Decision № 140655816, 16.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2891/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2891/26

за позовом В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61072, місто Харків, вулиця Вартових Неба, будинок 55-А; умовний код: 0291010821) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 04059243),

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРІН ЛЕНД» (61023, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 81; код ЄДРПОУ: 37461092),

про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки у розмірі 594 869,22 грн, -

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовною заявою (вх. № 2891/26 від 14.08.2026) до відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГРІН ЛЕНД, з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки № б/н від 23.03.2021 площею 2,0419 га, кадастровий номер 6310136300:11:001:0524, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, у розмірі 594 869,22 грн.

Також, прокурор просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором оренди землі № б/н від 23.03.2021.

18.08.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. № 2891/26 від 14.08.2026) залишено без руху. Встановлено прокурору для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Господарського суду Харківської області: документів на підтвердження статусу прокурора у в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Мирошник Ксенії Юріївни; доказів направлення відповідачу копії позовної заяви, сформованої в системі Електронний суд 14.08.2026, і доданих до неї документів; документа, який підтверджує сплату судового збору у розмірі 7 138,43 грн; всіх наявних у прокурора (або позивача) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за договором оренди землі № б/н від 23.03.2021 року, укладений з ТОВ ГРІН ЛЕНД (код ЄДРПОУ: 37461092).

21.08.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду позовну заяву В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. № 2891/26 від 14.08.2026) та відкрито провадження у справі № 922/2891/26. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України. Встановлено прокурору строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами його надсилання (надання) відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив разом із доказами їх надсилання (надання) позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України.

Відносно реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи:

1) відзив на позов (вх. № 22672) поданий відповідачем 15.09.2026;

2) відповідь на відзив (вх. № 23213) подана прокурором 21.09.2026.

Відповідач своїм правом на подання заперечень в порядку ст. 168 ГПК України не скористався, хоча відповідь на відзив була йому скерована прокурором в електронний кабінет системи Електронний Суд та доставлена 21.09.2026 об 11:36. Враховуючи день та час отримання відповіді на відзив, відповідач мав право на подання заперечень в порядку ст. 168 ГПК України до 28.09.2026 (включно).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова вивчаються обставини, пов`язані з законністю та правомірністю використання земельних ділянок територіальної громади міста Харкова. Зокрема, встановлено порушення прав територіальної громади при використанні земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.

Так, рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 49/21 від 24.02.2021 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок надано Товариству з обмеженою відповідальністю ГРІН ЛЕНД в оренду строком до 01.03.2046 земельну ділянку комунальної власності площею 2,0419 га (кадастровий номер 6310136300:11:001:0524) за рахунок земель рекреаційного призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. АС-1, літ. ГВ-1, літ. ГД-1 по вул. Сумській, 81 у м. Харкові (пункт 39 додатку 1).

На підставі вищевказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ ГРІН ЛЕНД укладено договір оренди землі № б/н від 23.03.2021 (надалі Договір), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 41223763, дата державної реєстрації 25.03.2021), на користування земельною ділянкою площею 2,0419 га, кадастровий номер 6310136300:11:001:0524, по вул. Сумській, 81 у м. Харкові до 01.03.2046.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Державного казначейства України у Харківської області. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 2,1% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п. 10 Договору Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених відповідно до законодавства. У разі зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради Орендар на підставі отриманого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки самостійно розраховує розмір орендної плати із застосуванням ставки (%), передбаченої пунктом 9 цього договору, без погодження Орендодавця та без внесення змін до цього договору. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 11 Договору).

За інформацією Головного управління ДПС у Харківській області ТОВ ГРІН ЛЕНД задекларовано до сплати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524 за 2022 рік 563 545,45 грн (за січень-листопад 46 962,12 грн щомісячно, за грудень 46 962,13 грн) орендної плати. За 2023 2026 роки податкова звітність з плати за землю до ГУ ДПС товариством не подавалась. За даними інтегрованої картки платника ІКС Податковий блок ТОВ ГРІН ЛЕНД за земельну ділянку сплачено у січні 2022 року 42 692,81 грн, у лютому 46 962,12 грн орендної плати. У березні-грудні 2022 року, 2023 2026 роках орендна плата товариством не сплачувалась.

