025 ОСОБА_2 з випискою діагнозів, виписка із медичної карти хворого ОСОБА_2 денного стаціонару форми №027/о від 20.09.2024 з випискою діагнозів, виписка із медичної карти хворого ОСОБА_2 денного стаціонару форми №027/о від 10.11.2025 з випискою діагнозів, виписка з рішення ЛКК №9/204 від 10.10.2024, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 форми №027/о від 04.11.2025 з випискою діагнозів, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , паспорт ОСОБА_1 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації ОСОБА_1 від 02.09.2025, довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 (дата реєстрації - 10.12.2001) та ОСОБА_1 (дата реєстрації - 02.09.2025), свідоцтва про народження двох дітей ОСОБА_1 , свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , паспорт ОСОБА_3 з додатком (син - ОСОБА_2 ), виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 форми №027/о від 13.01.2026 з випискою діагнозів.

Як встановлено судом, позивачем подано рапорт першому заступнику Голови Служби безпеки України, як і передбачено пунктом 67 розділу VII Положення №1262/2007.

Проте, належним чином оформленої письмової відповіді на поданий рапорт за підписом особи, якій адресовано рапорт (перший заступник Голови Служби безпеки України) у строк не більше 14 робочих днів від дня його отримання позивачем не отримано.

Посилання представника позивача та відповідача на лист Управління правового забезпечення СБУ №16/722/дск-6 від 30.04.2026 року «Щодо підстав для звільнення з військової служби» як на документ, яким надано письмову відповідь на рапорт позивача від 14.04.2026 суд вважає помилковим, оскільки вказаний лист Управління правового забезпечення СБУ на адресу т.в.о. начальника 7 управління (з дислокацією у м. Одеса) є нічим іншим як процедурою погодження рапорту безпосереднім та/або прямими начальниками при подальшому руху рапорту для його розгляду начальником, який уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняттю рішення по суті рапорту.

Такою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання та приймати рішення по суті рапорту позивача є перший заступник Голови Служби безпеки України.

Разом з цим, дослідивши лист від 30.04.2026 №16/722/ДСК-6, судом встановлено, що зміст листа не містить жодних висновків та мотивів щодо відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби, з урахуванням наданих документів, не надана належна оцінка всім долученим позивачем до рапорту документам, зокрема тим, що підтверджують неможливість здійснення догляду за матір`ю братом позивача у зв`язку зі станом здоров`я.

Суд зауважує, що відмова, викладена у листі від 30.04.2026 №16/722/ДСК-6, є невмотивованою та формальною, в якій зазначена не фактична підстава на основі поданих документів, а вказано відсутність достатніх підстав для звільнення позивача з військової служби.

Щодо зазначення представником Служби безпеки України у відзиві на позовну заяву про штучне створення умов для отримання підстави для звільнення з військової служби шляхом зміни свого зареєстроване місце проживання на адресу своєї матері 02.09.2025, суд зазначає наступне.

Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений ст. 51 Конституції України та у Сімейному кодексі України. Так, відповідно до статті 202 Сімейного кодексу, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Відповідно до чинного законодавства непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) та інваліди I, II та III груп (стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Стаття 172 СКУ визначає, що повнолітні діти мають піклуватися про батьків як матеріально, так і морально.

Мати позивача, ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , і станом на день подання рапорту (14.04.2026) мала повних 83 роки, а отже є непрацездатною особою.

Відтак, позивач, ОСОБА_1 , має обов`язок піклуватись про непрацездатну матір. Особливо суд звертає увагу на те, що за висновком від 13.11.2025 №8/217 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-2/о), мати позивача потребує постійного догляду.

За встановлених обставин та нормативного регулювання суд вважає твердження представника відповідача необгрунтованим.

Також представник відповідача у відзиві на позов зазначав, що до позову також не було долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість здійснення постійного догляду за матір`ю іншим сином. Сам по собі факт наявності у брата позивача діагнозів відповідно до наданої виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 форми №027/о від 13.01.2026 не свідчить про неможливість здійснення ним догляду за матір`ю, оскільки матеріали справи не містять висновку медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо потреби останнього у постійному сторонньому догляді, а також інших доказів, які б об`єктивно виключали можливість здійснення ним такого догляду.

