Court ruling № 140658346, 14.10.2026, Peresypskyi District Court of Odesa City (until 25.04.2025 - Suvorovskyi District Court of Odesa City)

Пересипський районний суд міста Одеси

Справа №523/21239/24

Провадження №1-кс/523/9181/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного та його захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, клопотання слідчого в кримінальному провадженні №12024160000000732 від 11 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не судимого, з інвалідністю 3 групи, депутата Одеської міської ради IV-VIII скликань, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209, ч.3 ст.197-1 КК України,

в с т а н о в и в:

14 жовтня 2026 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Слідчого управління ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із альтернативою визначення застави в розмірі 11315200 грн, стосовно ОСОБА_5 .

Органом досудового розслідування встановлено наступне.

В листопаді 2010 року ОСОБА_5 обрано депутатом Одеської міської ради VI скликання. Рішенням Одеської міської ради від 06 грудня 2010 року №13-VI «Об утверждении состава постоянных комиссий Одесского городского совета VI созыва» ОСОБА_5 обрано головою постійної комісії з комунальної власності.

Відповідно до «Положення про постійну комісію Одеської міської ради з комунальної власності», затвердженого рішенням Одеської міської ради №503-VI від 08 квітня 2011 року, до повноважень постійної комісії з комунальної власності входить, зокрема: підготовка та внесення на розгляд ради висновків про програми приватизації, переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, доцільності, порядку та умов приватизації і т.і.; попередній розгляд і підготовка висновків і рекомендацій відносно комунальної власності територіальної громади, віднесених до відання ради; поточний моніторинг та аналіз експертних оцінок приміщень, внесених до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації та відчуженню з залученням відповідних фахівців; у разі прийняття комісією висновків про недоцільність приватизації або відчуження конкретних об`єктів комунальної власності за цінами, визначеними незалежною експертною оцінкою, виносить на розгляд Одеської міської ради проекти рішень про виключення їх з переліку об`єктів, що підлягають приватизації та відчуженню; моніторинг цивільно-правових угод (договори оренди, купівлі-продажу, застави міни, дарування, користування, концесії майна та інші угоди), які укладаються департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

Після обрання головою постійної комісії з комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_5 в період з квітня 2011 року, перебуваючи в невстановленому місці, при невстановлених обставинах, керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прийняв рішення про протиправне заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Одеси в особливо великих розмірах, шляхом обману, підроблення та використання офіційних правовстановлюючих документів, з подальшою легалізацією цього майна задля незаконного збагачення та протиправного отримання матеріальних благ внаслідок вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень.

Для реалізації такого умислу ОСОБА_5 , володіючи, в силу специфіки своєї діяльності та кола спілкування, інформацією про наявне в м. Одесі нерухоме майно у вигляді горищ, підвалів та земельної ділянки, що належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, розробив злочинний план, етапи реалізації якого полягали у залученні співучасників, розподілі між ними ролей та функцій, завчасному створенні підконтрольних йому підприємств та організацій, визначенні предметів злочинних посягань, забезпеченні попередньої оренди та викупу бажаних приміщень комунальної власності, для створення у оточуючих законності подальшого набуття прав власності на об`єкти нерухомості, розташовані за тими ж адресами, виготовленні від імені атестованих інженерів з інвентаризації нерухомого майна підроблених висновків, довідок, технічних паспортів на такі об`єкти, їх використанні шляхом подання державним реєстраторам для незаконної реєстрації прав власності на об`єкти злочинного посягання за підконтрольними юридичними особами, самовільного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, а також подальшої легалізації незаконно здобутого майна шляхом зміни геометричних форм, перепланування, ремонтів та вчинення правочинів з ним, розподілі протиправного доходу між всіма співучасниками.

У той же час, ОСОБА_5 , розуміючи, що через свою політичну діяльність є відомою в м. Одесі особою, а займана ним посада голови постійної комісії з комунальної власності Одеської міської ради може викликати непотрібну для нього увагу з боку журналістів, політичних конкурентів, правоохоронних органів та свідомих громадян, останній вирішив підшукати співучасника, який виступить його «прикриттям» та зможе відвернути увагу суспільства від особистості ОСОБА_5 під час реалізації етапів злочинного плану, що в подальшому, у разі викриття злочинної діяльності, надасть йому можливість не потрапити в поле зору правоохоронних органів або мінімізувати особисту кримінальну відповідальність та мати можливість спотворити докази на свою користь.

