Decision № 140655745, 06.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1150/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомХарківської обласної прокуратури, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харківдо1. Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича, м.Харків; 2. Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування", м.Харків ,провизнання недійсними додаткових угод, стягнення 1669798,68 грнза участю представників:

прокурор - Комісар О.О. (посвідчення №072864 від 01.03.2023);

позивача - Замніус М.В. (самопредставництво);

відповідача-1 - Бєзяєв А.А. (адвокат, ордер ВІ № 1412899 від 14.07.2026);

відповідача-2 - Чудовський Д.О. (адвокат, довіреність від 06.11.2025).

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 року Керівник Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича та Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування", в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 05.06.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Євгеном Костянтиновичем;

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 05.11.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Євгеном Костянтиновичем;

- стягнути з ФОП Зайцева Євгена Костянтиновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти в сумі 3284074,86 грн (в подальшому, з урахуванням заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог - 1669798,68 грн).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі №922/1150/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.04.2026 року.

21.04.2026 року позивач надав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№9517), у зв`язку з тим, що Харківська міська рада вважає, що закупівля послуг в інтересах Харківської міської територіальної громади, здійснена Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» із дотримання усіх норм та процедур, покладених на Замовника Законом України «Про публічні закупівлі».

21.04.2026 року позивач надав до суду заяву про відмову від позову (вх.№9518), в якій зазначав, що Харківською міською радою та її виконавчими органами не допущено жодних порушень вимог законодавства в сфері державних закупівель, не завдана шкода інтересам Харківської міської територіальної громади. Підстави для звернення Харківської міської ради до суду для захисту порушених прав та інтересів Харківської міської територіальної громади відсутні, а відповідно не вбачається виключних підстав для представництва прокурором інтересів Харківської міської ради в суді за наведеними обставинами, зазначеними органом прокуратури у позові.

21.04.2026 року відповідач-2 надав до суду відзив (вх.№9610), в якому просив суд залишити позов прокурора у справі № 922/1150/26 без розгляду. А у випадку відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Відповідач-2 Комунальне підприємство «Комбінат дитячого харчування» проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та вважає позов Харківської обласної прокуратури, заявлений в інтересах держави в особі Харківської міської ради, необґрунтованим та таким, що поданий без достатніх правових підстав.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач-2, насамперед, посилається на відсутність у Харківської обласної прокуратури правових підстав для представництва інтересів Харківської міської ради у цій справі. На думку відповідача, прокурором не доведено наявності виключного випадку, який відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України допускає представництво інтересів держави в суді органами прокуратури. У цьому контексті відповідач посилається, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024(59/24) щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та зазначає, що спірні правовідносини не мають виключного характеру, оскільки органами прокуратури Харківської області у 20252026 роках подавалась значна кількість аналогічних позовів щодо визнання недійсними додаткових угод до договорів, укладених за результатами публічних закупівель.

За таких обставин відповідач вважає, що підстави для представництва інтересів Харківської міської ради прокурором відсутні, а позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, з огляду на те, що провадження у справі вже відкрито, відповідач посилається на пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України та вважає, що позов має бути залишений без розгляду.

Щодо суті спору відповідач зазначає, що у 2024 році КП «Комбінат дитячого харчування» здійснювало закупівлю продуктів харчування для забезпечення харчування мешканців міста Харкова та учнів закладів загальної середньої освіти. За результатами процедури закупівлі UA-2024-02-22-007844-а між КП «КДХ» та ФОП Зайцевим Є.К. 27.03.2024 укладено договір № 15-К про закупівлю картоплі та сушеного гороху.

Відповідач заперечує проти доводів прокурора щодо неправомірності збільшення ціни товару за додатковими угодами № 2 та № 3, зазначаючи, що на момент їх укладення діяли положення підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, які, на думку відповідача, не містили обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару саме на 10 відсотків. Відповідач наголошує, що зазначене регулювання відрізнялося від положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, вважаючи, що наведені у ній висновки підтверджують можливість зміни ціни за одиницю товару понад 10 відсотків за умови дотримання вимог пункту 19 Особливостей. На переконання відповідача, положення пункту 19 Особливостей встановлювали самостійний порядок зміни ціни за одиницю товару в період дії воєнного стану, а тому не можуть застосовуватися виключно через призму обмеження, передбаченого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач також зазначає, що укладення додаткової угоди № 2 було зумовлено істотним коливанням ринкової ціни сушеного гороху. На підтвердження такого коливання ФОП Зайцевим Є.К. було надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 631/24 від 30.05.2024, відповідно до якої середня ціна на ринку сушеного гороху в місті Харкові та Харківській області становила 30,60 грн. При цьому запропонована ціна 27,90 грн за 1 кг, на думку відповідача, була пропорційною ринковому коливанню, а збільшення ціни супроводжувалося відповідним зменшенням кількості товару.

Щодо додаткової угоди № 3 відповідач зазначає, що її укладення також було обумовлено зростанням ринкової вартості товару. ФОП Зайцевим Є.К. було подано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1459/24 від 05.11.2024, згідно з якою середня ціна картоплі на відповідному ринку становила 31,95 грн. За додатковою угодою № 3 ціну картоплі збільшено до 27,66 грн за 1 кг із ПДВ, що, за розрахунками відповідача, становило 14,97 відсотка порівняно з ціною, встановленою договором.

Крім того, відповідач посилається на умови пункту 3.4 договору № 15-К, відповідно до яких зміна ціни товару допускалася за згодою сторін та у випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, а також на пункт 3.4.1 договору, яким передбачено можливість зміни ціни на підставі звернення постачальника та інформаційної довідки уповноваженої організації, що підтверджує коливання ціни відповідного товару на ринку.

Таким чином, відповідач вважає, що додаткові угоди № 2 та № 3 укладені сторонами з дотриманням вимог законодавства та умов договору, за наявності документально підтвердженого коливання ринкових цін, а тому підстави для визнання їх недійсними та стягнення заявлених прокурором коштів відсутні. Окремо відповідач звертає увагу на те, що наведені прокурором початкові ціни товару, які покладені в основу розрахунків позовних вимог, на його думку, не відповідають фактичним умовам договору, оскільки ціни у специфікації були визначені без урахування ПДВ.

28.04.2026 року позивач надав до суду письмові пояснення по суті справи (вх.№10140), у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Харківська міська рада вважає, що закупівля послуг в інтересах Харківської міської територіальної громади, здійснена Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» із дотримання усіх норм та процедур, покладених на Замовника Законом України «Про публічні закупівлі».

Протокольною ухвалою суду від 28.04.2026 року відкладено підготовче засідання на 26.05.2026 року.

14.05.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання ХМР про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№11590), в яких просить відмовити у задоволенні клопотання.

Також, 14.05.2026 року прокурор надав до суду заперечення на заяву ХМР про відмову від позову та закриття провадження у справі (вх.№11592), в яких просить відмовити у задоволенні заяви.

26.05.2026 року представник відповідача-1 надав до суду письмові пояснення (вх.№12654), в яких заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог у частині стягнення коштів, зазначає, що позивачем до позовної заяви надано розрахунок сум коштів, які, на його думку, були безпідставно одержані ФОП Зайцевим Є.К.

Як зазначає відповідач-1, відповідно до умов договору про закупівлю товару №15-К від 27.03.2024 (далі Договір) з урахуванням укладених до нього додаткових угод КП «Комбінат дитячого харчування» отримало 452604 кг картоплі, за яку сплачено 12010087,44 грн, та 17670 кг гороху сушеного, за який сплачено 435453,00грн. Загальна вартість поставленого товару, за твердженням відповідача-1, становить 12 445 540,44 грн, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю UA-2024-02-22-007844-а та первинними документами за Договором, зокрема видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними інструкціями.

При цьому відповідач-1 звертає увагу суду на те, що зазначена сума фактично сплачених за поставлений товар коштів включає податок на додану вартість за ставкою 20%.

Відповідач-1 зазначає, що у своєму розрахунку прокурор виходив із цін, визначених Договором при його укладенні, а саме 19,60 грн за 1 кг картоплі та 16,436173 грн за 1 кг гороху сушеного, у зв`язку з чим визначив вартість фактично поставленого товару за такими цінами у розмірі 9 161 465,58 грн, та, порівнявши її із фактично сплаченою сумою 12 445 540,44 грн, визначив суму нібито безпідставно сплачених коштів у розмірі 3 284 074,86 грн.

З таким розрахунком відповідач-1 не погоджується та вважає його необґрунтованим, посилаючись, зокрема, на неврахування позивачем умов Додаткової угоди № 1 від 27.03.2024 до Договору.

Як зазначає відповідач-1, Додаткова угода № 1 від 27.03.2024 позивачем не оспорюється, набрала чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до зазначеної додаткової угоди сторонами було погоджено зменшення ціни за одиницю товару та викладено пункт 3.1 Договору у новій редакції, згідно з якою ціна Договору становила 12 445 585,92 грн, у тому числі ПДВ 20% 2 074 264,32 грн.

Крім того, відповідач-1 посилається на те, що Додатковою угодою № 1 до Договору було викладено у новій редакції специфікацію, відповідно до якої ціна 1 кг картоплі становила 19,20 грн без ПДВ, а ціна 1 кг гороху сушеного 16,40 грн без ПДВ.

За розрахунком відповідача-1, у разі визначення вартості фактично поставленого товару з урахуванням цін, погоджених сторонами Додатковою угодою № 1, вартість 452 604 кг картоплі становить 8 689 996,80 грн без ПДВ, а 17 670 кг гороху сушеного 289 788,00 грн без ПДВ. Загальна вартість товару за такими цінами, за розрахунком відповідача-1, становить 8 979 784,80 грн без ПДВ, або 10775741,76 грн з урахуванням ПДВ.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що при визначенні суми коштів, яка, на думку позивача, була безпідставно сплачена ФОП Зайцеву Є.К., необхідно виходити не з первісних цін, зазначених у Договорі, а з цін, погоджених сторонами Додатковою угодою № 1 від 27.03.2024, яка позивачем не оспорюється.

За наведеного відповідач-1 здійснив контррозрахунок, відповідно до якого різниця між фактично сплаченою КП «Комбінат дитячого харчування» та отриманою ФОП Зайцевим Є.К. сумою за поставлений товар у розмірі 12 445 540,44 грн та вартістю цього товару, визначеною з урахуванням цін, погоджених Додатковою угодою № 1, у розмірі 10 775 741,76 грн, становить 1 669 798,68 грн.

Відповідач-1 також зазначає, що прокурором допущено помилку при проведенні розрахунку, оскільки фактично сплачена за поставлений товар сума визначена з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, тоді як вартість товару, яка, на думку позивача, підлягала сплаті за цінами Договору, визначена без урахування ПДВ. На думку відповідача-1, така обставина також призвела до неправильного визначення позивачем різниці між фактично сплаченими коштами та вартістю поставленого товару.

З огляду на викладене, відповідач-1 вважає необґрунтованим визначений позивачем розмір безпідставно сплачених коштів у сумі 3 284 074,86 грн та зазначає, що відповідно до наданого ним контррозрахунку різниця між фактично отриманими ФОП Зайцевим Є.К. коштами та сумою, яка підлягала б сплаті за товар з урахуванням цін, визначених Додатковою угодою № 1 від 27.03.2024, становить 1669798,68 грн.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.06.2026 року.

28.05.2026 року відповідач-2 надав до суду клопотання (вх.№12894), в якому просить ухвалити судове рішення, яким вирішити питання щодо можливості в одному судовому провадженні у справі № 922/1150/26 існування та розгляд двох окремих позовних заяв поданих одночасно прокурором в порядку самопредставництва та представництва до одних і тих же відповідачів, з тим самим предметом та з однаковими підставами.

29.05.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання відповідача-2 від 28.05.2026 року (вх.№13018), у яких просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2.

03.06.2026 року відповідач-2 надав до суду додаткові пояснення до клопотання відповідача та заперечення прокурора щодо клопотання (вх.№13496).

Протокольною ухвалою суду від 09.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 16.06.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача - Харківської міської ради (вх.№9517 від 21.04.2026) про залишення позовної заяви без розгляду, відмовлено у задоволенні заяви позивача - Харківської міської ради (вх.№9518 від 21.04.2026) про відмову від позову та закриття провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.9610 від 21.04.2026), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.№12894 від 28.05.2026).

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 01.07.2026 року.

17.06.2026 року прокурор надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№14708), в якій просить суд пункт 4 прохальної частини позовної заяви вважати викладеним в наступній редакції:

"Стягнути з ФОП Зайцева Євгена Костянтиновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти в сумі 1669798,68 грн".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 року прийнято до розгляду заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог (вх.№14708 від 17.06.2026). Постановлено подальший розгляд справи проводити з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 року повернуто прокурору з державного бюджету 19371,33 грн судового збору.

30.06.2026 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх.№15900).

Також 30.06.2026 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№15896), в якому просить суд зупинити провадження № 922/1150/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2026 року відкладено підготовче засідання на 07.07.2026 року.

03.07.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх.№16235).

Також 03.07.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження (вх.№16273).

07.07.2026 року позивач надав до суду заяву, в якій просить задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№16491).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотань відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про призначення судово-економічної експертизи (вх.№15900 від 30.06.2026) та про зупинення провадження у справі (вх.№15896 від 30.06.2026).

Протокольною ухвалою суду від 07.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026 року.

15.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про надання доступу до матеріалів справи (вх.№17312).

16.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду заяву про виключення представників з матеріалів справи (вх.№17432).

23.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1150/26 до ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами.

23.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№18069), в якому просить суд поновити строк на подання відзиву, долучити відзив до матеріалів справи, розглянути питання щодо залишення позову без розгляду, відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.07.2026 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№18289), в якій просить задовольнити клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 28.07.2026 року судом було постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою суд, керуючись ч.5 ст.233, ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) постановив залишити без розгляду відзив відповідача-1 та клопотання про зупинення провадження у справі.

Також, протокольною ухвалою суду від 28.07.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 04.08.2026 року.

30.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду письмові пояснення (вх.№18674), в яких проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також просив суд розглянути питання залишення позову без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 04.08.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.08.2026 року.

05.08.2026 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1150/26 до набрання законної сили судовим рішенням Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/11553/25.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2026 року суд постановив повернутися зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження у справі №922/1150/26. Задовольнив клопотання Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" (вх.№19125 від 05.08.2026) про зупинення провадження у справі №922/1150/26, провадження по справі №922/1150/26 зупинив до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

28.08.2026 року прокурор надав до суду клопотання про поновлення провадження у справі №922/1150/26 (вх.№21139).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2026 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.09.2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2026 року.

Прокурор в судовому засіданні 06.10.2026 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2026 року не підтримував позовні вимоги, просив суд у позові відмовити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 06.10.2026 року проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях, просив суд відмовити у позові в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 06.10.2026 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позову заяву та запереченнях, просив суд відмовити у позові в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши учасників справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Харківська обласна прокуратура, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що під час опрацювання інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі публічних закупівель «Prozorro», щодо проведених розпорядниками бюджетних коштів процедур публічних закупівель прокурором встановлено обставини, які, на його думку, свідчать про порушення інтересів держави у сфері публічних закупівель та є підставою для вжиття заходів представницького характеру.

Так, КП «Комбінат дитячого харчування» проведено процедуру відкритих торгів UA-2024-02-22-007844-а щодо закупівлі картоплі та гороху сушеного за кодом ДК 021:2015:03210000-6 зернові культури та картопля, очікуваною вартістю 13152448,48 грн за рахунок коштів місцевого бюджету.

За результатами проведеної процедури закупівлі 27.03.2024 між КП «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Є.К. укладено договір № 15-К про закупівлю картоплі та сушеного гороху на загальну суму 12 696 757,00 грн.

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов`язуться в порядку, на умовах і в терміни, передбачені даним Договором, постачати продукт харчування: Картопля, горох сушений ( Класифікація за кодом ДК 021:2015:03210100-5- Зернові культури та картопля), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукти

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування товару: Картопля, горох сушений (код 021:2015:03210100-5- Зернові культури та картопля) (надалі - Товар), за номенклатурою та кількістю, зазначеною в Специфікації (Додаток №1 до Договору). яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з додатком № 1 «Специфікація» до Договору, встановлено, що вартість 1 (одного) кілограму картоплі становить 19,60 грн., без ПДВ, вартість 1 (одного) кілограму сушеного гороху становить 16,436173 грн. без ПДВ.

Також у цьому додатку до Договору визначена загальна сума без ПДВ по кожному товару окремо та разом по всьому товару, а також обрахована загальна сума товару разом із ПДВ, що становить 12 696 757,00 грн., з ПДВ 20%.

Отже у додатку № 1 до Договору ціна за 1 кг. картоплі та ціна за 1 кг. гороху сушеного встановлена без податку на додану вартість (ПДВ), який становить 20%.

Таким чином, за умовами Договору, з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, ціна картоплі становила 23,52 грн./1 кг. (із розрахунку 19,60 грн.*1,2), ціна сушеного гороху 19,7234076 грн./1 кг. (із розрахунку 16, 436173 грн.*1,2).

Згідно з пунктом 1.3. Договору кількість картоплі, яка підлягала закупівлі склала 521 272 кг., гороху сушеного 22 128 кг.

У відповідності до пункту 3.1. ціна Договору становить 12 696 757,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 116 126,17 грн.

Підпунктом 3.4. пункту 3 Договору передбачено, що зміна ціни Товару та/або ціни договору допускається лише за згодою Сторін, в порядку, визначеному цим Договором і лише у випадках, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Одностороння зміна ціни Товару Постачальником та/або відмова від постачання Товару за ціною, визначеною Специфікацією, не допускається та вважається порушенням умов цього Договору.

У підпункті 3.4.1 Договору встановлено, що ціна може бути змінена відповідно до Договору за наступних умов:

3.4.1.1 Звернення Постачальника з відповідним листом про перегляд ціни товару за Договором з наданням інформаційної довідки, виданої уповноваженою організацією (установою), зокрема ДП «Держзовнішінформ», Торгово-промисловою палатою України (або її регіональним підрозділом), яка повинна відображати інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Дата даної довідки повинна бути не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати відповідного звернення щодо зміни ціни Товару.

У подальшому сторонами до Договору укладено три додаткові угоди.

Так, додатковою угодою № 1 від 27.03.2024 ціну Договору визначено у сумі 12445585,92 грн у тому числі 2074264,35 грн ПДВ 20%, а специфікацію викладено у новій редакції, відповідно до якої ціна 1 кг картоплі становила 19,20 грн без ПДВ, а 1кг гороху сушеного 16,40 грн без ПДВ.

04.06.2024 року ФОП Зайцев Є.К. звернувся із листом № 04/06-01 до КП «КДХ» додавши до нього цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 631/24 від 30.05.2024 року, у якому просив, у зв`язку із коливанням цін на ринку продуктів харчування, внести зміни до Договору, шляхом зміни ціни за 1 кг. гороху сушеного із встановленням ціни за одиницю, разом із ПДВ у розмірі 27,90 грн.

При цьому, у відповідності до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 631/24 від 30.05.2024 року, середня ціна на ринку продажу гороху сушеного у місті Харкові та Харківської області становила 30,60 грн.

Додатковою угодою № 2 від 05.06.2024 ціну Договору визначено у сумі 12445559,88 грн, при цьому ціну 1 кг гороху сушеного з 05.06.2024 збільшено до 27,90грн, а ціну 1 кг картоплі визначено у розмірі 23,04 грн. Підставою для укладення зазначеної додаткової угоди сторони визначили, зокрема, цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 631/24 від 30.05.2024.

05.11.2024 року ФОП Зайцев Є.К. звернувся із листом до КП «КДХ», додавши до нього цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1459/24 від 05.11.2024 року, у якому просив, у зв`язку із коливанням цін на ринку продуктів харчування, внести зміни до Договору, шляхом зміни ціни за 1 кг. картоплі із встановленням ціни за одиницю, разом із ПДВ у розмірі 27,66 грн.

При цьому, у відповідності до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати 1459/24 від 05.11.2024, середня ціна на ринку продажу картоплі у місті Харкові та Харківської області становила 31,95 грн.

Додатковою угодою № 3 від 05.11.2024 ціну Договору визначено у сумі 12445540,44 грн, а ціну 1 кг картоплі з 05.11.2024 збільшено до 27,66 грн. Підставою для укладення зазначеної додаткової угоди визначено цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1459/24 від 05.11.2024.

Отже ціна гороху сушеного зросла на 29,32% за додатковою угодою № 2, а ціна картоплі зросла на 14,97% за додатковою угодою № 3.

Договір про закупівлю № 15-К від 27.03.2024 року є фактично виконаним та оплаченим, що підтверджується також звітом про виконання договору про закупівлю.

На думку прокурора, внаслідок укладення додаткових угод № 2 та № 3 відбулося збільшення ціни за одиницю товару понад межі, встановлені законодавством у сфері публічних закупівель, а саме ціни картоплі з 19,60 грн до 27,66 грн за 1 кг та ціни гороху сушеного з 16,436173 грн до 27,90 грн за 1 кг.

Прокурор вважає, що такі зміни істотних умов Договору суперечать вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яким встановлено обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару, у зв`язку з чим додаткові угоди № 2 від 05.06.2024 та № 3 від 05.11.2024 підлягають визнанню недійсними.

Обґрунтовуючи зазначену позицію, прокурор посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, відповідно до яких установлене законом обмеження щодо збільшення ціни товару має застосовуватися до сукупного збільшення ціни при послідовному внесенні змін до договору про закупівлю, а не щоразу до кожної окремої зміни. На думку прокурора, інше тлумачення відповідної норми фактично створює можливість необмеженого збільшення ціни товару та нівелює мету законодавчого регулювання у сфері публічних закупівель.

Крім того, прокурор зазначає, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 631/24 від 30.05.2024 та № 1459/24 від 05.11.2024, на які сторони посилалися як на підставу для внесення змін до Договору, не підтверджують належним чином саме коливання ціни товару на ринку. За твердженням прокурора, зазначені документи лише констатують рівень роздрібних цін та не містять необхідних розрахунків вартості товару в динаміці, визначення відсотка такого коливання, а також належного обґрунтування тенденцій зміни ціни у відповідні періоди. При цьому прокурор посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18.

Також прокурор посилається на те, що при укладенні спірних додаткових угод сторони керувалися положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Разом з тим, на переконання прокурора, положення постанови Кабінету Міністрів України № 1178 як підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати приписи Закону України «Про публічні закупівлі» та скасовувати встановлені ним обмеження щодо зміни істотних умов договору про закупівлю. На підтвердження своєї позиції прокурор посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, від 06.02.2025 у справі №916/747/24 та від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25.

Відтак прокурор вважає, що при укладенні додаткових угод № 2 та № 3 сторони Договору мали керуватися імперативними положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178, а внесення змін до ціни товару у спірному випадку не відповідало встановленим законом обмеженням.

Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до умов Договору та з урахуванням укладених додаткових угод КП «Комбінат дитячого харчування» отримало 452 604 кг картоплі, за яку сплатило 12 010 087,44 грн, та 17 670 кг гороху сушеного, за який сплатило 435 453,00 грн. Загальна сума коштів, сплачених за поставлений товар, склала 12 445 540,44 грн.

На переконання прокурора, у разі закупівлі відповідного товару за цінами, визначеними Договором з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 27.03.2024, КП «Комбінат дитячого харчування» мало б сплатити за поставлену картоплю 10 427 996,16 грн, а за поставлений горох сушений 347745,60 грн, тобто загальна вартість поставленого товару мала становити 10 775 741,76 грн.

