Decision № 140671206, 08.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа №160/22730/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа : Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа : Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 з 23.02.2026 поточної щомісячної пенсії у повному перерахованому за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153 розмірі 25950,00 грн., внаслідок застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету з Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 нарахованої за період із 30.09.2024 до 22.02.2026 включно заборгованості з пенсії, що становить різницю між розміром пенсії 25 950,00 грн., визначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153, та сумами пенсії, фактично виплаченими за зазначений період, зокрема внаслідок застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати ОСОБА_1 поточну щомісячну виплату пенсії у повному розмірі, визначеному рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153 без урахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету з Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою поточною щомісячною пенсією з 23.02.2026 до дати фактичного початку виплати пенсії у повному розмірі, визначеному рішенням від 02.03.2026 №045550021153;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 нараховану за період із 30.09.2024 до 22.02.2026 включно заборгованість з пенсії, що становить різницю між розміром пенсії 25 950,00 грн, визначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153, та сумами пенсії, фактично виплаченими за зазначений період, зокрема внаслідок застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

допустити рішення суду до негайного виконання в частині виплати пенсії у межах суми, належної до виплати за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, з урахуванням суми пенсії, вже фактично виплаченої позивачці за відповідний місяць;

установити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до статей 382 КАС України подати до суду звіт про виконання рішення протягом тридцяти календарних днів із дня набрання ним законної сили.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року позов залишено без руху.

Позивачем надана заява на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 10.08.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача про проведення та виплату поточної щомісячної пенсії у повному перерахованому за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153 розмірі 25 950,00 грн, внаслідок застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету з Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- звернення позивача про виплату нарахованої за період із 30.09.2024 до 22.02.2026 включно заборгованості з пенсії, що становить різницю між розміром пенсії 25950,00 грн., визначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153, та сумами пенсії, фактично виплаченими за зазначений період, зокрема внаслідок застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- докази сплати спірних коштів;

- листи/відмови відповідача щодо здійснення таких виплат ;

- усі наявні докази щодо суті спору.

26.08.2026 року третя особа подали пояснення по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 08.10.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Ухвалою суду від 10.08.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена за місцем знаходження (реєстрації) відповідача, яке підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Відповідачем у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ООСБИ

Третя особа зазначає про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 160/30554/24 (далі - Рішення суду) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести гр. ОСОБА_1 з 30.09.2024 з пенсії за віком на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ із врахуванням пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ, зарахувавши до її стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 03.01.1997 року по 26.08.2023.

Згідно з рішенням Головного управління від 02.05.2025 №045550021153 гр. ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу з 30.09.2024 із зарахуванням до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця, період роботи з 03.01.1997 по 26.08.2023.

Після проведення розрахунку, стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 27 років 7 місяців 4 дні.

Оскільки в результативній частині Рішення суду відсутні інші зобов`язання (щодо врахування довідок про заробітну плату державного службовця), розрахунковий розмір пенсії державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу складав 2361,00 грн, де: 0,00 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку; 2361,00 грн - доплата до мінімальної пенсійної виплати (2361,00 грн).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі № 160/29467/25, зобов`язано Головне управління здійснити ОСОБА_1 з 30.09.2024 обчислення та перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII та п. 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області довідок від 30.09.2024 № 68443/6/04 36- 10-02-13 та від 30.09.2024 № 68448/6/04-36-10-02-13.

Згідно з рішенням Головного управління від 02.03.2026 №045550021153 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30.09.2024 з урахуванням виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області довідок від 30.09.2024 № 68443/6/04-36-10-02-13 та від 30.09.2024 №68448/6/04-36-10-02 13.

Обчислення розміру пенсії при перерахунку проведено виходячи із страхового стажу 42 роки 9 місяців 23 дні, в тому числі стаж державної служби, який дає право на пенсію державного службовця, складає 27 років 7 місяців 4 дні.

Обчислення розміру пенсії проведено з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 30.09.2024 № 68443/6/04-36-10-02-13 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посад державної служби 30.09.2024 №68448/6/04-36-10-02-13, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Основний розмір пенсії від середнього заробітку з 30.09.2024 складає 25879,34 грн (25300,00 грн (16400,00 грн (посадовий оклад) + 700,00 грн (надбавка за ранг) + 8200,00 грн (надбавка за вислугу років) + 17832,23 грн (надбавка за інтенсивність праці) х 60 %).

Станом на 30.09.2024 розмір пенсії складав 23610,00 грн., де: 2525879,34 грн. - основний розмір пенсії від середнього заробітку (43132,23 х 60 %); 23610,00 - максимальний розмір пенсії.

Станом на 01.08.2026 розмір пенсійної виплати складає 25950,00 грн, де: 32346,98 грн. - основний розмір пенсії від середнього заробітку (43132,23 х 60 % х 1,115 х 1,121, де 1,115 та 1,121 - коефіцієнти підвищення основного розміру пенсії); 1476,12 грн. - обмеження індексації спецпенсій з 01.03.2025;- 896,52 грн. - обмеження індексації спецпенсій з 01.03.2026. 29974,34 грн. - розмір пенсії з надбавками; 25950,00 грн. - максимальний розмір пенсії.

Отже, Головне управління здійснюючи переведення з виду на вид та перерахунок пенсії позивача, виконало рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 160/30554/24 та від 26.11.2025 по справі № 160/29467/25 в межах наданих повноважень.

V.ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.08.2023 року №777-о припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , головного інспектора відділу реєстрації за окремими видами податків управління сервісів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, 25 серпня 2023 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до пункту 7 частини першої статті 83, частини третьої статті 86 закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу».

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 20.05.2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

30.09.2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Кіровоградській області із заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі Закон №889-VІІІ), який набув чинності 01 травня 2016 року.

Розглянувши заяву, ГУ ПФУ у Кіровоградській області повідомив ОСОБА_1 про те, що рішенням ГУ ПФУ у Кіровоградській області № 045550021153 від 07.10.2024 було відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону № 889- VІІІ, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723.

За результатами розгляду заяви та наданих документів ГУ ПФУ у Кіровоградській області встановив, що стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889) складає 11 місяців 9 днів (з 23.01.1996 по 31.12.1996 - період роботи в Державній податковій інспекції Кіровського району м. Дніпропетровська, 23.01.1996 прийнято Присягу державного службовця).

До стажу державної служби заявниці не враховано період роботи з 03.01.1997 по 26.08.2023 в органах Державної податкової адміністрації, оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про присвоєння рангу державного службовця у вищезазначений період.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем-1 спірного рішення та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із позовною заявою до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року у справі №160/30554/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 045550021153 від 07.10.2024 року про відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію відповідно до закону України Про державну службу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести з 30.09.2024 року ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ із врахуванням пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до її стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 03.01.1997 року по 26.08.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року по справі №160/29467/25 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.05.2025 №045550021153 в частині обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 із середньомісячного заробітку 0,0000 грн.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неврахування при переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та обчисленні розміру такої пенсії: довідок від 30.09.2024 №68443/6/04-36-10 02-13 та від 30.09.2024 №68448/6/04-36-10-02-13, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 30.09.2024 обчислення та перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області довідок від 30.09.2024 №68443/6/04-36-10-02-13 та від 30.09.2024 №68448/6/04-36-10-02-13.

У відповідь на адвокатський запит представника Дьячкової О.А. від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов лист відповідь від 10.03.2026 №1100-0303-8/14327, в якій зазначено: «На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі №160/29467/25, яке набрало законної сили 23.02.2026, рішенням Головного управління від 02.03.2026 №045550021153 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 30.09.2024.

Рішення про перерахунок пенсії направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де заявниця перебуває на обліку. Додатково зазначаємо, що для отримання більш детальної інформації, слід звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем перебування на обліку.».

З наведеної відповіді слідує, що Головне управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області зі свого боку рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі №160/29467/25 виконало у повному обсязі шляхом прийняття рішення від 02.03.2026 №045550021153 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області довідок від 30.09.2024 №68443/6/04-36-10-02-13 та від 30.09.2024 №68448/6/04-36-10-02-13, ця обставина підтверджується Протоколом перерахунку пенсії від 06.03.2026.

Згідно з Протоколу перерахунку пенсії від 06.03.2026 на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153 ОСОБА_1 розраховано пенсію наступним чином:- основний розмір пенсії від середнього заробітку 32 346,98 грн.;- обмеження індексації спецпенсій з 01.03.2025 -1476,12;- обмеження індексації спецпенсій з 01.03.2026 896,52; - розмір пенсії з надбавками 29 974,34 грн.;- максимальний розмір пенсії 25 950,00 грн.

Отже, після виконання Головним управлінням ПФУ в Кіровоградській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі №160/29467/25, розмір пенсії ОСОБА_1 становить 25 950,00 грн.

Позивач у позові вказує про те, що у період з березня 2026 року по липень 2026 року ОСОБА_1 , не зважаючи на проведений за рішенням Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153 перерахунок за яким розмір пенсії останньої має становити 25950,00 грн., Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області продовжує виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 2595 грн., що підтверджується даними Виписки з пенсійної карти останньої, а також даними з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , з якої чітко видно, що нараховується їй пенсія у розмірі 25 950,00 грн, а фактично виплачується 2595 гривень, у зв`язку із чим представник ОСОБА_1 адвокат Алейниченко М.М. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом за вих. №246/АЗ-07/26 від 16.07.2026, в якому просила: «1. Надати детальний розрахунок пенсії ОСОБА_1 , проведений за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153, прийнятим на виконання судового рішення у справі №160/29467/25. 2.Надати відомості про щомісячні суми нарахованої, визначеної до виплати та суми фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 починаючи з 30.09.2024 до дати надання відповіді на цей адвокатський запит. 3.Надати відомості про фактичні та правові підстави невиплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсії ОСОБА_1 у повному перерахованому за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153 розмірі. 4.Надати відомості чи обліковуються в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та/або у переліках одержувачів виплат на виконання судових рішень суми пенсії, нараховані за результатами виконання судового рішення у справі №160/29467/25, але фактично не виплачені. У разі обліку таких сум зазначити дату їх внесення, правову підставу, період, за який вони нараховані, загальну суму, джерело фінансування та суму, фактично виплачену станом на дату надання відповіді. 5.Надати детальний розрахунок загальних сум заборгованості Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перед ОСОБА_1 з пенсійних виплат.».

У відповідь на цей адвокатський запит ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надіслало лист від 23.07.2026 №0400-010303-8/141782, в якому зазначило, що «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянувши адвокатський запит №246/АЗ-07/26 від 16.07.2026 (вх. № 35787/8 від 16.07.2026) з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , повідомляє наступне. Оскільки у відповіді на запит міститься конфіденційна інформація, відповідь направлено засобами вебпорталу.»

З вебпорталу Пенсійного фонду України ОСОБА_1 станом на 24.07.2026 було отримано наступні дані:- у протоколі про перерахунок пенсії на підставі Рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №045550021153 від 02.03.2026 зазначено, зокрема, про те, що: дата перерахунку - 06.03.2026; особливості - ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 30.09.2024 по довічно; Рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 23.02.2026 по довічно; призначено з 01.03.2026 по 18.05.2028 та з 19.05.2028 по довічно суму пенсії у розмірі 25 950,00 грн;- Загальна сума призначеної пенсії становить 25 950,00 грн;- Місяць останньої виплати липень 2026 р.;- Сума останньої виплати 2 595,00 грн;- Дата наступної виплати 12.08.2026;- За період 30.09.2024 - 31.08.2026 нараховано але відкладено/ретроспективно з Державного бюджету України заборгованість з пенсійної виплати у розмірі 265584,54 грн;- Поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили (23.02.206, рішення у справі №160/29467/25), Державний бюджет України 142 541,64 грн; Наведені відомості з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 свідчать про те, що після здійснення на підставі Рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №045550021153 від 02.03.2026 перерахунку пенсії ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було виконано свій обов`язок, визначений у п. 4.10 Порядку №22-1, а саме: нараховану суму пенсії у розмірі 25 950,00 грн (щомісячно) не було включено в документи для виплати пенсії ОСОБА_1 ані до 02.04.2026 (не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про перерахунок пенсії), ані станом на день подання цієї заяви. Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області продовжує включати в документи для виплати пенсії ОСОБА_1 суму пенсії у розмірі 2595,00 грн, тобто у розмірі який виплачувався їй до здійснення перерахунку на підставі Рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №045550021153 від 02.03.2026 року.

Позивач вважає таку бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною та такою, що порушує її право на отримання пенсії у належному розмірі відповідно до положень чинного законодавства України, тому звертається до суду із цим позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v.France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

Відповідно до правових висновків, які містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13 та у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а, від 23.01.2020 у справі № 809/535/16, від 18.05.2021 року у справі №343/870/17 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.

Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок № 821).

Порядком №821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) ( п. 1 Порядку).

Пунктом 2 Порядку № 821 визначено, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Приписами п. 4 Порядку № 821 передбачено, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відповідно до п. 5 Порядку № 821, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (пункт 6 Порядку №821).

Згідно з пунктами 7-8 Порядку №821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Порядок №821 спрямований на врегулювання механізму здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (тобто різниці між належним за рішенням суду розміром пенсії та розміром, який визначався органом Пенсійного фонду до такого рішення), а не на визначення чи зміну поточного розміру пенсії, який підлягає щомісячній виплаті після виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зазначені норми Основного Закону України знайшли своє втілення у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 14 КАС України, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд наголошує, що принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91), Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (другий абзац підпункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).

Водночас, ані Конституцією України, ані законами України, Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями з визначення порядку виплати пенсії, зокрема, на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

До того ж, Порядком №821 запроваджено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється, крім іншого, сума пенсії, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України.

При цьому, Порядком №821 передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період.

Аналіз застосованої у Порядку №821 конструкції дозволяє дійти висновку, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили позивач, після відновлення порушеного права у судовому порядку, не набуває права на негайне і повне отримання належної йому суми, що фактично нівелює такі конституційні гарантії як обов`язковості судового рішення та незалежність судді.

Суд зазначає, що положення Порядку №821 по суті визначають додаткові умови для отримання позивачем поточних у належному розмірі та відтерміновують на невизначений час здійснення відповідних виплат особам, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у бік виконання такого судового рішення лише за наявності бюджетної можливості.

Водночас, Європейський суд з прав людини у низці рішень (зокрема, у справі «Шмалько проти України»; у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»; у справі «Кечко проти України») прямо зазначив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, сформульовану у справі №640/5248/19 щодо оскарження постанови КМУ №649, в якій Суд вказує на неприпустимість встановлення Кабінетом Міністрів України підзаконним нормативним актом механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість/переліки/обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Відтак, Порядком, затвердженим спірною Постановою №821, звужено джерела виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, що не передбачено положеннями законодавчих актів вищої юридичної сили, а саме: Конституції України та законів №1404-VIІІ та №4901-VI, якими врегульовано порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, боржником за якими є державний орган (у даному випадку ПФУ).

Норми Порядку №821 в частині обмеження проведення поточних платежів на виконання судового рішення суперечать ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України.

Також суд зауважує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/51895/25 від 04.03.2026 року (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року) визнано протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Згідно з частинами першою, третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Разом з цим, у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

Таким чином, суд доходить висновку, що застосування при перерахунку та виплаті позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України №821, якою змінюються умови та механізм виконання судових рішень, є протиправним.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем застосовано до перерахунку пенсії позивача постанову Кабінету Міністрів України №821 після здійснення перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду.

Разом з тим, суд зазначає, що 19 серпня 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» та визначив постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 такою, що втратила чинність, у зв`язку з чим такий нормативно-правовий акт не підлягає застосовуванню.

25.02.2026 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» ( далі - Постанова №236 ).

Пунктом 1 Постанови №236 встановлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. N 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Пунктом 2 Постанови №236 встановлено що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. N118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. N 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (Офіційний вісник України, 2023 р., N 26, ст. 1475), підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. N 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (Офіційний вісник України, 2024 р., N 24, ст. 1525) і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. N 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (Офіційний вісник України, 2025 р., N 25, ст. 1669) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525).

Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2025 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

Абзацем другим пункту 3 Постанови №236 встановлено що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1 7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 грн.

Статтею 30 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та Постановою № 1778 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином, оскільки Законом №2262-ХІІ та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і Постанови № 1778.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок:

…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.

Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 11 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1778, є протиправним.

Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 Постанови № 1778 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.

Зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Тому, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2026 по справі № 580/1002/26.

Суд зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Отже, враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною шостою статті 382 КАС України встановлено, що суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Отже, аналіз статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення є однією із форм судового контролю за виконанням ухваленого судового рішення та може бути застосовано судом під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, надати звіт про виконання судового рішення, після його надходження - розгляду поданого звіту, а за наслідками розгляду поданого звіту або в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Однак, позивачем у позовній заяві не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надано доказів на підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання позивача щодо встановлення судового контролю про виконання судового рішення у цій справі.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, підстави для задоволення заявлених позивачем клопотань про допущення рішення до негайного виконання та встановлення судового контролю відсутні.

Так, відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайному виконанню підлягають, зокрема, рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Разом із тим у цій справі суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та провести її виплату відповідно до висновків суду, однак відмовив у задоволенні позовних вимог у частині визначення конкретного розміру пенсійної виплати (суми до стягнення), оскільки її обчислення належить до компетенції відповідача та має бути здійснене під час виконання судового рішення.

За таких обставин судовим рішенням не присуджується до стягнення конкретна сума пенсійної виплати за один місяць, а тому відсутній визначений статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України предмет негайного виконання. У зв`язку з цим клопотання позивача про допущення рішення суду до негайного виконання задоволенню не підлягає.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа : Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1597,44 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа : Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 з 23.02.2026 поточної щомісячної пенсії у повному перерахованому за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153 розмірі 25 950,00 грн., внаслідок застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету з Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 нарахованої за період із 30.09.2024 роу до 22.02.2026 включно заборгованості з пенсії, що становить різницю між розміром пенсії 25 950,00 гривень, визначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153, та сумами пенсії, фактично виплаченими за зазначений період, зокрема внаслідок застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 поточну щомісячну виплату пенсії у повному розмірі, визначеному рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153 без урахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету з Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою поточною щомісячною пенсією з 23.02.2026 року до дати фактичного початку виплати пенсії у повному розмірі, визначеному рішенням від 02.03.2026 №045550021153.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 нараховану за період із 30.09.2024 до 22.02.2026 включно заборгованість з пенсії, що становить різницю між розміром пенсії 25 950,00 гривень, визначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.03.2026 №045550021153, та сумами пенсії, фактично виплаченими за зазначений період, зокрема внаслідок застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1597,44 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, б.7А ЄДРПОУ 20632802).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 08.10.2026 року.

Суддя В.В. Ільков