Задля цього ОСОБА_5 , познайомившись за невстановлених слідством обставин із ОСОБА_7 , довів до нього свій злочинний план, запропонувавши останньому прийняти безпосередню участь у його реалізації, на що ОСОБА_7 , керуючись метою особистого збагачення, погодився на вчинення запланованих кримінальних правопорушень, а також зобов`язався керувати та координувати дії інших співучасників на ключових етапах шахрайського заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Одеси, виступаючи зв`язуючою ланкою між лідером та іншими учасниками угруповання.

Досягнувши згоди на спільну злочинну діяльність, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 , розуміючи, що реалізацію всіх етапів злочинного плану провести самотужки не вдасться та існує значний ризик бути викритими, володіючи лідерськими якостями, добрими організаторськими здібностями, узгодивши між собою шляхи комунікації та спілкування таким чином, щоб мінімізувати особисту участь ОСОБА_5 у запланованій злочинній діяльності, утворили організовану групу, до складу якої залучили наближених та довірених осіб ОСОБА_8 , а згодом співмешканку останнього ОСОБА_9 , а також інших, наразі невстановлених слідством осіб, до яких, за невстановлених слідством обставин, довели загальний злочинний план, основні етапи його виконання, розподіливши між ними ролі та функції кожного, а також стали керувати, контролювати та координувати їх дії для досягнення спільної злочинної мети у вигляді протиправного збагачення за рахунок привласнення комунальної нерухомості в м. Одеси.

Останні, поділяючи погляди та наміри лідерів групи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом та метою особистого протиправного збагачення, прийняли їх пропозицію та надали свою добровільну згоду на участь в організованій групі та вчинюваних нею злочинах.

Створена організована група характеризувалася ієрархічністю, стійкими зв`язками, стабільністю і згуртованістю свого складу, злагодженим функціонуванням, безумовним виконанням вказівок її лідера, об`єднанням учасників групи єдиним планом, відомим всім її учасникам, з чітким розподілом ролей та виконуваних функцій, ретельною підготовкою до вчинення злочинів, суворим дотримання дисципліни всередині угруповання, прикриттям протиправної діяльності за рахунок створених громадських організацій та підприємств, які використано для шахрайського заволодіння об`єктами нерухомого майна.

Ієрархію організованої групи побудовано з метою конспірації злочинної діяльності таким чином, щоб відвернути увагу правоохоронних органів від особистості її лідера, а саме: ОСОБА_5 надавав вказівки щодо реалізації етапів злочинного плану ОСОБА_7 здебільшого в ході особистих зустрічей, а також іноді керував діями ОСОБА_8 , у тому числі через необізнаних про злочинну діяльність осіб свою дружину ОСОБА_10 та тестя ОСОБА_11 , при цьому уникаючи особистих зустрічей та спілкування з ОСОБА_9 , контролюючи процес шахрайського заволодіння комунальним майном через ОСОБА_7 .

У свою чергу, ОСОБА_7 , будучи найбільш довіреним та наближеним до лідера групи, керував під час вчинення злочинів діями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших невстановлених слідством осіб, контролюючи дії співучасників та приймаючи участь на всіх етапах виконання злочинного плану, у тому числі під час легалізації предметів злочинних посягань, особисто отримуючи грошові кошти від добросовісних набувачів.

ОСОБА_5 розподіливши між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ролі, розробив план злочинної діяльності, довівши його в різний період часу, до відома всіх співучасників, на що вони дали свою згоду, визначивши їх ролі, та став координувати дії останніх з метою досягнення злочинного результату.

План злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_5 , передбачав наступні етапи його виконання: створення юридичних осіб та призначення співучасників на посади директорів та засновників; підбір об`єктів нерухомого майна територіальної громади міста Одеси; укладання договорів оренди з територіальною громадою міста Одеси з метою подальшого викупу на неконкурентній основі; виготовлення завідомо підроблених документів з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна для їх подальшого використання у протиправній діяльності; використання підконтрольними співучасниками від імені ГО «Добрі Справи» (код ЄДРПОУ №37679915), ПП «32» (код ЄДРПОУ № 36613125) та ГО «Організація інвалідів соціальної захищенності» (код ЄДРПОУ №40203744) завідомо підроблених документів з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, довідок про збільшення площі приміщень та подальшого використання у протиправній діяльності офіційних документів, шляхом їх надання державним реєстраторам для проведення реєстраційних дій, а також виготовлення та подання до Управління ДАБК Одеської міської ради декларацій про готовність реконструйованих та новозбудованих об`єктів нерухомості до експлуатації, до яких внесено недостовірні відомості, з подальшим поданням цих правовстановлюючих документів державному реєстратору для проведення реєстраційних дій зі збільшення площі приміщень та створення нових об`єктів нерухомості; звернення підконтрольних співучасників до державних реєстраторів з метою реєстрації права власності на нерухоме майно за підконтрольними юридичними особами ГО «Добрі Справи» (код ЄДРПОУ №37679915), ПП «32» (код ЄДРПОУ №36613125) та ГО «Організація інвалідів соціальної захищенності» (код ЄДРПОУ №40203744), з метою заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Одеси; легалізація незаконно здобутого нерухомого майна шляхом укладення правочинів купівлі-продажу та оренди з третіми особами задля подальшого незаконного збагачення.

Суть злочинної діяльності організованої групи полягала у викупі нерухомого майна територіальної громади міста Одеси з подальшим незаконним заволодінням на підставі підроблених документів, пов`язаних з вже викупленим майном, іншим нерухомим майном громади, яке не передавалось в оренду та викуп, а також самовільному будівництві будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці під виглядом реконструкції вже придбаного у громади нерухомого майна.

Мета організованої групи полягала в отриманні незаконних прибутків у вигляді грошових кошів від подальшого продажу нерухомого майна комунальної власності, яким учасники організованої групи під керівництвом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 заволоділи шахрайським шляхом на підставі підроблених документів, а також в отриманні прибутків від надання в оренду нерухомого майна, яке самовільне побудовано на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Група мала стійкий характер, довготривалий період існування з 2011 року, високий ступінь організованості, підпорядкування всіх її учасників ОСОБА_5 , та на окремих етапах ОСОБА_7 , відрізнялась чітким плануванням, підготовкою до вчинення злочинів, стабільністю складу, розподілом ролей і функцій, а також наявністю чіткої ієрархії між учасниками злочинної групи.

За задумом ОСОБА_5 , у процесі скоєння злочинів мали діяти також декілька підконтрольних йому суб`єктів господарської діяльності, які виступали спочатку орендарем нерухомого майна у територіальної громади міста Одеси, а в подальшому під контролем ОСОБА_7 подавали документи щодо викупу раніше орендованого нерухомого майна.

Так, задля виконання злочинного плану, співучасниками у 2011 році створено Громадську організацію «Добрі Справи» (код ЄДРПОУ №37679915), засновником і директором якої призначено ОСОБА_8 та необізнаних про злочинні наміри учасників організованої групи тестя ОСОБА_5 ОСОБА_11 та дружину ОСОБА_5 ОСОБА_10 , а надалі у 2017 році прийнято засновником та призначено керівником ПП «32» (код ЄДРПОУ № 36613125) ОСОБА_9 , яку 06 травня 2019 року також призначено керівником ГО «Організація інвалідів соціальної захищенності» (код ЄДРПОУ №40203744).

Для прикриття злочинної діяльності та перешкоджанню її можливому викриттю правоохоронними органами, ОСОБА_5 уникав та мінімізував особисту участь в активних діях учасників угруповання, пов`язаних з особистою взаємодією з особами, уповноваженими на прийняття юридично значущих рішень щодо предметів злочинів, надаючи вказівки та контролюючи процес вчинення злочинів через співорганізатора ОСОБА_7 .

У свою чергу, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підпорядковувались ОСОБА_7 , виконували його вказівки.