Таким чином, прокурор вважає, що внаслідок безпідставного збільшення ціни товару за спірними додатковими угодами КП «Комбінат дитячого харчування» безпідставно сплатило ФОП Зайцеву Є.К. кошти у розмірі 1 669 798,68 грн.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що додаткові угоди №2 від 05.06.2024 та № 3 від 05.11.2024 укладені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, а кошти, сплачені ФОП Зайцеву Є.К. понад вартість товару, визначену з урахуванням законодавчих обмежень щодо зміни ціни, є такими, що одержані без достатньої правової підстави та підлягають поверненню відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Наведені обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення інтересів держави та стали підставою для звернення Харківської обласної прокуратури до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави та належного визначення позивача у цій справі.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до абзацу 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позицію викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Відповідно до ч.3 ст. 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави у сфері публічних закупівель полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів.

Зазначене кореспондується з положеннями пп. 4, 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, за якими бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Порушення інтересів держави полягає у незаконному укладенні додаткових угод до договору №15-К від 27.03.2024, що, у свою чергу, призвело до неправомірної зміни істотних умов договору та підвищення ціни за одиницю товару, безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Такі дії створюють загрозу фінансово-економічній безпеці держави, порушують порядок проведення публічних закупівель, порушують принципи максимальної економії, ефективності та добросовісної конкуренції, надають підстави для корупційних проявів.

Компетентним суб`єктом владних повноважень щодо захисту зазначених інтересів має виступати Харківська міська рада.

Харківська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах, оскільки рішенням від 21.10.2009 №249/09 створила комунальне підприємство «Комбінат дитячого харчування», джерелом фінансування закупівлі були кошти місцевого бюджету.

Згідно з положеннями ст.22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно зі ст.26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Враховуючи, що виконання договору здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, порушення, допущені при його укладенні, призводять до порушення майнових прав Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

На Харківську міську раду (яка діє від імені Харківської міської територіальної громади) покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі при проведення публічних закупівель, а тому остання в даному випадку становить собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Відтак за вказаним фактом саме Харківська міська рада наділена повноваженнями щодо вжиття відповідних заходів у спірних правовідносинах та є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Верховним Судом у постанові від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, Харківська обласна прокуратура направила на адресу Харківської міської ради листи за № 24-7492-25 від 03.12.2025 та від 27.01.2026 щодо встановлених порушень законодавства під час виконання договірних відносин за проведеною закупівлею за бюджетні кошти.

Станом на час подання позовної заяви Харківська міська рада будь-якої відповіді на листи Харківської обласної прокуратури не надала.

У подальшому 03.04.2026 до прокуратури надійшов лист Харківської міської ради від 09.01.2026, з якого вбачається, що Харківська міська рада не вважає свої інтереси порушеними. Наведене свідчить про небажання Харківської міської ради самостійно реалізувати процесуальні повноваження на звернення до суду задля поновлення порушених інтересів держави.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

З урахуванням викладеного, Харківська міська рада здійснює контроль за діяльністю та використанням коштів КП «Комбінат дитячого харчування», фінансує підприємство, є компетентним органом з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави, у тому числі у сфері публічних закупівель, а тому прокурором визначено його в якості позивача у даному позові.

Зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, що унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

Листом від 24.03.2026 № 24-7492-25 Харківською обласною прокуратурою повідомлено Харківську міську раду про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову відповідно до ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №910/3486/19, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Таким чином, Прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність захисту цих інтересів, а також, зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах, будучи завчасно повідомленим, відповідні заходи протягом розумного строку не вжив.

Орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, що дає підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Крім того, суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р (ІІ)/2025 у справі №3-28/2024 (59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

У п. 4.2 вказаного рішення Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Згідно з п. 4.3 рішення Конституційний Суд України констатував, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник "виключний" означає виняток із загальних правил. З огляду на це, словосполучення "у виключних випадках", яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом", який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

Визначення таких випадків є дискрецією законодавця. Однак, на думку Конституційного Суду України, ними можуть бути, зокрема: невизначеність (відсутність) у законодавстві України суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на захист відповідних інтересів держави; колізії повноважень кількох органів публічної влади, якщо це унеможливлює захист ними інтересів держави в межах спірної компетенції; заподіяння шкоди інтересам держави правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні не був чи не міг бути поданий або залишений без розгляду; звернення до прокуратури уповноваженого на захист інтересів держави суб`єкта з клопотанням про подання позову до суду; виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2025 у справі №344/12305/18 зазначає, що Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.

Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, яка за своєю природою не може розглядатися виключно як договірна чи комерційна, оскільки передбачає використання коштів бюджету, сформованого за рахунок податків та обов`язкових платежів, а отже - стосується невизначеного кола осіб, інтересів територіальної громади та держави в цілому.

Порушення законодавчо встановлених правил зміни істотних умов договору про закупівлю, багаторазове коригування ціни за одиницю товару, а також фактичне нівелювання принципів передбачуваності та визначеності бюджетних зобов`язань створюють системну загрозу публічному інтересу, а не лише окремому бюджету чи конкретному замовнику.

Виявлені порушення у сфері публічних закупівель та використання бюджетних коштів фактично не стали предметом реального правового реагування з боку жодного з органів, уповноважених діяти у відповідній сфері, а також відсутні об`єктивні підстави очікувати такого реагування у майбутньому.

А відтак звернення прокурора у цій справі зумовлене не формальним дублюванням повноважень інших органів, а фактичним станом речей, за якого порушений суспільний інтерес у сфері використання бюджетних коштів.

Суд погоджується з думкою прокурора, що зволікання з судовим захистом у даному випадку ускладнило б поновлення інтересів держави (у тому числі звернення до суду в межах строку позовної давності).

Також слід взяти до уваги, що невідповідність вимогам закону укладених додаткових угод до Договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024 напряму шкодить місцевому бюджету, а нереагування на зазначену невідповідність уповноважених органів, насамперед Харківської міської ради, є підтвердженням того, що у такій ситуації звернення прокурора до суду є єдиним реальним процесуальним механізмом, здатним трансформувати суспільний інтерес у судовий захист, забезпечити правову оцінку спірних правовідносин і відновити баланс публічних інтересів шляхом визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно отриманих за ними бюджетних коштів, що і становить сутність виключного даного випадку представництва прокурором інтересів держави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтував свою позицію стосовно того, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Означене, у свою чергу, свідчить про те, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі визначеного позивача відповідає приписам ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті спору.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У частині першій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як встановлено судом, сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами Закону України «Про публічні закупівлі».

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсними Додаткових угод №2 від 05.06.2024 та №3 від 05.11.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Євгеном Костянтиновичем та стягнення з ФОП Зайцева Євгена Костянтиновича на користь Харківської міської ради грошових коштів сумі 1669798,68 грн.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із системного аналізу наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Так, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (див. пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24).

У постановах від 21.11.2025 року у справі №920/19/24, від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 року у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 року у справі №918/703/23, від 02.07.2024 року у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 року у справі №917/1010/22).

Отже зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

(1) відбувається за згодою сторін, зокрема шляхом підписання додаткових угод до основного договору про закупівлю;

(2) збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

(3) коливання ціни такого товару на ринку має бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;

(4) ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

(5) така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

(6) загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У розрізі наведеного суд відзначає, що метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 року у справі №924/413/24, від 15.10.2024 року у справі №918/18/24, від 08.10.2024 року у справі №918/728/23).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Суд враховує, що застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

Отже дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Звертаючись до суду з позовом прокурор вказав, що додаткові угоди №2 та №3 до договору не містять жодних обґрунтувань зміни істотних умов в частині збільшення ціни за одиницю товару. Відсутні посилання на будь-які підтверджуючі документи від постачальника в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару. Загальний відсоток збільшення ціни за одиницю товару склав 20,05% за 1 кг картоплі (з 23,04 грн до 27,66 грн з ПДВ) та на 41,76 % за 1 кг сушеного гороху (з 19,68 грн до 27,90 грн з ПДВ), порівняно з первісними умовами договору. Тобто на переконання прокуратури додаткові угоди №2 та №3 до договору №15-К від 27.03.2024 року укладені всупереч вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 632 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання публічних коштів, виділених на вищевказану закупівлю.

Суд вважає, що у даній справі прокуратурою доведено, що додатковими угодами сторони збільшили ціну за одиницю товару понад 10% від ціни, що була визначена сторонами в основному договорі за результатами процедури закупівлі, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак такі додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними як такі, що не відповідають вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Судом досліджено надані цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та зіставлено наведені в них показники з умовами договору про закупівлю товару №15-К від 27.03.2024 і додаткових угод до нього.

Зокрема, відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей, первісна ціна картоплі за договором становила 19,60 грн без ПДВ за 1 кг, а додатковою угодою №1 її було визначено на рівні 19,20 грн за 1 кг без ПДВ. Надалі додатковою угодою №2 встановлено ціну картоплі 23,04 грн за 1 кг з ПДВ, тобто додано 20% ПДВ, ціна без ПДВ залишилась незмінною

Ціна сушеного гороху, яка після укладення додаткової угоди №1 становила 16,40 грн за 1 кг без ПДВ, додатковою угодою №2 була збільшена до 19,68 грн разом з ПДВ до 04.06.2024 та з 05.06.2024 до 27,90 грн з ПДВ за 1 кг. Таким чином, погоджена сторонами ціна сушеного гороху зросла приблизно на 29,32% порівняно з ціною 16,40 грн за 1 кг без ПДВ.

У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №631/24 від 30.05.2024 наведено показник середньої ринкової ціни сушеного гороху на рівні 30,60грн за 1 кг. При цьому погоджена сторонами в додатковій угоді №2 ціна сушеного гороху становила 27,90 грн за 1 кг.

Зіставлення наведених показників свідчить, що ціна, погоджена сторонами в додатковій угоді №2, була нижчою за зазначений у довідці показник середньої ринкової ціни. Водночас сам по собі такий показник не дає змоги встановити відсоток коливання ринкової ціни порівняно з моментом проведення закупівлі або попереднього погодження ціни за договором, оскільки для цього необхідно зіставити порівнювані показники за відповідні періоди на однакових умовах.

Щодо додаткової угоди №3 від 05.11.2024 суд зазначає, що згідно з наявними матеріалами ціна картоплі що підлягала поставці, до 452 604 кг та збільшено ціну за 1 кг картоплі до 27,66 грн з ПДВ для 342444 кг товару, тобто ціна збільшилася порівняно з ціною, погодженою додатковою угодою №2.

У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №1459/24 від 05.11.2024 зазначено показник середньої ринкової ціни картоплі на рівні 31,95 грн за 1 кг, тоді як погоджена сторонами ціна становила 27,66 грн за 1 кг. Наведене свідчить, що договірна ціна була нижчою за зазначений у довідці показник середньої ринкової ціни.

Разом з тим, для вирішення спору визначальним є не лише співвідношення договірної ціни з певним показником середньої ринкової ціни, а й установлення того, чи підтверджують надані документи саме коливання ціни на відповідному ринку за порівнювані періоди та чи існували передбачені законодавством підстави для зміни істотних умов договору в конкретний спосіб.

Таким чином, суд бере до уваги, що відповідач-2 посилається на цінові довідки як на документи, які, на його думку, підтверджують зростання ринкових цін. Водночас оцінка змісту цих документів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження відповідних обставин належить до компетенції суду та здійснюється в сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому питання щодо правомірності зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами встановлених законодавством обмежень та наявності правових підстав для укладення спірних додаткових угод є питаннями правової оцінки встановлених обставин.

Щодо цінових довідок суд зазначає наступне.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У постанові від 16.02.2023 у справі №903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на те, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника".

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Зі змісту підпункту 2 пункту 19 Особливостей вбачається, що документ, який передає постачальник на підтвердження коливання ціни на ринку товару ініціюючи зміну істотних умов договору про закупівлю товару, має підтвердити саме зміну (коливання) ціни на ринку, тобто містити інформацію про попередню ціну і про ціну станом на певну дату.

Отже для підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

При внесенні змін до договору в частині вартості товару, постачальнику потрібно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19.

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі №910/13579/23.

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24).

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 року у справі №916/747/24).

