Decision № 140659879, 16.10.2026, Komunarskyi District Court of Zaporizhzhia City

Справа №336/7687/26

Провадження №2/333/5580/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Кукса К.О. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8608885 від 27.12.2024 року укладеного між ТОВ «Авентус» та ОСОБА_1 у розмірі 26 732,64 грн. та судові витрати у розмірі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2024 ТОВ «Авентус» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8608885 у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідно якого відповідачу надано кредит в сумі 12 200,00 гривень на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% в день в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору. На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте останній своїх зобов`язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 32 832,64 грн., 26 732, 64 грн. з яких позивач просить стягнути в примусовому порядку.

04.02.2026 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 04022026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином, відповідно до Реєстру боржників №б/н від 04.02.2026 до договору факторингу та акту прийому-передачі Реєстру боржників від 04.02.2026 до договору факторингу 1, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. В прохальній частині позову просив суд розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення на сайті суду, оскільки останній зареєстрований на території м. Мелітополь Запорізької області, яка є тимчасово окупованою територією України. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із матеріалів справи встановлено, що 27.12.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8608885 в електронній формі (електронний одноразовий ідентифікатор С4533), відповідно якого відповідачу надано кредит в сумі 12 200,00 гривень на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% в день в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору, що підтверджується копією даного договору та копією паспорту споживчого кредиту.

На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується копією повідомлення ТОВ «Пейтек» №20260205-1.1 від 05.02.2026 року з якого вбачається успішне зарахування 27.12.2024 року на картку НОМЕР_1 суми в розмірі 12 200,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, виготовленого ТОВ «Авентус Україна» станом на 03.02.2026 року, заборгованість за договором № 8608885 від 27.12.2024 року складає 32 832,64 грн., з яких: 12 151,20 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 581,44 грн. сума заборгованості за процентами; 6 100,00 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

Відповідно до договору факторингу №04022026 від 04.02.2026 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал», ТОВ «Авентус Україна» право вимоги за кредитним договором № 8608885 від 27.12.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 на суму 32 832,64 грн. відступило ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджується копією договору, копією акту приймання-передачі Реєстру боржників від 04.02.2026 року та копією Реєстру боржників.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 8608885 від 27.12.2024 складеного ТОВ «Юніт Капітал» сума заборгованості за кредитним договором № 8608885 від 27.12.2024 року за період 04.02.2026-01.05.2026 складає 32 832,64 грн., з яких: 12 151,20 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 581,44 грн. сума заборгованості за процентами; 6 100,00 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Спірний договір № 8608885 від 27.12.2024 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що первісний кредитор свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надав останньому грошові кошти (кредит) на обумовлених сторонами умовах.

Зі змісту та форм Договору факторингу судом не встановлено обставин, які би свідчили про його нікчемність. Доказів того, що вказаний Договір визнаний судом недійсним, матеріали справи не містять.

Отже, до ТОВ «Юніт Капітал» відповідно до укладеного договору правомірно перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8608885 від 27.12.2024.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем. Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини щодо укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору № 8608885 від 27.12.2024 та належне виконання первісним кредитором свого зобов`язання, а саме надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов договору.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8608885 від 27.12.2024 року у сумі 26 732,64 грн., про які просить позивач, підлягають задоволенню, оскільки відповідачем порушено умови вказаного договору та не виконано взятих на себе зобов`язань. При цьому суд виходить з приписів ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідача не надав суду доказів повної або часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок.

Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., сплачений при подачі позову.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», додаткову угоду №25771535901 від 20.04.2026 року до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, актом прийому передачі наданих послуг від 05.05.2026 року з якого вбачається, що позивачу Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» було надано послуги на загальну суму 7 000, 00 грн., в тому числі 5 000,00 грн. складання позовної заяви, 1 000, 00 грн. вивчення матеріалів справи, 500,00 гривень підготовка та подання адвокатського запиту, 500,00 грн. підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій, характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.

З урахуванням наведеного суд стягує з відповідача на користь позивача 2 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 536, 610, 625, 629, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263-268, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163 заборгованість за кредитним договором № 8608885 від 27.12.2024 у розмірі 26 732 (двадцять шість тисяч сімсот тридцять дві) гривні 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ-43541163, судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне судове рішення складене 16.10.2026 року.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя Л.О. Варнавська