З урахуванням розрахунку, наведеного у позові, прокурор просить стягнути заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки № б/н від 23.03.2021 площею 2,0419 га, кадастровий номер 6310136300:11:001:0524, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, у розмірі 594 869,22 грн, зокрема: сума належної до сплати ТОВ ГРІН ЛЕНД заборгованості за 2023 рік (з 07.05.2023 по 31.12.2023) становить 424 521,36 грн та за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.03.2024) становить 170 347,86 грн.

15.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 22672).

Відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає його безпідставним, а отже таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

- відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради;

- необґрунтованість розрахунку прокурора.

Окремо відповідач зазначає, що не відмовляється та не заперечує проти необхідності сплати грошових коштів за Договором оренди у встановлених законодавством та Договором розмірах, що і здійснювалось Відповідачем до повномасштабного російського вторгнення.

Відносно відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради відповідач зазначає, що підставою для звернення до суду Прокурор в своїй заяві зазначає, що недотримання місцевим бюджетом орендної плати порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, Харківської міської територіальної громади як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку. Однак, жодного підтвердження наведеному до позовної заяви не надано, як і не наведено жодного доказу необхідності звернення до суду з позовом саме прокурором. В позові не зазначено про неможливість Харківською міською радою самостійно здійснювати свої повноваження. Матеріали справи підтверджують, що інтереси держави не потребували невідкладного захисту. Загальний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення орендної плати становить три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Враховуючи продовження, а потім зупинення строків позовної давності, строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з 07.05.2023 року по 31.03.2024 року закінчується у 2028 році. А отже, у Харківської міської ради та у Відповідача було достатньо часу для мирного (не судового) вирішення питання щодо сплати заборгованості за оренду землі. На переконання відповідача, прокурором не доведено факт бездіяльності уповноваженого органу місцевого самоврядування, що є обов`язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави.

Також, відповідач звернув увагу, що Конституційний Суд України 03 грудня 2025 року ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнір Бізнес Груп. Суд констатував, що словосполучення у виключних випадках, яке міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, вказує на його обмежувальний характер. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах. Водночас Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З наведених вище підстав відповідач також просить суд залишити позов без розгляду.

Відносно необґрунтованості розрахунку прокурора, відповідач зазначає, що за період 2024 року (з 01.01.2024 по 31.03.2024) за розрахунками відповідача сума до сплати становить 169 417,00 грн проти 170 347,86 грн, що визначена прокурором.

21.09.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № 23213).

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави прокурор зазначив, що Харківська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати права власника земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також вживати заходів щодо захисту майнових та бюджетних інтересів територіальної громади. Разом із цим, незважаючи на наявність заборгованості ТОВ ГРІН ЛЕНД зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, Харківська міська рада самостійно не звернулася до суду з позовом про її стягнення. Більше того, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова листом від 19.05.2026 Харківську міську раду було повідомлено про встановлене порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Отже, з моменту отримання зазначеного повідомлення Харківська міська рада була безпосередньо поінформована про наявність порушення, його характер та необхідність вжиття відповідних заходів. Проте ані до моменту направлення зазначеного повідомлення, ані після нього Харківською міською радою не вжито заходів, спрямованих на судовий захист порушених інтересів територіальної громади, а відповідний позов до ТОВ ГРІН ЛЕНД не подано. За таких обставин саме бездіяльність компетентного органу стала підставою для реалізації прокурором субсидіарної представницької функції.

Щодо розрахунку заборгованості, то прокурор не погоджується з твердженням Відповідача про неправильність розрахунку з огляду на наступне. Відповідно до п. 287.3. ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. З вказаною нормою узгоджується п. 11 договору оренди землі від 23.03.2021, відповідно до якого орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Проведеним перерахунком встановлено суму належної до сплати заборгованості за 1 місяць 2024 року у розмірі 63 596,54 грн (681 391,44 / 12 = 56 782,62). Враховуючи вищевказане, сума належної до сплати ТОВ ГРІН ЛЕНД заборгованості за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.03.2024) становить 170 347,86 грн (56 782,62 * 3). Тобто, наведений прокурором розрахунок заборгованості за вказаний період є правильним та відповідає як умовам договору оренди землі, так і порядку визначення та сплати орендної плати, встановленому податковим законодавством. Доводи Відповідача щодо неправильності розрахунку заборгованості є необґрунтованими.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону). Крім того, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

У пункті 140 наведеної постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

В межах цієї справи, прокурор звернувся з позовом, в якому зазначив, що Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення несплаченої орендної плати за договором. Відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являвся, заходи досудового врегулювання спору не вживалися.