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 року у справі №926/3244/22).

Підпунктом 3.4. пункту 3 Договору передбачено, що: «Зміна ціни Товару та/або ціни договору допускається лише за згодою Сторін, в порядку, визначеному цим Договором і лише у випадках, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Одностороння зміна ціни Товару Постачальником та/або відмова від постачання Товару за ціною, визначеною Специфікацією, не допускається та вважається порушенням умов цього Договору».

У підпункті 3.4.1 Договору встановлено, що «Ціна може бути змінена відповідно до Договору за наступних умов:

3.4.1.1 Звернення Постачальника з відповідним листом про перегляд ціни товару за Договором з наданням інформаційної довідки, виданої уповноваженою організацією (установою), зокрема ДП «Держзовнішінформ», Торгово-промисловою палатою України (або її регіональним підрозділом), яка повинна відображати інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Дата даної довідки повинна бути не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати відповідного звернення щодо зміни ціни Товару».

Матеріали справи свідчать, що 04.06.2024 ФОП Зайцев Є.К. звернувся до КП «Комбінат дитячого харчування» з листом №04/06-01, до якого долучив цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №631/24 від 30.05.2024, та просив у зв`язку з коливанням цін на ринку продуктів харчування внести зміни до договору про закупівлю товару №15-К від 27.03.2024 шляхом зміни ціни за 1 кг сушеного гороху та встановлення її в розмірі 27,90 грн з ПДВ.

Відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №631/24 від 30.05.2024 середня ціна на ринку продажу сушеного гороху в місті Харкові та Харківській області становила 30,60 грн за 1 кг.

05.06.2024 між КП «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Є.К. укладено додаткову угоду №2, якою змінено загальну кількість сушеного гороху, що підлягав поставці, до 17 670 кг та збільшено ціну за 1 кг сушеного гороху до 27,90 грн з ПДВ для 10 670 кг товару.

При цьому ціна сушеного гороху з ПДВ, погоджена додатковою угодою №2, збільшилася на 29,32% порівняно з ціною, встановленою договором про закупівлю товару №15-К від 27.03.2024, яка становила 19,7234076 грн за 1 кг.

Надалі, 05.11.2024, ФОП Зайцев Є.К. звернувся до КП «Комбінат дитячого харчування» з листом, до якого долучив цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1459/24 від 05.11.2024, та просив у зв`язку з коливанням цін на ринку продуктів харчування внести зміни до договору в частині ціни за 1 кг картоплі, встановивши її в розмірі 27,66 грн з ПДВ.

Відповідно до зазначеної цінової довідки середня ціна на ринку продажу картоплі в місті Харкові та Харківській області становила 31,95 грн за 1 кг.

05.11.2024 між КП «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Є.К. укладено додаткову угоду №3, якою змінено загальну кількість картоплі, що підлягала поставці, до 452 604 кг та збільшено ціну за 1 кг картоплі до 27,66 грн з ПДВ для 342444 кг товару.

Ціна картоплі з ПДВ, погоджена додатковою угодою №3, збільшилася на 14,97% порівняно з ціною, встановленою договором, яка становила 23,52 грн за 1 кг.

Таким чином, на підставі додаткової угоди №2 ціна сушеного гороху збільшилася на 29,32% порівняно з первісною договірною ціною, а на підставі додаткової угоди №3 ціна картоплі збільшилася на 14,97% порівняно з ціною, встановленою договором.

Надаючи оцінку наведеним доказам у їх сукупності, суд зазначає, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №631/24 від 30.05.2024 та №1459/24 від 05.11.2024 містять відомості про середні ціни на відповідні товари на ринку міста Харкова та Харківської області на зазначені в них дати.

Разом із тим, наведені в цінових довідках показники середніх ринкових цін самі по собі не є тотожними показникам коливання цін у відповідному періоді. Зокрема, середня ціна сушеного гороху, зазначена в довідці №631/24, становила 30,60 грн за 1 кг, тоді як додатковою угодою №2 погоджено ціну 27,90 грн за 1 кг. Середня ціна картоплі, наведена в довідці №1459/24, становила 31,95 грн за 1 кг, тоді як додатковою угодою №3 встановлено ціну 27,66 грн за 1 кг.

Отже зазначені довідки відображають рівень середніх ринкових цін на відповідні товари станом на конкретні дати, однак самі по собі не дають можливості визначити, на скільки відсотків змінилася ціна відповідного товару порівняно з попереднім періодом, який передував укладенню спірних додаткових угод.

При цьому відсоток збільшення договірної ціни та відсоток коливання ринкової ціни є різними за змістом показниками. Збільшення ціни сушеного гороху на 29,32% та картоплі на 14,97% характеризує зміну погоджених сторонами договірних цін, проте саме по собі не підтверджує, що ринкова ціна відповідних товарів у порівнювані періоди змінилася на такий самий відсоток.

Для підтвердження правомірності зміни істотних умов договору необхідно встановити не лише рівень ринкових цін на певну дату, а й наявність коливання ціни відповідного товару на ринку в період між попереднім визначенням договірної ціни та укладенням відповідної додаткової угоди, а також співвіднести встановлену зміну ринкової ціни зі зміною ціни, погодженою сторонами.

Таким чином, суд оцінює цінові довідки Харківської торгово-промислової палати з урахуванням їх змісту та відомостей, які вони містять, і зазначає, що наведені в них показники середніх ринкових цін не можуть самі по собі вважатися достатнім підтвердженням величини коливання цін у відповідні періоди та правомірності збільшення договірної ціни на 29,32% щодо сушеного гороху та на 14,97% щодо картоплі.

Крім того, визначення відсотку коливання за вибірково зазначені періоди не може свідчити про наявність реального збільшення вартості товару, оскільки ціна на товар є динамічною і залежить від попиту та на певну дату. Тобто ціна кожного дня може як збільшуватись, так і зменшуватись.

Відтак питання про наявність передбачених законодавством підстав для укладення додаткових угод №2 від 05.06.2024 та №3 від 05.11.2024 підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх наявних у матеріалах справи доказів, змісту договору та додаткових угод, а також вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.