З метою реалізації злочинного плану ОСОБА_5 визначив собі роль організатора злочинної групи та взяв на себе виконання наступних функцій: розробив злочинний план, підібрав та залучив співучасників, розподілив ролі між ними та функції кожного, контролював та координував їх протиправну діяльність, слідкував за дотримання правил поведінки та конспірації, підбирав об`єкти злочинного посягання у вигляді нерухомого майна, яке належить територіальній громаді міста Одеси та підлягає оренді, домовлявся з особою, яка відповідала за дії реєстраторів для проведення реєстраційних дій, розподіляв винагороду між членами угруповання.

ОСОБА_7 , якому відведено роль співорганізатора угруповання, ОСОБА_5 наділив наступними функціями: керування та координація дій учасників організованої групи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших невстановлених співучасників на всіх етапах виконання злочинного плану; організація підготовки відповідних документів для оренди та подальшого викупу нежитлових приміщень; перепланування горища під квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та їх ремонт; безпосередній супровід процедури реалізації квартир добросовісним набувачам, у тому числі розміщення оголошень, співпраця з ріелторами, участь у нотаріусів при укладенні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 угод купівлі-продажу, а також отримання коштів від покупців, отримав свою долю незаконного прибутку від спільної злочинної діяльності.

Крім того, до функцій ОСОБА_7 входило організація формування документів щодо викупу нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , проведення оцінки вказаного нежитлового приміщення для подальшого викупу, подання документів до реєстратора про зміну керівника ГО «Організація інвалідів соціальної захищенності» на ОСОБА_9 .

На ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким відведено ролі виконавців злочинів, лідером групи покладено наступні функції: очолили ГО «Добрі Справи» та ПП «32», від імені яких уклали договори оренди нежитлових приміщень за адресами розташування предметів злочинних посягань, з подальшим їх викупом на неконкурентній основі; здобули та у подальшому використали підроблені правовстановлюючі документи щодо збільшення площ орендованих нежитлових приміщень за рахунок предметів злочинних посягань (горищ та підвалу); звернення до державних реєстраторів від імені ГО «Добрі Справи» та ПП «32»; укладання договорів купівлі-продажу отриманої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень нерухомості з добросовісними покупцями; укладання договору купівлі-продажу від ГО «Організація інвалідів соціальної захищенності», отримали свою долю незаконного прибутку від спільної злочинної діяльності.

В результаті своєї злочинної діяльності організована група, створена та керована ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 , за участю ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших невстановлених слідством осіб, з використанням підроблених правовстановлюючих документів та підконтрольних співучасникам ГО «Добрі справи», ПП «32», ГО «Організація інвалідів соціальної захищеності», шляхом обману привласнила нерухоме комунальне майно горище за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 462,8 кв. м, горище за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 370,7 кв. м та приміщення підвалу за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 290,4 кв. м, а також придбала право на земельну ділянку комунальної власності за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 586 кв. м, спричинивши збитки територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на загальну суму 11 324 711, 65 грн, частину якого легалізували шляхом вчинення правочинів з продажу добросовісним набувачам квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на загальну суму 10 753 260 грн, а також укладення правочину з близькою особою (донькою) організатора злочинної групи ОСОБА_12 у вигляді продажу нерухомого майна офіс-магазину за адресою: АДРЕСА_8 , отримавши право на земельну ділянку комунальної власності вартістю 1 224 605, 65 грн.

Вказані факти кримінальних правопорушень розслідувались у кримінальному провадженні №12023160000000021 від 10 січня 2023 року, у якому стосовно ОСОБА_5 20 травня 2024 року складене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч 4 ст.358 КК України, яке вручено у порядку передбаченому Главою VI та ХI КПК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2024 року в кримінальному провадженні №12023160000000021 від 10 січня 2023 року продовжено строк досудового розслідування до 19 липня 2024 року.

Постановою прокурора від 11 червня 2024 року з матеріалів кримінального провадження №12023160000000021 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209, ч.3 ст.197-1 КК України за №12024160000000732.

Постановою від 12 червня 2024 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000000732 було зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України. Крім того, 18 червня 2024 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.

На підставі ч.1 ст.282 КПК України 20 вересня 2024 року досудове розслідування було відновлено. У зв`язку з отриманням додаткових доказів неправомірної діяльності ОСОБА_5 в цей день повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нової підозри за ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.197-1, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, яке вручено у порядку передбаченому Главою VI та ХI КПК України.

У зв`язку із оголошенням в розшук підозрюваного ОСОБА_5 досудове розслідування 20 вересня 2024 року було зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

На підставі ч.1 ст.282 КПК України 24 жовтня 2024 року досудове розслідування було відновлено. В цей же день ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нової підозри ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.197-1, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, яке вручено у порядку передбаченому Главою VI та ХI КПК України.

У зв`язку із оголошенням (підозрюваного ОСОБА_5 в розшук досудове розслідування зупинено 24 жовтня 2024 року було зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 липня 2024 року стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилаються на обґрунтованість вказаної підозри та наявність ризиків: переховування від органу досудового розслідування, суду; а також незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних в цьому ж провадженні.

З`ясувавши думку прокурора в підтримку внесеного клопотання, заперечення сторони захисту, слідчий суддя дійшов наступного.

Слідчим відділенням Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області розслідується кримінальне провадження №12024160000000732 від 11 червня 2024 року.

Постановою т.в.о. заступника начальника слідчого управління ГУНП в Одеській області

Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому слідчий суддя зазначає, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів (ч.4 ст.190 та ч.3 ст.209 КК України в редакції на час вчинення), санкції яких передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до п`ятнадцяти років.

Обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду з прав людини, у п-п. «с» п.1 ст.5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру. У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства (1994), суд визначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Обґрунтованість підозри доводиться:

- показаннями свідка ОСОБА_13 , який повідомив, що до заволодіння нерухомим комунальним майном у вигляді горищ та підвалу причетний ОСОБА_5 , який будучи депутатом Одеської міської ради, контактував з неофіційним керівником державних реєстраторів ОСОБА_14 з приводу державної реєстрації об`єктів нерухомого майна в АДРЕСА_4 , та Рішельєвська, 11;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що до реконструкції та ремонту приміщення №508 (горище) буд АДРЕСА_3 безпосередньо причетний ОСОБА_7 ;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка зазначила, що не здійснювала виготовлення технічного паспорту ТОВ «Проф-Проект» на приміщення №№507,508 буд №2 по вул. Пушкінській в м. Одесі;

- показаннями свідка ОСОБА_17 , який зазначив, що не має відношення до виготовлення технічного паспорту на приміщення АДРЕСА_9 та квартир АДРЕСА_10 , а також про те, що вперше перебував на території м. Одеси в 2019 році, тобто після дати виготовлення вказаних технічних паспортів;

- показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які зазначили, що спілкувалась із ОСОБА_7 з приводу реалізації квартир АДРЕСА_10 , який представлявся фактичним власником, проте вказував, що квартири оформлені на його дружину ОСОБА_9 , а також аналогічними показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 щодо придбання квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку;

- показаннями свідка ОСОБА_22 , який вказав, що ОСОБА_7 домовлявся з ним про продаж квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Під час продажу вказаних квартир приймали участь ОСОБА_23 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , який особисто отримав грошові кошти від продажу;

- показаннями свідка ОСОБА_19 , яка зазначила, що документи з її підписом, які використано в якості охоронних договорів пам`ятки культурної спадщини , є підробленими та нею не підписувались;

- показаннями свідка ОСОБА_24 , яка зазначила, що для виконання робіт приміщення горища буд. АДРЕСА_3 прибули чотири особи, серед яких був ОСОБА_7 ;

- показаннями свідка ОСОБА_25 , який зазначив, що довіреними особами ОСОБА_5 є ОСОБА_7 та ОСОБА_26 . Реєстрація підконтрольної йому ГО «Взаємодопомога та захист» здійснювалась за вказівкою ОСОБА_7 . Печатка організації перебувала у ОСОБА_5 , помічником якого був ОСОБА_7 , що вирішував юридичні питання;

- документами, наданими власниками квартир по АДРЕСА_6 у вигляді розписок про отримання ОСОБА_9 та ОСОБА_23 готівкових грошових коштів за продаж квартир АДРЕСА_11 ;

- документами, вилученими під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого вилучено технічний паспорт на приміщення АДРЕСА_12 , лист на ім`я директора ПП «Аденіум» ОСОБА_27 від 07 листопада 2014 року №01-12/582, рішення Одеської міської ради без номеру та підпису з відбитком печатки ГО «Взаємодопомога і захист», блокнот формату А4 із чорновими записами щодо приміщень, які незаконно вибули з власності Одеської територіальної громади, печатки підприємств та організацій, а саме: ГО «Інтеграція плюс», ГО «Організація інвалідів соціальної захищеності», ПП «Інвестстрой 2011», ГО «Взаємодопомога та захист», ГО «Організація інвалідів «Восход»», ПП «Бугенвіл», ПП «Аденіум», ПП «Інвестстрой 2011»;

- документами, вилученими пі час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_13 , в ході кого вилучено: договір оренди нежитлового приміщення №01/2021 від 05 березня 2021 року між адвокатом ОСОБА_7 та ГО «Добрі справи», заява НРЕ №311993 від імені ОСОБА_8 , чорнові записи щодо приміщення по АДРЕСА_3 , печатки ПП «КРІАТ», ТОВ «Новотех Інвест», ТОВ ФК «Новотех», ПП «32»;

- документами, вилученими в Управлінні культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської ОДА, а саме: «Висновок про вплив виконаних робіт в приміщенні мансардного поверху на технічні параметри будівлі та на виникле історичне середовище» з фототаблицею, виконаного на замовлення ГО «Добрі справи», згідно якого квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 перебувають в стані завершеного ремонту;

- висновком судової почеркознавчої експертизи, згідно якого у вилученому в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 блокноті, рукописні записи з адресами незаконно привласнених об`єктів нерухомого майна виконано самим ОСОБА_5 ;

- висновками оціночно-будівельної експертизи, згідно яких визначено ринкову вартість предметів злочинних посягань на момент незаконного вибуття з власності територіальної громади міста Одеси, а саме: нежитлового приміщення горища по вул. Жуковського, 14 в сумі 3 052 485 грн, нежитлового приміщення підвалу по вул. Рішельєвська, 11 в сумі 2 071 133 грн, нежитлового приміщення горища по вул. Пушкінська, 2 в сумі 4 976 488 грн;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

На думку слідчого судді, первинно зібраних слідчим доказів достатньо для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209, ч.3 ст.197-1 КК України.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв`язку із тим, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку підозрюваного та виконання останнім процесуальних обов`язків в межах даного кримінального провадження, слідчий суддя з цим погоджується, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним про ступінь тяжкості повідомлених йому злочинів та покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин, що цілком відповідає практиці ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» де зазначено що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення підозрюваним території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Окрім того, слідчий суддя враховує, що постановою слідчого 12 червня 2024 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук, а 18 червня 2024 року оголошено у міжнародний розшук, і лише 13 жовтня 2026 року ОСОБА_5 видано шляхом екстрадиції з Румунії.

Вищезазначене, на думу слідчого судді, обґрунтовує існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим, застосування більш м`якого запобіжного заходу не є виправданим.

В межах досудового розслідування допитано свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 . Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може схиляти таких осіб до зміни показань, узгодження позицій, уникнення явки, приховування документів або надання узгоджених неправдивих пояснень.

Необхідно також виходити і із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілою та свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином існує ризик можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків в даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оскільки злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , позбавляє реального власника майна можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним, що потребує особливого захисту права власності територіальної громади в умовах продовжуваної збройної агресії російської федерації проти України.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року №9-р(II)/2026 у справі №3-176/2025(355/25) за конституційною скаргою ОСОБА_28 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (про забезпечення альтернативності застави триманню під вартою) встановлено наступне.

Інститут застави у кримінальному провадженні як законодавчий засіб мінімізації втручання у право на свободу та особисту недоторканність (ч.1 ст.29 Конституції України) в умовах, коли конституційні цілі правосуддя й завдання кримінального провадження можуть бути досягнуті без заходів держави щодо фізичної ізоляції особи, яку підозрюють чи обвинувачують. Однак для виконання конституційних вимог застава та її розмір мають реалізовувати функцію реальної альтернативності застави триманню особи під вартою.

Законодавче унормування застави, розмір якої покладає на особу, яку підозрюють, значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою. Тому законодавче врегулювання застави вимагає індивідуалізації стосовно особи, яку підозрюють, а також щодо обставин кримінального провадження, тобто розмір застави має бути відчутним для особи, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою. Застава не є кримінальним покаранням, „викупом особи чи компенсацією за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, та як інститут є процесуальною гарантією присутності особи, яку підозрюють, та дотримання інших покладених на неї обов`язків у кримінальному провадженні.

Висловлюючи позицію щодо призначення розміру застави, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Mangouras v. Spain від 28 вересня 2010 року (заява №12050/04) зазначив, зокрема, що гарантія, визначена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання; тому її розмір має оцінюватися переважно з урахуванням особи [обвинуваченого], її активів та зв`язків із особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення або позовів проти гарантів у разі її неявки на судове засідання буде достатнім стримувальним фактором, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти (§78); у будь-якому разі зі структури статті 5 Конвенції загалом і її пункту 3 зокрема зрозуміло, що застава може вимагатися лише доти, доки існують причини, що виправдовують тримання під вартою; якщо ризику втечі можна уникнути через внесення застави або інші гарантії, обвинуваченого треба звільнити, пам`ятаючи, що якщо можна передбачити легше покарання, слід враховувати зменшення стимулу обвинуваченого до втечі; органи влади повинні бути однаково обережними як під час визначення відповідної застави, так і під час вирішення питання про те, чи є потрібним подальше тримання обвинуваченого під вартою (§79); крім того, розмір застави має бути належно обґрунтований у рішенні про визначення розміру застави та повинен ураховувати ресурси обвинуваченого (§80); хоча розмір гарантії, передбаченої пунктом 3 статті 5 Конвенції, має оцінюватися переважно з огляду на обвинуваченого та його активи, не видається необґрунтованим за певних обставин враховувати також розмір збитків, які йому інкримінують (§81).

У рішенні у справі від 22 травня 2018 року (заява №54335/14) Європейський суд з прав людини наголосив, що нездатність національних судів оцінити спроможність заявника сплатити потрібну суму може призвести до порушення [пункту 3 статті 5 Конвенції]; водночас обвинувачений, якого судові органи мають намір звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яка за потреби може бути перевірена, для визначення належного розміру застави (§70).

Отже, у практиці Європейського суду з прав людини послідовно встановлюються критерії порушення пункту 3 статті 5 Конвенції, якою гарантовано право на свободу та особисту недоторканність, зокрема щодо випадків, коли визначений розмір застави є надмірним, тобто особа фактично неспроможна скористатися альтернативою триманню під вартою, національні суди ретельно не аналізують відомостей про підозрюваного чи обвинуваченого, його реальний майновий стан, або ж порушено вимогу обов`язкового детального обґрунтування розміру застави.

Правовий сенс інституту застави як засобу, що є менш обтяжливим втручанням держави у право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване ч.1 ст.29 Основного Закону України, полягає в тому, що особа має реальну можливість замінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави, беручи на себе одночасно процесуальні обов`язки, які випливають із досягнення завдань кримінального провадження. Застосування застави уможливлює досягнення цих завдань без застосування до підозрюваного чи обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою.

Конституційний Суд України вказує, що для реального досягнення мети альтернативності застави запобіжному заходу у виді тримання під вартою відповідно до усталених позицій Європейського суду з прав людини, визначаючи розмір застави у виключних випадках, слідчий суддя, суд у судовому рішенні зобов`язаний навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами, визначеними оспорюваними приписами Кодексу (рішення у справі Істоміна проти України від 13 січня 2022 року (заява №23312/15), §31).

Конституційний Суд України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вважає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують, зокрема має бути враховано обставину, що стала підставою для накладення арешту на майно особи в межах кримінального провадження (рішення у справах Toshev v. Bulgaria від 10 серпня 2006 року (заява №56308/00), §73; Hristova v. Bulgaria від 7 грудня 2006 року (заява №60859/00), §§109111; Mangouras v. Spain від 28 вересня 2010 року (заява №12050/04), §78; від 22 травня 2018 року (заява №54335/14), §70; Плачков проти України від 15 квітня 2021 року (заява №76250/13), Істоміна проти України від 13 січня 2022 року (заява №23312/15), §26.

Із урахуванням позицій Європейського суду з прав людини Конституційний Суд України виходячи з принципу, за яким усі сумніви й припущення мають тлумачитися на користь особи, яку підозрюють чи обвинувачують, окремо наголошує на обов`язку слідчого судді, суду ретельно мотивувати розмір застави, зокрема, з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв`язки (сім`ю, інші особисті комунікації), а також зв`язки за кордоном ( рішення у справах від 15 листопада 2001 року (заява № 25196/94), §66; Mangouras v. Spain від 28 вересня 2010 року (заява №12050/04), §80; Істоміна проти України від 13 січня 2022 року (заява №23312/15), §32).

З огляду на викладене Конституційний Суд України наголошує, що саме дотримання слідчим суддею, судом наведених юридичних позицій щодо реальної альтернативності застави триманню під вартою забезпечує таке застосування абзацу п`ятого частини п`ятої статті 182 Кодексу, яке є сумісним із вимогами ч.2 ст.29 Конституції України.

Обґрунтовуючи виключний розмір застави підозрюваному слідчий та прокурор зазначають, що внаслідок інкримінованих дій нанесено збитків на загальну суму 11 324 711, 65 грн, частину якого легалізовано шляхом вчинення правочинів з продажу добросовісним набувачам квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на загальну суму 10 753 260 грн; а також про те, що підозрюваному належить наступне рухоме та нерухоме майно: транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ S 400 CDI», н/з НОМЕР_1 , 2021 року випуску (зареєстровано на доньку ОСОБА_12 ); житловий будинок площею 364,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,2187 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755800:02:008:0423; квартира загальною площею 347,6 кв.м у АДРЕСА_14 (зареєстровано на доньку ОСОБА_12 ); нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_15 , загальною площею 2011.9 кв.м (зареєстровано на доньку ОСОБА_12 ); дачний будинок за адресою: АДРЕСА_16 , загальною площею 184,9 кв.м (зареєстровано на дружину ОСОБА_10 ); земельна ділянка з кадастровим номером 51237558000:02:008:1385, площею 0.0127 га, за адресою: АДРЕСА_16 (зареєстровано на дружину ОСОБА_10 ); нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_17 , загальною площею 42,4 кв.м, (зареєстровано на дружину ОСОБА_10 ); квартира за адресою: АДРЕСА_18 , загальною площею 157.7 кв.м (зареєстровано на дружину ОСОБА_10 ).

Слідчим суддею встановлено факти накладення арештів на усе виявлене органом досудового розслідування у підозрюваного, його колишньої дружини та доньки вищезазначене нерухоме та рухоме майно, що унеможливлює його реалізацію чи закладення, з метою отримання коштів на внесення застави.

Також прокурором та слідчим не доведено наявність у підозрюваного в даний час іншого майна, офіційного доходу чи готівкових коштів в обґрунтування здатності його внести в якості застави у запропонованому слідчим виключному розмірі, тобто такий розмір буде завідомо непомірним для ОСОБА_10 .

З урахуванням вищевикладеного, даних про особу підозрюваного, який є особою з інвалідністю, має достатньо міцні соціальні зв`язки, обставин вмінених тому кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що розмір застави, як альтернативи триманню під вартою, необхідно визначити в межах, передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, а саме в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

З врахуванням викладеного клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-178,183,184,193,194 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Слідчого управління ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209, ч.3 ст.197-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - на строк до 16 листопада 2026 року включно.

Визначити розмір застави, як альтернативи триманню ОСОБА_5 під вартою, - у розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн.

Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Код ЄДРПОУ отримувача: 26302945; р/р UA418201720355249001000005435; банк: Державна казначейська служба України; МФО 820172, після чого ОСОБА_5 звільняється з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування із допитаними свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 з питань, що є предметом досудового розслідування; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну на строк до 16 листопада 2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваному (обвинуваченому) або заставодавцю наслідки невиконання обов`язків, передбачених частинами 8, 10, 11 ст.182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний (обвинувачений), будучи належним чином повідомленим не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана впродовж п`яти днів з дня її оголошення, а ув`язненим ОСОБА_5 в цей же строк, з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1