Decision № 140656102, 15.09.2026, Commercial Court of Cherkasy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/745/26

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Зіньковська Н.В. адвокат (бере участь в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла Груп», м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро», м. Черкаси

про стягнення 3 312 448,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каравелла Груп» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» про стягнення заборгованості за договором поставки № 76/24 від 09.10.2024 (договір) у розмірі 2 454 593,71 грн основної заборгованості, 320 030,01 грн пені, 40 580,95 грн 3 % річних, 129 054,96 грн інфляційних втрат, 368 189,05 грн штрафу.

Позивач попередньо визначив суму судових витрат на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн; сума судового збору 49 686,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на умовах договору здійснював поставку продукції, а відповідач систематично не виконував обов`язок щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Відзиву на позов, будь-які інші письмові заперечення, докази, що впливають на вирішення спору по суті, відповідач не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою від 02.06.2026 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.08.2026 суд забезпечив проведення судового засідання для представника позивача в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 15.09.2026.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився. Від керівника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Керуючись ст. 2, 42, 202, 216 ГПК України, у зв`язку з відсутністю юридичної освіти та штатного юриста у товариства, керівник просить суд відкласти розгляд справи, надати можливості скористатись правом на правничу допомогу та у наступному судовому засіданні пояснення по суті спору.

Суд у задоволені клопотання відмовив.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи та неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Водночас учасники зобов`язані з`являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Також за частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні, що відбулося за участю представниці позивача, суд заслухавши вступне слово та усні пояснення, перейшов до з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Представниця позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі; зазначила, що у встановлений строк подасть докази понесених судових витрат. Суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.09.2026 підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Каравелла Груп» (продавець) укладено договір поставки № 76/24, згідно з п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Продавець зобов`язується передати (поставити) у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до накладних.

Даний договір дійсний з моменту підписання до 31.12.2024 (п. 6.8 договору). Договір вважається пролонгованим на наступний період, якщо жодна з Сторін за місяць до закінчення терміну дії даного Договору письмово не повідомила про розірвання, а інша сторона письмово не підтвердила отримання листа про розірвання даного Договору (п. 6.9 договору). Договір в будь-якому випадку вважається чинним до моменту виконання Сторонами усіх своїх грошових зобов`язань за ним (п. 6.10 договору)

Позивач зазначає, що укладений між сторонами договір поставки № 76/24 від 09.10.2024 є чинним та таким, що продовжує діяти, оскільки жодною із сторін не заявлялося про його розірвання у порядку, передбаченому договором, правовідносини між сторонами на момент виникнення заборгованості та звернення до суду є чинними і регулюються умовами вказаного договору.

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки є метизна продукція та засоби кріплення. Відповідно до п. 2.1 договору товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна Товару визначаються видатковими накладними та рахунками-фактурами. Покупець здійснює після оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості Товару, протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту поступлення товару на склад Покупця (п. 3.2 договору).

Протягом дії договору позивач здійснював поставку продукції, що підтверджується підписаними видатковими накладними, відповідач не виконував обов`язок щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. Станом на 19.05.2026 розмір заборгованості становить 2 454 593,71 грн.

Листом вих. № 08/02 від 08.01.2026, що адресований позивачу, відповідач визнав наявність заборгованості за договором на загальну суму 2 454 609,31 грн з урахуванням ПДВ, яка станом на 08.01.2026 не погашена. Серед причин наявності заборгованості зазначив постійні відключення світла через ворожі обстріли критичної інфраструктури нашої країни. Крім цього, відповідач запропонував графік погашення заборгованості. Та, як зазначає позивач, жодного платежу за наведеним графіком відповідачем не було здійснено.

Вказане стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Відповідач доказів погашення заборгованості, контррозрахунку не надав, доводів позивача не спростував.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з пунктом першим частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору, строки оплати за поставлений товар є такими, що настали.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, між сторонами виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору поставки № 76/24 від 09.10.2024, які є чинними та обов`язковими для виконання сторонами. Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується підписаними видатковими накладними, відповідач, всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства, не здійснив своєчасної та повної оплати поставленої продукції. Враховуючи, що строк виконання грошових зобов`язань настав, а заборгованість у добровільному порядку не погашена, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у заявленому розмірі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 40 580,95 грн 3% річних, 129 054,96 грн інфляційних втрат, 320 030,01 грн пені, 368 189,05 грн штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 4.4 договору за прострочення оплати поставленого Товару за цим Договором, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (що діяла в період прострочення) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 4.5 договору при простроченні оплати поставленого Товару більш як на 15 (п`ятнадцять) банківських днів Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми прострочення.

Згідно з п. 4.6 договору у випадку прострочення оплати поставленого Товару Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю заборгованість, збільшену з урахуванням індексу інфляції/курсових різниць за весь строк прострочення, а також сум неустройки без додаткових вимог на це з боку Продавця.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору прямо передбачена відповідальність Покупця за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді пені, штрафу, а також обов`язку сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та інших передбачених договором нарахувань.

Оскільки ТОВ «Агрегат Агро» допустило тривале прострочення виконання грошових зобов`язань за поставлений товар, позивач зазначає, що набув право на нарахування та стягнення передбачених договором штрафних санкцій і компенсаційних платежів. До позову додав деталізований розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних та інших нарахувань із зазначенням періодів прострочення, застосованих облікових ставок НБУ та відповідних сум.

На підставі п. 4.5 договору за прострочення оплати поставленого товару, оскільки уся сума неоплаченого поставленого відповідачу товару є простроченою, більш як на 15 банківських днів (остання поставка товару була у кінці листопада 2025 року) позивач нарахував 15 % штрафу на усю суму основної заборгованості (2 454 593,71 грн х 15 % = 368 189,05 грн).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2025 у справі № 910/4747/24, від 20.05.2025 у справі № 916/2098/24.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його відповідність періодам нарахування, сумі боргу, умовам договору та методики нарахування, та про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 40 580,95 грн 3% річних, 129 054,96 грн інфляційних втрат, 320 030,01 грн пені, 368 189,05 грн штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином судовий збір за розгляд позовної заяви має становити 39 749,38 грн.

Суд зазначає, що позивач сплатив судовий збір у сумі 49 686,73 грн, тобто ним надмірно сплачено судовий збір у сумі 9937, 35 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача в розмірі 39 749,38 грн.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» (ідентифікаційний код 45022815, адреса місцезнаходження: 18005, м. Черкаси, вул. Гуржіївська, 31, оф. 404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла Груп» (ідентифікаційний код 40158393, адреса місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212)

2 454 593,71 грн основного боргу,

320 030,01 грн пені,

40 580,95 грн 3 % річних,

129 054,96 грн інфляційних втрат,

368 189,05 грн штрафу,

39 749,38 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Чевгуз