Court ruling № 140664706, 17.09.2026, Babushkinskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 932/10687/25

Провадження № 1-кс/932/4091/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_4 від 25 серпня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024052380000413 від 22.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра з вказаною скаргою, в якій просить: - скасувати постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську ОСОБА_4 від 25.08.2026 про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 12024052380000413; - зобов`язати уповноваженого слідчого повторно розглянути його заяву про визнання потерпілим з урахуванням висновків суду та нових обставин (відкриття провадження за нововиявленими обставинами у справі №H/240/4897/24).

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилається на те, що постановою старшого слідчого ОСОБА_4 від 25.08.2026 йому відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12024052380000413. Копію постанови ним отримано 08.09.2026 засобами електронного зв`язку. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на таке. Слідчий у своїй постанові основним аргументом для відмови у визнанні потерпілим обрав постанову Верховного Суду від 01.04.2026 у справі № 240/4897/24, якою, на його думку, підтверджено відсутність правових підстав для виплати йому грошового забезпечення. Однак на момент винесення оскаржуваної постанови (25.08.2026) та на момент її отримання (08.09.2026) цей аргумент вже втратив свою силу. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 у справі № H/240/4897/24 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання на 02.09.2026. Отже, рішення Верховного Суду у цій справі не є остаточним і не може вважатися таким, що набрало законної сили. Таким чином, слідчий прийняв рішення на підставі судового рішення, яке вже не є чинним (остаточним), що є грубим порушенням вимог ст. 94 КПК України щодо оцінки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Крім того, питання про наявність майнової шкоди, заподіяної саме кримінальним правопорушенням, не тотожне питанню про правомірність нарахування грошового забезпечення в адміністративному порядку. Слідчий не дослідив належним чином причинно-наслідковий зв`язок між діями командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , які скаржник розцінює як перевищення влади, та його майновими втратами. Слідчий вважає, що проведення службового розслідування та кримінального провадження № 42022052100000815 за ч. 5 ст. 407 КК України не є підтвердженням моральної шкоди. Однак саме дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , який ініціював службове реагування та повідомив про обставини відсутності скаржника безпосередньою стали причиною його кримінального переслідування. Факт подальшого закриття кримінального провадження свідчить про безпідставність таких дій. Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях у зв`язку з протиправною поведінкою щодо особи. Кримінальне переслідування, навіть припинене, завжди спричиняє особі душевні страждання, принижує честь і гідність. Слідчий не надав належної оцінки цим обставинам, що є порушенням ст. 94 КПК України. Відмова слідчого у визнанні скаржника потерпілим порушує його право на доступ до правосуддя та ефективний засіб юридичного захисту, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Слідчий, відмовляючи у визнанні скаржника потерпілим, фактично позбавляє його статусу, необхідного для повноцінного захисту його прав у кримінальному провадженні, зокрема права на доступ до матеріалів справи, право подавати докази та оскаржувати рішення. Оскаржувана постанова слідчого є формальною та не містить належної оцінки всіх обставин справи, зокрема того факту, що рішення Верховного Суду в адміністративній справі, на яке він посилається, вже не є остаточним через відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

Скаржник у судовому засіданні підтримав скаргу, просив її задовольнити з мотивів, зазначених ним у скарзі.

Старший слідчий ОСОБА_4 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Згідно ч.3 ст. 306 КПК України, неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження за №12024052380000413 від 22.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України, вислухавши скаржника, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскарженні рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Скарга на рішення слідчого, прокурора, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим може бути подана особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Якщо рішення слідчого оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч.1 ст.304 КПК України).

Згідно доводів скарги копію оскаржуваної постанови від 25.08.2026 отримано ОСОБА_3 08.09.2026, що не спростовано матеріалами кримінального провадження, а відтак слідчий суддя вважає скаргу поданою у визначений законом десятиденний строк.

Слідчим суддею встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024052380000413 від 22.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України за фактом перевищення командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 службових повноважень, відомості про яке були внесені на підставі заяви ОСОБА_3 .

25.08.2026 ОСОБА_3 звернувся до старшого слідчого із заявою про визнання його потерпілим у вказаному вище кримінальному провадженні та виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16.07.2026.

Постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_4 від 25 серпня 2026 року відмовлено у визнанні скаржника потерпілим, з огляду на відсутність очевидних та достатніх підстав вважати, що кримінальним правопорушенням скаржнику завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Надаючи оцінку правомірності відмови старшого слідчого у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та у випадках, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Згідно правової позиції Великої палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 439/397/17 поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або майнова шкода.

Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення саме проти нього кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Отже, завдання шкоди є обов`язковою умовою для визнання особи потерпілою. Визначальною ознакою для набуття статусу потерпілого в порядку ст. 55 КПК України є наявність прямого, безпосереднього та невідворотного причинно-наслідкового зв`язку між діянням, яке розслідується, та завданою шкодою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слідчий суддя погоджується з тим, що на стадії досудового розслідування діє презумпція завдання шкоди. Однак ч. 5 ст. 55 КПК України встановлює прямий виняток із цього правила, зобов`язуючи слідчого винести постанову про відмову у визнанні потерпілим, якщо існують очевидні та достатні підстави вважати, що особі шкоди не завдано.

Досліджені слідчим суддею матеріали кримінального провадження №12024052380000413 не містять достатніх очевидних даних, що свідчили б про завдання ОСОБА_3 майнової, фізичної чи моральної шкоди кримінальним правопорушенням, яке розслідується у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.40 КПК України слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

Згідно зі ст. 94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Приймаючи оскаржуване рішення, старший слідчий в межах своїх процесуальних повноважень детально проаналізував матеріали кримінального провадження, надав оцінку доводам скаржника та дійшов обґрунтованого і мотивованого висновку про відсутність у кримінальному провадженні №12024052380000413 від 22.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України, об`єктивних даних про завдання скаржнику майнової, моральної або фізичної шкоди.

За таких обставин старший слідчий, діючи в межах процесуальної самостійності та за власним внутрішнім переконанням (ст.ст. 40, 94 КПК України), обґрунтовано застосував приписи ч. 5 ст. 55 КПК України та встановив наявність очевидних підстав вважати, що даним кримінальним правопорушенням шкоди скаржнику не завдано.

З огляду на це, оскаржувана постанова старшого слідчого від 25 серпня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, винесеною з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені у скарзі доводи не спростовують юридичних та фактичних висновків органу досудового розслідування, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови відсутні, тому скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 306-307, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_4 від 25 серпня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024052380000413 від 22.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1