Суд не погоджується з таким тлумаченням з огляду на таке.

Верховний Суд в постанові від 27 лютого 2025 р. у справі № 380/16966/24 виснував: «Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту З частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В контексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд».

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25. Вказане свідчить про наявність послідовної і сталої практики Верховного Суду в релевантних правовідносинах.

Як встановлено судом, брат позивача, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже станом на 14.04.2026 йому виповнилось повних 62 роки, а тому відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатною особою.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 з 20.05.1996 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як мати ( ОСОБА_2 ) з 10.12.2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, ні у листі Управління правового забезпечення СБУ №16/722/дск-6 від 30.04.2026 року, ні у відзиві на позовну заяву не наведено вмотивованого висновку про те чи може непрацездатна особа (брат позивача) здійснювати постійний догляд за непрацездатною особою (матір`ю позивача), які зареєстровані за різними адресами.

Крім того, у позовній заяві представник позивача зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 року з відповідними змінами визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу.

Серед вказаного переліку існує така підстава як «необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною, (чоловіком) дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) на підставі висновку МСЄК та і висновку ЛКК, що недавно підтвердив у свої постанові Верховний Суд від 05 грудня травня 2025 року (справа №320/34917/23).

Суд вважає таку підставу помилковою з огляду на наступне.

Постанова №413 визначає Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу. Вона прийнята відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 12.06.2013, тобто тоді, коли стаття 26 Закону №2232-XII не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України.

Натомість, під час дії воєнного стану пункт 2 частини 4 статті 26 «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнений підпунктом «г» згідно із Законом №2122-ІХ від 15.03.2022, в редакції Закону №2169-ІХ від 01.04.2022.

Безпосередньо Законом №2169-ІХ від 01.04.2022 підпункт «г» викладений в новій редакції, що визначає перелік сімейних обставин або інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби, під час дії воєнного стану.

Станом на момент виникнення спірних відносин норми ст. 26 Закону №2232-XII уже містили виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби.

При цьому пунктом 2 розділу II Прикінцеві положення Закону №2169-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Проте Кабінет Міністрів України не виконав свого обов`язку щодо приведення положень Постанови №413 у відповідність з новою редакцією статті 26 Закону №2232-XII, а відтак керуючись принципом, визначеним частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають норми статті 26 Закону №2232-XII, а не положення Постанови №413.

Враховуючи встановлені обставини та нормативне регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Служби безпеки України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.04.2026 про звільнення з військової служби підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, через сімейні обставини або з поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII та зобов`язання Служби безпеки України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.04.2026 про звільнення з військової служби підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, через сімейні обставини або з поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII, з урахуванням висновків суду у даній справі.

При цьому, позовна вимога про скасування листа №16/722/дск-6 від 30.04.2026 року Управління правового забезпечення Служби безпеки України або іншого індивідуального акту Служби безпеки України, прийнятого за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14 квітня 2026 року, яким фактично відмовлено у звільнені позивача з військової служби за сімейними обставинами задоволенню не підлягає.

В даному випадку лист №16/722/дск-6 від 30.04.2026 року Управління правового забезпечення Служби безпеки України не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яким порушено право позивача, оскільки питання щодо звільнення позивача віднесено до компетенції Служби безпеки України, яке не вирішено по суті.

При вирішенні спору суд також бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 р. у справі № 509/4156/15-а, згідно якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень виключно з підстав, зазначених у цьому рішенні. Суд не наділений повноваженнями підміняти суб`єкта владних повноважень та самостійно визначати інші підстави для прийняття рішення, ніж ті, що зазначені у спірному рішенні.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Відсутність реалізації управлінської функції адміністративним органом у даному конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби Безпеки України в особі Департаменту військової контррозвідки та Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Управління правового забезпечення Служби Безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.04.2026 про звільнення з військової служби підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, через сімейні обставини або з поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII.

Зобов`язати Службу безпеки України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.04.2026 про звільнення з військової служби підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, через сімейні обставини або з поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 )

Служба безпеки України в особі Департаменту військової контррозвідки (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 00034074, ел. пошта: sbu_cu@ssu.gov.ua)

Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Управління правового забезпечення Служби безпеки України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 00334074, ел. пошта: sbu_cu@ssu.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА