Decision № 140672479, 16.10.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Київ справа №320/16184/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПС ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПС ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №14718624022 від 31.12.2024, №14718424022 від 31.12.2024, №14717924022 від 31.12.2024, №14718524022 від 31.12.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а тому просить їх скасувати.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у поданій до суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у місті Києві проведено перевірку ТОВ «ДЕПС ІНВЕСТ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 27.03.2018 по 30.06.2024.

За результатом перевірки складено акт №125670/Ж5/26-15-07-06-01-19/42024076 від 26.11.2024. На підставі акта перевірки від 26.11.2024 винесено податкові повідомлення-рішення:

№14718624022 від 31.12.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за штрафними санкціями 45 581, 40 гривень, у зв`язку з несвоєчасною сплатою до бюджету військового збору.

№14718424022 від 31.12.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі за податковим зобов`язанням 175 804, 05 гривень та штрафними санкціями 43 951,01 гривень, у зв`язку з несплатою до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

№14717924022 від 31.12.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, в тому числі за податковим зобов`язанням 14 650, 44 гривень та штрафними санкціями 3 662, 61 гривень, у зв`язку з несплатою до бюджету військового збору.

№14718524022 від 31.12.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями 546 975, 84 гривень, у зв`язку з несвоєчасною сплатою до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «ДЕПС ІНВЕСТ» невірно заповнено призначення платежу у платіжному дорученні, що призвело до надходження коштів на інтегровану картку платника податку іншого підприємства. У зв`язку з чим ТОВ «ДЕПС ІНВЕСТ» не виконало податкові зобов`язання з податку на додану вартість та військового збору перед бюджетом України, що окрім того, призвело до несвоєчасної сплати податкових зобов`язань.

Так, податковим законодавством встановлений порядок ведення індивідуальної карти платника (далі - ІКП).

Згідно пункту 1 частини 1 розділу 2 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів , митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій

Пунктом другим пункту 2 розділу III Порядку встановлено, що рознесені платежі відображаються в ІКП відповідними обліковими операціями зі сплати/повернення сум відповідно до поля «Призначення платежу» документів на переказ згідно з переліком кодів видів сплати, визначеним Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року №666, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 року за №974/27419 (далі - Порядок №666).

Пунктом першим Порядку №666 встановлено, що при сплаті (стягненні) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поверненні помилково або надміру зарахованих коштів поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином: ...поле №3: друкується розділовий знак «;»; друкується один з нижче наведених реквізитів: код клієнта за ЄДРПОУ.

Даним порядком також наведено декілька прикладів, яким чином заповнюється реквізит платіжного документа «Призначення платежу». Відповідно до роз`яснень, які містяться в Порядку №666, якщо підприємство сплачує грошове зобов`язання, однак в полі «Призначення платежу» вказує код за ЄДРПОУ іншого платника податків, то такі кошти зараховуються до ІКП код за ЄДРПОУ якого вказаний у реквізиті «Призначення платежу» (підпункт 2 пункту 3 Порядку №666).

У матеріалах справи наявні платіжні інструкції від №142 від 08.04.2019, №146 від 09.04.2019, №143 від 09.04.2019, №141 від 09.04.2019. У зазначених платіжних інструкціях у полі призначення платежу у полі №3 зазначений код ЄДРПОУ 40048577. За даним кодом зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальність «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ». Невірне заповнення ТОВ «ДЕПС ІНВЕСТ» призначення платежу у платіжних дорученнях призвело до надходження коштів на інтегровану картку платника податку іншого підприємства.

Таким чином, ТОВ «ДЕПС ІНВЕСТ» фактично здійснило сплату грошових зобов`язань перед бюджетом замість ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ», однак разом з тим не виконало власні зобов`язання перед бюджетом щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У постанові від 17.11.2022 у справі №822/1628/18 Верховний Суд зазначив, що Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Сплата податкових/грошових зобов`язань відображається в ІКП у відповідності до призначення платежу, зазначеного платником податків, і після його зарахування не має механізму зміни цільового призначення цих коштів податковим органом.

Таким чином, при здійсненні розрахунків з бюджетом та відображення таких відомостей в ІКП необхідним для зарахування коштів на ІКП платника податків є вірне зазначення в реквізиті «Призначення платежу» коду за ЄДРПОУ фактичного отримувача коштів. Невірне зазначення інших відомостей, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, немає значення.

Відповідно до статті 125-1 ПК України встановлено відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

Так, згідно з п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України не нарахування та/або неутримання, та/ або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладені обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені повторно протягом календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.3. ст. 125-1 ПК України).

Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені протягом 1095 днів втретє більше, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, п. 109.1 ст. 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія або бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачені цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладене на контролюючі органи.

Питання трактування концепції умислу в рамках податкового законодавства неодноразово розглядалося Верховним Судом і останнім давно сформовано сталу судову практику суть якої зводиться до того, що якщо платник податків міг вчинити певні дії, але не зробив цього, то його дії можна вважати умисними (постанова від 10.10.2024 у справі №440/3061/23).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваних рішень відповідача та, відповідно, відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.