При цьому, суд зазначає, що у самій ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати зазначено, що вона має виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.

Також, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, підставою для внесення змін до договору шляхом укладення додаткових угод №2 від 05.06.2024 та №3 від 05.11.2024 стали цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №631/24 від 30.05.2024 та №1459/24 від 05.11.2024, які не є належними доказами коливання ціни, оскільки лише констатують рівень роздрібних цін у порівнянні з умовами Договору.

Суд вважає, що прокуратурою доведено те, що цінові довідки Харківської ТПП не є документальним підтвердженням коливання цін на спірний товар на момент підписання додаткових угод та не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим необхідність внесення змін щодо ціни товару не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У зв`язку з тим, що додаткові угоди №2 від 05.06.2024 та №3 від 05.11.2024 є недійсними і не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни поставленої електричної енергії мали регулюватися відповідним договором з урахуванням додатку до нього №1.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, виходили з того, що спірний договір було укладено 27.03.2024 року, після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, відтак, у відповідності з пунктом 37 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням особливостей, визначених Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.2022 року №1178.

Відповідно до підп.1,2 п. 19 Особливостей, визначених Постановою КМУ №1178 (в редакції станом на дату укладання договору) істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Так, відповідно до підп.2 п. 19 Особливостей, визначених Постановою КМУ №1178, відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни такого товару на ринку. При цьому обмеження максимального відсотка збільшення ціни товару відсутні.

Таким чином, сторони, керуючись особливостями, визначеними Постановою №1178, мали право підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

З огляду на викладене у даних правовідносинах (з огляду на заперечення, визначені у відзиві) спірним постало питання можливості при внесенні змін до договору про закупівлю (щодо ціни за одиницю товару) керуватись приписами Постанови №1178, незважаючи при цьому на вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, відповідно до пункту 3-7 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Отже вказаною Постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Разом з тим така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 року у справі №916/747/24, від 18.06.2024 року у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 року у справі №918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноважень, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №11778 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 року у справі №918/694/23.

Відтак, укладаючи спірні додаткові угоди та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178.

Натомість, як свідчать обставини даної справи, сторони спірного договору про закупівлю, укладаючи додаткові угоди, які передбачали збільшення ціни, а саме змінюючи ціну на одиницю спірного товару на 29,32% щодо сушеного гороху та на 14,97% щодо картоплі від ціни, визначеної у договорі, не дотримались приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Доводи відповідачів щодо пріоритетності застосування до спірних правовідносин лише положень Постанови №11078 фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення таких норм права, що не відповідає їх дійному змісту.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним судом у постанові від 02.02.2026 року у справі №922/2121/25.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє доводи відповідачів щодо застосування у спірних правовідносинах Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178.

Зі змісту додаткових угод до договору від 27.03.2024 року, специфікації, обсягів постачання за період квітень 2024 року - грудень 2024 року, роздруківок платіжних інструкцій, КП «Комбінат дитячого харчування» отримало 452604 кг картоплі, за яку сплатило 12 010 087,44 грн, та 17670 кг гороху сушеного, за який сплатило 435453,00грн. Всього за поставлений товар сплачено 12445540,44 грн, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю UA-2024-02-22-007844-a. При закупівлі за цінами, визначеними у договорі №15-К від 27.03.2024, з урахуванням додаткової угоди №1 від 27.03.2024, КП «Комбінат дитячого харчування» мало б сплатити 10 427 996,16 грн. за поставлену картоплю (452604 кг х 23,04 грн) та 347745,60 грн за поставлений горох сушений (17670 кг х 19,68 грн). Загальна сума коштів, сплачених за поставлений товар, має складати 10775741,76 грн (10 427 996,16 грн + 347 745,60 грн).

Грошові кошти у спірній сумі - 1 669 798,68 (різниця між сумою, яка повинна бути сплачена згідно з первісною ціною - 10 775 741,76, та сумою, яка фактично сплачена - 12445540,44 грн) є такими, що були безпідставно одержані постачальником, оскільки підстава їх набуття відпала, а отже, відповідач-1 зобов`язаний їх повернути, що відповідає положенням статей 216, 1212 ЦК України та цілком узгоджується із висновками щодо застосування статей 216, 1212 ЦК України, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (пункти 71, 72, 82) та від 21.11.2025 року у справі №920/19/24 (пункт 181).

Харківська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах, оскільки рішенням від 21.10.2009 №249/09 створила комунальне підприємство «Комбінат дитячого харчування», джерелом фінансування закупівлі були кошти місцевого бюджету.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно зі ст. 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи наведене, відповідно до приписів статей 216, 1212 ЦК України, відповідач-1 - ФОП Зайцев Є.К. зобов`язаний повернути безпідставно одержані ним грошові кошти в сумі 1669798,68 грн на користь місцевого бюджету - бюджету Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини сторін щодо визначення ціни за товар підлягають регулюванню умовами Договору №15-К від 27.03.2024, відповідно до якої ціна за одиницю товару становила: вартість 1 (одного) кілограму картоплі 19,60 грн., без ПДВ (разом з ПДВ 23,52 грн), вартість 1 (одного) кілограму сушеного гороху 16,436173 грн. без ПДВ (разом з ПДВ 19,7234076 грн), у зв`язку з чим різниця між фактично сплаченою сумою та сумою, яка мала б бути сплачена за початковою ціною, в розмірі 1669798,68 грн є грошовими коштами, безпідставно набутими відповідачем-1, оскільки правова підстава їх отримання відпала, у зв`язку з визнанням недійсними відповідних додаткових угод, а тому такі кошти підлягають поверненню Позивачу на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані учасниками справи, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича та Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про визнання недійсними додаткових угод №2 від 05.06.2024 та №3 від 05.11.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, та стягнення з ФОП Зайцева Євгена Костянтиновича на користь Харківської міської ради коштів в сумі 1669798,68 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу приписів ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 05.06.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та Фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем.

Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 05.11.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та Фізичною особою-підприємцем Зайцевим Євгеном Костянтиновичем.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти в сумі 1669798,68 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) 25362,38 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" жовтня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт