Decision № 140656839, 09.10.2026, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа № 760/15586/24

Провадження №2/760/10472/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Салюк Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - відділ з питань реєстрації місця проживання/пересування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», про визнання права користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ з питань реєстрації місця проживання/пересування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі ордеру на житлове приміщення батько позивача ОСОБА_2 , був наймачем квартири АДРЕСА_1 . Разом з ним у вказаний ордер буди вписані члени його сім`ї, а саме дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 , та позивач.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_3 .

13 липня 2007 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 , від якого у них народилися два сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти є інвалідами з дитинства.

Після смерті матері її брат ОСОБА_6 почав систематично зловживати алкогольними напоями та наркотичними засобами, у зв`язку з чим його поведінка стала неадекватною, він почав вчиняти скандали, провокував конфлікти, приводив сторонніх осіб, що приводило до залучення поліції.

У зв`язку з тим, що спільне проживання позивача разом з братом ОСОБА_1 у вказаній квартирі стало неможливим, в березні 2020 року вона з дітьми вимушена була залишити квартиру, змінити місце проживання та реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_5 брат позивача ОСОБА_1 помер.

Позивач неодноразова зверталася до ЖЕД №92 з приводу поновити їй місце реєстрації в батьківській квартирі, але їй було відмовлено. На останнє звернення Відділ з питань реєстрації місця проживання/пересування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надіслав відповідь від 27.03.2023 року пр. те, що їй відмовлено в реєстрації місця проживання через відсутність документів, що підтверджують право на проживання у житлі.

Позивач зазначає, що за період її проживання та реєстрації у спірній квартирі вона систематично здійснювала догляд за квартирою та сплачувала необхідні комунальні платежі.

Вважає, що вона вимушено не проживала у спірній квартирі тривалий час з поважних причин і вважає, що має право на користування вказаною житловою площею.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18 вересня 2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_7 , в якому вона просила відмовити в задоволені позову, оскільки підстави для задоволення позову відсутні. Зазначила, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована та перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. За інформацією відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб Солом`янського районного в місті Києві державної адміністрації за вказаною адресою ніхто не зареєстрований. Позивач з 12 березня 2020 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість постійне місце проживання та реєстрації позивач з 12 березня 2020 року є АДРЕСА_3 . Вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року залучено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року продовжено розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

27 жовтня 2025 року до суду надійшли пояснення представника відповідача Київської міської ради Малуєвої С.О., в якому вона просила відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, справу слухати у відсутності представника Київської міської ради. В обґрунтування заперечень зазначила, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передана до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації. Вищезазначений будинок закріплений на праві господарського віддання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району в місті Києва». Квартира АДРЕСА_1 не приватизована та перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. У вищевказаній квартирі відсутні зареєстровані особи. Постійне місце проживання та реєстрації позивача з 12 березня 2020 року є АДРЕСА_3 , позивач добровільно переїхала до іншого місця проживання на підставі чого здійснила відповідну реєстрацію. Відтак, позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також матеріали справи не містять будь-яких підстав та доказів для задоволення вимог позивача.

03 листопада 2025 року до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», ОСОБА_8 в якому вона просила відмовити в задоволені позову. Зазначила, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована та перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Постійне місце проживання та реєстрації позивач з 12 березня 2020 року є АДРЕСА_3 . Отже, представник третьої особи зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також матеріали справи не містять будь-яких підстав та доказів для задоволення вимог позивача.

08 липня 2026 року до суду надійшла заява представник позивача - адвоката Руднєва О.О., в якій він просив відкласти розгляд справи на іншу дату, вказав, що у зв`язку з постійними обстрілами міста Києва свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виїхали за межі міста, сторона позивача об`єктивно позбавлена можливості доводити обставини, вказані в позовній заяві з поважних причин.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Проте в судовому засіданні 13 лютого 2026 року представник позивача - адвокат Руднєв О.О. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, однак просила розглянути справу за відсутності представника відповідача Київської міської ради.

Представник третьої особи, комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Проте в судовому засіданні 13 лютого 2026 року представник третьої особи Чернишенко Т.П. просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у поясненнях.

Представник третьої особи, Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Проте в судовому засіданні 13 лютого 2026 року представник третьої особи Гриник М.С. просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, письмові пояснення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 04 січня 1989 року Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів виданий ордер на житлове приміщення №10893 на ім`я ОСОБА_11 з родиною з чотирьох осіб на право заняття в порядку обміну житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . До складу осіб, що заселяються за ордером включено ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_1 .

Спірна квартира не приватизована та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва. Житловий будинок АДРЕСА_2 передано до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» відповідно до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 № 279 (зі змінами від 11.11.2016 № 838). Зазначені обставини учасниками справи не оспорюються.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 26 листопада 1998 року, актовий запис №1613.

ІНФОРМАЦІЯ_2 матір позивача ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 19 грудня 2017 року, актовий запис №19701.

13 липня 2007 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , від шлюбу мають двох синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які є дітьми з інвалідністю, що підтверджується посвідченнями від 05 квітня 2017 року та від 12 жовтня 2016 року.

Позивач зазначила, що після смерті матері її брат ОСОБА_6 почав систематично зловживати алкогольними напоями та наркотичними засобами, у зв`язку з чим його поведінка стала неадекватною, він почав вчиняти скандали, провокував конфлікти, приводив сторонніх осіб, що приводило до залучення поліції. У зв`язку з тим, що спільне проживання позивача разом з братом ОСОБА_1 у вказаній квартирі стало неможливим, в березні 2020 року вона з дітьми вимушена була залишити квартиру, змінити місце проживання та реєстрації.

Відповідно до листа Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві від 23 травня 2024 року та довідки КМКЛШМД від 27 березня 2024 року № 5 брат позивача ОСОБА_1 неодноразово затримувався працівниками поліції та притягувався до адміністративної відповідальності.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 з 12 березня 2020 року було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , та зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копію паспорту громадянина України.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 21 вересня 2021 року, актовий запис №20252.

Позивач стверджує, що неодноразово зверталася до ЖЕД №92 з приводу поновлення її місця реєстрації в батьківській квартирі, але їй було відмовлено.

На останнє звернення Відділ з питань реєстрації місця проживання/пересування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надіслав відповідь від 27.03.2023 року про те, що позивачу відмовлено в реєстрації місця проживання через відсутність документів, що підтверджують право на проживання у житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди тощо.

Позивач, звернувшись до Солом`янського районного суду м. Києва з указаним позовом, просить суд визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки вважає, що вона вимушено не проживала у спірній квартирі тривалий час з поважних причин, тому має право на користування вказаною житловою площею.

Представник відповідача позов не визнала, оскільки вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера між наймодавцем і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (стаття 61 ЖК).

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (частини перша, друга статті 64 ЖК).

Статтею 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 107 ЖК у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Таким чином, житлове законодавство розмежовує два різні правові режими: тимчасову відсутність члена сім`ї наймача, за якої право користування зберігається протягом визначених статтею 71 ЖК строків і може бути втрачене лише за рішенням суду (статті 71, 72 ЖК), та вибуття члена сім`ї на постійне проживання до іншого жилого приміщення, наслідком якого є втрата права користування з дня вибуття незалежно від тривалості відсутності (частина друга статті 107 ЖК). Характер вибуття (тимчасовий чи постійний) встановлюється судом з урахуванням сукупності обставин справи: волевиявлення особи, зміни нею реєстрації місця проживання, фактичного проживання в іншому житлі, тривалості такого проживання, виконання обов`язків за договором найму, вчинення дій, спрямованих на повернення до житла чи на усунення перешкод у користуванні ним.

Згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Реєстрація місця проживання має облікове значення і сама по собі не є підставою набуття чи припинення права користування житлом, однак є одним із доказів, що у сукупності з іншими свідчить про обрання особою постійного місця проживання.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України" ("Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine"), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що набула право користування спірною квартирою як член сім`ї наймача, а її відсутність у квартирі є вимушеною і зумовлена поважними причинами - неправомірною поведінкою брата, з огляду на що, право користування за нею зберігається в силу статей 71, 72 ЖК.

Суд погоджується, що позивач як донька наймача, включена до ордера та зареєстрована у спірній квартирі, набула право користування нею нарівні з наймачем (статті 64, 65 ЖК). Ця обставина учасниками справи не оспорюється.

Предметом доказування у справі є те, чи зберегла позивач це право на час розгляду спору, тобто чи мала її відсутність характер тимчасової, чи вона вибула на постійне проживання до іншого жилого приміщення.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач вибула зі спірної квартири на постійне проживання до іншого жилого приміщення в тому ж населеному пункті, з огляду на таке.

Як встановлено судом 12 березня 2020 року позивач знялася з реєстрації у спірній квартирі та того ж дня зареєструвала своє місце проживання за іншою адресою у АДРЕСА_3 , де, як вбачається з її власних пояснень, проживає разом із дітьми дотепер, тобто понад шість років. Позивач сама зазначила у позовній заяві, що змінила не лише реєстрацію, а й місце проживання. Таким чином, зміна реєстрації у цьому випадку не мала формального характеру, а відображала фактичну зміну позивачем свого постійного місця проживання.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що підставою для залишення квартири у березні 2020 року стала неправомірна поведінка її брата, яка підтверджується листом органу поліції від 23.05.2024. Проте ця обставина могла б свідчити про поважність причин відсутності позивача лише за умови, що її відсутність мала тимчасовий характер і позивач зберігала намір та вчиняла дії для повернення до житла. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що в період з березня 2020 року до вересня 2021 року позивач зверталася до правоохоронних органів, наймодавця чи до суду з приводу чинення їй перешкод у користуванні квартирою, вимагала вселення або усунення таких перешкод.

Крім того, обставина, на яку позивач посилається як на причину вимушеної відсутності, припинилася 17 вересня 2021 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 . Починаючи з цієї дати жодних перешкод у користуванні квартирою, яка залишилася вільною, позивач не мала. Однак до спірної квартири вона не повернулася, продовжила постійно проживати за іншою адресою, а з позовом до суду звернулася лише 04 липня 2024 року - майже через три роки після усунення обставин, які, за її твердженням, перешкоджали проживанню.

Звернення позивача щодо відновлення реєстрації, на яке надано відповідь від 27.03.2023, свідчить про бажання відновити реєстрацію за спірною адресою, однак не є доказом фактичного проживання в квартирі чи збереження з нею зв`язку як з місцем постійного проживання.

Також позивач визнає, що після погіршення відносин із братом вона припинила сплачувати комунальні послуги і за квартирою утворилася заборгованість.

Сукупність наведених обставин - добровільна зміна реєстрації та фактичного місця проживання, тривале (понад шість років) постійне проживання позивача з сім`єю в іншому жилому приміщенні, неповернення до спірної квартири після усунення обставин, що перешкоджали проживанню в ній, невиконання обов`язків з оплати житлово-комунальних послуг протягом тривалого періоду - свідчить, що позивач вибула зі спірної квартири на постійне проживання до іншого жилого приміщення.

Оскільки на момент вибуття позивача у квартирі залишився проживати її брат, договір найму розірвано не було, проте позивач відповідно до частини другої статті 107 ЖК втратила право користування спірною квартирою з дня вибуття.

Суд також враховує, що позивач зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні, що виключає можливість визнання за нею права користування спірною квартирою.

З огляду на встановлені обставини спірна квартира на час розгляду справи не є «житлом» позивача в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позивач не зберегла з нею достатніх і тривалих зв`язків.

Суд з розумінням ставиться до складних життєвих обставин позивача, зокрема виховання двох дітей з інвалідністю. Водночас ці обставини не є передбаченою законом підставою для визнання права користування конкретним жилим приміщенням комунального житлового фонду. Позивач не позбавлена можливості реалізувати своє право на житло в порядку, встановленому житловим законодавством, зокрема шляхом взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст.10, 12, 89, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - відділ з питань реєстрації місця проживання/пересування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», про визнання права користування жилим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- відповідач - Київська міська рада, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ з питань реєстрації місця проживання/пересування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, 41, код ЄДРПОУ: 37378937;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Мацієвича,6, код ЄДРПОУ: 35756919.

Суддя Солом`янського районного

суду міста Києва Н.М. Аксьонова