В матеріалах справи наявний лист Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова № 55-107-2959 від 19.05.2026, адресований Харківській міській раді. Зі змісту цього листа вбачається, що прокурор керуючись ст. 23 Закону України Про прокуратуру просив надати Харківську міську раду, зокрема, інформацію чи має намір Харківська міська рада або її уповноважені органи звернутися до суду з позовом щодо стягнення з ТОВ ГРІН ЛЕНД заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524 за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, а також щодо розірвання договору оренди та повернення вказаної земельної ділянки територіальній громаді. Прокурором встановлено строк для надання запитуваних відомостей до 18.06.2026. Як вбачається із штампу, що проставлений Харківською міською радою, лист прокурора отриманий 19.05.2026.

Суд констатує про те, що в матеріалах справи відсутня відповідь Харківської міської ради на цей лист, незважаючи на його фактичне отримання. Про відсутність відповіді від Харківської міської ради на лист Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова № 55-107-2959 від 19.05.2026 також звертає увагу і прокурор у позові.

Крім того, що також у даному випадку є не менше важливим, ухвала Господарського суду Харківської області від 21.08.2026 направлена Харківській міській ради до електронного кабінету системи Електронний Суд та доставлена 21.08.2026 о 16:14. Жодних документів по вказаній справі, в тому числі і заперечень щодо представництва інтересів держави прокуратурою, від Харківської міської ради не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у цій справі. Відповідно до абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є, зокрема, ситуація, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Харківська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах. З моменту отримання Харківською міською радою листа прокурора до звернення прокурора до суду минув строк, достатній для того, щоб компетентний орган самостійно вжив заходів захисту інтересів територіальної громади. Однак Харківська міська рада жодних дій не вчинила.

Крім того, суд погоджується з позицією прокурора, що у даній справі має місце незаперечна значимість порушення інтересів Харківської територіальної громади, оскільки невирішеність питання щодо стягнення з ТОВ ГРІН ЛЕНД заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності до бюджету Харківської міської територіальної громади призводить до посилення дефіциту коштів у бюджеті територіальної громади міста Харкова, яких наразі щоденно потребує місто в умовах війни, що у свою чергу становить безумовне порушення прав Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Орендна плата за користування земельною ділянкою, підлягає сплаті саме до бюджету Харківської міської територіальної громади, з якого наразі фінансуються, серед іншого, і потреби міської територіальної громади жителів міста, комунальних служб, підприємств тощо, що забезпечують задоволення нагальних потреб функціонування громади в умовах воєнного стану, а також здійснюють заходи, спрямовані на подолання наслідків регулярних обстрілів як військової, так і цивільної, і критичної інфраструктури міста Харкова в умовах воєнного стану.

Означене вище, з урахуванням відсутності звернення безпосередньо Харківської міської ради з позовом до суду, безумовно свідчить про виключність випадку для представництва інтересів держави прокурором.

Відносно посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнір Бізнес Груп щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), суд зазначає наступне.

У відповідності до абз. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Пунктом 2 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

При цьому, пунктом 3 та 4 вказаного рішення Конституційний Суд України чітко встановив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року, а рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже, рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024(59/24) чітко встановлено, що відповідні положення статті 23 Закону України Про прокуратуру втрачають чинність з 01.01.2027 року, а отже на момент виникнення спірних правовідносин та звернення прокурора до суду у серпні 2026 року відповідні приписи статті 23 Закону України Про прокуратуру були чинними.

Беручи до уваги, що предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, яка зараховується до бюджету Харківської міської територіальної громади, а Харківська міська рада як орган, до компетенції якого віднесено захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, отримавши 19.05.2026 лист прокурора № 55-107-2959, ні у встановлений прокурором строк до 18.06.2026, ні до звернення прокурора до суду не надала відповіді та не вжила жодних заходів захисту порушених інтересів, зокрема не звернулася до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність, а будучи належним чином повідомленою про розгляд справи через систему Електронний суд, не подала заперечень щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, з урахуванням істотності порушення інтересів територіальної громади, яка внаслідок несплати орендної плати недоотримує бюджетні кошти, необхідні для забезпечення потреб громади в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у зв`язку з чим визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі підтвердженими, а у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовляє.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 23.03.2021 року між Харківською міською радою (орендодавець, позивач) та ТОВ ГРІН ЛЕНД (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі.

У відповідності до п. 1 цього Договору орендодавець на підставі рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 року № 49/21 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, код КВЦПЗ - (07.01) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524, яка розташована м. Харків, вул. Сумська, 81.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 24395907 гривень. У разі зміни нормативної грошової оцінки земель м. Харкова за рішенням міської ради Орендар самостійно замовляє витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і направляє його до територіального органу Державної фіскальної служби України за місцем знаходження земельної ділянки. У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнтів індексації чи за рішенням міської ради) зміни до цього пункту договору оренди землі не вносяться.

Пунктом 8 Договору передбачено, що він укладений строком до 01.03.2046 року.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно в грошовій формі на рахунок Державного казначейства України у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному територіальному органі Державної фіскальної служби України за місцем розташування земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить 2,1 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених відповідно до законодавства. У разі зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради Орендар на підставі отриманого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки самостійно розраховує розмір орендної плати із застосуванням ставки (%), передбаченої пунктом 9 цього договору, без погодження Орендодавця та без внесення змін до цього договору (пункт 10 Договору).

Пунктом 11 Договору сторони визначили, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За інформацією Головного управління ДПС у Харківській області № 9285/5/20-40-04-07-11 від 12.05.2026 року, наданої на запит прокурора, ТОВ ГРІН ЛЕНД є платником орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524. ТОВ ГРІН ЛЕНД задекларовано до сплати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524 за 2022 рік 563 545,45 грн (за січень листопад 46 962,12 грн щомісячно, за грудень 46 962,13 грн) орендної плати. За 2023 2026 роки податкова звітність з плати за землю до ГУ ДПС товариством не подавалась. За даними інтегрованої картки платника ІКС Податковий блок ТОВ ГРІН ЛЕНД за земельну ділянку сплачено у січні 2022 року 42 692,81 грн, у лютому 46 962,12 грн орендної плати. У березні-грудні 2022 року, 2023 2026 роках орендна плата товариством не сплачувалась.

Прокурор заявляє до стягнення оренду плату за 2023 та 2024 роки.

Враховуючи, що у відповідності до п. 9 Договору розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить 2,1 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то необхідним є встановлення бази для обрахунку орендної плати, тобто нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Здійснюючи перевірку розрахунку орендної плати за 2023 рік, суд зазначає, що згідно з витягом про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524 № НВ-9933362562024 від 15.03.2024, нормативна грошова оцінки цієї земельної у 2024 році становила 32 447 211,54 грн.

За інформацією з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік становить 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь)), за 2023 рік 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення), за 2024 рік 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Таким чином, при здійсненні розрахунку розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у ретроспективі з урахуванням встановлених Держгеокадастром коефіцієнтів індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524 у 2023 році становила 30 872 703,65 грн (32 447 211,54 / 1.051).

Отже, за весь 2023 рік ТОВ ГРІН ЛЕНД повинно було би сплатити 648 326,78 грн орендної плати (30 872 703,65 грн * 2,1%), за місяць 54 027,23 грн (648 326,78 / 12).

Водночас, розрахунки заборгованості щодо сплати орендної плати за 2023 рік необхідно здійснювати з урахуванням пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема, вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, вся територія Харківської міської територіальної громади належала до території можливих бойових дій з 24.02.2022. При цьому дата припинення можливості бойових дій не визначена. Вказаний перелік втратив чинність лише 20.03.2025, з прийняттям Наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786.

У подальшому, Законом України від 11.04.2023 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший та другий вказаного пункту встановлює наступне: за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб. Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Отже, аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній до 06.05.2023, Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364, Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, дає підстави дійти висновку, що за період з 01 січня 2023 року по 06 травня 2023 року відповідачу не нараховується та останнім не сплачується орендна плата за спірну земельну ділянку, що не заперечується і прокурором.

Прокурор у позовній заяві визначив суму орендної плати за 2023 рік (з 07.05.2023 по 31.12.2023) у розмірі 424 521,36 грн. Здійснюючи такий розрахунок, прокурор обчислив розмір орендної плати за один день (1 776,24 грн = 648 326,78 грн / 365) і помножив його на кількість календарних днів періоду (239 днів).

Водночас, суд не погоджується з таким розрахунком з огляду на таке.

Пунктом 11 Договору сторони визначили, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, і закон, і договір визначають розрахунковою одиницею орендної плати календарний місяць, а розмір щомісячного платежу як 1/12 річної суми орендної плати, а не як добуток денної ставки на кількість днів у місяці.

Розрахунок прокурора за 2023 рік, здійснений шляхом множення денної ставки на кількість днів періоду, суперечить наведеним приписам п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України та пункту 11 договору. Такий розрахунок призводить до визначення розміру щомісячних платежів, відмінного від погодженого сторонами.

Крім того, сам прокурор у відповіді на відзив, надаючи обґрунтування розрахунку орендної плати за 2024 рік, послався саме на п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України та пункт 11 договору. У відповіді на відзив він визначив розмір орендної плати помісячно, як 1/12 річної суми, і зазначив, що орендна плата підлягає сплаті орендарем рівними частками за кожний календарний місяць, а розрахунок відповідача, здійснений виходячи із орендної плати за день, визначив невірним. Тим самим прокурор фактично визнав, що поденний метод розрахунку не відповідає умовам договору та вимогам податкового законодавства. Застосування прокурором різних методів розрахунку до різних періодів дії того самого договору є непослідовним і не узгоджується з пунктом 11 договору, умови якого є однаковими для всього строку його дії.

З огляду на викладене суд зазначає, що щомісячний платіж орендної плати у 2023 році становить 54 027,23 грн (648 326,78 грн / 12). За травень 2023 року (з 07.05.2023 по 31.05.2023, тобто 25 днів із 31) суд здійснює розрахунок за допомогою пропорції, а не визначення денної орендної плати і у такому разі розмір орендної плати становить 43 570,35 грн (54 027,23 грн х 25 / 31). За червень - грудень 2023 року (7 повних місяців) орендна плата становить 378 190,61 грн (54 027,23 грн х 7).

Отже, сума орендної плати, належної до сплати ТОВ ГРІН ЛЕНД за 2023 рік (з 07.05.2023 по 31.12.2023), становить 421 760,96 грн (43 570,35 грн + 378 190,61 грн) проти 424 521,36 грн, що заявлена прокурором. Сума орендної плати за 2023 рік, заявлена прокурором, є завищеною на 2 760,40 грн (424 521,36 грн ? 421 760,96 грн).

Беручи до уваги, що відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України та пункту 11 договору орендна плата підлягає обчисленню та сплаті рівними частками за кожний календарний місяць, що визнав і сам прокурор у відповіді на відзив, а за період з 01.01.2023 по 06.05.2023 орендна плата відповідачу не нараховується на підставі пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора про стягнення з ТОВ ГРІН ЛЕНД орендної плати за 2023 рік (з 07.05.2023 по 31.12.2023) у розмірі 421 760,96 грн, а у задоволенні вимог про стягнення орендної плати за цей період у розмірі 2 760,40 грн (424 521,36 грн ? 421 760,96 грн) слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Здійснюючи перевірку розрахунку орендної плати за 2024 рік, суд зазначає, що згідно з витягом про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524 № НВ-9933362562024 від 15.03.2024, нормативна грошова оцінки цієї земельної у 2024 році становила 32 447 211,54 грн.

Отже, за весь 2024 рік ТОВ ГРІН ЛЕНД повинно було б сплатити 681 391,44 грн орендної плати (32 447 211,54 грн х 2,1 %), а за місяць 56 782,62 грн (681 391,44 грн / 12).

Підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у 2024 році відсутні. Починаючи з 06.05.2023 пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачає звільнення від плати за землю лише щодо земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, включених до Переліку. Водночас територія Харківської міської територіальної громади була віднесена до територій можливих бойових дій. Отже, у 2024 році орендна плата нараховується та сплачується відповідачем у загальному порядку, що не заперечується сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву навів власний розрахунок орендної плати за період з 01.01.2024 по 31.03.2024. Він розподілив річну суму орендної плати пропорційно кількості календарних днів 2024 року (366 днів) і визначив орендну плату за 91 день у розмірі 169 417,00 грн (681 391,44 грн / 366 х 91).

Суд не погоджується з таким розрахунком з тих самих підстав, що наведені вище щодо розрахунку за 2023 рік. Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України та пункту 11 договору орендна плата сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю. Розрахунковою одиницею орендної плати є календарний місяць, а розмір щомісячного платежу становить 1/12 річної суми орендної плати незалежно від кількості днів у відповідному місяці.

Поденний розрахунок, застосований відповідачем, суперечить наведеним приписам закону та договору.

Окрім того, у високосному році такий розрахунок призводить до зменшення розміру щомісячних платежів порівняно з погодженими сторонами.

Прокурор у відповіді на відзив, пославшись на п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України та пункт 11 договору, обґрунтовано зазначив про помилковість розрахунку відповідача.

З огляду на викладене суд зазначає, що щомісячний платіж орендної плати у 2024 році становить 56 782,62 грн (681 391,44 грн / 12). За період з 01.01.2024 по 31.03.2024 (3 повних календарних місяці) орендна плата становить 170 347,86 грн (56 782,62 грн х 3).

Беручи до уваги, що відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України та пункту 11 договору орендна плата підлягає обчисленню та сплаті рівними частками за кожний календарний місяць, а підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у 2024 році відсутні, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора про стягнення з ТОВ ГРІН ЛЕНД орендної плати за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.03.2024) у розмірі 170 347,86 грн, а розрахунок відповідача, здійснений виходячи з денного розміру орендної плати, суд відхиляє як такий, що не відповідає умовам договору та вимогам податкового законодавства.

Отже, відповідач, в порушення п. 9, 11 договору оренди землі від 23.03.2021, ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:11:001:0524 за період з 07.05.2023 по 31.03.2024, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 12.05.2026 № 9285/5/20-40-04-07-11 і відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідача за цей період, визначений судом відповідно до пункту 11 договору та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України помісячно, становить 592 108,82 грн, з яких 421 760,96 грн за 2023 рік (з 07.05.2023 по 31.12.2023) та 170 347,86 грн за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.03.2024). Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь Харківської міської ради належить стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 592 108,82 грн, а у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 2 760,40 грн слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Окремо суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 зазначено наступне: Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладним немає.

Суд звертає увагу, що відповідач заперечуючи повністю проти позовних вимог, зазначає, що прокурором здійснено помилковий розрахунок суми за 2024 рік, а саме належна до сплати сума складає 169417,00 грн замість 170347,86 грн. Тобто відповідач, заперечуючи проти позову в цілому, сам визнає належною до сплати суму 169 417,00 грн. Більше того, у відзиві відповідач прямо зазначає, що не відмовляється та не заперечує проти необхідності сплати коштів за договором оренди у встановлених законодавством та договором розмірах. Проте навіть визнаної ним суми орендної плати відповідач не сплатив ні до звернення прокурора до суду, ні під час розгляду справи. Така поведінка відповідача є суперечливою. Визнаючи свій обов`язок зі сплати орендної плати та її розмір, відповідач одночасно заперечує проти задоволення позову в цілому і не вчиняє жодних дій для погашення заборгованості, навіть у визнаній ним частині. Суд оцінює таку поведінку як таку, що не відповідає принципу добросовісності, закріпленому в п. 6 ст. 3 ЦК України, та доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені прокурором, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД» (61023, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 81; код ЄДРПОУ: 37461092) на користь Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 04059243; номер рахунка (IBAN) UA928999980334119815000020649, код отримувача 37874947, банк отримувача Казначейство України, отримувач ГУК Харків обл/МТГ Харків, код класифікації доходів бюджету 18010900) заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 2,0419 га, кадастровий номер 6310136300:11:001:0524, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, у розмірі 592 108,82 грн

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД» (61023, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 81; код ЄДРПОУ: 37461092) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108; рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 105,31 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В силу ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 16.10.2026.

СуддяН.А. Новікова